Ухвала суду № 35388278, 13.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р.Справа № 814/990/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представників позивача Сербіна К.Л., Чебана В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області (правонаступника Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної податкової служби) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0000272201,-

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2013 року Приватне підприємство «Южноукраїнський комбінат харчування» (далі - ПП «Южноукраїнський комбінат харчування») звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2012 року №0000272201, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 104793 гривень.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в нього є всі первинні документи з приводу взаємовідносин з ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД», які підтверджують податковий кредит за рахунок цього постачальника. Але, відповідачем за надуманими підставами це право не визнається та нараховується штраф.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.10.2012 року №0000272201 про донарахування ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 104793 гривень, з яких 69862 гривень основного зобов'язання та 34931 штрафу.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову підприємства відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача Сербіни К.Л., Чебана В.О., доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Приватне підприємство «Южноукраїнський комбінат харчування» зареєстроване виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради 10.12.2008 року (а.с. 20).

ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» орендує приміщення на території ВАТ «Атомсервіс», ВП «Южно-Українська АЕС» та надає послуги з продовольчого забезпечення робітників зазначених підприємств (їдальні) (а.с. 44, 51).

03.01.2012 року ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» та ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД» уклали договір поставки, відповідно до якого останнє товариство було зобов'язано постачати на адресу позивача продукти харчування (а.с. 70).

Протягом березня 2012 ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД» поставило на адресу позивача продукти харчування на суму 419173,43 гривень, з них податку на додану вартість 69862,24 гривень.

На зазначену суму ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД» видав 13 податкових та товарних накладних (а.с. 89-104).

Суму 69862,24 гривні ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року (а.с. 186).

В вересні 2012 року Южноукраїнська ОДПІ провела документальну невиїзну перевірку позивача та склала Акт №26/22-01/36230520 від 25.09.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення в частині формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД» у березні 2012 року на суму 69862,24 гривень (а.с. 25).

08.10.2012 року уповноваженою особою Южноукраїнської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272201 про донарахування ПП«Южноукраїнський комбінат харчування» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 104793 гривень, з яких 69862 гривень основного зобов'язання та 34931 штрафу (а.с. 23).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкового податкового-повідомлення підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до сі. 198 ГПК України право на віднесення сум податку до податковового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг:

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів послуг;

- лата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорту) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах Гірської діяльності латника податку:

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку сума бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що порушення безпосереднім контрагентом свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цього контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» відповідно до КВЕД займається організацією харчування населення, торгівлею харчовими продуктами, напоями. Основним споживачем послуг їдалень, буфетів, кафе є ДП«Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Для виконання умов договорів на організацію лікувально-профілактичного харчування та продовольчого забезпечення працівників ПП «ЮКХ» було укладено договір постачання з TOB «ТМФ «Транспосервіс-ЛТД» №9 від 03.01.2012 року (1 том а.с. 70).

Відповідно до умов зазначеного договору постачальник (ТОВ «ТМФ «Транспосервіс-ЛТД») зобов'язується систематично постачати товари народного споживання. При цьому, номенклатура, кількість та ціна товару визначається при кожній поставці на підставі підписаної сторонами специфікації або поданої покупцем та узгодженої постачальником заявки і вказується в накладній. Постачання товарів здійснюється зі складу постачальника автотранспортом покупця.

В кожному випадку придбання товарів постачальником виписувались видаткові та податкові накладні. Оплата товарів народного споживання здійснювалась в готівковій та безготівковій формі. В бухгалтерському обліку операції з придбання товарів, отриманих від TOB «ТМФ «Транспосервіс-ЛТД» відображено по рахунку №631 «Розрахунки з постачальниками».

Товарність господарських операцій позивача зі своїми безпосередніми контрагентами підтверджується належним чином, зокрема податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами та заявками (1 том а.с.62-69, 73-113, 165-174).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт палання послуг.

Крім того, на момент виписки на адресу позивача вказаних податкових накладних його постачальники були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідні Свідоцтва.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2012 року №0000272201 є правильними.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя М.П.Коваль