Постанова № 35392586, 19.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 р. справа №820/8957/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., суддів: Бабаєва А.І., Біленського О.О. при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1,

перший відповідач - не з'явився,

представник другого відповідача - не з'явився,

представник третього відповідача - Шкіль Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, Державної реєстраційної служби України, Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича (далі по тексту - відповідач 1), Державної реєстраційної служби України (далі по тексту - відповідач 2), Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (далі по тексту - відповідач 3), у якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, яка виразилась в недоведенні до відома позивача інформації про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав відповідно до вимог ч.2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про відмову у державній реєстрації №4738002 від 05.08.2013 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександрович та Державну реєстраційну службу України повторно розглянути прийняту 29.07.2013 року заяву ОСОБА_1 №2257724 разом з доданими до неї документами у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором Державної реєстраційної служби при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації права власності позивача на житловий будинок не було дотримано законодавчо встановлений порядок розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відмовлено у проведенні реєстрації права власності на житловий будинок з посиланням на відсутність відомостей про земельну ділянку без прийняття рішення про зупинення розгляду заяви та встановлення позивачеві строку для надання документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається також на те, що при повторному зверненні із заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень він має повторно оплатити послуги з державної реєстрації прав та їх обтяжень, тоді як за умови дотримання відповідачем 1 порядку розгляду заяви, додаткові документи позивач має можливість надати без додаткової оплати послуг з державної реєстрації прав. У наданні позивачем для реєстрації права власності на житловий будинок неповного пакету документів позивач вбачає вину відповідача 3, оскільки останнім, на думку позивача, не було виконано вимоги чинного законодавства щодо доведення до відома позивача, як заявника, інформації про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. За умови надання такої інформації позивач надав би документ про право власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який він мав намір зареєструвати. У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Відповідач 1 та Відповідач 2 проти позову заперечували, надали до суду письмові заперечення, у яких зазначили, що вимоги позивача є незаконними, оскільки розгляд заяви позивача державним реєстратором здійснено у відповідності до положень чинного законодавства. У ході розгляду державним реєстратором заяви позивача встановлено відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна, а також відсутність документів про введення житлового будинку в експлуатацію, що і стало підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації права власності позивача на житловий будинок. Відповідач 3 надав до суду письмові пояснення щодо виконання ним вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» стосовно надання заявникам інформації про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав (а.с.82). Представник відповідача 3 з посиланням на надані письмові пояснення у судовому засіданні заперечував проти позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача 3, яка полягала у недоведенні до відома позивача інформації про перелік документів, необхідний для здійснення державної реєстрації прав відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та просив суд у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

Відповідач 1 та представник відповідача 2 у судове засідання не прибули, про час, дату та місце судового засідання повідомлялись судом відповідно до норм ст. 35 КАС України, заяв чи клопотань про розгляд справи без їх участі не надали.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача 3, дослідивши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та долучені до матеріалів справи документи, колегія суддів встановила наступне.

Як зазначає позивач та не спростовують відповідачі, 29.07.2013 р. до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції позивачем було надано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для реєстрації права власності на житловий будинок, якій присвоєно реєстраційний номер 2257724. До заяви позивачем було додано такі документи: копію рішення Київського районного суду м. Харкова про визнання права власності позивача на самовільно побудований житловий будинок; копію паспорта позивача, та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копію технічного паспорту на житловий будинок; квитанцію по сплату державного мита за державну реєстрацію права власності на нерухомість (а.с 4).

05.08.2013 р. Державним реєстратором Державної реєстраційної служби за результатами розгляду заяви позивача від 29.07.2013 року прийняте Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. У вказаному Рішенні державним реєстратором зазначено, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх підтверджують (відсутні відомості про земельну ділянку).

З посиланням на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; пункти 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, відповідач 1 вирішив відмовити у державній реєстрації права власності позивача на житловий будинок.

02.09.2013 р. позивач звернувся до директора департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також до начальника реєстраційної служби з реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції з проханням надати роз'яснення відносно вищевказаного рішення, прийнятого державним реєстратором (а.с. 31, 32).

16.09.2013 р. на ім'я позивача за підписом виконуючого обов'язки начальника Реєстраційної служби було надано відповідь, у якій з посиланням на Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 607/5 від 02.04.2013 р. та зареєстрований Міністерством юстиції України 02.04.2013 р. за № 534/23066, зазначено, що орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених пунктом 1 вказаного Наказу, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру. Для отримання більш повної інформації позивачеві рекомендовано звернутись безпосередньо до Державної реєстраційної служби України. Також повідомлено про право позивача повторно звернутись із заявою про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно після усунення підстав, за яких у реєстрації права було відмовлено (а.с.33).

