Постанова № 35382499, 06.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р.

Справа № 2а-1151/12/2170

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого – судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Туристичний комплекс «Фрегат» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Туристичний комплекс «Фрегат» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) про скасування податкового повідомлення-рішення №0002212201 від 26 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

05 квітня 2012 року Публічне акціонерне товариство Туристичний комплекс «Фрегат» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року №0002212201, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 34501,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує на невідповідність встановлених порушень фактичним обставинам, оскільки договір на надання послуг, укладений між ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» та ПП «Фіто Сервіс Плюс», акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні свідчать про виконання ремонтних робіт належним чином, що, відповідно, не створювало для позивача підстав для того, щоб не відображати цю операцію в бухгалтерському та податковому обліку. Висновок акту перевірки позивача ґрунтується на результатах перевірок контрагента позивача ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо визнання нікчемними правочинів, проте відповідачем в ході перевірки неможливо було встановити реальність виконання ремонтних робіт, оскільки перевірка проводилась в приміщенні податкового органу без виїзду перевіряючого на територію комплексу, результат виконаних робіт не досліджувався, тому твердження про невиконання вказаних робіт та, як наслідок, нікчемність угоди, ґрунтується виключно на його припущеннях. Таким чином, на думку позивача, ДПІ при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені ПАТ «Туристичний комплекс Фрегат» з ПП «Фіто Сервіс Плюс» недійсними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у задоволенні позову підприємства було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Публічне акціонерне товариство Туристичний комплекс «Фрегат» подало апеляційну скаргу, у якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

На підставі службового посвідчення та згідно пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI службовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ПП «Фіто Сервіс Плюс» за період квітень, травень 2011 року, за результатами якої був складений акт №19/23-5/04855891 від 28 лютого 2012 року (далі - акт перевірки).

Висновком акту перевірки є встановлені порушення, зокрема:

- ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ст.216, 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» при придбанні послуг у ПП «Фіто Сервіс Плюс» у квітні, травні 2011 року. Послуги по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за квітень, травень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет України за квітень, травень 2011 року на суму 34500 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року №0002212201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 34500,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 1,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» та ПП «Фіто Сервіс Плюс» був укладений договір № 1 від 31 грудня 2011 року, згідно умов якого ПП «Фіто Сервіс Плюс» (підрядник) зобов'язується виконати за завданням ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» (замовник) ремонтні роботи в готелі «Фрегат» (м. Херсон, пр.-т Ушакова, 2), а замовник – прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року №300412 від 30 квітня 2011 року ПП «Фіто Сервіс Плюс» виконано робіт на загальну суму 147 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 24 500,00 грн., про що виконавцем оформлена податкова накладна №248 від 30 квітня 2011 року.

Крім того згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року №310526 від 31 травня 2011 року умови даного договору ПП «Фіто Сервіс Плюс» виконано на загальну суму 60 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн., про що виконавцем видана податкова накладна №213 від 31 травня 2011 року.

Сплачену суму ПДВ по зазначеним податковим накладним позивачем включено до податкового кредиту у квітні, травні 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за квітень, травень 2011 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №501 від 02 червня 2011 року на суму 20 000,00 грн., №543 від 23 червня 2011 року на суму 60 000,00 грн. та №510 від 03 червня 2011 року на суму 127 000,00 грн.

Встановлені обставини не заперечуються сторонами по справі і не є предметом оскарження.

Однак, в ході проведення перевірки ДПІ було використано висновок акту від 12 січня 2012 року №13/15-2/36671297 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фіто Сервіс Плюс» (36671297) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку». Згідно інформації, викладеної в зазначеному акті, встановлено що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у ПП «Фіто Сервіс Плюс» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), підприємство не знаходиться за юридичною адресою, що дає підстави вважати проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому відповідно до ч. 1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України угоди ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» з ПП «Фіто Сервіс Плюс» є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства, та в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. Вказані обставини також свідчать про те, що у ПП «Фіто Сервіс Плюс» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.188 Податкового кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції погодився з даними висновками акту від 12 січня 2012 року №13/15-2/36671297 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фіто Сервіс Плюс» (36671297) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, який також слугував відповідачу підставою щодо завищення сум податкового кредиту ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» по господарським взаємовідносинам з ПП «Фіто Сервіс Плюс» на суму ПДВ - 34 500,00 грн., оскільки, на думку відповідача, ПАТ «Туристичний комплекс «Фрегат» не підтвердило право на податковий кредит з ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ПП «Фіто Сервіс Плюс», внаслідок укладеної угоди, яка не створює правових наслідків і є нікчемною.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит за квітень, травень 2011 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП ПП «Фіто Сервіс Плюс». Позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір 01 квітня 2011 року на виконання підрядних робіт ПАТ «ТК» Фрегат» (за договором - Замовник) та ПП «Фіто Сервіс Плюс» (за договором Підрядник), за умов якого підрядник прийняв зобов'язанні здійснити ремонтні роботи в готелі «Фрегат» (п.1.1).

Вказаним правочином сторонами погоджено строк виконання робіт – з моменту підписанні вказаного договору, кінцевим строком якого є 31 грудня 2011 року ( п.1.2). За умов вказаного договору підрядник вправі самостійно обирати способи виконання вказаної роботи (п.2.2.3), при цьому обов'язок підрядника кореспондується з обов'язком замовника прийняти виконану роботу за актом приймання передачі (п.4.1) та здійснити оплату виконаних робіт після кінцевої здачі робіт (п.3.2)

На виконання умов вказаного договору ПП «Фіто Сервіс Плюс» у квітні-травні 2011 року виконувало роботи, передбачені вказаним договором, що підтверджується актом виконаних робіт, лoкaльним кошторисом, договірною ціною, підписаними уповноваженими на це статутними документами особами сторін договору.

Примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» №554 від 04 грудня 2009 року.

Акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень та травень 2011 року, локальний кошторис та договірна ціна відповідають первинним типовим формам первинних облікових документів та підтверджують реальність вчиненого правочину. Положеннями чинного в Україні законодавства встановлено, що обов'язковими реквізитами примірної форми №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» є найменування робіт і витрат, обґрунтування (шифр і № позиції нормативу), одиниця виміру, кількість, поточна ціна одиниці виміру, що включає в себе заробітну плату та експлуатацію машин та механізмів, сума виконаних робіт у грн., а також витрати праці робітників будівельників на обсяг робіт (люд.-год.) та витрати праці робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт (люд.-год.).

На виконання умов вказаного договору ПП «Фіто Сервіс Плюс» у квітні та травні 2011 року виконало роботи, передбачені вказаним договором, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаним уповноваженими на це статутними документами особами сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів виконаних робіт їх форма відповідає встановленим вимогам закону, а відтак, є підписані сторонами документи: договір на виконання робіт, акти виконаних робіт, локальні кошториси є належними та допустимими доказами виконання ПП «Фіто Сервіс Плюс» зобов'язань за вищевказаним договором, якому кореспондується обов'язок позивача здійснити прийняття роботи відповідно до цих актів та здійснити розрахунки.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що договором на виконання підрядних робіт підтверджується зв'язок між понесеними позивачем витратами та його господарською діяльністю, адже визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів(основних фондів) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку, що додатково підтверджується балансом підприємства станом на 30 червня 2011 pоку, з якого прослідковується збільшення балансової вартості основних засобів на суму виконаних робіт за спірним правочином та складених на його підставі актів виконаних робіт.

Що стосується розрахунків за вказаним договором, то факт їх здійснення підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями: №501 від 02 червня 2011 року на суму 20 000,00 грн., №510 від 03 червні 2011 року на суму 127 000,00 грн., №543 від 23 червня 2011 року на суму 60 000,0 грн., всього на загальну суму 207 000,00 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 pоку № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Також колегія суддів підкреслює, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі п. 5 названого Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому, зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що відповідач не заперечує факт наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які відображені позивачем у реєстрі отриманих накладних того періоду, в якому були отримані спірні накладні. Крім цього, відповідач не заперечує факт наявності у контрагента позивача права на складання податкових накладних, тобто його реєстрацію у встановленому законодавством порядку у якості платника податку на додану вартість та присвоєння йому індивідуального податкового номеру.

Таким чином, податкові накладні, виписані ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо виконання ремонтних робіт за договором підряду відповідають вимогам Податкового Кодексу України, і тому податковий кредит по податку на додану вартість був правомірно задекларований позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента.

За таких обставин колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що суми податку на додану вартість за виписаними ПП «Фіто Сервіс Плюс» податковими накладними за вказаній вище угоді на загальну суму 34500 грн. були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень, травень 2011 року, що є підставою для задоволення вимог підприємства про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26 березня 2012 року №0002212201 у повному обсязі.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на фіктивність укладених позивачем з ПП «Фіто Сервіс Плюс» правочинів з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Враховуючи все викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ Туристичний комплекс «Фрегат».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.

Відтак, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Туристичний комплекс «Фрегат» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Туристичний комплекс «Фрегат» – задовольнити повністю.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року – скасувати та прийняти нову постанову суду.

Позов Публічного акціонерного товариства Туристичний комплекс «Фрегат» – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 26 березня 2012 року №0002212201.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов