Постанова № 35384489, 19.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 року Справа № 904/4954/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.

при секретарі: Лазаренко П.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Шипіло Д.О., представник, довіреність б/н від 17.05.13;

від відповідача: Чорноморченко М.Є., представник, довіреність №113 юр від 13.08.12;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року у справі № 904/4954/13

за позовом комунального підприємства "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

про стягнення 144577 грн. 35 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року (суддя О.О. Коваленко) з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь комунального підприємства "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради стягнуто 144577 грн. 35 коп. заборгованості та 2891 грн. 55 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Комунальне підприємство "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що доводи, наведені у скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами, а рішення суду першої інстанції законне та винесене із правильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010 року між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" (довіритель, відповідач), правонаступником прав та обов'язків якого відповідно до Статуту (а.с. 120-123) є публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", та комунальним підприємством "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради (повірений, позивач) укладено договір № 10381/01/108152 про надання послуг.

За п.1.1 договору повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя здійснювати наступні дії:

- надавати послуги інформаційного характеру на користь третіх осіб (споживачів природного газу) з питань субсидій в межах повноважень довірителя та формувати на запити районних управлінь праці та соціального захисту населення відомості для нарахування субсидій;

- дотримуватись конфіденційності при виконанні умов цього договору.

Згідно п. 3.1.3 договору довіритель зобов'язаний здійснювати щомісячно оплату винагороди повіреного згідно п.4.1 цього договору.

Довіритель за виконання повіреним доручення до 10 числа наступного за звітним місяцем сплачує йому 6174 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 1029 грн. 07 коп. на підставі калькуляції (додаток № 2 до цього договору) (п.4.1. договору) (а.с. 75).

01.10.2010 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 01.09.2010 року № 10381/01/108152, відповідно якої змінено п.4.1 договору та викладено його у наступній редакції: «Довіритель за виконанням повіреним доручення до 10 числа наступного за звітним місяцем сплачує йому щомісячно 7409 грн. 28 коп., в тому числі ПДВ на підставі калькуляції (додаток № 3 до цього договору)» (а.с. 48,76).

01.01.2012 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору від 01.09.2010 року № 10381/01/108152, якою змінено п.4.1 договору та викладено його у наступній редакції: «Довіритель за виконанням повіреним доручення до 10 числа наступного за звітним місяцем сплачує йому щомісячно 8068 грн. 71 коп., в тому числі ПДВ на підставі калькуляції (додаток № 4)» (а.с. 79,77).

За твердженнями комунального підприємства "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради, на виконання договору в період з 01.09.2010 року по 31.05.2013 року позивач надав, а відповідач прийняв обумовлені договором послуги без будь-яких зауважень щодо їх якості та вартості на загальну суму 254481 грн. 67 коп.

В період з 29.10.10 року по 21.12.11 року в рахунок оплати наданих послуг відповідач перерахував позивачеві грошові кошти частково у сумі 109904 грн. 32 коп., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за умовами договору від 01.09.2010 року № 10381/01/108152 виникла заборгованість у розмірі 144577 грн. 35 коп., стягнення якої є предметом даного спору.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч .1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" заперечує заборгованість у сумі 144577 грн. 35 коп., посилаючись в апеляційній скарзі на те, що додаткові угоди № 1, № 2 та калькуляції до додаткових угод № 2,3,4 не можуть бути належними доказами у справі, оскільки договір від 01.09.2010 року № 10381/01/108152 про надання послуг не був пролонгований сторонами до строку закінчення його дії, тобто до 30.09.2010 року, та на відсутність підписаних між сторонами актів виконаних робіт до договору і неотримання відповідачем рахунків на оплату наданих послуг.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими твердженнями відповідача приймаючи до уваги наступне.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 01.09.2010 року та діє до 30.09.2010 року. Договір може бути пролонгованим окремою додатковою угодою.

01.10.2010 року, тобто на наступний день після закінчення терміну дії договору, між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" та комунальним підприємством "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради укладено додаткову угоду № 1, згідно якої сторони дійшли згоди змінити умови п. 8.1 та викласти його у наступній редакції: « 8.1 Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 року. Договір щорічно вважається пролонгованим на наступний рік на цих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін».

Статтею ст. 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, у вищезгаданій додатковій угоді сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору.

У відповідності із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Під час укладання додаткової угоди сторони погодили всі умови та відповідні зміни, які вносяться до договору, підтвердженням чого є підписання даної угоди уповноваженими представниками сторін та скріплення угоди печатками підприємств.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що після підписання додаткової угоди позивач надавав відповідачу послуги, визначені п.1.1 договору, а відповідач приймав їх та неодноразово проводив оплату на підставі наданих позивачем рахунків-фактур.

У наявних у матеріалах справи платіжних дорученнях призначенням платежу вказується сплата за інформаційні послуги з питань субсидій згідно відповідних рахунків-фактур, які, в свою чергу, містять посилання саме на договір від 01.09.2010 року № 10381/01/108152.

