Ухвала суду № 35391128, 28.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р. справа № 2а-11687/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

за участю представників:

позивача: - Бяльський О. В. (дов. від 01.11.11)

відповідача: - Гужва Л. В. (дов. від 01.12.10 № 53381/10/10-039), Дубов Д. О. (дов. від 29.09.10 № 42657/10/10-039)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року та на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011

у справі № 2а-11687/10/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія Ойл»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

за участю прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гільдія Ойл» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№ 0000732305/0 від 25.06.2010, № 0000732305/1 від 03.09.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 6686739,90 грн. (3677271,00 грн. за основним платежем, 3009468,90 грн. штрафні (фінансові) санкції),

№0000742305/0 від 25.06.2010, № 0000742305/1 від 03.09.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4312681,50 грн. (2875121,00 грн. за основним платежем, 1437560,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу в ході проведеної перевірки (акт перевірки від 17.06.2010 № 2768/232/36440265) про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки у період з 18.03.2009 по 31.12.2009 позивач придбавав товар в межах власної господарської діяльності для подальшої їх реалізації. Придбання товару здійснювалося на аукціонах, а тому ціна товару завжди коливалася в залежності від рівня попиту, кількості учасників такого аукціону та світових цін на нафту і нафтопродукти у момент реалізації даного товару з аукціону, а отже позивач реалізовував товар за різною ціною для підтримання рівня загального товарообігу, а також з метою зміцнення конкурентного становища товариства на ринку та розширення ринків збуту. Податковим органом не надано оцінки, не враховано загальні показники господарської діяльності позивача за перевіряємий період, які мають прибуткові показники. До того ж при аналізі вхідної ціни реалізованих товарів ДПІ у Бабушкінському районі допускає методичну помилку, застосовуючи до оцінки товарів метод не середньозваженої собівартості, а партійний облік (по окремим операціям), що призводить до помилкового висновку про відсутність націнки на реалізований товар. Висновок відповідача про відсутність господарської діяльності у випадку відсутності прибутку товариства суперечать нормам діючого законодавства. Також є помилковим висновок відповідача про порушення позивачем 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо розрахунку залишку нафти на складах на кінець звітного періоду по методу середньозваженої собівартості, що призвело до заниження скоригованого валового доходу за 2009 рік на суму 333467,00 грн. При обчисленні середньозваженої ціни товару відповідачем помилково не враховано умови передачі товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

від 25.06.2010 №0000732305/0, від 03.09.2010 №0000732305/1 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 6545017,00 грн., в т.ч. 3593904,00 грн. - основний платіж, 2951113,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

від 25.06.2010 №0000742305/0, від 03.09.2010 №0000742305/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4312681,50 грн. (2875121,00 грн. - основний платіж, 1437560,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В решті позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 у даній справі за заявою позивача виправлено арифметичні помилки, допущені судом першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах постанови від 23.02.2011 щодо розрахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій по податковому зобов'язанню з податку на прибуток (т.2 а.с.157).

Відповідно до вказаної ухвали у даній справі від 01.04.2011 судом першої інстанції резолютивну частину постанови викладено в новій редакції, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.06.2010 №0000732305/0, від 03.09.2010 №0000732305/1 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 6586699,50 грн., в т.ч. 3593904,00 грн. - основний платіж, 2992795,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 та ухвалою суду від 01.04.2011, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.161а), в якій просить скасувати постанову від 23.02.2011 та ухвалу від 01.04.2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права з посиланням на обставини, встановлені податковим органом в ході проведеної перевірки та зафіксовані в акті перевірки від 17.06.2010.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стосовно дотримання судом першої інстанції норм права при виправленні арифметичної помилки ухвалою від 01.04.2011 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Вказана норма передбачає можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому очевидні помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки, не зачіпаючи при цьому суті рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду в межах даної справи є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків акту від 17.06.2010 № 2768/232/36440265.

За наслідком розгляду справи судом першої інстанції встановлено правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми у розмірі 14375615,00 грн. та визнано невірним розрахунок позивача залишку вартової нафти на складах на кінець звітного періоду по методу середньозваженої собівартості, що призвело до заниження скоригованого валового доходу за 2009 рік на суму 333467,00 грн.

Внаслідок викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 №0000732305/0, від 03.09.2010 №0000732305/1 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 83367,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 58355,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні суми штрафних санкцій судом першої інстанції прийнято до уваги наданий відповідачем розрахунок (т.1 а.с.139). Проте при вірному арифметичному розрахунку, враховуючи суму донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток - 83367,00 грн., сума штрафних санкцій повинна складати 16673,40 грн. (20% від суми недоплати за кожний з двох податкових періодів - пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виправивши арифметичну помилку в постанові від 23.02.2011, діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень.

По суті поданої апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції від 23.02.2011 колегія суддів, виходячи з фактичних обставини справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Гільдія Ойл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складений акт від 17.06.2010 №2768/232/36440265.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.5.1., п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2009 рік у сумі 3677271 грн., в т.ч. ІІ квартал 2009 року - 1241143,00 грн., ІІІ квартал 2009 року - 1871506,00 грн., IV квартал 2009 року - 654622,00 грн.

пп.7.4.4 п.7 4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від'ємного значення,який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2009 року у сумі 2,00 грн.; заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягає сплаті у 2009 році у сумі 2875121,00 грн., в т.ч. по періодах: у травні 2009 року - 844691,00 грн., червні 2009 року - 148223,00 грн., липні 2009 року - 1497205,00 грн., жовтні 2009 року - 381449,00 грн., грудні 2009 року - 3555,00 грн.

Суть виявлених порушень полягає наступному.

Позивачем занижено задекларовані позивачем показники у рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток «приріст балансової вартості запасів» за 2009 рік на суму 333467,00 грн. через невірне, в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», розрахуванння залишку вартості нафти на складах на кінець звітного періоду по методу середньозваженої собівартості, що призвело до заниження скоригованого валового доходу за 2009 рік на суму 333467,00 грн.

Також встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивач здійснював реалізацію товарів за цінами, нижчими ніж ціна придбання, внаслідок чого за висновками податкового органу підприємством необґрунтовано, в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено до складу валових витрат витрати, які не вважаються витратами, пов'язаними з веденням господарської діяльності, що призвело до завищення валових витрат за період з 18.03.2009 по 31.12.2009 у сумі 14375615 грн. Відповідно, на порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено суму податкового кредиту по тим товарним запасам, які використано не у господарській діяльності на загальну суму 2875123,00 грн.

На підставі акту перевірки 25.06.2010 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000732305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 6686739,90 грн., в т.ч. за основним платежем - 3677371,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3009468,90 грн.,

- №0000742305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4312681,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 2875121,00 грн. штрафні (фінансові) санкції - 1437560,50 грн.

Означені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За результатами розгляду первинна скарга позивача залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

03.09.2010 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000732305/1, №0000742305/1, якими суми визначених податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість не змінені.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за наявних в матеріалах справи документів підтверджено висновок податкового органу, зроблений в ході перевірки, про заниження позивачем скоригованого валового доходу за 2009 рік на суму 333467,00 грн. Судом встановлено, позивачем не спростовано, що в IV кварталі 2009 року - оцінка вибуття запасів позивачем проведена без дотримання методу середньозваженої собівартості.

Стосовно висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 14375615,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 2875121,00 грн. у зв'язку з реалізацією товару за ціною нижчою, ніж ціна придбання, суд першої інстанції визнав такі висновки безпідставними, такими, що не узгоджуються з нормами чинного податкового законодавства.

Оскаржуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач зазначив, що операції по реалізації товару за цінами, нижчими ніж ціни придбання, не відповідають поняттю господарської діяльності підприємства, оскільки така реалізація не впливає на збільшення оподатковуваного прибутку, не є регулярною для підприємства, а була здійснена з травня по грудень 2009 року, а в інших місяцях нафта реалізовувалась з отриманням прибутку. Збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до валових витрат згідно з податковим обліком. За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки), не можуть бути враховані в податковому обліку. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних джерел.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції про помилковість таких висновків відповідача.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що продаж нафти ТОВ "Гільдія Ойл" здійснювався на підставі договорів поставки, укладеними між ТОВ "Гільдія Ойл" та покупцями, за договірними цінами.

Придбання нафти для подальшого продажу здійснювалось позивачем відповідно до Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, скріпленого газу та вугілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2010 №599, на аукціонах ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа". Згідно загальних засад аукціонної торгівлі нафти, визначених вказаним Положенням, покупцем визнається учасник аукціону, який запропонував найвищу ціну за нафту.

Визначені у встановленому порядку переможці аукціону отримували відповідні Аукціонні свідоцтва, на підставі яких між ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа", ТОВ "Гільдія Ойл" (покупець) та продавцем укладалися договори купівлі-продажу нафти. За умовами цих договорів ціна нафти визначається за результатами аукціону відповідно до протоколу аукціонних торгів.

Фактичне виконання договорів купівлі-продажу нафти, придбання позивачем нафти підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки, і які в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Вказані договори свідчить про здійснення позивачем господарської діяльності, яка є регулярною, постійною, суттєвою та спрямована на отримання доходу в грошовій формі, що спростовує доводи відповідача про не направленість діяльності позивача на отримання прибутку.

Нафта, придбана позивачем на аукціоні, у встановленому порядку оприбуткована, використана у власній господарській діяльності шляхом реалізації.

Реалізація нафти кінцевому покупцю проводилась позивачем за цінами, що були завчасно погоджені в Специфікації при укладанні договору поставки на весь час дії договору поставки, внаслідок чого, приймаючи до уваги, що придбання нафти для подальшого її продажу здійснювалось ТОВ "Гільдія Ойл" на аукціонах за цінами, які визначались за наслідками аукціону, продаж кінцевому покупцю нафти за деякими операціями відбувався за цінами, нижчими цін придбання.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР).

Виходячи з аналізу наведених норм, витрати платника податку на прибуток включаються до складу валових, якщо вони пов'язані з веденням виробництва та подальшим використанням у власній господарській діяльності підприємства.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення "господарської операції" міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищезазначене свідчить про те, що термін "господарська діяльність" не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за своїм змістом термін "господарська діяльність" значно ширше "господарської операції", оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, здійснення підприємницької діяльності спрямовано на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності. Господарська діяльність - це сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий суб'єкт може отримати доход. При цьому, окрема господарська операція може бути безпосередньо не направлена на отримання доходу, але бути передумовою для останнього.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону), а єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат саме збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), встановлено п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР, згідно з яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності не вбачається, що позивачем порушено приписи п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Належні докази, які б свідчили про порушення наведених вище норм, які б позбавляли позивача права на віднесення вартості товару до складу валових витрат, сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту, відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відтак є безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» в частині завищення валових витрат на загальну суму 14375615,00 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 2875121,00 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011 у справі № 2а-11687/10/0470 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко