Рішення № 35393026, 19.11.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.

при секретарі: Іванову Ф.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Західкомбанк» про визнання кредитного договору недійсним та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Західкомбанк» до ОСОБА_1, Закритого акціонерного товариства «Укравтоінвест» про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а :

у квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Західкомбанк», в якому просив визнати кредитний договір від 19.02.2008 року недійсним, посилаючись на те, що договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, оскільки всі ризики, пов'язані з коливанням валют покладено на позичальника. У порушення Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту банк у п. 3.2.9 договору встановив одноразовий платіж у розмірі 54 540 грн.

У червні 2013 року ПАТ «Західкомбанк» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ЗАТ «Укравтоінвест», у якому просило стягнути солідарно з останніх 5 586 841, 20 грн. заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що позичальник та поручитель порушують умови кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування грошовими коштами.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2013 року в задовленні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ЗАТ «Укравтоінвест» заборгованість в розмірі 5 586 841, 20 грн., яка складається з: непогашеного кредиту в розмірі 3 870 361, 35 грн.; пені в розмірі 183 425, 43 грн.; штрафу - 30 % від суми боргу в розмірі 1 161 108, 41 грн.; штрафу в розмірі 30 % річних 371 946, 01 грн. Стягнуто солідарно з відповідачів судовий збір у розмірі 3 441 грн.

№ апеляційного провадження: № 22-ц-796/12537/13 Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Посилається на неправильне застосування норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що банк не повідомив його у письмовій формі про переваги і недоліки схем кредитування, не врахував наявність істотного дисбалансу прав і обов`язків сторін та того факту, що за отримання кредиту ним сплачено 54 540 грн. згідно з п. 3.2.9 договору. Суд не звернув уваги на відсутність доказів отримання ним кредиту у розмірі, визначеному у кредитному договорі. Крім того, розмір заборгованості визначений позивачем неправильно, а пеня і штраф нараховані за одне і те ж саме порушення умов договору.

У судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_5 та представник ПАТ «Укравтоінвест» Оберемченко А.І. просили задовольнити апеляційну сакргу.

ПАТ «Західкомбанк» у судове засідання не з`явилося, про день та час розгляду справи повідомлений, причини його неяки визнані колегією суддів не поважними, оскільки товариство є юридичною особою і будь - яких перешкод надати іншому представнику, крім ОСОБА_7, повноваження на ведення справи не існує.

Предстанвик ПАТ «Західкомбанк» ОСОБА_7, яка брала участь у попередніх судових засіданнях просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2008 року між TOB КБ «Західкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західкомбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1902-1, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 1 080 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення 19.02.2013 року.

Цього ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між TOB комерційний банк «Західкомбанк» та ЗAT «Укравтоінвест» укладено договір поруки № 1902-1, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником всіх зобов'язань, що випливають з кредитного договору.

Повернення кредиту передбачено шляхом сплати щомісячних платежів.

Позичальник порушив зобов`язання щодо щомісячного погашення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість та було нараховано штрафні санкції.

На вимогу ПАТ «Західкомбанк» позичальник та поручитель у добровільному порядку заборгованість не погасили.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 10.06.2013 року складає 5 586 841,20 грн., з яких: 3 870 361,35 грн. - непогашений кредит; 183 425,43 - пеня; 1 161 108,41 грн. - штраф 30 % від суми боргу, 371 946,01 грн. - штраф 30 % річних.

Відмовляючи в задовленні первісного позову, суд першої інстанції виходив, з того, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує права позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 цього ж Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони кредитного договору визначили у договорі всі істотні умови, як щодо суми кредиту, плати за користування кредитними коштами, строку та порядку повернення цих коштів, відповідальність сторін у випадку порушень зобов`язань по договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як на час укладення кредитного договору так і протягом дії цього договору позивач був згоден з умовами договору. Позивач був вільний як у виборі фінансових установ для отримання кредиту так і у виборі форми кредитування ( у національній чи іншій валюті). Сам позивач обрав варіант отримання кредиту у іноземній валюті, а тому доводи апеляційної скарги про те, що на нього покладено всі ризики національної валюти колегія суддів вважає безпідставними.

Суд першої інстанції правильно не визнав умови договору в цій частині несправедливими, оскільки при зміні курсу долара США до гривні у бік зменшення ризик несе банк, який також не може вимагати від позичальника сплати щомісячних платежів у гривнях по курсу, який був на час укладення договору.

Позивач, маючи достовірну інформацію про умови кредитування та про розмір сум, які необхідно сплатити за користування кредитом від укладення кредитного договору не відмовився, як і не скористався своїм правом на дострокове погашення кредиту.

Пунктом 3.2.9 кредитного договору передбачена сплата одноразового платежу у розмірі 54 540 грн. за РКО по веденню кредитного рахунку клієнта у національній валюті. Необхідність ведення такого рахунку сторони визначили при укладенні договору. Договір не містить умов про те, що зазначена сума сплачується за видачу кредиту, а тому доводи апеляційної скарги про те, що цей платіж встановлено за дії банку, які він вчиняє на власну користь колегія суддів вважає безпідставними.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив з того, що ні позичальник, ні поручитель не виконали зобов`язань у повному обсязі по сплаті кредиту, процентів та штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновами суду щодо стягнення заборгованості по кредиту та його розміру виходячи з наступного.

Ні ОСОБА_1, ні поручитель не надали до суду першої інстанції будь - яких доказів на спростування розміру заборгованості, визначеного банком.

Згідно з ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Про будь - які поважні причини не подання позичальником чи поручителем квитанцій про сплату заборгованості до суду першої інстанції апелянтом не вказано. Аудиторські звіти складені 17.10.2013 року та 18.11.2013 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищезазначені докази не були надані до суду першої інстанції, не досліджувалися судом, а відтак не могли враховуватися при ухваленні рішення.

А тому доводи апеляційної скарги про те, що рішення є необґрунтованим, оскільки судом не враховано ті докази, які подані лише до апеляційної інстанції суперечать вимогам цивільного процесуального законодавства.

Оскільки ці докази не були подані до суду першої інстанції, будь - яких поважних причин неподання цих доказів не встановлено, апеляційний суд позбавлений можливості брати ці докази до уваги та надавати їм правову оцінку.

Крім того, відповідач заперучував сам факт отримання кредиту у розмірі, вказаному у кредитному договорі, при цьому також не надав будь - яких доказів на спростування факту отримання кредиту.

Натомість згідно заяви на видачу готівки ОСОБА_1 отримав 19.02.2008 року 1 080 000 доларів США, що було еквівалентно на день видачі кредиту - 5 454 000 грн.

На думку колегії суддів суд розглянув клопотання про призначення судової бухгалтерсько - економічної експертизи відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства та за відсутності будь - яких документів, наданих позичальником про погашення кредиту відмовив у її призначенні.

Разом з тим, стягуючи штрафні санкції за порушення зобов`язань щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за користування кредитом, суд першої інстанції належним чином не проаналізував положення кредитного договору щодо стягнення таких штрафних санкції.

За змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Згідно з п. 3.2.4 кредитного договору за порушення строків повернення грошових сум згідно з п.п. 3.2.2, 3.2.3, 6.5 даного договору позичальник зобов`язний додатково до встановленої процентної ставки сплачувати кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка буде діяти на період нарахування пені, від суми несплачених грошових сум за кожен день прострочки.

Згідно з п. 3.2.7 договору у разі порушення (невиконання) умов даного договору позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

Згідно з п. 3.2.8 договору у разі порушення (невиконання) умов даного договору позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 30 процентів від простроченої суми, незалежно від нарахованої пені, збитків та інших стягнень.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором банком одночасно нараховано пеню, штраф та 30 процентів річних від простроченої суми.

Отже, банк просив застосувати до боржника потрійну цивільно - правову відповідальність одного й того ж виду за одне те саме порушення договірного зобов`язання (прострочення виконання грошового зобов`язання), що суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Осльки розмір штрафу, нараховано відповідно до п. 3.2.8 кредитного договору є найбільшим та поглинає інші штрафні санкції колегія суддів вважає, що саме зазначений штраф підлягає стягненню.

Інші штрафні санкції, а саме пеня у розмірі 183 425,43 грн. та штраф у розмірі 30 % річних - 371 946,01 грн. стягнуто судом без урахування положень ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, а тому рішення в частині задоволення позову про стягнення кредитної заборгованості підлягає зміні, із зменшенням розміру стягнення на зазначені суми штрафних санкцій.

Також підлягає зміні рішення в частині стягнення судових витрат, оскільки суд першої інстанції помилково допустив солідарне стягнення таких витрат з боржника та поручителя.

В решті рішення є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Західкомбанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та Закритого акціонерного товариства «Укравтоінвест», код ЄДРПОУ 32961233, місцезнаходження м. Київ, вул. Старонаводницька, 24 на користь Публічного акціонерного товариства «Західкомбанк» заборгованість у розмірі , яка складається з непогашеного кредиту у розмірі 3 870 361, 35 грн., штрафу у розмірі 1 161 108,41 грн., що разом складає 5 031 469,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та Закритого акціонерного товариства «Укравтоінвест» на користь Публічного акціонерного товариства «Західкомбанк» судовий збір у розмірі по 1720,50 грн. з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді