Ухвала суду № 35381755, 21.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р.Справа № 814/2396/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Югекотоп» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Югекотоп» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 26.04.2013 року №0003932260, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оспорювань податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами та суперечить фактичним обставинам справи. В свою чергу Товариством під час формування валових витрат та валового доходу було дотримано всіх умов, за наявності яких виникає право на відображення господарських операцій з вказаними в акті перевірки контрагентами в бухгалтерському обліку, а документи, складені за результатами цих операцій, відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку, мають всі необхідні реквізити і податковим органом в актах перевірки даний факт не оспорюється.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Югекотоп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 року, висновки якої викладено в акті перевірки №387/22-600/35674119 від 15.04.2013 року.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1., п. 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на прибуток та не підтверджено факту реального здійснення господарських операцій в частині формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по операціях з придбання та поставки товарів.

За висновком податкового органу, правочини, які були укладені позивачем та його контрагентами - ТОВ «Інтерагро-союз», ТОВ «Солайстрейдінг Юкрейн», ТОВ «Алегран», ТОВ «Мелвилл», ТОВ «Рофф», ТОВ «Корн-С», ТОВ «Сервіс-К.М.Б.», ПП «АВС-Гранд», ТОВ «Скрап-Мет», ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Лотіан», ТОВ «Спікер Ком», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Ространсагро» за період, що був предметом перевірки, є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій. Такий висновок обґрунтований наявністю відомостей про те, що всі контрагенти ТОВ «Югекотоп» мають ознаки фіктивного підприємства.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0003932260, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 166 423 грн., з яких 4 776 994 - основного платежу та 389 429 грн. - штрафні санкції.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

В свою чергу, відповідачем не надано будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

За приписами пп. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п. п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У пункті 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п. 139.1.9. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що був передметом перевірки, а саме, протягом 2011 - 2012 років, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Інтерагро-Союз», ТОВ «СолайсТрейдінг Юкрейн», ТОВ «Алегран», ТОВ «Мелвилл», ТОВ «Рофф», ТОВ «Корн-С», ТОВ «Сервіс-К.М.Б.», ПП «АВС-Гранд», ТОВ «Скрап-Мет», ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Лотіан», ТОВ «Спікер Ком», ТОВ «Херсон Пак», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Ространсагро» з постачання продовольчої та фуражної пшениці, зернових культур.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на момент поставки товару усі зазначені контрагенти позивача були платниками ПДВ, не перебували у стадії припинення та були зареєстрованими в Єдиному державному реестрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підтвердження отримання товару позивачем надані відповідні видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, які складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аргументи відповідача щодо безтоварності господарських операцій між ТОВ «Югекотоп» та його контрагентами ґрунтуються на аналізі взаємовідносин останніх з іншими субєктами господарювання за ланцюгом постачання, зробленому на підставі актів перевірок інших ДПІ.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, факт визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації установчих документів підприємства не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки його контрагенти за договорами можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом та обов'язком перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.

Також чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника з місцем реєстрації.

Актом перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, валового доходу та витрат, яке б позбавляло його права на відображення спірних господарських операцій в бухгалтерському обліку, а тому, за встановленого факту реальності здійснення господарський операцій, висновки податкового органу щодо нікчемності вчинених правочинів є безпідставними.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судом першої інстанції факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Югекотоп» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.