Постанова № 35388123, 20.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року 810/5485/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання Смірновій А.В.,

за участю:

представника позивача - Петрова О.М.,

представника відповідача - Баннікова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

10 жовтня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 вересня 2013 р. № № 0000902200, 0000942300.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 р. № № 0000902200, 0000942300 відповідачем винесені протиправно. Стверджує, що господарські операції між позивачем та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ ТОРГ" (далі - ТОВ "САНОІЛ ТОРГ") мали реальний характер, що підтверджуються документально. Крім того, зазначив, що позивач не несе відповідальність за невиконання вимог податкового чи іншого законодавства контрагента ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", а тим більш за господарську діяльність контрагентів названого товариства. Вважає, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі відповідних податкових накладних. Крім того, стверджує, що у відповідача не було права виносити податкове повідомлення - рішення № 0000902200, оскільки, актом перевірки не встановлено порушення розрахунків у ЗЕТ.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що господарські операції позивача з контрагентом - ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" не підтверджені стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності у названого контрагента позивача трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчать про відсутність умов для відповідної господарської діяльності: технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів, складських приміщень та транспортних засобів (т. 1, а.с. 38-41).

19 листопада 2013 р. представниками сторін були подані суду клопотання, у яких вони просили розглянути справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

2 грудня 2002 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 301965 (т. 1, а.с.28).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є:

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту;

- виробництво хліба та хлібобулочних виробів;

- неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами;

- оптова торгівля напоями;

- оптова торгівля тютюновими виробами;

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Дана обставина підтверджується копією довідки з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України серія АА № 452393 (т. 2, а.с. 103 - 109).

У період з 9 по 15 серпня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" за період діяльності з 1 по 31 березня 2013 р., за результатами якої 22 серпня 2013 р. складено акт перевірки № 82/22 - 01/32294926 (далі - акт перевірки № 82/22 - 01/32294926) (т. 1, а.с. 8 - 23).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 14 479 322 грн 69 коп., в т.ч. за березень 2013 р. - 14 479 322 грн 69 коп.

24 вересня 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 82/22 - 01/32294926 відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення № № 0000902200, 0000942300. Зокрема:

- податкове повідомлення - рішення № 0000902200, яким нараховано суму грошового зобов'язання - 616 грн 95 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000902200) (т. 1, а.с. 24);

- податкове повідомлення - рішення № 0000942300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 21 780 985 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 14 479 323 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 7 239 662 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000942300) (т. 1, а.с. 26).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як убачається з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як убачається з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до вимог п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як убачається з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було винесено два податкових повідомлення - рішення № № 0000902200, 0000942300.

I. Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0000942300 судом встановлено таке.

Даним податковим повідомленням - рішенням позивачу було збільшено податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 21 780 985 грн 00 коп. з посиланням на п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України.

Відповідачем було поставлено під сумнів фінансово-господарську діяльність позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "САНОІЛ ТОРГ". Зокрема, відповідач вважає, що мав місце фіктивний правочин.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим у зв'язку з наступним.

12 лютого 2013 р. між позивачем (продавцем) та компанією "OREXIM LIMITED" (покупцем) було укладено контракт № 0538/13-К (далі - контракт № 0538/13-К) (т. 1, а.с. 98 - 102).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого контракту продавець зобов'язався продати, а покупець - купити українську нерафіновану соняшникову олію (врожаю - 2012 р.).

Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 названого контракту кількість олії складала - 2522, 723 +\- 10% медичних тон за вибором покупця.

Згідно з п.п. 4.1 п. 4 та п.п. 6.1 п. 6 названого контракту вартість цієї олії складала - 1116, 50 доларів за 1-ну тону постачання на Миколаївський морський торгівельний порт, якої здійснювалося у період з 12 лютого 2013 р. по 15 квітня 2013 р.

З метою забезпечення виконання контракту № 0538/13-К позивачем було закуплено нерафіновану соняшникову олію у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ".

Так, 22 лютого 2013 р. між ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір купівлі - продажу № 22-02-13 (далі - договір № 22-02-13) (т. 1, а.с. 48 - 49).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця продукцію та матеріали (надалі - товар), а покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 названого договору найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначена сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання договорів № 22-02-13 ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" було продано позивачу товар - олію соняшникову нерафіновану, що підтверджується, зокрема:

1. Специфікацією від 31 березня 2013 р. № 3 на загальну суму 86 875 936 грн 13 коп. (т. 1, а.с. 50).

2. Актом приймання - передачі від 31 березня 2013 № 3 на загальну суму 86 875 936 грн 13 коп. (т. 1, а.с. 51);

3. Видатковою накладною від 31 березня 2013 р. № РН - 0000143 на загальну суму 86 875 936 грн 13 коп. (т. 1, а.с. 52).