02.10.2013 р. на ім'я позивача за підписом заступника голови Державної реєстраційної служби було надано відповідь за № В-2802-05 (а.с. 30), у якому зазначено, що за результатами розгляду заяви позивача державним реєстратором встановлено, що необхідним є надання документу, який посвідчує речове право на земельну ділянку. Також позивача повідомлено про те, що за умови усунення перешкод для державної реєстрації, він має право повторно звернутись із заявою поро реєстрацію прав (а.с.30). Надаючи правову оцінку правовідносинам, які є предметом позову у цій справі, суд виходить з наступного. Обов'язок державної реєстрації права власності на нерухоме майно закріплений чинним законодавством України, зокрема - статтею 3 Закону України « Про державну реєстарцію речових прав та їх обтяжень»( далі- Закон 952-IV) . Відповідно до статті 15 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Пунктом 2 цієї ж статті Закону №1952-IV передбачається, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідно до пункту 7 статті 15 Закону №1952-IV, розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень. Пункт 4 ст.16 Закону №1952-IV передбачає, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону №1952-IV, разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. Згідно ч.2 ст. 22 Закону №1952-IV, якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону №1952-IV, у разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Пунктом 13 статті 15 Закону №1952-IV передбачено, що Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також Порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України. Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011, № 703 (далі -Порядок) - заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (ч .1 п.10). Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію (ч.3 п.10). Відповідно до вищевказаного Порядку та Порядку надання інформації з Державного реєстру прав Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 р., № 607/5 ( далі - Наказ Мінюсту) визначено Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб (далі - Порядок взаємодії) під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно, що виникають у тому числі на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець. Відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії - орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру. Пунктом 5 вказаного Порядку взаємодії передбачається, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року N 703, розглядає заяву, подані до неї копії відсканованих документів та приймає відповідне рішення, про що за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повідомляє орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, та направляє документи, необхідні для формування реєстраційної або облікової справи щодо об'єкта нерухомого майна. У випадку прийняття державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію, рішення про розгляд заяви після прийняття державним реєстратором рішення щодо заяви про державну реєстрацію, що прийнята раніше, рішення про відмову в державній реєстрації, таке рішення надсилається рекомендованим листом безпосередньо заявникові. За результатами вивчення матеріалів справи та аналізу вищенаведених норм права суд зазначає наступне. Відповідно до письмових пояснень, наданих відповідачем 3, виконання вимог ч.2 п.15 Закону № 1952-IV щодо надання заявникам інформації про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав здійснюється ним шляхом розміщення у приміщенні Реєстраційної служби інформаційних стендів; електронного терміналу, за допомогою якого заявник має можливість направити відповідну інформацію на свою електронну адресу; а також шляхом організації роботи консультантів, як надають заявникам необхідну допомогу. Позивачем у судовому засіданні підтверджено наявність у приміщення відповідача 3 інформаційних стендів, електронного терміналу та консультантів, які надають допомогу заявникам. Суд не приймає до уваги заяву позивача про те, що йому було надано неякісну консультацію, в результаті чого він не долучив до заяви про реєстрацію права власності на житловий будинок Державний акт на право власності на земельну діяльну, який є у нього у наявності і на який міститься посилання у рішенні суду, що є правовстановлюючим документом на житловий будинок, оскільки, як зазначив позивач, він не звертався письмово за наданням консультації, отже, докази отримання неналежної консультації, які можуть бути прийняті до уваги судом у розумінні ст.70 КАС України, у позивача відсутні. Суд зазначає, що зобов'язуючи орган державної реєстрації прав надавати заявникам інформацію щодо переліку документів, необхідних для здійснення реєстраційної дії, законодавець не визначив, у якій формі та у який саме спосіб таку інформацію має бути надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що розміщення інформаційних стендів, наявність електронного терміналу, а також консультантів, про що повідомлялось відповідачем 3 та не заперечується позивачем, свідчить про виконання відповідачем 3 вимог Закону № 1952-IV щодо надання заявникам інформації про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Доказів протилежного позивачем не надано. Керуючись ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, яка виразилась в недоведенні до відома позивача інформації про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав відповідно до вимог ч.2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - не підлягають задоволенню. Відповідачем 3 відповідно до пунктів 4,5. Порядку взаємодії та п. 1 Наказу Мін'юсту було прийнято заяву позивача та направлено її на розгляд до Укрдержреєстру. Відповідно до п.5 ст. 3 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Відповідно до ст. 9 Закону № 1952-IV, державний реєстратор, який є державним службовцем, у числі іншого приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Відповідно до ст. 1 Закону № 1952-IV - державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта. Отже, розгляд заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор зобов'язаний здійснювати у порядку, визначеному Законом № 1952-IV та Порядком. Відповідно до змісту Рішення № 4738002 від 05.08.2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийнятого відповідачем, підставою для відмови позивачеві у реєстрації його права власності на нежитловий будинок стало ненадання позивачем відомостей про земельну ділянку. Як зазначив відповідач 1 у письмових запереченнях на позов (а.