Рішення № 35383818, 19.11.2013, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 2308/341/2012

№ пров. 2/697/9/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області

В складі : головуючого судді Штих К.М.

при секретарі Десятник О.А.

пр.позивача - ОСОБА_1

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3

пр.відповідача - ОСОБА_4

третьої особи: - ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в м. Каневі, Черкаської області справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 1997р.н., ОСОБА_7 2007р.н., третьої особи: орган опіки та піклування Канівської міської ради Черкаської області про виселення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явив позов до відповідачів про виселення. В обґрунтування своїх вимог вказував, що 07.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно умов якого банк надав йому кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 170 000 грн. строком до 07.03.2028 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 Д.Г.07.03.2008 року уклади договір іпотеки, відповідно якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 83,60 кв.м., житловою площею56,10кв.м., яка належить відповідачу на праві власності. Позивач зазначає, що свої зобов'язання по кредитному договору виконав в повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією.

Позивач вказує, що після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють помешкання добровільно у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення. Банк письмову вимогу про добровільне виселення направляв, проте відповідачі житлове приміщення не звільнили. ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд виселити відповідачів, які зареєстровані та/або проживають у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_2, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового приміщення, та стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє згідно довіреності позов підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідачі та їх представник позов не визнали та просять відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що в спірнім житловім приміщенні проживають двоє неповнолітніх дітей і їх виселення є недопустимим.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, третьої особи, яка заперечує проти виселення неповнолітніх дітей із спірної квартири разом із їх батьками-відповідачами по справі, вважає , що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Канівського міськрайсуду Черкаської області від 16 березня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, на 4-х кімнатну квартиру, загальною площею 83,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», рішення оскаржувалося в апеляційній інстанції (залишено в силі) та вступило в законну силу 07.07.2011р.

Відповідно до ст..40 ЗУ «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України-звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної житлової квартири. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» законодавець установлює певний порядок дії банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9 , ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Судом встановлено, що 07.03.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, який відповідач ОСОБА_2належним чином не виконував та має заборгованість.(а.с.9-15).

В забезпечення виконання кредитного договору сторони 07.03.2008 року уклали договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_4.(а.с.16-20).

Рішенням Канівського міськрайсуду Черкаської області від 16 березня 2011 року звернуто стягнення на належне на праві власності відповідачу ОСОБА_2 житло - на 4-х кімнатну квартиру, загальною площею 83,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк».

Письмову вимогу про виселення відповідачі отримали 21.10.2011р. (а.с.5-7), але добровільно не виселилися.

Відповідачі ОСОБА_6, та ОСОБА_7 є неповнолітніми дітьми відповідачів ОСОБА_6Г, та ОСОБА_3, і права власності на вказаний предмет іпотеки не мають.

Що стосується позову в частині зняття відповідачів із реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, то в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити виходячи з наступного.

Позивач не пред'являв позов до територіального органу державної міграційної служби України про зняття відповідачів із реєстраційного обліку. Такий орган не приймав участь в розгляді справи. Тому суд позбавлений можливості зобов'язати такий орган зняти із реєстрації відповідачів.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про виселення.

Оскільки відповідачі підлягають виселенню із займаного ними житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення на підставі рішення суду, то це є підставою для зняття з реєстрації відповідачів відповідно до вищеназваного Закону.

Твердження представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_4 про те, що неповнолітні діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають в іпотечній квартирі з 2007р., тобто на момент посвідчення іпотечного договору, суд оцінює критично, оскільки дані обставини були предметом судового розгляду у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору про іпотечний кредит та іпотечного договору від 07.03.2008р. недійсним стосовного одного неповнолітнього їх сина ОСОБА_6, рішенням Канівського міськрайсуду від 16.03.2011р.в зустрічнім позові ОСОБА_2 було відмовлено за безпідставністю. Ухвалою апеляційного суду від 07.07.2011р. дане рішення залишено в силі (а.с.21-22, 23-24), та позовною заявою ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним іпотечного договору, зобовязання вчинити певні дії стосовно їх неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, рішенням Канівського міськрайсуду від 28.05.2013р. в позові було відмовлено за безпідставністю. Ухвалою апеляційного суду від 15.07.2013р. дане рішення залишено в силі (а.с.100-103, 104-106).

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням всіх обставин справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ст..ст. 10,60,61,88,209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 1997р.н., ОСОБА_7 2007р.н., третьої особи: орган опіки та піклування Канівської міської ради Черкаської області про виселення задоволити частково.

Виселити ОСОБА_2 Геннадійовича-17.01.1974р.н., ОСОБА_3 -21.03.1974р.н., ОСОБА_6 31.05.1997р.н., ОСОБА_7 25.05.2007р.н. з квартири АДРЕСА_5, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 107,30грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» рах.№64993919400001, МФО №305299, код ЄДРПОУ 14360570 .

В іншій частині позову відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через міськрайсуд на протязі десяти днів після його проголошення.

ГоловуючийК . М . Штих