4. Податковою накладною від 31 березня 2013 р. № 190 на загальну суму 86 875 936 грн 13 коп. (т. 1, а.с. 53).

Перелічені документи підписані посадовою особою ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", завірені печаткою цього товариства та свідчать, що ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" продав, а позивач купив олію соняшникову нерафіновану.

Факт оплати позивачем товару, купленого у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", підтверджується виписками по особовому рахунку від 3 вересня, 24 квітня, 15, 20, 23, 24, 27 травня 2013 р. на суму 50 217 178 грн 36 коп., 4 366 124 грн 02 коп., 13 012 452 грн 00 коп., 44 827 433 грн 00 коп. на 1 908 308 грн 24 коп. відповідно (т. 1, а.с. 67 - 83).

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" було зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 2, а.с. 119 - 121).

До того ж в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" на момент укладання чи виконання договору з позивачем було скасовано або визнано недійсними за рішенням суду.

Як вже зазначалося, куплену у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" нерафіновану соняшникову олію, позивачем було продано компанії "OREXIM LIMITED" на виконання контракту № 0538/13-К.

На підтвердження даної обставини позивачем було надано суду такі докази:

1) вантажні митні декларації (форма МД-2) від:

- 7 травня 2013 р. № 102087 (т. 1, а.с. 109-111);

- 7 травня 2013 р. № 102088 (т. 1, а.с. 106-108);

- 17 травня 2013 р. № 102226 (т. 1, а.с. 103-105).

2) Certificate від:

- 6 травня 2012 р. (т. 1, а.с. 120);

- 4 квітня 2013 р. (т. 1, а.с. 121).

Факт оплати компанією "OREXIM LIMITED" товару, купленого у позивача, підтверджується виписками по особовому рахунку від 22 квітня, 15, 17, 23, 24 травня на суму 5 255 041 грн 65 коп., 13 588 100 грн 00 коп., 12 788 800 грн 00 коп., 9 591 600 грн 00 коп., 45 904 289 грн 54 коп. відповідно (т. 1, а.с. 115 - 119).

При вирішення справи судом враховано, що з метою забезпечення перевезення товару на адресу компанії "OREXIM LIMITED", 12 жовтня 2012 р. між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Югекотоп" (далі - ТОВ "Югекотоп") (виконавцем) було укладено договір на транспортно-експедиторське та митно-брокерське обслуговування вантажу № 1210К (далі - договір № 1210К) (т. 1, а.с. 123 - 126).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1, п.п. 1.3 п. 1 названого договору виконавець взяв на себе зобов'язання виконати для замовника комплекс послуг по транспортно-експедиторському та митно-брокерському обслуговуванню вантажу замовника, при відправці на експорт через ДП "Миколаївський морський торгівельний порт", а замовник - сплатити виконавцю винагороду у сумі та у строк, визначений цим договором.

На підтвердження виконання ТОВ "Югекотоп" робіт, передбачених договором № 1210К, позивачем було надано суду такі докази.

Зокрема:

1. Звіти від 31 травня 2013 р. № № 12, 13 до договору № 1210К (т. 1, а.с. 140 - 141).

2. Акти здачі - приймання робіт (надання послуг) від 31 травня 2013 р.:

- № ОУ - 0000370 на загальну суму 16 090 грн 50 коп. (т. 1, а.с. 127);

- № ОУ - 0000371 на загальну суму 312 057 грн 60 коп. (т. 1, а.с. 129);

- № ОУ - 0000372 на загальну суму 43 338 грн 29 коп. (т. 1, а.с. 131);

- № ОУ - 0000373 на загальну суму 837 555 грн 17 коп. (т. 1, а.с. 133);

- № ОУ - 0000376 на загальну суму 27 019 грн 30 коп. (т. 1, а.с. 133);

- № ОУ - 0000377 на загальну суму 571 434 грн 40 коп. (т. 1, а.с. 137);

- № ОУ - 0000378 на загальну суму 181 818 грн 68 коп. (т. 1, а.с. 139).

3. Податкові накладні від 31 травня 2013 р.:

- № 386 на загальну суму 16 090 грн 50 коп. (т. 1, а.с. 128);

- № 387 на загальну суму 312 057 грн 60 коп. (т. 1, а.с. 130);

- № 388 на загальну суму 43 338 грн 29 коп. (т. 1, а.с. 132);

- № 389 на загальну суму 837 555 грн 17 коп. (т. 1, а.с. 134);

- № 392 на загальну суму 27 019 грн 30 коп. (т. 1, а.с. 136);

- № 393 на загальну суму 571 434 грн 40 коп. (т. 1, а.с. 138).

Перелічені документи підписані посадовою особою ТОВ "Югекотоп", завірені печаткою цього товариства та свідчать, що ТОВ "Югекотоп" роботи були виконані.

