Постанова № 35382364, 25.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 року 810/4976/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Боришкевича В.О., Нечхаева М.С.;

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Аеротехніка - МЛТ» до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Агротехніка - МЛТ» звернулось до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.05.2013 № 0000212200.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бонтон» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012. За результатами проведеної перевірки було складено акт, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Також вказав, що основою та підставою прийняття оскаржуваного рішення стали господарські взаємовідносини з контрагентом позивача - ТОВ «Бонтон», які на думку перевіряючих органів є фіктивними в силу положень Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та не створюють юридичних наслідків.

Позивач не погоджуються з вказаним рішенням та вважає, що воно суперечить нормам чинного законодавства України та Податковому кодексу України (надалі - ПК України).

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати у його відсутності. Крім того, подав суду письмові заперечення проти позову, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що взаємовідносини, які виникли між позивачем та його контрагентом мають ознаки нікчемності. На його думку дані господарські правовідносини між сторонами були спрямовані на формування платником податкового кредиту. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та таким, що винесене відповідно до вимог чинного податкового законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, покази свідка суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Аеротехніка» має статус юридичної особи, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу від 15.04.2013 № 91, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Аеротехніка - МЛТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бонтон» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Як встановлено судом зазначена перевірка проводилась на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За результати проведеної перевірки був складений акт від 19.04.2013 № 74/26/22-0/30763942 про результати проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Аеротехніка - МЛТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бонтон» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, ст. 201 ПК України в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього в сумі 17 400,20 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 17 227,70 грн., за листопад 2012 року в сумі 172,80 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість всього в сумі 17 400,20 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 17 227,70 грн., за листопад 2012 року в сумі 172,80 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15.05.2013 № 0000212200.

Як вбачається з матеріалів перевірки основною підставою винесення оскаржуваного рішення стала позиція перевіряючого органу щодо встановлення розбіжностей на вищевказану суму за даними Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумою податкового кредиту, задекларованого позивачем та сумою податкового зобов'язання, задекларованого ТОВ «Бонтон» за травень та листопад 2012 року.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір купівлі - продажу з ТОВ «Бонтон» № МБТ01/01/2012 від 11.01.2012. Відповідно до умов даного договору контрагент позивача зобов'язується поставити йому товар, передбачений даним договором, а ТОВ «НВП «Аеротехніка - МЛТ» зобов'язується прийняти та вчасно оплатити вартість товару згідно рахунків - фактур. Як встановлено судом предметом поставки були стільниці різних розмірів.

На підтвердження реальності надання послуг контрагентом представником позивача було надано копії вищевказаного договору, рахунків - фактури, податкових та видаткових накладних, товаро - транспортних накладних, виписок по рахунку, прибуткових накладних, специфікації компонентів радіолокаційної станції, державних контрактів, технічні характеристики радіолокаційної станції.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд погоджується з твердження позивача про те, що реальність угоди вказують усі надані ним первинні документи, оформлені відповідно до норм чинного законодавства та надані в повному обсязі, виходячи з наступного.

Так відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Представником позивача на підтвердження чинності укладених договорів було надано ряд письмових доказів, зокрема, договір між ним та ТОВ «Бнтон» № МБТ01/01/2012 від 11.01.2012 купівлі - продажу стільниць, рахунок - фактури, що виписані контрагентом за № СФ - 0000071 та СФ - 0000072 від 17.05.2012, № СФ - 00000134 від 30.10.2012, видаткові накладні за № РН - 0000041 від 30.05.2012, № РН - 0000091 від 29.10.2012, № РН - 0000092 від 19.12.2012, № РН - 0000093 від 24.12.2012, податкові накладні за № 8 від 18.05.2012, № 13 від 23.05.2012, № 2 від 01.11.2012, виписки про рух коштів, прибуткові накладні № 1657 від 11.06.2012, № 1076 від 13.06.2012, № 1077 від 13.06.2012, № 2533 від 29.10.2012, № 1750 від 30.10.2012, № 3109 від 19.12.2012, № 3182 від 24.12.2012, № 2102 від 25.12.2012, державні контракти № 247/1/11/15 та № 247/1/11/14 за участю позивача та відповідно до яких ТОВ «НВП «Аеротехніка - МЛТ» зобов'язується виконати роботи з модернізації радіолокаційної станції П - 18 до виду П - 18МА, крім того надав специфікації компонентів радіолокаційної станції виду П - 18МА, оглянувши які судом встановлено, що придбані стільниці використовувалися позивачем у модернізації радіолокаційної станції, а також технічні характеристики радіолокаційної станції. Також позивачем було надано товаро - транспортні накладні № РН - 0000041, № РН - 0000091, № РН - 0000092, № РН - 0000093.

Пунктом 3.6 Наказу від 10.01.2007 № 2 Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» передбачено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування та прибутковим ордером.

Відповідно до вимогами наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом підтверджуючим перевезення є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, у якій передбачено відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Таким чином наявність належним чином оформленої товарно - транспортної накладної є обов'язковим первинним документом при транспортуванні вантажу вантажним транспортом, транспортування товарно матеріальних цінностей на території України без наявності товарно - транспортних накладних є неможливим.

На думку суду та враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладений між сторонами правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). Питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність правочину. Про недійсність правочину виноситься судове рішення.

Укладений між позивачем ТОВ «НВП «Аеротехніка - МЛТ» та його контрагентом ТОВ «Бонтон» договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні будь-які судові рішення про визнання їх недійсними, тому посилання відповідачів на п. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним по правочинам, здійснених позивачем є безпідставними.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на акт від 27.03.2013 за № 185/22-2/35324776 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Бонтон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово - господарських взаємовідносинах з його контрагентами, яким і було встановлено розбіжності на суму від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача, оскільки позивач не несе відповідальність за дії свого контрагента та за відомості, які ним подаються до податкового органу, зокрема і інших юридичних осіб, з якими він мав будь - які правовідносини.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 15.05.2013 № 0000212200.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.05.2013 № 0000212200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Аеротехніка - МЛТ» сплачений судовий збір в сумі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 жовтня 2013 р.