Ухвала суду № 35383422, 13.11.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/3191/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3907/2013

Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В.

Доповідач Дорош А. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року м. ПолтаваКолегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

при секретарі: Зеленській О.І.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про розподіл майна та визнання правочину недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання об'єкта нерухомості особистою приватною власністю,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про розподіл майна та визнання правочину недійсним відмовлено за безпідставністю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання об'єкта нерухомості особистою приватною власністю відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять скасувати зазначене рішення місцевого суду та ухвалити нове по суті його позовних вимог. Свої доводи обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та невірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.03. 2006 р. ОСОБА_8 передав, а ОСОБА_6 прийняла у власність квартиру № 101, трикімнатну, житловою площею 40,5 кв.м., загальною площею 54,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.11-12).

27.06.2007 р. ОСОБА_6 передала у власність 9/20 частини вище вказаної квартири, а покупець ОСОБА_3 прийняв у власність 9/20 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1. В цілому житловою площею 25,1 кв.м, загальною площею 64,0 кв.м ( т.1 а.с.13-14).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.09.2008 р. ОСОБА_3 належить 9/20 частини нежитлового приміщення (магазин непродовольчих товарів та офіс) в будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_6 належить 11/20 частини нежитлового приміщення (магазин непродовольчих товарів та офіс) в будинку АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.16) та згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.09.2008 р. за ОСОБА_3 та за ОСОБА_6 зареєстровано за кожним право власності на вище вказані частини нежитлового приміщення (магазин непродовольчих товарів та офіс) ( т.1 а.с.15).

11.08.2007 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 20.12.2012 р. визнано факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як чоловіка і жінки однією сім'єю в період з 13.01.2006 р. по 08.03.2007 р. (т.1 а.с. 9-10).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що на час здійснення ОСОБА_6 спірних договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 вказане майно у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 57 СК України було її особистою приватною власністю, набуте нею до шлюбу, отже ОСОБА_6 мала правові підстави щодо володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Визнання у судовому порядку факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як чоловіка і жінки однією сім'єю в період з 13.01.2006 р. по 08.03.2007 р., не створює для сторін у справі юридичних наслідків, оскільки майном, що перебувало у ОСОБА_6 у особистій приватній власності, вона розпорядилась не порушуючи вимог чинного законодавства України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6. місцевий суд виходив з того, що на час укладення спірних договорів, право власності на квартиру ніким не оспорювалося і не спростовувалося.

Як встановила колегія суддів, такі висновки місцевого суду є вірними, оскільки суд дійшов їх після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Позивач, як підставу позову, визначив порушення при укладенні оспорюваного договору вимог СК України, зокрема ст.ст. 74,63,65, що тягне за собою визнання договору недійсним.

Однак, як встановила колегія суддів, за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання вимог закону саме в момент вчинення правочину. Як встановлено судом першої інстанції, на час вчинення договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_6 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, факт проживання чоловіка та жінки однією сім»єю не був встановлений, а встановлений пізніше за рішенням суду від 20.12.2012 р. На а.с. 95 т. 1 мається заява ОСОБА_6 в нотконтору про те, що спірна квартира є її особистим майном, на заяві міститься застереження нотаріуса про те, що факт перевірений по паспорту, де немає відмітки про реєстрацію шлюбу, і особи, які б могли поставити питання про визначення за ними права власності на квартиру, гроші (чи їх частку), відповідно до ст. 65,74 СК України, відсутні, що свідчить про дотримання нотаріусом вимог чинного законодавства в цій частині.

Доводи позивача про те, що висновки місцевого суду є помилковими про те, що визнання судом факту проживання чоловіка та жінки однією сім»єю не створює юридичних наслідків, не заслуговують на увагу, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання вимог чинного законодавства в момент вчинення правочину, рішення суду від 20.12.2012 р. не існувало на час вчинення правочину. Встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім»єю більше, ніж через п»ять років, після укладення спірного договору не впливає на зміст правовідносин, що склалися у зв»язку з цим договором, оскільки на момент його укладення єдиним власником спірної квартири була ОСОБА_6, яка при посвідченні договору зазначила про це у вище вказані заяві на ім»я нотаріуса.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С у д д і: