Ухвала суду № 35381703, 05.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 р.Справа № 2а-5127/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Федусика А.Г.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросолід» до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Украгросолід» звернулося з позовом до Чаплинської міжрайонної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник Скадовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Херсонській області), в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2012 року № 0000182310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 92501 грн., з яких за основним платежем на 61667 грн., за штрафними санкціями на 30834 грн., та № 0000192310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 115625 грн., з яких за основним платежем на 77081 грн., за штрафними санкціями на 38542 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Чаплинської МДПІ Херсонської області ДПС від 24 липня 2012 року №№ 0000182310, 0000192310. Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Украгросолід» судовий збір у сумі 2 081,26 грн.

В апеляційній скарзі Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідачем в період з 03.07.2012 року по 07.07.2012 року проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Украгросолід» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Югтрансагро» за період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року, за результатами якої складено акт від 11.07.2012 року № 05/220/33531580.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Украгросолід» при придбанні товарів (послуг) за період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року з постачальником ПП «Югтрансагро».

2. Відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів, отриманих від ПП «Югтрансагро» у квітні, травні 2010 року в сумі 308333 грн., які підпадають під визначення п.3.1 ст.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року в сумі 77083 грн. внаслідок завищення валових витрат за 2 квартал 2010 року на суму 308333 грн. у зв'язку з отриманням від ПП «Югтрансагро» товарно-матеріальних цінностей.

3. Відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товару, які підпадають під визначення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Украгросолід» при придбанні товарів (послуг), що призвело до неправомірного декларування податкового кредиту з ПДВ з ПП «Югтрансагро» в сумі 61667 грн., в тому числі у квітні 2010 року - 11667 грн., у травні 2010 року - 50000 грн.; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у періоді, що перевірявся, всього на загальну суму 61667 грн., в тому числі по періодах: у квітні 2010 року - 11667 грн., у травні 2010 року - 50000 грн., в результаті проведення безтоварних операцій від здійснених нікчемних правочинів з ПП «Югтрансагро».

На підставі акту перевірки Чаплинською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.07.2012 року № 0000182310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 92501 грн., з яких за основним платежем на 61667 грн., за штрафними санкціями на 30834 грн., та № 0000192310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 115625 грн., з яких за основним платежем на 77081 грн., за штрафними санкціями на 38542 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Украгросолід» оскаржило їх до Державної податкової служби в Херсонській області. Рішенням Державної податкової служби в Херсонській області від 21.09.2012 року № 5166/10/10-206 частково скасовані податкові повідомлення-рішення Чаплинської МДПІ: № 0000182310 від 24.07.2012 року в частині застосування штрафної санкції у сумі 15417 грн., в іншій частині залишено без змін; № 0000192310 від 24.07.2012 року в частині застосування штрафної санкції у сумі 19271 грн., в іншій частині залишено без змін.

28.09.2012 р. позивач зі скаргою на податкові повідомлення-рішення звернувся до Державної податкової служби України, яка своїм рішенням від 03.12.2012 року № 6435/0161-12/10-2115 відмовила у задоволенні скарги, залишила без змін податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПС в Херсонській області.

Під час перевірки відповідачем використано акт ДПІ у м. Херсоні від 22.12.2011 року № 93/16-2/36580289 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Югтрансагро» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, яким встановлено неможливість здійснення ПП «Югтрансагро» господарської діяльності внаслідок відсутності основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів. Також відповідачем зазначено, що 15.03.2011 року СВПМ у Херсонській області порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва при створенні ПП «Югтрасагро», передбаченого ч.2 ст.205 КК України, а 15.08.2011 року - відносно ОСОБА_2 (керівника ПП «Югтрансагро») за ч.3 ст.17, ч.2 ст.205, ст.27ч.3 ст.212 КК України.

Крім того, Чаплинською МДПІ не взято до уваги надані позивачем товарно-транспортні накладні у зв'язку з тим, що в них не вказано, яким транспортним засобом перевозилась техніка, не вказано номери транспортних засобів, прізвища водіїв.

Відповідач приходить до висновку, що визнання договорів недійсними зумовлює виникнення відповідних податкових наслідків в частині обліку операцій з придбання товару (послуг, робіт). За правилами ведення податкового обліку не підлягають врахуванню у складі податкового кредиту з ПДВ та формуванні витрат так звані безтоварні операції, які є підставою для визнання договорів купівлі-продажу таких товарів (послуг, робіт) нікчемними та недійсними. Відтак, податковий кредит та витрати ТОВ «Украгросолід» за операціями з придбання товарів, послуг від ПП «Югтрансагро» сформовано неправомірно, внаслідок чого підлягають зменшенню валові витрати та податковий кредит.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат по операціях з ПП «Югтрансагро», які були предметом перевірки, крім того суд першої інстанції зазначив, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. В свою чергу податковий орган не надав і не посилався на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем між ТОВ «Украгросолід» та ПП «Югтрансагро» було укладено договір купівлі-продажу запчастин від 31.05.2010 року. На виконання вказаного договору ПП «Югтрансагро» продало позивачу запчастини на загальну суму 300000 грн., в тому числі ПДВ - 50000 грн., на підставі видаткової накладної № РН-0000096 від 31.05.2010 року та податкової накладної № 109 від 31.05.2010 року.

31.05.2010 року ПП «Югтрансагро» виставило позивачу рахунок-фактуру на оплату товару у розмірі 300000 грн., в тому числі ПДВ 50000 грн. Відповідно до платіжного доручення № 18 від 31.05.2010 року позивач сплатив 300000 грн.

ТОВ «Украгросолід» на отримання товару надано довіреність № 88 від 31.05.2010 року, запчастини самостійно забирались позивачем зі складу ПП «Югтрансагро», що підтверджується товарно-транспортною накладною від 31.05.2010 року.

Вказані запчастини ТОВ «Украгросолід» придбало для відновлення та ремонту своєї сільськогосподарської техніки. 30.07.2010 року позивачем здійснено списання запчастин на ремонт техніки на суму 145857,65 грн., що підтверджується актом списання № СпТ-000100, та 06.05.2011 року здійснено списання запчастин на ремонт техніки на суму 76483,87 грн., що підтверджується актом списання № СпТ-000042.

Також колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Украгросолід» та ПП «Югтрансагро» 05.01.2010 року було укладено договір на надання послуг з перевезення сільськогосподарської техніки. На виконання вказаного договору ПП «Югтрансагро» надало позивачу послуги: 29.01.2010 року по перевезенню сіялки Джон Дір 750 з смт. Чаплинка до с. Бобринець, Кіровоградська область, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.01.2010 року; 05.02.2010 року по перевезенню комбайна Джон Дір 9600 з м. Одеса до смт. Чаплинка, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 05.02.2010 року; 26.02.2010 року по перевезенню комбайна Джон Дір 9600 з смт. Чаплинка до с. Головановськ, Кіровоградська область, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 26.02.2010 року; 05.03.2010 року по перевезенню культиватора Wilrich з смт. Чаплинка до с. Светлогорськ, Запорізька область, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 05.03.2010 року; 22.03.2010 року по перевезенню комбайна Джон Дір 9600 з м. Одеса до смт. Чаплинка, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.03.2010 року; 15.04.2010 року по перевезенню культиватора Wilrich з смт. Чаплинка до с. Юр"ївка, Дніпропетровська область, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 15.04.2010 року; 16.04.2010 року по перевезенню культиватора Wilrich з смт. Чаплинка до с. Светлогорськ, Запорізька область, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 16.04.2010 року.

30.04.2010 року після надання транспортних послуг ПП «Югтрансагро» було складено і підписано акт № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт, виписана податкова накладна № 67 від 21.04.2010 року.

21.04.2010 року ПП «Югтрансагро» виставило позивачу рахунок-фактуру на оплату транспортних послуг у розмірі 70000 грн., в тому числі ПДВ 11666,67 грн. Відповідно до платіжного доручення № 251 від 21.04.2010 року позивач сплатив 70000 грн.

На підтвердження реальності здійснення вище зазначених господарських операцій, позивачем були надані та судом першої інстанції досліджені всі первинні документи які наявні в матеріалах справи.

Колегія судді не бере до уваги доводи апелянта про відсутність у ПП «Югтрансагро» транспортних засобів, у зв'язку з чим підприємство не могло надати позивачу послуги з перевезення техніки, оскільки згідно нотаріально посвідченого договору оренди автомобіля від 04.09.2009 року ПП «Югтрансагро» орендувало у ОСОБА_4 автомобіль марки КАМАЗ 5320, д.н. НОМЕР_5, та причіп марки ГКБ 8350. Саме автомобілем КАМАЗ д.н. НОМЕР_5 здійснено перевезення техніки, про що свідчать вищевказані товарно-транспортні накладні. ПП «Югтрансагро» мало право здійснювати перевезення вантажів, оскільки отримало ліцензію на надання послуг з перевезення вантажів № 530534.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України).

Вище вказані норми Податкового Кодексу України повністю кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника послуг (робіт) ПП «Югтрансагро», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, апелянтом спростовані не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Між тим, отримані позивачем документи (договір, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення та ін.), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу апелянтом не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях, контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Натомість, отримані від ПП «Югтрансагро» відповідно до договору послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується договорами, наданими позивачем до матеріалів справи, які в свою чергу свідчить про реальність господарських операцій позивача з ПП «Югтрансагро» та відповідно правомірністю віднесення позивачем до складу валових, витрат понесених на придбання вказаних послуг.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ПП «Югтрансагро» не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апелянт, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ПП «Югтрансагро», спираючись в тому числі на данні перевірки вказаного контрагента в яких зазначено про неможливість провести зустрічні перевірки та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи) та сплата на користь постачальника послуг суми ПДВ, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі про фактичну відсутність взаємовідносин позивача з вище зазначеним контрагентом, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджені належними доказами та є лише припущеннями, які не є доказами у розумінні норм ст.69 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв