Постанова № 3539143, 05.02.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа №2а-377/09 Категорія 6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

«05» лютого 2009 p.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Гончарової І. А.

при секретарі Москаленко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом,  в якому зазначило,  що у відповідності до  ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХП із змінами та доповненнями для підприємств,  установ,  організацій,  у тому числі підприємств,  організацій громадських організацій інвалідів,  фізичних осіб,  які використовують найману працю,  установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік,  а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.3  ст. 18 зазначеного Закону підприємства,  установи,  організації,  фізичні особи,  які використовують найману працю,  зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів,  у тому числі спеціальні робочі місця,  створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії,  передбачені чинним законодавством,  надавати державній службі зайнятості інформацію,  необхідну для організації працевлаштування інвалідів,  і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України. В порушення вимог законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів,  окрім цього не інформувало Біловодський районний центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштуваня інвалідів. Підприємства,  установи,  організації,  у тому числі підприємства,  організації громадських організацій інвалідів,  фізичні особи,  які використовують найману працю,  де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша,  ніж установлено нормативом,  передбаченим статтею 19 цього Закону,  щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції,  сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві,  установі,  організації,  у звязку з чим Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів происить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» заборгованість перед Державним бюджетом у розмірі 36593, 14 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав суду аналогічні

позовній заяві пояснення.                                         .

2

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав,  суду пояснив,  що в довідці Біловодського районного центру зайнятості від 12.05.2008 року №15/6-413 зазначено,  що Товариство з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» не надавало звіти форми 3 - ПН про вакансії для інвалідів протягом всього 2007 року,  а цей факт не відповідає дійсності,  бо відповідач надавав до Біловодського районного центру зайнятості звіти форми 3 - ПН 20.06.2007 року,  27.07.2007 року,  28.08.2007 року в яких вказував вакантні посади для працевлаштування інвалідів,  але Біловодський районний центр зайнятості не направляв до товариства жодного інваліда для працевлаштування,  у зв'язку з чим можна зробити висновок,  що або в Біловодському районі взагалі не має інвалідів,  які бажають працевлаштуватися,  або є вина Біловодського районного центру зайнятості в порушенні вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Заслухавши пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено,  підтверджується матеріалами справи,  що у відповідності до  ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХИ із змінами та доповненнями для підприємств,  установ,  організацій,  у тому числі підприємств,  організацій громадських організацій інвалідів,  фізичних осіб,  які використовують найману працю,  установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік,  а якщо працює від 8 до 25 осіб,  - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.3  ст. 18 зазначеного Закону підприємства,  установи,  організації,  фізичні особи,  які використовують найману працю,  зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів,  у тому числі спеціальні робочі місця,  створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії,  передбачені чинним законодавством,  надавати державній службі зайнятості інформацію,  необхідну для організації працевлаштування інвалідів,  і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України.

В порушення вимог законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів,  окрім цього не інформувало Біловодський районний центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштуваня інвалідів,  про що свідчить лист Біловодського районного центру зайнятості №15/6-413 від 12.05.2008 року (арк. справи 5).

Відповідно до ч.1  ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства,  установи,  організації,  у тому числі підприємства,  організації громадських організацій інвалідів,  фізичні особи,  які використовують найману працю,  де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша,  ніж установлено нормативом,  передбаченим статтею 19 цього Закону,  щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції,  сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві,  установі,  організації.

Частиною 1  ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 встановлено,  що для підприємств,  установ,  організацій,  у тому числі підприємств,  організацій громадських організацій інвалідів,  фізичних осіб,  на яких працює від 8 до 15 осіб,  розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце,  призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом,    визначається   в  розмірі  половини   середньої  річної  заробітної  плати  на

3

відповідному підприємстві,  в установі,  організації,  у тому числі підприємстві,  організації громадських організацій інвалідів,  у фізичної особи,  яка використовує найману працю..

Частина 4  ст.  20 зазначеного Закону передбачає,  що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами,  установами,  організаціями,  у тому числі підприємствами,  організаціями громадських організацій інвалідів,  фізичними особами,  зазначеними в частині першій цієї статті,  самостійно в строк до 15 квітня року,  наступного за роком,  в якому відбулося порушення нормативу,  встановленого ч.1  ст. 19 цього Закону.

Згідно із ч.5  ст. 20 вказаного Закону,  у разі несплати адміністративно-господарської санкції або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду із стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства,  установи,  організації,  у тому числі підприємства,  організації громадських організацій інвалідів,  фізичної особи,  яка використовує найману працю,  в порядку,  передбаченому законом.

Розрахунком суми позовної заяви,  проведеного на підставі звіту форми 10-ПІ за 2007 рік,  наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 29.02.2008 року встановлено,  що сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для СТОВ «Відродження» складає 35376, 24 грн. / арк. справи 6-7/.

Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарської санкції,  то це є підставою для стягнення пені.

Відповідно до ч.2  ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України,  що діяла на момент сплати,  нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 1216, 90 грн.,  що підтверджується розрахунком пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій (арк. справи 8).

Посилання представника відповідача на той факт,  що відповідач надавав до Біловодського районного центру зайнятості звіти форми 3 - ПН 20.06.2007 року,  27.07.2007 року,  28.08.2007 року в яких вказував вакантні посади для працевлаштування інвалідів на увагу суду не заслуговує у зв'язку з тим,  що звіт форми 3 - ПН повинен надаватися щомісячно,  а не лише 3 рази на рік.

Таким чином,  позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів знайшли обгрунтування наданими суду доказами та нормами чинного законодавства. У зв'язку з чим суд вважає за можливе стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в розмірі 35376, 24 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції у розмірі 1216, 90 грн.

Питання по судових витратах не вирішується,  оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку,  а  ст.  94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.№875-Х11,  Порядком нарахування пені та її сплати,  затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. №223,  Порядком сплати підприємствами,  установами,  організаціями та фізичними особами,  що використовують найману працю,  суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,  затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

4

від 31.01.2007 p. №70 ,   ст.   ст.  17,  18,  94,  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» (р/р 26002053713084,  ЛФ Приватбанк м. Луганськ,  МФО 304795,  код 30419898,  вул. Хорунжого, 1,  смт. Біловодськ,  92800) на користь Державного бюджету України,  одержувач: ВДК Біловодського району Луганської області,  МФО 804013,  код 24048193,  код платежу 50070000,  несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в розмірі 35376, 24 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 1216, 90 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.