Постанова № 35388114, 12.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року 810/5383/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання – Роздобудько Я.В., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЗ Озерне»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т АН О В И В:

ТОВ «ТІЗ Озерне» звернулось до суду з позовом до ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 р. № 0001412201/368.

У обґрунтування своєї позиції вказує, що ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТІЗ Озерне» з питань правильності формування значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 р. За результатами перевірки 20.09.2013 р. складено акт № 367/10-16-22-01-3293129 (далі – Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками, зроблених за наслідками перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області, ТОВ «ТІЗ Озерне», на підставі п.п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України подало заперечення від 26.09.2013 р. № 7 на Акт перевірки. Після розгляду заперечень ТОВ «ТІЗ Озерне» ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області залишило без змін висновки Акту перевірки, про що повідомило ТОВ «ТІЗ Озерне» листом від 27.09.2013 р. №816/10/10-16-22-01.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 р. № 0001412201/368 за яким зменшено розмір від’ємного значення податку на додану вартість на суму 4018925 грн.

Вказує, що ТОВ «ТІЗ Озерне» не погоджується з висновками Акту перевірки, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству, в зв’язку з чим вважає незаконним та необґрунтованим податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 р. № 0001412201/368.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач - ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області надав письмові заперечення проти позову, просив відмовити в його задоволенні. У обґрунтування правової позиції вказує, що працівниками ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу від 12.09.2013 р. № 164 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТІЗ Озерне» з питань правильності формування значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 р., за результатами якої складено Акт перевірки.

Вказує, що перевіркою встановлено порушення податкового законодавства.P>

На підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 р. № 0001412201/368 за яким зменшено розмір від’ємного значення податку на додану вартість на суму 4018925 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення платником податку строків подання заяв про бюджетне відшкодування в зв’язку з чим платник податку позбавляється права на використання від’ємного значення з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу від 12.09.2013 р. № 164 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТІЗ Озерне» з питань правильності формування значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 р., за результатами якої складено Акт перевірки, в якому зафіксовані виявлені порушення, а саме: порушено п. 102.5 ст. 102 ПК України, що призвело до завищення від’ємного значення податку на додану вартість на суму 4018925 грн., що була відображена ТОВ «ТІЗ Озерне» в рядку 24 декларації з податку на додану вартість за липень 2013 р.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 р. № 0001412201/368 за яким зменшено розмір від’ємного значення податку на додану вартість на суму 4018925 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до даних Акту перевірки, сума від’ємного значення відображена позивачем в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, завищення якої встановлено оскаржуваним повідомленням-рішенням, сформована у період з грудня 2004 р. по липень 2010 р., а саме по періодам: - 33406 грн. за грудень 2004 р., - 263429 за січень 2005 р., - 96863 грн. за березень 2005 р., - 1505 грн. за квітень 2005 р., - 5626 грн. за травень 2005 р., - 5230 грн. за червень 2005 р., - 1523 грн. за липень 2005 р., - 46458 грн. за серпень 2005 р., - 153329 грн. за вересень 2005 р., - 370052 грн. за жовтень 2005 р., - 297565 грн. за листопад 2005 р., - 260480 грн. за грудень 2005 р., - 468629 грн. за січень 2006 р., - 19800 грн. за лютий 2006 р., - 9857 грн. за березень 2006 р., - 3588 грн. за квітень 2006 р., - 5626 грн. за травень 2006 р., - 28125 грн. за червень 2006 р., - 196939 грн. за липень 2006 р., - 320293 грн. за серпень 2006 р., - 7720 грн. за вересень 2006 р., - 504118 грн. за жовтень 2006 р., - 90249 грн. за листопад 2006 р., - 7256 грн. за грудень 2006 р., - 103897 грн. за січень 2007 р., - 4785 грн. за лютий 2007 р., - 5652 грн. за березень 2007 р., - 9974 грн. за квітень 2007 р., - 8773 грн. за травень 2007 р., - 7365 грн. за червень 2007 р., - 5715 грн. за липень 2007 р., - 3333 грн. за серпень 2007 р., - 8756 грн. за вересень 2007 р., - 167 грн. за листопад 2007 р., - 230 грн. за лютий 2008 р., - 707 грн. за квітень 2008 р., - 33332 грн. за травень 2008 р., - 46658 грн. за червень 2008 р., - 53782 грн. за серпень 2008 р., - 8658 грн. за жовтень 2008 р., - 429094 грн. за листопад 2008 р., - 89648 грн. за грудень 2008 р., - 265 грн. за березень 2009 р., - 106 грн. за квітень 2009 р., - 362 грн. за липень 2010 р., всього – 4018925 грн.

Відповідно до листа ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 27.09.2013 р. №816/10/10-16-22-01 перевіркою встановлено, що залишок від’ємного значення ПДВ виник у ТОВ «ТІЗ Озерне» в зв’язку з придбанням на митній території України матеріалів, робіт та послуг, пов’язаних з будівництвом спортивного комплексу та відповідної інфраструктури, що не заперечується позивачем.

Ні в Акті перевірки, ні в інших матеріалах справи, ні в поясненнях відповідача не наведено заперечень щодо належного оформлення позивачем первинних документів відповідних господарських операцій, наявності зв’язку операцій з господарською діяльністю позивача або реальності господарських операцій, внаслідок яких позивачем було сформоване від’ємне значення з податку на додану вартість.

Відповідач вважає, що ТОВ «ТІЗ Озерне» здійснювало спорудження основних фондів, а тому, відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України мало право на бюджетне відшкодування, оскільки сума від’ємного значення з податку на додану вартість сформована за рахунок податкового кредиту нарахованого внаслідок спорудження основних фондів позивачем.

До вказаних висновків податковий орган дійшов на підставі даних податкової звітності та фінансової ТОВ «ТІЗ Озерне», а саме декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік від 09.02.2011 р. № 77471, декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 р. від 05.05.2011 р. № 29064 та балансу станом на 31.12.2011 р., в яких не відображені показники запасів, а вартість незавершеного будівництва складає 21385,00 тис. грн.

Оскільки позивач сплатив суму ПДВ постачальникам в повному обсязі та не скористався правом на бюджетне відшкодування протягом 1095 днів з дати виникнення такого права, відповідач вважає, що з огляду на приписи п. 200.5 ст. 200 ПК України та строку позовної давності – три роки, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, позивач втратив право на бюджетне відшкодування та на використання від’ємного значення з податку на додану вартість у сумі 4018925 грн.

Проте, з такими висновками відповідача погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.138 ст. 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отже, відповідно до приписів ПК України саме платником податку визначається призначення матеріальних активів і, тільки в разі, якщо за рішенням платника податку матеріальні активи призначаються для використання у власній господарській діяльності, такі матеріальні активи можна вважати основними фондами.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.99 року за № 893/4186, для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 "Капітальні інвестиції", для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух об'єктів і майнових комплексів, що віднесені до складу основних засобів - рахунок 10 "Основні засоби". До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Зарахування на баланс власного збудованого об'єкта відображається за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" та кредитом рахунку 15. Якщо збудований об'єкт призначений платником для продажу, то зарахування на баланс відображається за дебетом рахунку 28 "Товари" та кредитом рахунку 15, тобто не є основним засобом.

Таким чином, до моменту завершення будівництва облік витрат на спорудження об’єктів будівництва, як призначених для використання у власній господарській діяльності, так і для продажу обліковуються платником податку як капітальні інвестиції і лише після завершення будівництва відповідно до призначення, визначеного платником податку, відносяться до рахунку 10 «Основні засоби» або до рахунку 28 «Товари».

Відповідні роз’яснення щодо бухгалтерського та податкового обліку витрат на об’єкти будівництва наведені Міністерством фінансів України в листі від 07.08.2006 р. № 31-34000-10-10/16575 та Державною податковою адміністрацією України в листі від 27.01.2010 № 1366/7/07-1417.

Крім того, відповідно до п.п. 3.1 п. 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246, норми вказаного положення не застосовуються до незавершених роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідачем не заперечується факт здійснення позивачем будівництва, яке не було завершено, не відображення у податковій та фінансовій звітності позивача витрат на споруджування об’єктів будівництва у складі товарно-матеріальних залишків не може свідчити про те, що витрати позивача пов’язані зі спорудженням основних фондів.

Відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до даних податкової звітності за податкові періоди з грудня 2004 року по грудень 2010 року, наданої позивачем, та які не заперечуються та не спростовуються відповідачем, позивач не мав достатнього обсягу оподатковуваних операцій, що надавав би право на бюджетне відшкодування.

Згідно матеріалів справи в період з 26.12.2008 р. по 03.02.2009 р. була здійснена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 року (Акт від 09.02.2009 № 380/231/32931921). У вказаному акті не встановлено заниження сум бюджетного відшкодування позивачем.

Не відображення позивачем сум від’ємного значення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування у податковій звітності та не встановлення відповідачем факту заниження сум бюджетного відшкодування свідчить про те, що позивач не встановив призначення об’єктів будівництва для самостійного використання у власній господарській діяльності та здійснює їх будівництво для подальшого продажу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 198 ПК України , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до підпункту "б" п. 200.4 ст. 200 залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У свою чергу, п. 102.5 ст. 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Приписи п. 102.5 ст. 102 ПК України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

Зазначена позиція викладена в листі Державної податкової служби України №808/7/15-3417-16 від 12.01.2012 року.

Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Таким чином, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 838200,00 грн. та заниження податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб за травень 2006 р. на загальну суму 650,00 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 р. №0001412201/368 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 р. №0001412201/368 Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЗ Озерне» сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 листопада 2013 р.