Постанова № 35381636, 14.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 листопада 2013 р. № 820/9658/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивача - Семенов В.О., відповідача - Корнієвський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Крок плюс» до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "КРОК ПЛЮС", звернувся до суду із адміністративним позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000172200 від 16.09.2013 р. та № 0000182200 від 16.09.2013 р. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про завищення підприємством у перевіряємий період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також заниження податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ «Плюс-97», ПП «Спасатель плюс» та ТОВ «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд». Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Зокрема вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки перевіряючих про завищення позивачем у спірний період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також заниження податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ «Плюс-97», ПП «Спасатель плюс» та ТОВ «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд», у зв'язку з неможливістю встановити реальність та товарність вказаних операцій.

У судовому засіданні 14.11.2013 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "Фірма "КРОК ПЛЮС" пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Богодухівській ОДПІ.

У період з 16.08.2013 року по 22.08.2013 року співробітниками Богодухівською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Фірма "КРОК ПЛЮС" в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Плюс-97» за серпень 2012р., з ПП «Спасатель плюс» за листопад 2012р., з ТОВ «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд» за березень 2012р. та квітень 2012р., в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень та листопад 2012р. при подальшій реалізації фізичним особам - підприємцям, в частині правомірності нарахування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Плюс-97», з ПП «Спасатель плюс», з ТОВ «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., з частині правомірності нарахування доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. при подальшій реалізації фізичним особам - підприємцям, за наслідками якої складено Акт №75/220/35521547 від 29.08.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.п. 138.1.1 п. 138, п.138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 2901173 грн., в результаті чого платником занижено податок на прибуток в сумі 609246 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2012 року - 609246 грн.

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 581671 грн., у т.ч. за березень 2012 року - 230 грн., за квітень 2012 року - 62 грн., за серпень 2012 року - 580235 грн.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 0000172200 від 16.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 727089 грн., у т.ч. за основним платежем 581671 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 145418 грн.;

- форми "Р" № 0000182200 від 16.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 761558 грн., у т.ч. за основним платежем 609246 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 152312 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки податкового органу про завищення підприємством у перевіряємий період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також заниження податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ «Плюс-97», ПП «Спасатель плюс» та ТОВ «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд».

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи було встановлено та не заперечується сторонами, що основними видами діяльності, які здійснював позивач у перевіряємий період, були: Оптова торгівля одягом і взуттям (код КВЕД 46.42), Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49), Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (код КВЕД 82.99), Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах (код КВЕД 47.79), Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20), Діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10), Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (код КВЕД 69.20).

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ «Плюс-97», ПП «Спасатель плюс» та ТОВ «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд».

Так, перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податкового кредиту, на підставі договірних відносин із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.

З приводу господарських відносин із ТОВ «Плюс-97».

Під час розгляду справи встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Фірма "КРОК ПЛЮС" мало господарські відносини із ТОВ «Плюс 97» на підставі договору поставки № 175 від 01.02.2012 року.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Плюс 97» протягом серпня 2012р. було передано у власність позивача товар (вживаний одяг та взуття), про що відчать надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних № 4 від 20.08.2012р., № 5 від 20.08.2012р., № 6 від 22.08.2012р., № 7 від 22.08.2012р., № 8 від 23.08.2012р. та № 9 від 23.08.2012р., № 10 від 27.08.2012р. та № 11 від 28.08.2012р.

На підтвердження факту оплати вартості придбаного товару позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Як було зазначено під час розгляду справи представником позивача, транспортування придбаного товару не здійснювалось, оскільки він фактично переміщувався в межах одного складського приміщення, розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, с.м.т. Васищево, вул. Промислова, 11.

Вказана обставина підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів, а саме:

- договором суборенди нежитлового приміщення № 01/01.02.12 від 01.02.2012р. та актом здачі-приймання від 01.02.2012р. (Орендар - ТОВ «Фірма «Крок плюс», орендовані приміщення: Харківська область, Харківський район, с.м.т. Васищево, вул. Промислова, 11);

- договором зберігання № 176 від 01.02.2012р., актом прийому-передачі майна, видаткова накладна від 01.02.2012р., актом приймання-передачі майна від 08.08.2012р., видатковою накладною № 3 від 08.08.2012р., що підтверджують зберігання придбаних позивачем товарів за адресою: Харківська область, Харківський район, с.м.т. Васищево, вул. Промислова, 11;

- актами прийому-передачі майна та накладними на повернення (із зберігання) №№ 4-8, що підтверджують повернення позивачем ТОВ «Плюс 97» товару зі зберігання за адресою зберігання товару для наступної передачі такого товару від ТОВ «Плюс 97» Позивачеві відповідно до умов договору поставки № 175 від 01.02.2012р.

ТОВ «Плюч 97» були виписані та надані позивачеві податкові накладні №№ 43 та 44 від 20.08.2012р., №№ 45 та 46 від 22.08.2012р., №№ 47 та 48 від 23.02.2012р., № 49 від 27.08.2012р. та № 50 від 28.08.2012р.

Як вбачається із зазначених податкових накладних їх було включено до Єдиного реєстру податкових накладних, що свідчить про дотримання позивачем та ТОВ «Плюс 97» положень п.201.10 ст.201 ПК України.

Окрім податкових накладних на підтвердження правомірності включення позивачем зазначених в податкових накладних №№ 43 та 44 від 20.08.2012р., №№ 45 та 46 від 22.08.2012р., №№ 47 та 48 від 23.02.2012р., № 49 від 27.08.2012р. та № 50 від 28.08.2012р. сум до складу податкового кредиту в матеріалах справи наявні:

- копія свідоцтва № 100239236 про реєстрацію ТОВ «Плюс 97» платником податку на додану вартість, якою підтверджується наявність у ТОВ «Плюс 97» спеціального статусу, що є необхідною передумовою дійсності податкових накладних;

- копії податкової звітності позивача та ТОВ «Плюс 97», а також доказів погашення податкових зобов'язань зазначених суб'єктів господарювання з податку на прибуток та податку на додану вартість, що підтверджують зокрема декларування ТОВ «Плюс 97» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які виникли внаслідок здійснення господарських операцій з позивачем, фактичне погашення відповідних податкових зобов'язань та включення податкових накладних №№ 43 та 44 від 20.08.2012р., №№ 45 та 46 від 22.08.2012р., №№ 47 та 48 від 23.02.2012р., № 49 від 27.08.2012р. та № 50 від 28.08.2012р. до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Зазначеними доказами підтверджується дотримання позивачем та ТОВ «Плюс 97» під час визначення розміру податкових зобов'язань та податкового кредиту положень ПК України, а також повне відображення наслідків здійснених господарських операцій в податковому обліку під час визначення розміру витрат, що враховувалися при обчисленні об'єкта оподаткування.

Як було встановлено під час розгляду справи, в послідуючому придбаний у ТОВ «Плюс 97» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізований іншим суб'єктам господарювання, про що свідчать надані позивачем копії первинних документів, а саме відповідних договорів, видаткових накладних та виписок банку.

Оцінивши наданні позивачем первинні документи, суд відмічає, що вони містять усі передбачені положеннями ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язкові реквізити, їх зміст відповідає положенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи свідчать про реальне настання юридичних наслідків за господарськими операціями здійсненими між позивачем та ТОВ «Плюс 97».

З приводу господарських відносин із ТОВ «Будівельно-промислова фірма «Харківміськбуд».

Наданими позивачем накладними № 15 від 01.02.2012р., № 23 від 29.02.2012р., № 35 від 10.04.2012р. підтверджується отримання останнім товару (печаток) від ТОВ «Будівельно-промислова фірма «Харківміськбуд».

Вартість отриманого товару було повністю сплачено позивачем відповідно до платіжних доручень № 13 від 31.01.2012р., № 23 від 24.02.2012р. та № 95 від 04.04.2012р.

Сплачену в ціні зазначеного товару суму податку на додану вартість було включено позивачем до складу податкового кредиту з дотриманням положень ПК України про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні № 19 від 31.01.2012р., № 9 від 24.02.2012р. та № 2 від 04.04.2012р.

Як було зазначено під час розгляду справи представником позивача, придбаний у ТОВ «Плюс 97» товар (печатки) був в послідуючому використаний позивачем у власній господарській діяльності.

З приводу господарських відносин із ПП «Спасатель плюс».

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, 21.11.2012р. позивачем від ПП «Спасатель плюс» відповідно до видаткової накладної № РН-2111-1 було отримано товар (комп'ютерні комплектуючи).

Вартість отриманого товару була повністю сплачено покупцем, про що свідчить надана позивачем копія платіжного доручення №1226 від 07.11.2012р.

Сплачену в ціні зазначеного товару суму податку на додану вартість було включено позивачем до складу податкового кредиту з дотриманням положень ПК України про що свідчить податкова накладна № 16 від 07.11.2012р. Як вбачається з матеріалів справи зазначену накладну внесено до Єдиного реєстру податкових накладних, що свідчить про дотримання позивачем та ПП «Спасатель плюс» положень п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Придбаний позивачем у ПП «Спасатель плюс» товар в подальшому було реалізовано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 276 від 22.11.2012р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ПП «Спасатель плюс».

Доказів того, що зазначений у первинних документах товар не було отримано ТОВ "Фірма "КРОК ПЛЮС" та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи не містять.

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому, обов'язковість форми правочину визначено статтею 657 ЦК України, де зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, взаємовідносини між позивачем та контрагентами - ТОВ «Будівельно-промислова фірма «Харківміськбуд» та ПП «Спасатель плюс» відбувались на підставі усного договору, при наявності всієї необхідної, належним чином складеної первинної документації, при здійсненні оплати товару позивачем та поставки товару контрагентами.

Суд зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Фірма "КРОК ПЛЮС" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також «Протокол 1 до Конвенції»), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також «ЄСПЛ»). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що «власність» може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування» отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі «Щокін проти України» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.».

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність визначення позивачем складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані відповідно до положень податкового законодавства.

Посилання контролюючого органу на завищення позивачем у перевіряємий період витрат, а також заниження податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ «Плюс 97», ПП «Спасатель плюс» та TOB «Будівельно-промислова фірма «Харківміськбуд» через неможливість встановити реальність та товарність вказаних операцій, суд вважає безпідставними.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки товару.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сум по господарським операціям із контрагентами - ТОВ «Плюс 97», ПП «Спасатель плюс» та TOB «Будівельно-промислова фірма «Харківміськбуд» та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість, в зв'язку з чим, спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині є незаконними та підлягають скасуванню.

В зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення були прийняті не на підставі законодавства.

Ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Крок плюс» до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000172200 від 16.09.2013 року та №0000182200 від 16.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Крок плюс» (62103, Харківська обл., Богодухівський район, місто Богодухів, площа Кірова, буд. 18, код ЄДРПОУ 35521547) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19.11.2013 року.

Суддя Горшкова О.О.