с. 44-47), підставою для відмови позивачеві у державній реєстрації права власності на нежитловий будинок є ненадання позивачем документу про право власності на земельну ділянку, а також відсутність документів про ведення житлового будинку в експлуатацію. Вищенаведене є підставою суду для висновку про те, що рішення про відмову у реєстрації права власності позивача на житловий будинок прийняте відповідачем 1 у зв'язку з тим, що документи для державної реєстрації права власності надано позивачем не в повному обсязі. За таких підстав державний реєстратор при розгляді заяви позивача зобов'язаний був дотримуватись порядку, визначеного п.7. ст.15, ст. 22 Закону № 1952-IV; пунктом 13 Порядку, якими передбачається, що у разі подання заявником неповного пакету документів для державної реєстрації прав та їх обтяжень, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор приймає у разі невиконання заявником вимоги про надання додаткових документів. Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прийняття рішення про зупинення розгляду заяви у разі надання заявником неповного пакету документів, законодавець не визначає як право державного реєстратора, тобто не віддає прийняття такого рішення на розсуд державного виконавця, а навпаки чітко встановлює, що у разі надання заявником неповного пакету документів, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви. Суд також зазначає, що у наданих письмових запереченнях на позов відповідачем 1 та відповідачем 2 не надано будь-яких пояснень щодо невиконання відповідачем 1 положень вищенаведених норм права стосовно того, що відповідачем 1 не прийняте рішення про зупинення розгляду заяви у зв'язку з наданням позивачем неповного пакету документів. Суд погоджується з тим, що позивач має право повторно звернутись до органу реєстрації про реєстрацію права власності на житловий будинок та надати документи, відсутність яких стала підставою для відмови у реєстрації права власності. При цьому відповідно до Пункту 4 ст.16 Закону №1952-IV заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень органом державної реєстрації прав буде прийнято, лише за умови оплати позивачем послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. За умови винесення державним реєстратором рішення по зупинення розгляду заяви та встановлення позивачеві терміну для надання додаткових документів позивач мав можливість надати додаткові документи без додаткової оплати послуг органу державної реєстрації. Підсумовуючи викладене, суд зазначає наступне: - Рішення № 4738002 від 05.08.2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Гуляєвим О.О. Державної реєстраційної служби України, яким позивачеві відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок за тих підстав, що ним надано не повний пакет документів ( відсутні відомості про земельну ділянку); - заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2013 р., зареєстровану Державною реєстраційною службою за реєстраційним номером 2257724, розглянуто державним виконавцем з порушенням положень ст.15, 22 Закону №1952-IV та п. 13 Порядку. За таких підстав суд приходить до висновку про те, що Рішення № 4738002 від 05.08.2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Гуляєвим О.О. Державної реєстраційної служби України, прийняте з порушенням порядку розгляду заяви позивача від 28.07.2013 р. номер 2257724, отже за таких підстав є протиправним та підлягає скасуванню. Суд зазначає, що розгляд заяви позивача від 28.07.2013 р., реєстраційний номер 2257724 з порушенням положень ст.15, 22 Закону №1952-IV та п. 13 Порядку та прийняття державним реєстратором Рішення № 4738002 від 05.08.2013 р. про відмову у реєстрації права власності на житловий будинок, призвело до порушення прав позивача, яке полягає у тому, що позивач був позбавлений можливості надати додаткові документи, необхідні для реєстрації права власності на житловий будинок, без повторної оплати послуг органу державної реєстрації прав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд зазначає, що державним реєстратором, який є державним службовцем при розгляді заяви позивача від 28.07.2013 р. за реєстраційним номером 2257724 не було дотримано законодавчо встановлений порядок розгляду заяв поро реєстрацію пррав та їх обтяжень. За таких підстав суд приходить до висновку про те, що заява позивача від 28.07.2013 р. за реєстраційним номером 2257724 підлягає повторному розгляду з дотриманням порядку, встановленого нормами чинного законодавства. Суд зауважує, що Законом № 1952-IV визначено систему органів державної реєстрації прав, яку утворюють Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав). Державний реєстратор відповідно до ст. 9 Закону №1952-IV є державним службовцем, який працює у Державній реєстраційній службі України і не є окремою структурою у системі органів державної реєстрації прав. Тобто, виконання обов'язків з державної реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор здійснює як працівник Державної реєстраційної служби України, яку суд і зобов'язує здійснити повторний розгляд заяви позивача від 28.07.2013 р. за реєстраційним номером 2257724. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 6, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністритивний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, Державної реєстраційної служби України, Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про відмову у державній реєстрації №4738002 від 05.08.2013 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути прийняту 29.07.2013 року заяву ОСОБА_1 №2257724 разом з доданими до неї документами у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 21 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Котеньов О.Г.

судді Бабаєв А.І.

Біленський О.О.