Так,

- платіжним дорученням від 29.10.2010 року № 2218 сплачено 6147 грн. 40 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0001142 від 30.09.2010 року (а.с. 11,95);

- платіжним дорученням від 29.11.2010 року № 4610 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0001221 від 30.10.2010 року (а.с. 12,94);

- платіжним дорученням від 23.12.2010 року № 3363 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0001351 від 30.11.2010 року (а.с. 13,93);

- платіжним дорученням від 18.01.2011 року № 68 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0001513 від 31.12.2010 року (а.с. 14,92);

- платіжним дорученням від 11.02.2011 року № 1831 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0000086 від 31.01.2011 року (а.с. 15,91);

- платіжним дорученням від 04.03.2011 року № 2669 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0000220 від 24.02.2011 року (а.с. 16,90);

- платіжним дорученням від 08.04.2011 року № 3571 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0000353 від 31.03.2011 року (а.с. 17,89);

- платіжним дорученням від 05.05.2011 року № 1171 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0000470 від 27.04.2011 року (а.с. 18,88);

- платіжним дорученням від 21.06.2011 року № 6055 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0000605 від 31.05.2011 року (а.с. 19,87);

- платіжним дорученням від 03.08.2011 року № 7576 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0000850 від 29.07.2011 року (а.с. 21,86);

- платіжним дорученням від 29.08.2011 року № 8969 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0000729 від 30.06.2011 року (а.с. 20,85);

- платіжним дорученням від 27.09.2011 року № 10843 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0000978 від 30.08.2011 року (а.с. 22,84);

- платіжним дорученням від 07.10.2011 року № 11021 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0001096 від 30.09.2011 року (а.с. 23,83);

- платіжним дорученням від 08.11.2011 року № 11856 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0001221 від 31.10.2011 року (а.с. 24,82);

- платіжним дорученням від 21.12.2011 року № 666 сплачено 7409 грн. 28 коп. згідно рахунку-фактури № СФ-0001335 від 30.11.2011 року (а.с. 25,81).

У зв'язку з наведеним посилання відповідача на закінчення строку дії договору є безпідставним, оскільки повірений виконував свої договірні зобов'язання щодо надання послуг довірителю, а довіритель приймав і оплачував їх, про що свідчать вищеперелічені платіжні документи.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження викладених у скарзі обставин.

В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи всі обставини по справі в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що сторонами були погоджені та прийняті умови щодо продовження строку дії договору, а дії сторін лише підтверджують виконання зобов'язань саме за договором та чинність самого договору.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів надання позивачем відповідачеві послуг на загальну суму 144577 грн. 35 коп. та неотримання відповідних рахунків на оплату обґрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції, оскільки дані твердження суперечать матеріалам справи.

Згідно п.4.1 договору, зміст якого змінювався у зв'язку з підписанням сторонами додаткових угод № 1,2, довіритель за виконання повіреним доручення до 10 числа наступного за звітнім місяця сплачує 6174 грн. 40 коп. (або 7409 грн. 28 коп., або 8068 грн. 71 коп.) на підставі калькуляцій (додаток 2,3,4 до цього договору) (а.с. 75-77).

Таким чином, умовами договору сторони визначили, що оплата здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця на підставі калькуляцій, які наявні у матеріалах справи, а тому неотримання відповідачем рахунків не є підставою для односторонньої відмови відповідачем від виконання своїх зобов'язань за договором.

У відповідності з п. 4.2 договору повірений надає довірителю рахунок та акт виконаних робіт до 5 числа наступного за звітним місяця.

До 10 числа наступного за звітним місяця довіритель повертає один екземпляр підписаного акту виконаних робіт повіреному або надсилає повіреному відмову від підписання акту виконаних робіт у письмовому вигляді (п. 4.3 договору).

Матеріали справи містять підписані сторонами та скріплені печатками підприємств акти здачі-прийняття робіт за відповідний період.

Надання позивачем послуг з вересня 2010 року по лютий 2013 року та у квітні 2013 року на загальну суму 238344 грн. 25 коп. підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств (а.с. 44-74).

Як вказувалось вище, публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" здійснило оплату наданих послуг частково в сумі 109904 грн. 32 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 81-95).

Доказів оплати отриманих послуг за договором від 01.09.2010 року № 10381/01/108152 у період з грудня 2011 року по травень 2013 року відповідачем не надано.

За умовами договору акти здачі-приймання робіт не є підставою для проведення розрахунків між сторонами, але вони (акти) є підтвердженням факту надання відповідачем передбачених договором послуг.

Між тим у матеріалах справи відсутні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за березень і травень 2013 року.

Таким чином позивачем не доведено надання публічному акціонерному товариству "Дніпрогаз" інформаційних послуг у березні і травні 2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року комунальне підприємство "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради зобов'язано надати належним чином завірені копії актів надання послуг за вищезазначений період, підписані представниками обох сторін.

У поясненнях від 22.10.2013 року позивач повідомив, що всі акти виконаних робіт за весь період виконання договірних зобов'язань, передавались співробітникам відповідача нарочно та на даний час знаходяться у відповідача, однак ним не підписані і жодних пояснень або заперечень від відповідача не надходило (а.с. 177).

Жодних доказів на підтвердження цих обставин позивачем, всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

У зв'язку з тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання позивачем послуг у березні і травні 2013 року, вимоги комунального підприємства "Міські комунальні платежі" шодо стягнення заборгованості за вищезгадані місяці у сумі 16137 грн. 42 коп. задоволенню не підлягають.

Відтак вимоги комунального підприємства "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради слід визнати обґрунтованими та документально доведеними в сумі 128439 грн. 93 коп.

За таких обставин рішення підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року у справі № 904/4954/13 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ на користь комунального підприємства "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ 128439 грн. 93 коп. основного боргу і 2568 грн. 80 коп. судового збору, видавши наказ.

В решті позову відмовити".

Стягнути з комунального підприємства "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на користь публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ 161 грн. 37 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 21.11.13р.