Рішення № 35382255, 15.11.2013, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1203/13-ц

Провадження № 2/349/360/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 листопада 2013 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретаря Мартиновської І.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рогатині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з будинку без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстрації та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з будинку без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстрації та стягнення моральної шкоди.

У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння №8 по вул.Шевській в с.Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 27.10.2010 року на підставі рішення виконавчого комітету Путятинської сільської ради від 10.09.2010 року. У будинку зареєстровані та проживають відповідачі по справі його син та невістка. Спільне проживання з сином та невісткою стало погіршуватися з 2012 року, після того, як відповідачі вирішили оформити без його відома правовстановлюючі документи на домоволодіння. Умови проживання стали нестерпними. Відповідачі систематично порушують правила співжиття. Зокрема наносять тілесні ушкодження позивачу та його дружині, нищать майно. З цього приводу він та його дружина неодноразово зверталися із заявами до Рогатинського РВ УМВС, в органи місцевого самоврядування. 15 березня 2013 року позивачу під час словесної суперечки було нанесено тілесні ушкодження відповідачкою ОСОБА_4 удар пальцями рук в обидва ока. 15 квітня 2013 року ОСОБА_6 було нанесено тілесні ушкодження сином ОСОБА_3 було зламано палець на руці. Відповідачі зачинили на навісний замок усі підсобні приміщення, забороняють користуватися побутовими приладами, забирають продукти харчування. ОСОБА_3 і ОСОБА_6 не беруть участі в утриманні житла, оплаті комунальних послуг. На його прохання добровільно виселитися з домоволодіння не хочуть. Вимога нотаріуса про звільнення домоволодіння в строк до 16.06.2013 року залишилася без задоволення. Відповідачі продовжують проживати в його житловому будинку, поводять себе неправомірно по відношенню до нього та його дружини. Неправомірними діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях через пошкодження особистого майна, необхідності звертатися у правоохоронні органи. Просив позовні вимоги задовольнити повністю. Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з домоволодіння №8, що розташоване по вул.Шевській в с.Путятинцях Рогатинського району без надання їм іншого житлового приміщення. Зняти з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4 в будинку №8 по вул.Шевській в с.Путятинцях. Стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в сумі 10 000 грн. та судові витрати по справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю із підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили, що поведінка відповідачів з 2012 року стала нестерпною, вони створили неможливі умови для спільного проживання. На зауваження сільського голови, працівників Рогатинського РВ УМВС не реагують. Просили позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовних вимог не визнали зовсім. Пояснили, що ОСОБА_3 проживає в домоволодінні з народження. Двадцять шість років перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, яка після реєстрації шлюбу теж проживає разом з ним у вищезазначеному домоволодінні. За час спільного проживання з батьками не виникало жодних проблем. Вони з дружиною працювали провідниками, отримували достойну заробітну плату. Мали намір придбати окрему квартиру, однак батьки їх від цього відмовили. Всі зароблені кошти вони вкладали в розбудову та ремонт домоволодіння. Встановили в житловому будинку нові вікна, поміняли підлогу, міжкімнатні двері, встановили нову опалювальну систему. Поміняли дах, фасад, добудували веранду. Ними було збудовано добротний господарський будинок розміром 12Х16 м, до складу якого входять літня кухня, гараж, стайня, стодола, ванна кімната. Фактично ними було вкладено кошти в сумі біля 60 тис. доларів США. В 2012 році почали виготовлення правовстановлюючих документів на домоволодіння, не інформували про це батьків. ОСОБА_1 запідозрив, що вони мали намір виготовити документи безпосередньо на себе. Хоча всі заяви вони писали від імені батька як голови двору. Конфліктні ситуації провокують самі батьки. 15.03.2013 року мати ОСОБА_6 затіяла з ним сварку через те, що він взяв без її дозволу банку маринованих помідорів. 16.04.2013 року мати повторно затіяла з ним сварку через те, що він знову взяв без її дозволу банку помідорів. Тілесних ушкоджень матері він не наносив. Словесний конфлікт мати провокує сама. Він визнаний інвалідом ІІ групи загального захворювання, іншого житла не має, коштів на придбання житла в нього теж немає, оскільки всі зароблені з дружиною гроші вкладали в домоволодіння, де спільно проживають понад двадцять пять років. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідачка ОСОБА_4 позовних вимог не визнала зовсім. Дала аналогічні пояснення. Крім того, пояснила, що жодних тілесних ушкоджень свекрові не наносила. Навпаки, потерпає від неправомірної поведінки батьків чоловіка. Поведінка ОСОБА_4 стала нестерпною після того, як вона почала оформляти право власності на домоволодіння. Хоча документи вона оформляла на свекра. Не може зрозуміти, що спровокувало між ними такі непорозуміння. Свекруха нищить її майно, а тому, коли вона їде на роботу на кілька днів, змушена своє кухонне приладдя зачиняти в гаражі. Крім того, в гаражі знаходиться їх автомобіль, тому вони змушені задля безпеки власного майна зачиняти його на навісний замок. До інших підсобних приміщень є вільний доступ. Всі меблі, світильники, килими, які є в будинку, придбано за їхні з чоловіком кошти. Крім того, вони придбали все необхідне для облаштування ванної кімнати, однак через непорозуміння із батьками, станом на сьогоднішній день не облаштували цю кімнату. Вважає винними у ситуації, що склалася, батьків, які провокують конфлікти. Іншого житла в неї та чоловіка немає, всі зароблені кошти вкладено в домоволодіння, власником якого відповідно до правовстановлюючого документа є ОСОБА_1 Її чоловік ОСОБА_3 в 2007 році визнаний інвалідом другої групи. В нього порушені функції хребта, виразкова хвороба. З часу встановлення йому інвалідності не працює, на лікування чоловіка вони витрачають значні кошти. Хвороба прогресує. Придбати на даний час інше житло в них можливості немає, оскільки всі кошти вкладено в домоволодіння, де вони проживають з батьками. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, представників сторін, свідків, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що проживає по сусідству з родиною ОСОБА_3. Про конфлікти йому нічого не відомо, окрім одного випадку, коли в березні 2013 року ОСОБА_6 прибігла до нього в будинок з проханням викликати працівників міліції. Він на мобільному телефоні набрав номер чергового міліції та передав телефон ОСОБА_6 З якого приводу була сварка, йому не відомо нічого, як і те, чи були інші конфлікти між батьками та сином і невісткою.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, понад тридцять років працює в поштовому відділенні в с.Путятинцях . Добре знає сімю ОСОБА_6. Будь-яких непорозумінь між ними ніколи не виникало. Навпаки, свекруха завжди хвалила свою невістку. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 працювали провідниками, добре заробляли. Всі кошти вкладали в домоволодіння. Відремонтували будинок, підтримували його в належному стані. ОСОБА_6 завжди приходила на пошту оплачувати комунальні послуги і розповідала їй, як вони живуть. Непорозуміння почалися з часу оформлення правовстановлюючих документів на домоволодіння.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивач по справі її сват, відповідачі зять і дочка. Дочка після одруження з ОСОБА_3 пішла проживати до ОСОБА_3 в с.Путятинці. Сімя проживала добре. Зароблені кошти вкладали в ремонт, впорядкування домоволодіння. За час спільного проживання з батьками її діти поміняли вікна в житловому будинку, підлогу, міжкімнатні двері. Крім того, провели ремонт фасаду будинку. Вона особисто два дні допомагала оббивати стару штукатурку. Збудували новий добротний господарський будинок. Її чоловік працював у лісництві, неодноразово виписував для дочки лісоматеріали. Шість років тому її зять захворів. Йому встановили ІІ групу інвалідності. Вона надавала грошову допомогу на лікування зятя. Дала дочці корову, теля, порося. Стосунки між її сватами та дітьми були добрими до початку оформлення документів на домоволодіння.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що доводиться сином позивача та рідним братом відповідача ОСОБА_3 Проживає в м.Івано-Франківську. Його молодший брат ОСОБА_3 разом з дружиною ОСОБА_4 створили нестерпні умови проживання для батьків. Між ними часто виникають сварки, відповідачі наносять батькам тілесні ушкодження, руйнують майно, зачинили гараж, батьки на мають доступу до гаража. Раніше стосунки між братом та батьками були добрими. Його брат для батьків завжди був на першому місці. Конфліктна ситуація виникла через те, що брат з невісткою без відома батьків мали намір оформити на себе домоволодіння. Коли починається сварка між братом і батьками, батько йому телефонує, вмикає гучний звязок і він чує нецензурну лайку.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є дружиною позивача, матірю ОСОБА_3 Живуть разом з сином і невісткою 26 років. З них 25 років жили добре. Непорозуміння стали виникати після того, як невістка із сином без їхнього відома почали оформляти правовстановлюючі документи на домоволодіння. Їм про це повідомила секретар сільської ради. Вона втрутилася в цей процес, і право власності було оформлено на її чоловіка ОСОБА_1 Після цього син з невісткою почали від них віддалятися. Почалися непорозуміння, сварки, які переростали у бійки. 15 березня 2013 року виникла сварка між нею та сином через те, що він взяв без її дозволу банку маринованих помідорів, які вона самостійно придбала та законсервувала. Невістка вдарила її рукою по обличчю. Вона викликала працівників міліції, які розяснили синові та невістці, що з батьками не можна так поступати. 27 квітня 2013 року між ними повторно виник конфлікт з того самого приводу, бо син знову без дозволу взяв банку маринованих помідорів. Викручував їй руку і зламав палець. Житловий і господарські будинки вони з чоловіком будували самостійно, за власні кошти. Син з невісткою власні кошти витрачали на придбання транспортних засобів, відпочинок на курортах.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що з 2002 року працює на посаді сільського голови Путятинської сільської ради. Добре знає сімю ОСОБА_1. ОСОБА_1 раніше неодноразового обирався депутатом сільської ради. Завжди займав активну позицію при вирішення питань, що стосувалися життя села. ОСОБА_3 знає з дитинства, разом навчалися в школі. Він теж займає активну життєву позицію, допомагав йому у вирішенні питання щодо освітлення сільських вулиць. Сімя завжди була зразковою. Їхній будинок один з найкращих у селі. Вони першими оздобили фасад будинку мармуровою крихтою. Молоді працювали, вкладали кошти в будівництво, ремонт будинку. Непорозуміння у сімї виникли з приводу оформлення правовстановлюючих документів на домоволодіння. Оформленням займалася невістка. Наміри її були добрими, оскільки батьки немолоді, а для оформлення документів необхідно було зібрати значну кількість довідок. Чому даний факт спровокував конфлікт, пояснити не може. Після того, як почали виникати непорозуміння, він приходив сімю, говорив і з батьками, і з дітьми. Пояснював, що нема підстав для сварок, намагався врегулювати непорозуміння.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є власником домоволодіння №8 по вул.Шевській в с.Путятинцях Рогатинського району. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане 27.10.2010 року на підставі рішення виконавчого комітету від 10.09.2010 року. До складу домоволодіння входять житловий будинок загальною площею 95,2 м2, стайня-стодола загальною площею 44,8 м2, вбиральня загальною площею 1,6 м2, ворота загальною площею 6,8 м2, огорожа загальною площею 19,2 м2, огорожа загальною площею 34,8 м2, криниця загальною площею 6 м2, огорожа загальною площею 32,4 м2, ворота загальною площею 4,1 м2 (а.с.8).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації домоволодіння №8 по вул.Шевській в с.Путятинцях Рогатинського району зареєстровані на праві приватної власності в цілому за ОСОБА_1 (а.с.9).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с.Заложці Зборівського району Тернопільської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується довідками №20/342/13, виданими 09.07.2013 року Рогатинським районним сектором УДМС України в Івано-Франківській області (а.с.27,28).

В квітні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173 2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. При розгляді справи обоє вину визнавали частково, пояснювали, що конфлікт було спровоковано ОСОБА_6 До ОСОБА_6 з урахуванням пенсійного віку, тієї обставини, що вона вперше притягується до адміністративної відповідальності, було застосовано ст.22 КУпАП та звільнено її від адміністративної відповідальності, суд обмежився усним зауваженням (а.с.67-70).

17 квітня 2013 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_4, ОСОБА_3 нотаріально засвідчену заяву з пропозицією в двохмісячний термін з 17 квітня 2013 року по 16 червня 2013 року зняти себе з реєстраційного обліку по місцю проживання (а.с.14).

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в нотаріально засвідченій заяві, адресованій ОСОБА_1, зобовязувалися знятися з реєстраційного обліку після оплати всіх понесених ними витрат на ремонт та добудову домоволодіння (а.с.72).

З оглянутих у судовому засіданні світлин можна порівняти первісний стан домоволодіння та стан на сьогоднішній день (а.с.78-101).

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло.

Відповідно до ст.319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним.

Частиною 4 статті 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За ст.150 Житлового кодексу громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України право члена сім`ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.

Статтею 391 ЦК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За ст.157 ЖК України членів сімї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 ЖК України. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

Частиною 1 ст.116 ЖК України встановлено: якщо наймач, члени його сімї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують житлове приміщення або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого житлового приміщення. Тобто, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.

Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (п.1 ст.8) гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Судом встановлено, що неприязні стосунки між сторонами по справі виникли з приводу оформлення правовстановлюючих документів на домоволодіння. Двічі в 2013 року виникали сварки на побутовому грунті з приводу використання ОСОБА_3 без дозволу матері консервованих продуктів харчування (15.03.2013 року та 16.04.2013 року), які розпочинала ОСОБА_6 Дані факти підтверджуються поясненнями сторін, показаннями свідків, наявними у матеріалах справи копіями звернень сторін по справі в Рогатинський РВ УМВС, витягами з ЄРДР, постановами в справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд враховує, що ОСОБА_3 у вересні 2007 року визнаний інвалідом ІІ групи, в нього виявлено ураження всіх відділів хребта, порушення функції хребта ІІ-ІІІ ст., виразкова хвороба 12-палої кишки, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 іншого житла не мають, усі зароблені кошти вкладали на покращання житлового будинку, присадибної території . Відповідачі облаштували в будинку автономне опалення, здійснили капітальний ремонт, замінили вікна, вхідні та міжкімнатні двері, підлогу, добудували веранду, провели ремонт фасаду, покрівлі, збудували господарський будинок, встановили нову огорожу.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, надавши суду докази відповідно до вимог ст.57-60 ЦПК України.

За таких обставин та доказів, досліджених та перевірених у судовому засіданні, суд враховуючи як інтереси власника житла, так і інтереси наймачів житла, принцип розумності і справедливості, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

На підставі ст.ст.16, 319,321, 391 Цивільного кодексу України, 116,157 Житлового кодексу України, керуючись ст.ст.10,11,60,212,214 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про виселення з будинку, який розташований за адресою с.Путятинці, вул.Шевська, буд.№8 Рогатинського району Івано-Франківської області, зняття з реєстрації та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до ОСОБА_11 Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий : Лошак О.О.