Постанова № 35382429, 15.11.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 року справа № 823/3122/13-а

11 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представників позивача державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» інституту розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України Мітіогло Л.В. - за посадою, Барської Т.М. - за довіреністю,

представника відповідача Державної екологічної інспекції у Черкаській області Ушанова О.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» інституту розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України» до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, про визнання нечинним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2013 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України (надалі - ДП «Дослідне господарство «Нива») з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати п.6 припису відповідача №59 від 19.08.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем без належних на те підстав 19.08.2013р. був прийнятий припис №59, в якому зафіксовано допущене позивачем порушення, а саме в п.6 зазначеного припису встановлено відсутність у позивача спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами (підземними водами). Позивач зазначає, що ч.1 ст.23 Кодексу України про надра визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300м3 на добу. Таким чином, оскільки позивач використовує підземні води для власних господарсько-побутових потреб, в обсязі не більше 300м3 на добу, а також оскільки земельна ділянка на якій здійснюється видобування підземних вод передана позивачеві у постійне користування, відтак припис №59 від 19.08.2013р. державної екологічної інспекції у Черкаській області, в частині зобов'язання ДП «Дослідне господарство «Нива» одержати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), є нечинним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених в запереченні. Крім того зазначив, що у відповідності до ч.1 ст.23 Кодексу України про надра дозволяється використовувати підземні води без спеціального дозволу лише для власних господарсько-побутових потреб, господарсько-питного водопостачання у вказаних, в законі межах. Натомість, використання води для сільськогосподарських потреб (чим і займається ДП «Дослідне господарство «Нива») передбачає отримання спеціального дозволу на користування надрами (питною водою), чого позивачем зроблено не було, а тому державною екологічною інспекцією у Черкаській області правомірно прийнято припис №59 від 19.08.2013р. про усунення порушень, які виявлені при проведенні перевірки.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ДП «Дослідне господарство «Нива» в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Дослідне господарство «Нива» на умовах постійного користування у 1998р. передано 2774,7га. землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЧР №000046 від 24.12.1998р. (а.с.8-9).

В подальшому, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Черкаській області було видано ДП «Дослідне господарство «Нива» дозвіл №Укр5658-А/ЧРК від 25.01.2013р. на спеціальне водокористування (а.с.6-7), з терміном дії з 25.01.2013р. по 26.01.2016р. Зазначеним дозволом визначено, що він виданий позивачеві з метою задоволення своїх господарсько-питних та виробничих потреб при здійсненні таких видів діяльності, як вирощування великої рогатої худоби, свиней, коней. Відбір води дозволено здійснювати з двох свердловин 60 ЧОР П.Буг (№55 - Н - 110,0м. та №131 - Н - 99,0м.), із встановленим лімітом забору підземної води 27,208 тис. м3 за рік.

Державною екологічною інспекцією у Черкаській області на підставі направлення №1173 (а.с.59) було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства позивача в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складено акт від 13.08.2013р. (а.с.10-15).

У процесі перевірки виявлено ряд порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме, позивачем здійснюється господарська діяльність без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), чим порушено вимоги ст.16, ст.19, ст.21 та ст.23 Кодексу України про надра.

З метою усунення виявлених порушень, відповідачем прийнято припис №59 від 19.08.2013р. Зазначеним приписом зобов'язано позивача в термін до 01.01.2014р. отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами, а.с.16).

Не погоджуючись з п.6 припису відповідача №59 від 19.08.2013р., вважаючи його протиправним та таким, що був прийнятий з порушенням норм Кодексу України про надра та Водного кодексу України, позивач звернувся до суду за його оскарженням.

Частиною 1 ст.19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом (ч.3 ст.19 Кодексу України про надра).

Такий виняток, зокрема, визначений ч.1 ст.23 Кодексу України про надра, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300м3 на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Тобто, законодавець визначає передумови використання надр без надання спеціального дозволу, а саме: - володіння або користування земельною ділянкою, на якій здійснюється видобування підземних вод; - використання підземної води для власних господарсько-побутових потреб; - не перевищення об'єму водозабору підземних вод в 300м3 на добу.

Як зазначалось вище, позивач здійснює відбір води через свердловини 60 ЧОР П.Буг (№55 - Н - 110,0м. та №131 - Н - 99,0м.), які знаходяться на земельній ділянці, що передана ДП «Дослідне господарство «Нива» на умовах постійного користування, згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЧР №000046 від 24.12.1998р.

Судом також встановлено, що відповідно до вимог ч.1 ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування (дозвіл на яке видано позивачеві) - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч.2 ст.48 Водного кодексу України).

Таким чином, позивач використовує підземні води не для чого іншого, як для власних господарсько-побутових потреб (спеціальне водокористування здійснюється ДП «Дослідне господарство «Нива» для задоволення сільськогосподарських потреб, оскільки останній займається вирощування великої рогатої худоби, свиней, коней).

Крім того, відповідно до поданих відповідачем звітів про використання води (форми 2-ТП) за IV квартал 2012р. та за ІІ квартал 2013р., підприємством фактично використано води за чотири картали 2012р. на сільськогосподарське водопостачання - 27,0м3, а за два квартали 2013р. на сільськогосподарське водопостачання - 27,0м3 (а.с.20-25). Тобто, зазначений обсяг використаної води значно нижчий та не перевищує дозволений об'єм, який у відповідності до ч.1 ст.23 Кодексу України про надра становить 300м3 за добу.

З огляду на вказане, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми Кодексу України про надра та Водного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач здійснює використання підземних вод для власних господарських потреб, в обсязі не більше 300м3 на добу, на земельній ділянці, яка передана йому у постійне користування, на підставі дозволу на спеціальне водокористування, що з врахуванням приписів ч.3 ст.19 та ч.1 ст.23 Кодексу України про надра звільняє водокористувача від обов'язку одержання іншого спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваного припису №59 від 19.08.2013р., державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області Кушнерюк Д.В. діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В зв'язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати пункт 6 припису Державної екологічної інспекції у Черкаській області № 59 від 19.08.2013 р. щодо зобов`язання державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» інституту розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України, ідентифікаційний код 14208610, отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» інституту розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України, суму сплаченого судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

постанова складена в повному обсязі 20.11.2013р.