Постанова № 35382358, 30.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 808/7907/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого - судді Артоуз О.О., при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Берті»

до: Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Берті» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000092214, 0000082214 від 31.05.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків. Також зазначає, що посилання податкового органу в акті перевірки на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 по справі № 1-301/11 щодо розгляду обвинувачення гр. ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 38, ч. 1 ст. 36 КК України, в якій встановлено факт створення підсудним, в якості організатора злочинного групування, ряду фіктивних підприємницьких структур, в т.ч. ПП «Спецстанкострой» жодним чином не може бути доказом нереальності взаємовідносин ПрАТ «Берті» з ПП «Спецстанкострой», оскільки такий висновок може бути зроблений лише на підставі рішення або вироку суду, яким встановлені відповідні факти складання фіктивних документів, на підтвердження здійснення операцій ПрАТ «Берті» з ПП «Спецстанкострой» та зроблені висновки про наявність вини посадових осіб платників податків. З урахуванням вище зазначеного позивач вважає винесені податкові повідомлення - рішення №№ 0000092214, 0000082214 від 31.05.2013 протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. 41246 від 22.10.2013) зокрема зазначає, що порушення позивачем п. 5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) відбулось у зв'язку із здійсненням господарських відносин з ПП «Спецстанкострой».

В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на те, що фактично згідно наданої податкової звітності ПП «Спецстанкострой» у платника податків відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, необхідні для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. При проведенні аналізу податкової звітності ПП «Спецстанкострой», а саме додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року встановлено, що ПП «Спецстанкострой» задекларував податкові зобов'язання на суму 141297 грн. (ПДВ) за рахунок операцій з позивачем. Враховуючи те, що ПП «Спецстанкострой» не мав товарно-матеріальних ресурсів в березні 2011 року для здійснення операцій по постачанню товару позивачу, а тому уклав вищевказані правочини для формування податкового кредиту ПрАТ «Берті». ПП «Спецстанкострой» провадило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що первинні документи складені від імені ПП «Спецстанкострой» складені на підставі неіснуючих господарських операцій, що підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 по справі № 1/301/11. З вище вказаного вбачається, що всі наведені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що у ПП «Спецстанкострой» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

На підставі вище викладеного вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання призначене на 30.10.2013 з'явився представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 33, 35, 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

В період з 29.04.2013 по 07.05.2013 фахівцями Бердянської ОДПІ, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу №734 від 24.04.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Берті» (код ЄДРПОУ 00152359) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Спецстанкострой» (код ЄДРПОУ 36841879) за березень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 072/22.14-08/00152359 від 15.05.2013.

Відповідно до змін до акту ПрАТ «Берті» №072/22.14-08/00152359 від 15.05.2013 висновки акту перевірки викладені в наступній редакції: позапланової невиїзною документальною перевіркою встановлені наступні порушення ПрАТ «Берті»:

- п. 5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі до сплати за 1 квартал 2011 року на суму176 622 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податку на додану вартість до сплати за березень 2011 року у розмірі 141 297 грн.

На підставі акту перевірки № 072/22.14-08/00152359 від 15.05.2013 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000082214 від 31.05.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств всього на суму 176 623 грн. в т.ч. за основним платежем - 176 622 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000092214 від 31.05.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього у суму 141 298 грн., у т.ч. за основним платежем - 141 297 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивачем до ГУ Міндоходів у Запорізькій області подана скарга №373 від 13.06.2013 на податкові повідомлення-рішення №№ 0000092214, 0000082214 від 31.05.2013.

За результатами розгляду скарги ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №1517/10/08-07-10-07-20 від 13.08.2013, яким скаргу ПрАТ «Берті» залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від №№ 0000092214, 0000082214 від 31.05.2013 без змін.

Не погоджуючись з висновками викладеними в рішенні про результати розгляду первинної скарги, позивачем до Міністерства доходів і зборів України подана повторна скарга вх. №13585/6 від 30.08.2013 на податкові повідомлення-рішення №№ 0000092214, 0000082214 від 31.05.2013.

За результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги №11194/5/999910-01-15 від 17.09.2013, яким скаргу ПрАТ «Берті» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №№ 0000092214, 0000082214 від 31.05.2013 та рішення ГУ Міндоходів у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги №1517/10/08-07-10-07-20 від 13.08.2013 без змін.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №№ 0000092214, 0000082214 від 31.05.2013 позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство «Берті» зареєстровано 12.02.1997 за № 10991200000000844 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 12.02.1997 №220951, взято на облік в органах державної податкової служби 13.07.1997 за № 57, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №11413303 від 17.08.2006.

01.03.2011 між ЗАТ «Берті» (покупець) ПП «Спецстанкострой» (постачальник) укладено Договір поставки №1-03/11.

Згідно умов договору, постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити матеріали та устаткування (товар) в кількості, за ціною та вартістю згідно Специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Якість та комплектність товару повинні відповідати технічним умовам, вимогам державних стандартів України (ДСТУ, ГОСТ). Строк поставки товару протягом 15 робочих днів від дня оплати платежу. Право власності на товар переходить від постачальника покупцеві з часу підписання товаросупроводжуючих документів. Постачальник для прийняття товару покупцем зобов'язаний надати документи, відповідно до розділу 2 Договору, накладні та податкові накладні. Оплата за договором здійснюється покупцем у розмірі 100 % передплата. Цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2011, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

На виконання вимог зазначеного договору ПП «Спецстанкострой» по ставило на адресу позивача наступну продукцію: тканина пропитана ТЛК-200 шир. 101 см, гумова суміш 371-30, гумова суміш сквідж 0000-10, каучук RSS-1, каніфоль талова, сажа БС-120, тканина ТК-200 шир. 91 см, тканина ТК-200 шир. 101 см, тканина ТК-200 шир. 119 см всього на суму 847784,02 грн., у т.ч. ПДВ 141297,34 грн., відповідно до специфікації №1 від 22.03.2011 до договору поставки №1-03/11 від 01.03.2011.

На підтвердження виконання умов договору поставки №1-03/11 від 01.03.2011, позивачем надані суду специфікацію №1 від 22.03.2011 до договору поставки №1-03/11 від 01.03.2011, видаткову накладну №3103 від 31.03.2011, рахунок-фактура №310311 від 31.03.2011, податкову накладну №69 від 31.03.2011, приходні ордери, картки складського обліку матеріалів, товарно-транспортна накладна від 31.03.2011.

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПрАТ «Берті» на підставі накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у ПП «Спецстанкострой».

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Натомість, в акті перевірки податковий орган з посиланням на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 по справі №1-301/11 щодо розгляду обвинувачення гр. ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 38, ч. 1 ст. 36 КК України. Вказаною постановою встановлено факт створення підсудним, в якості організатора злочинного групування, ряду фіктивних підприємницьких структур, в т.ч. ПП «Спецстанкострой».

Надаючи оцінку постанові Самарського районного суду м. Дніпропетровська як доказу у справі, суд виходить з наступного.

Статтею 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, ч. 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку ст. 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про нереальність господарських операцій, у зв'язку з наявністю постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 по справі № 1-301/11 за епізодом фіктивної діяльності ПП «Спецстанкострой», оскільки в даній постанові не наведено факту підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснення позивачем господарської операції з ПП «Спецстанкострой» та підтвердження її «безтоварності».

В свою чергу, суд дійшов висновку, що зміст укладених між ПрАТ «Берті» та ПП «Спецстанкострой» правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) платника, з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.3 - 5.7 ст. 5 цього Закону.

Пунктами 5.3 - 5.7 ст. 5 України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено жодних обмежень щодо віднесення витрат з поставки товарів до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем надані всі необхідні документи (специфікація №1 від 22.03.2011 до договору поставки №1-03/11 від 01.03.2011, видаткова накладна №3103 від 31.03.2011, рахунок-фактура №310311 від 31.03.2011, податкова накладна №69 від 31.03.2011, приходні ордери, картки складського обліку матеріалів, товарно-транспортна накладна від 31.03.2011) на підставі яких у позивача виникло право на формування валових витрат та були сформовані валові витрати.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, ст.198 Податкового кодексу України ПрАТ «Берті» як платник податку має право на віднесення сум податкового кредиту, при цьому право на віднесення сум податкового кредиту у відповідності з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України містить норму, за якою не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документа ми, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1, 201.4, 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України:

П. 201.1 Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

201.4. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

201.7. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

201.10. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість за податковою накладною №69 від 31.03.2011, отриманою від ПП «Спецстанкострой» включено ПрАТ «Берті» до податкового кредиту відповідного податкового періоду та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що позивачем не допущені жодні порушення вимог податкового законодавства, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.10 № 969 при складанні податкових накладних та в ній наявні всі передбачені законодавством реквізити.

Позивачем надані всі необхідні документи (специфікація №1 від 22.03.2011 до договору поставки №1-03/11 від 01.03.2011, видаткова накладна №3103 від 31.03.2011, рахунок-фактура №310311 від 31.03.2011, податкова накладна №69 від 31.03.2011, приходні ордери, картки складського обліку матеріалів, товарно-транспортна накладна від 31.03.2011), на підставі яких позивачу дозволяється формувати податок на додану вартість.

В той же час, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування згідно із Податковим кодексом України.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Отже, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України щодо визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та умов формування податку на додану вартість, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

З урахуванням вище зазначеного позивачем доведено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Спецстанкострой».

Щодо твердження податкового органу стосовно відсутності в товарно-транспортній накладній обов'язкових реквізитів для її заповнення суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, навіть відсутність обов'язкових реквізитів для заповнення товарно-транспортної накладної, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №№ 0000092214, 0000082214 від 31.05.2013, тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Берті» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000092214, 0000082214 від 31.05.2013 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000082214 від 31.05.2013.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000092214 від 31.05.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Берті» (код ЄДРПОУ 00152359) 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз