Рішення № 35384366, 06.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/47/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2013 Справа № 908/1767/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6)

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Приватний підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Колодій Н.А., судді - Мірошниченко М.В., Кагітіна Л.П.

Представники:

Від позивача: Медведська О.Г., довіреність № 832/13 від 26.10.2013 р.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ

23.05.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Новоолександрівка Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: склад НОМЕР_2, загальною площею 169,50 кв.м., що знаходиться з адресою: АДРЕСА_3, шляхом проведення прилюдних торгів, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", в рахунок погашення заборгованості за основним договором, а саме договором про надання траншу №SME0011950 від 18.04.2008р. в загальному розмірі - 50 931,88 доларів США, що по курсу НБУ (станом на 24.04.2013р. складає 799.3000грн. за 100дол.США) становить - 407 098,51 грн.; початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації визначити в розмірі 406 291,50 грн., відповідно до п.3.3. Договору іпотеки №SMERS00112/5 від 20.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1767/13, присвоєно справі номер провадження 32/47/13 з призначенням судового засідання на 12.06.2013 р., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПП ОСОБА_3.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.06.2013 р., на підставі розпорядження голови господарського суду Запорізької області № 01-04/25/13 від 12.06.2013 р. справа № 908/1767/13 прийнята до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Колодій Н.А, судді - Мірошниченко М.В., Кагітіна Л.П., судове засіданні призначено на 12.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2013 р. зупинено провадження у справі № 908/1767/13 до набрання законної сили рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/2584/13.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. по справі № 908/1767/13 ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.08.2013 р. у справі № 908/1767/13 скасовано, а справу направлено для подальшого розгляду по суті.

Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2013 р. по справі № 908/2584/13 в задоволенні вимог про визнання договору купівлі - продажу недійсним було відмовлено.

Ухвалою суду від 14.10.2013 р. поновлено провадження у справі № 908/1767/13 з 06.11.2013 р., з призначенням судового засідання на 06.11.2013 р.

Позивач в судове засідання 06.11.2013 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує їх ст. ст. 11, 182, 509, 525, 526, 549, 554, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 7, 11, 12, 33, 35, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та умовами рамкової угоди № SMERS00112 від 28.09.2007 p. з додатками, договором про надання траншу № SME0011950 від 18.04.2008 р. та договором іпотеки № SMERS00112/5 від 20.01.2010 р.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився. Про причини неявки свого представника в судове засідання відповідач не повідомив, без поважних причин не виконав вимоги суду, витребувані судом матеріали не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1767/13.

Представник третьої особи в судове засідання 06.11.2013 р. не з'явився.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Процесуальний строк вирішення спору закінчився. На думку суду сторони мали достатньо часу для надання суду наявних доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, крім того, суд неодноразово відкладав розгляд справи для врегулювання сторонами спору у добровільному порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції

Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, які суд вважає достатніми для розгляду справи по суті.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 06.11.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Альфа-банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-банк» (надалі - банк, кредитор, позивач) та ОСОБА_3 (позичальник, клієнт, третя особа) укладено рамкову угоду № SMERS00112 (далі - рамкова угода) та додаткові угоди до неї від 30.10.2007 р., 15.04.2008 р., 06.05.2009 р.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторонами кредитного договору є кредитодавець та позичальник. Як і надання позики, надання кредиту є фінансовою послугою (ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"), у зв'язку з чим коло осіб, які можуть бути кредитодавцем обмежені законом. Згідно зі ст. 1054 ЦК України кредитодавцем за кредитним договором може бути банк або інша фінансова установа (юридична особа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик).

Предметом кредитного договору може бути національна валюта України та іноземна валюта.

Кредитний договір укладається у простій письмовій формі, яка потребує від сторін фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку (ст. 207, 1055 ЦК України).

Кредитор на умовах цієї угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій надає ОСОБА_3 кредитні продукти у межах строку, що становить 180 (сто вісімдесят) місяців з дати укладення цієї угоди, та в загальному розмірі, що не повинен перевищувати 725000,00 (сімсот двадцять п'ять тисяч) доларів США (додаткова угода від 15.04.2008 р. до рамкової угоди).

Відповідно до умов Рамкової угоди Позичальнику, згідно договору про надання траншу № SМЕ0011950 від 18.04.2008 р. (надалі - Договір про надання траншу).

Згідно п. 1.1. договору про надання траншу, Банком було надано кредит в сумі 45 000,00 (сорок п'ять тисяч доларів США 00 центів), на строк користування 172 (сто сімдесят два) місяців зі сплатою процентів в розмірі 14,83% річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобов'язання за цим договором в повному обсязі.

Проценти за користування кредитом обчислюється від суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні позичальника за кожен календарний день користування кредитом за методом "факт/360" з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту, при цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується.

Сума кредиту в розмірі 45 000,00 (сорок п'ять тисяч доларів) США 00 центів була отримана позичальником, що підтверджується меморіальним ордером № 33840 від 18.04.2008 року.

Пунктом 3.1. Договору про надання траншу передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюється Позичальником в порядку та строки, згідно з Графіком повернення кредиту і сплати процентів, наведеному в додатку № 1 до цього Договору.

Однак, Позичальником було порушено умови Графіку повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком № 1 до договору про надання траншу та прострочено чергові платежі.

Згідно п. п. 5.6, 5.2 додаткової угоди Договору про надання траншу від 01.07.2011 р., Позичальник зобов'язаний достроково повернути Кредит, сплати проценти за користування ним та виконати усі інші зобов'язання за цим договором протягом тридцяти календарних днів з дня відправлення Кредитором письмової вимоги про дострокове повернення у випадках передбачених у п.п. 5.1, 5.4 та 5.5.9. цього Договору, в тому числі, але не виключно у разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими кредитором розмірами процентів та або не укладе додаткову угоду про внесення змін до цього договору, у випадку і строки передбачені абз. 1 п. 5.11 цього договору.

10.02.2012 р. на адресу Позичальника була направлена вимога (вих. № 9300-11 б/б) про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користуванням кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі строком погашення зазначеної заборгованості протягом 30 (тридцяти) днів з дати направлення вимоги.

Вимоги позивача щодо погашення заборгованості залишена без виконання.

Станом на 24.04.2013 р. заборгованість ОСОБА_3 по договору про надання траншу складає 50 931,88 доларів США, що по курсу НБУ (станом на 24.04.2013 р. складає 799.3000 грн. за 100 дол. США) становить -407 098,51 (чотириста сім тисяч дев'яносто вісім гривень 51 копійок), а саме:

- заборгованість за кредитом - 41 502,27 доларів США, що по курсу НБУ (станом на 24.04.2013 р. складає 7993000 грн. за 100 дол. США) та становить - 331 727,64 гривень;

- заборгованість по процентам за користуванням кредитом - 8 960,02 доларів США, що

по курсу НБУ (станом на 24.04.2013 р. складає 799.3000 грн. за 100 дол. США) та становить 71 617,44 гривень;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання - 469,59 доларів США, що по курсу НБУ

(станом на 24.04.2013 р. складає 799.3000 грн. за 100 дол. США) та становить 3 753,43 гривень.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення ОСОБА_3 умов, визначених змістом зобов'язання за угодою, господарський суд вважає доведеним та підтвердженим.

Зазначена обставин стала підставою для звернення позивача з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Іпотека є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника (ст. 1 Закону України "Про іпотеку").

Стаття 36 цього Закону передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як свідчать матеріали справи, в забезпечення виконання зобов'язання за основним договором між ОСОБА_3 (Іпотекодавець) та ПАТ "Альфа - Банк" (Іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки № SMERS00112/5 від 20.01.2010 р.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою згідно з цим договором (п. 7.3. договору).

Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 75.

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки, ОСОБА_3 у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у ст. 2 договору, передає у іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 3.1. цього договору, що надалі іменується "предмет іпотеки", а банк приймає його у іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_3 якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1.3. договору іпотеки визначено, що під основним договором слід розуміти Рамкову угоду № SMERS00112 від 28.09.2007 року, включаючи всі додаткові угоди до неї, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені у майбутньому, у тому числі включаючи договори, які є невід'ємною частиною до Рамкової угоди, а саме:

- договір про надання траншу № SМЕ0004358 від 28.09.2007р.;

- договір про надання траншу № SМЕ0004479 від 28.09.2007р.;

- договір про надання траншу № SМЕ0005229 від 30.10.2007р.;

- договір про надання траншу № SМЕ0011950 від 18.04.2008р.;

- договір про надання траншу № 8МЕ0011536 від 15.14.2008 р.

Відповідно до п. 3.1 вищевказаного договору іпотеки, предметом іпотеки за цим договором є склад НОМЕР_2 літ.А, загальною площею 169,50кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р., справа № 10/572/08.

В разі набуття іпотекодавцем під час дії цього договору права власності на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, що є предметом іпотеки, ця земельна ділянка стає частиною предмету іпотеки. При цьому, зміни до цього договору в частині опису предмету іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодавцем у власність земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим договором, мають бути внесені протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня виникнення у іпотекодавця права власності на земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2008 р. по справі № 10/572/08 визнано дійсним договір купівлі-продажу № 2/08 від 03.09.2008р., укладений між приватним підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та Державним підприємством науково-експериментальною базою "Еліта" Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур Української академії аграрних наук (продавець) та визнано право власності на об'єкт нерухомості склад НОМЕР_2 (літ. А) з замощенням (1) і огорожею, який розташований на земельній ділянці 7235,7кв.м. за адресою: АДРЕСА_3.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення договору іпотеки № SMERS00112/5 від 20.01.2010 р. ОСОБА_3 було банку надано витяг про реєстрацію права власності нерухомого майна № 20722338 від 20.10.2008 р., в якому значиться, що власником предмету іпотеки є саме він.

На момент розгляду справи встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно власником вищевказаного предмету іпотеки є Приватний підприємець ОСОБА_2 на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2009 р. по справі № 10/92/09.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.2009 р. по справі № 10/92/09 було визнано дійсним договір купівлі-продажу № б/н від 06.11.2008 р., підписаний між суб'єктом підприємницької діяльності Приватним підприємцем ОСОБА_2 та суб'єктом підприємницької діяльності Приватним підприємцем ОСОБА_3, визнано за суб'єктом підприємницької діяльності Приватним підприємцем ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомості склад НОМЕР_2 (літ. А) з замощенням і огорожею, який розташований на земельній ділянці 7235,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3.

З пояснень позивача стало відомо, що ОСОБА_2 з невідомих причин не подав до органу реєстрації рішення господарського суду Запорізької області по справі № 10/92/09 від 25.02.2009 року, що набрало законної сили, а тому до моменту державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 (20.12.2011 року) власником предмета іпотеки залишався ОСОБА_3, який відповідно до Закону надав нотаріусу всі необхідні документі, які підтверджували право власності на нерухоме майно. За таких обставин, приватний нотаріус, перевіривши за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки посвідчив Договір іпотеки.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у забезпечення виконання зобов'язання, а саме Рамкової угоди № SMERS00112 від 28.09.2007 року, в тому числі включаючи договір про надання траншу № SМЕ0011950 від 18.04.2008р. передав в іпотеку нерухоме майно відповідно до Договору іпотеки № SMERS00112/5 від 20.01.2010 р.

Договору іпотеки № SMERS00112/5 від 20.01.2010 р. сторонами не оскаржувався та є чинним на момент розгляду справи.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Оскільки передане нерухоме майно у іпотеку відповідно до Договору іпотеки № SMERS00112/5 від 20.01.2010 р. знаходиться у власності ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" передало на розгляд господарського суду Запорізької області позов до Приватного підприємця ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: склад НОМЕР_2, загальною площею 169,50 кв.м., що знаходиться з адресою: АДРЕСА_3, шляхом проведення прилюдних торгів, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", в рахунок погашення заборгованості за основним договором, а саме договором про надання траншу № SME0011950 від 18.04.2008р. в загальному розмірі - 50 931,88 доларів США, що по курсу НБУ (станом на 24.04.2013 р. складає 799.3000 грн. за 100 дол.США) становить - 407 098,51 грн.; початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації визначити в розмірі 406 291,50 грн., відповідно до п.3.3. Договору іпотеки № SMERS00112/5 від 20.01.2010 р.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б спростували доводи позивача.

Згідно з п. 2.1 Договору іпотеки, іпотекою забезпечується зобов'язання, що виникло на підставі основного договору або може виникнути на підставі нього у майбутньому, відповідно до якого іпотекодержатель має право вимагати, а іпотекодавець повинен виконати наступні обов'язки: повернути кредит згідно із основним договором, сплатити відсотки за його користування, а також неустойку в розмірах та у випадках, передбачених основним договором. Окрім того, цим договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, які пов'язані з пред'явленням вимоги за основним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням основного договору чи умов цього договору.

Відповідно п. 2.2 Договору іпотеки, розмір основного зобов'язання, що забезпечується іпотекою згідно договору, складає суму - 725 000,00 (сімсот двадцять п'ять тисяч) доларів США.

Сторони за домовленістю оцінюють предмет іпотеки у 406291,50 грн. (пункт 3.3 договору іпотеки).

Згідно з положенням п. 6.1 Договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання основного зобов'язання, а також у разі порушення Іпотекодавцем будь-яких обов'язків, встановлених Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а вразі не виконання -звернути стягнення на предмет Іпотеки.

Відповідно п. 6.2. Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (позасудове врегулювання).

Згідно із ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої, "іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом"

Також, ст. 7 Закону "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" визначенні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, так, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єктів нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Частиною 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що відсутність повідомлення про порушення основного зобов'язання або положень іпотечного договору не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ст. 35 Закону України "Про іпотеку").

З урахуванням викладених вимог, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Крім того, ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Сторони за домовленістю, пунктом 3.3. договору іпотеки, оцінюють предмет іпотеки у 406291,50 грн.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільним визначити початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації в розмірі 406291,50 грн., оскільки сторони її визначили договором.

Стаття 66 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлює, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за незалежною оцінкою. У разі якщо нерухомість за вказаною ціною не буде реалізована на перших торгах, то на повторних торгах початкова ціна, за якою вона реалізується, знижується не більше, ніж на 30 відсотків.

Початкова ціна має бути визначена - не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу, що відповідає положенням, Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, слід покласти на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Приватного підприємця ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на майно з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), а саме: склад НОМЕР_2, загальною площею 169,50 кв.м., що знаходиться з адресою: АДРЕСА_3, шляхом проведення прилюдних торгів, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", в рахунок погашення заборгованості за основним договором, а саме договором про надання траншу № SME0011950 від 18.04.2008 р. в загальному розмірі - 50 931,88 доларів США, що по курсу НБУ (станом на 24.04.2013 р. складає 799.3000 грн. за 100 дол. США) становить - 407 098 (чотириста сім тисяч дев'яносто вісім) грн. 51 коп.; початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації визначити в розмірі 406291,50 грн., відповідно до п.3.3. Договору іпотеки №SMERS00112/5 від 20.01.2010 р. на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714). Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714) 8141 (вісім тисяч сто сорок одна) грн. 96 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "11" листопада 2013 р.

Головуючий Н.А. Колодій

Судді М.В. Мірошниченко

Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.