При вирішенні справи судом також враховано надані позивачем докази на підтвердження господарської діяльності ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", пов'язаної з виконанням договору № 22-02-13.

Зазначені докази свідчать, що між ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Евері" (далі - ТОВ "Евері") (виконавцем) - терміналом, де зберігалася нерафінована соняшникова, олія було укладено два договори. Зокрема:

I. 1 вересня 2012 р. договір з ТОВ "Евері" про надання послуг на приймання та перевантаження олії рослинної № FT-01-о/0109 (далі договір № FT-01-о/0109) (т. 1, а.с. 172-182).

Згідно з п.п. 1 п. 1 названого договору клієнт - позивач доручив, а виконавець - ТОВ "Евері" прийняв на себе виконання робіт по прийманню та транспортно-експедиційному обслуговуванню (ТЕО) олії рослинної нерафінованої 1-го сорту ДСТУ 4492:2005, врожаю 2012 - 2013 р.р., у кількості 150 000 тон. Договором передбачалася поставка товару на адресу виконавця у період з 1 вересня 2012 р. по 31 серпня 2013 р., з подальшим вантаженням на судна, номіновані клієнтом у період дійсності договору.

II. 1 лютого 2013 р. договір з ТОВ "Евері" про транспортно-експедиційне обслуговування та надання послуг з накопичення і перевальці зернових, зернобобових, маслинних культур, жмиха соняшникового і шрота соняшникового № 0102/13С (далі - договір № 0102/13С) (т. 1, а.с. 163-171).

Згідно з п.п. 1 п. 1 названого договору замовник - позивач доручив, а виконавець - ТОВ "Евері" взяв на себе зобов'язання виконати послуги щодо транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) і перевальці зернових, зернобобових, маслинних культур, жмиха соняшникового і шрота соняшникового, експортованих з території України через елеваторний комплекс ТОВ "Евері".

Крім того, купівля нерафінованої соняшникової олії у лютому 2013 р. ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (вантажоодержувача) підтверджується товарно - транспортними накладними, виданими перевізниками цього вантажу від 19 - 24 лютого 2013 р. (т.1, а.с. 183-245, т. 2, а.с. 1 - 60).

Як вже зазначалося, куплена ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" соняшникова олія у подальшому цим товариством була продана позивачу на виконання договору № 22-02-13.

Таким чином, реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" підтверджено документами, які були оформлені згідно вимог чинного законодавства і копії яких долучені до матеріалів даної справи.

До того ж судом враховано те, що сплачений позивачем податок на додану вартість, (який було сплачено ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" у сумі 14 476 882 грн 79 коп.), у подальшому ним планувалося використати в рахунок сплати податку за імпортовані товари в т.ч. які надходили від продовольчого торгівельного республіканського унітарного підприємства "Мінск Кристалл".

Дана обставина підтверджується:

- контрактом від 8 серпня 2013 р. № 531 (т. 2, 138 - 141);

- податковими деклараціями з додатку на додану вартість (т. 2, а.с. 128 - 131, 133 - 136);

- квитанціями № 2 та № 2 (т. 2, а.с. 132, 137);

- довідкою про формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентами (т. 2, а.с. 124);

- оборотно - сальдовими відомостями з контрагентами позивача за березень, травень, жовтень 2013 р. (т. 2, а.с. 125 - 127);

- вантажно - митними деклараціями (т. 2, а.с. 143 - 148).

Отже, перелічені документи свідчать, що у березні - квітні 2013 р. позивачем здійснювалися закупівля у нерезидентів товарів на значні суми, податок з яких позивач планував заплатити із сплаченої ним суми податку на додану вартість (яка увійшла до складу вартості товару, купленого у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ"), яку йому у встановленому законом порядку відшкодовано не було.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання між позивачем та ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" договору № 22-02-13 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" № 22-02-13 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договорів з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" № 20-08-13 у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, де зазначено правовий статус контрагента.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ "САНОІЛ ТОРГ".

II. Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0000902200 судом встановлено таке.

Даним податковим повідомленням - рішенням позивачу було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у ЗЕД у сумі 616 грн 95 коп. з посиланням на п. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР (далі - Закон України № 185/94-ВР).

Проте, в тексті та у висновках акту перевірки № 82/22 - 01/32294926 даного правопорушення зазначено не було.

За таких обставин суд вважає, що у відповідача не було підстав для винесення податкового повідомлення - рішення № 0000902200, оскільки, ним не було встановлено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого названою вище нормою Закону України № 185/94-ВР.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № № 0000902200, 0000942300 протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 24 вересня 2013 р. № 0000902200, № 0000942300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" сплачений ним судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 21.11.13.