Рішення № 35380356, 15.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2013 р. Справа № 911/3336/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат»

до Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України

про визнання договору № 184/02 укладеним в редакції ДСП «Чорнобильський спецкомбінат»

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Долговець Н.О. (довіреність № 08/09-01 від 14.01.2013 р.)

від відповідача: Косенко Ю.І. (довіреність № 11-13/31 від 23.01.2013 р.), Чеснокова Т.Д. (довіреність № 11-16/381 від 30.10.2013 р.), Байлюк К.О. (довіреність № 11-16/380 від 30.10.2013 р.)

Обставини справи:

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» (далі - позивач, ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», ДСП «ЧСК») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (далі - відповідач, ІПБ АЕС НАН України) про визнання договору № 184/02 укладеним в редакції ДСП «Чорнобильський спецкомбінат».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від укладення договору № 184/02 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами): централізоване постачання теплової енергії. Так, у зв'язку з ціновими змінами, зростанням мінімальної заробітної плати та на виконання листа Державного агентства України з управління зоною відчуження від 13.05.2013 р. № 01-1508/1.5 «Про погодження калькуляцій» наказом ДСП «ЧСК» № 232 від 20.05.2013 р. введені в дію з 01.07.2013 р. нові тарифи на теплову енергію, водопостачання та водовідведення. ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» на адресу Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України було надіслано договір № 184/02 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами): централізоване постачання теплової енергії для розгляду та підписання.

Відповідачем було підписано вказаний договір і повернуто його позивачу разом з протоколом розбіжностей щодо редакції пунктів 3.1, 3.2 договору та додатку № 3 до договору, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати договір № 184/02 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами): централізоване постачання теплової енергії між Державним спеціалізованим підприємством «ЧСК» та Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України укладеним у редакції ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», а саме п. 3.1, п. 3.2 та додаток № 3 до договору № 184/02, які залишилися у розбіжностях, прийняти, а саме - пункт 3.1 викласти в наступній редакції: «Ціна договору складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок протягом вказаного терміну дії договору та становить - 78955,78 грн., а ПДВ складає - 13159,30 грн. Пункт 3.2 «Ціна договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями) та чинного законодавства України у сфері теплопостачання за тарифами згідно додатку № 3 до договору та становить за 1 Гкал - 1029,84 грн. без урахування ПДВ, а ПДВ становить 205,97 грн. Додаток № 3 до договору № 184/02 - де вартість одиниці виміру, тариф (грн.) - 1029,84 грн. Розмір місячної оплати без ПДВ (грн.) - 21932,16 грн. ПДВ 20% (грн.) - 4386,43 грн. Розмір місячної оплати з ПДВ (грн.) - 26318,59 грн. Розмір оплати за липень-вересень без ПДВ (грн.) - 65796,48 грн. ПДВ 20% (грн.) - 13159,30 грн. Розмір оплати за липень-вересень з ПДВ (грн.)- 78955,78 грн., а також визнати договір № 184/02 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами): централізоване постачання теплової енергії між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» та Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України укладеним у редакції ДСП «ЧСК», а саме п. 3.1, п. 3.2 та додаток № 3 до договору № 184/02, які залишилися у розбіжностях, прийняти, а саме - пункт 3.1 викласти в наступній редакції: «Ціна договору складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок протягом вказаного терміну дії договору та становить - 78955,78 грн., а ПДВ складає - 13159,30 грн. Пункт 3.2 «Ціна договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями) та чинного законодавства України у сфері теплопостачання за тарифами згідно додатку № 3 до договору та становить за 1 Гкал - 1029,84 грн. без урахування ПДВ, а ПДВ становить 205,97 грн. Додаток № 3 до договору № 184/02 - де вартість одиниці виміру, тариф (грн.) - 1029,84 грн. Розмір місячної оплати без ПДВ (грн.) - 21932,16 грн. ПДВ 20% (грн.) - 4386,43 грн. Розмір місячної оплати з ПДВ (грн.) - 26318,59 грн. Розмір оплати за липень-вересень без ПДВ (грн.) - 65796,48 грн. ПДВ 20% (грн.) - 13159,30 грн. Розмір оплати за липень-вересень з ПДВ (грн.)- 78955,78 грн. з 01.07.2013 р., а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

27.09.2013 р. до господарського суду Київської області ІПБ АЕС НАН України було подано відзив на позовну заяву № 11-13/309 від 25.09.2013 р., відповідно до якого відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а також зобов'язати ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» прийняти спірні пункти договору № 184/02 у редакції відповідача, що викладені у протоколі розбіжностей, а саме - п.3.1 «Ціна договору складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок протягом вказаного терміну дії договору та становить 51865,14 грн., в тому числі ПДВ складає - 8644,19 грн.»; п.3.2 «Ціна становить за 1 Гкал - 676,49 без урахування ПДВ, а ПДВ становить 135,30 грн.»; додаток № 3 до договору №184/02 - де вартість одиниці виміру тариф (грн.) - 676,49 грн. розмір місячної оплати без ПДВ (грн.) - 14406,98 грн., ПДВ - 2881,40 грн. розмір місячної оплати з ПДВ (грн.) - 17288,38 грн. Розмір оплати за липень-вересень без ПДВ (грн.) - 43220,95 грн., ПДВ 20% (грн.) - 8644,19 грн. Розмір оплати за липень-вересень з ПДВ (грн.) - 51865.14 грн.

Відповідач зазначив, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Водночас, відповідач послався на те, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення є Державне агентство України з управління зоною відчуження, яке, в свою чергу, не наділене повноваженнями щодо затвердження тарифів на комунальні послуги, у зв'язку з чим посилання позивача на лист Державного агентства України з управління зоною відчуження від 13.05.2013 р. № 01-1508/1.5 «Про погодження калькуляцій» ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» є хибним. Також, за твердженням відповідача, ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» допускає заміщення поняття «тариф» поняттям «планова калькуляція».

16.10.2013 р. до господарського суду Київської області ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» були подані пояснення № 42-4660 від 10.10.2013 р., відповідно до яких позивач зазначив наступне.

Позивач здійснив розрахунки економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію за вимогами Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 та направив для погодження до Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Листом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 13.05.2013 р. № 01-1508/1.5 «Про погодження калькуляцій» підприємству були погоджені планові калькуляції, у зв'язку з чим наказом ДСП «ЧСК» № 232 від 20.05.2013 р. було введено в дію з 01.07.2013 р. нові тарифи на теплову енергію, водопостачання та водовідведення.

Заперечуючи проти позиції відповідача, позивач наполягає, що калькуляція - це розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей, водночас тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал), з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Крім того, позивач зазначив, що між ДСП «ЧСК» та ІПБ АЕС НАН України був укладений договір № 258/02 про закупівлю з постачання пари та гарячої води (централізоване теплопостачання) на термін з 01.09.2013 року по 31.12.2013 р., відповідно до п. 3.2 якого зазначено тариф в розмірі 1235,81 грн. за 1 Гкал, тобто відповідач уклав з позивачем на інший період договір за підвищеним тарифом.

Позивач наголошував також на тому, що ДСП «ЧСК» в період з 01.07.2013 р. фактично відповідачу надавалися послуги з постачання водяної пари і гарячої води: централізоване постачання теплової енергії, що підтверджується звітами за спожиту теплову енергію та гарячу воду згідно показників лічильників.

18.10.2013 р. до господарського суду Київської області ІПБ АЕС НАН України були подані доповнення до відзиву № 11-13/352 від 16.10.2013 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання гарячої води» (втратила чинність 01.06.2011 р.) тарифи формувалися для трьох категорій споживачів - населення; бюджетних установ; інших споживачів. Відповідач є державною бюджетною науковою установою, яка повністю утримується за рахунок Державного бюджету України, проте позивач відносить Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України до категорії сторонніх організацій (інших споживачів).

Відповідач наголошує, що користуючись своїм монопольним становищем, ДП «Чорнобильсервіс» (правонаступником якого є ДСП «Чорнобильський спецкомбінат») розробило тарифи для двох груп споживачів: державних підприємств, які підпорядковані МНС, та сторонніх організацій (інших споживачів). Таким чином, для бюджетних установ, що працюють у рівних умовах, встановлені різні тарифи, у зв'язку з чим відповідач звертався до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, внаслідок чого останнє повідомило відповідача, що в ході дослідження справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку КП ДП «Чорнобильсервіс» адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийняте рішення від 31.03.2010 р. № 29 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ДП «Чорнобильсервіс» та накладення штрафу». Також відповідача було повідомлено, що в ході розгляду справи ДП «Чорнобильсервіс» з 01.01.2010 р. було переглянуло тарифи на послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення стороннім організаціям в сторону їх зменшення, яке склало відповідно 11%, 2% та 2%.

У судовому засіданні 21.10.2013 р. представником позивача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи, в якому заявник просить суд продовжити строк розгляду справи на 15 днів у порядку статті 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2013 р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів до 15.11.2013 р.

31.10.2013 р. до господарського суду Київської області Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій НАН України були подані доповнення до відзиву № 11-16/382 від 30.10.2013 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що намагання позивача за допомогою судового рішення примусити відповідача погодитися з погодженою калькуляцією Державним агентством України з управління зоною відчуження, суперечить порядку, встановленому Постановою НКРКП від 10.08.2012 р. № 278, та фактичним обставинам даної справи, оскільки обсяги постачання позивачем теплової енергії для потреб споживачів перевищують 18000 Гкал на рік, у зв'язку з чим тарифи, на думку відповідача, повинні погоджуватись Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

04.11.2013 р. до господарського суду Київської області ДСП «ЧСК» було подано додаткові пояснення № 42-4966 від 30.10.2013 р., відповідно до яких позивач зазначив, що з метою уникнення непорозумінь після винесення судом рішення позивач у пункті 3 прохальної частини позовної заяви зазначає, з якої дати слід вважати укладеним спірний договір в редакції позивача, а саме - з 01.07.2013 р.

Також, позивач зазначив, що відповідно до Плану заходів на виконання бюджетної програми «Підтримка екологічного безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення» щорічно Державним агентством України з управляння зоною відчуження затверджується «Перелік підприємств, установ та організації, які не належать до сфери управління ДАЗВ України, здійснюють обов'язкові заходи у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення і централізовано забезпечуються окремими видами робіт (послуг), що фінансуються за КПКВ 3202110», й Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України до вищенаведеного переліку не входить, у зв'язку з чим відповідач і відноситься до сторонніх організацій.

Водночас, послуги, які надаються підприємством, належать до комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання та водовідведення), надання яких регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Проте, позивач визначає ціни і тарифи на послуги для сторонніх організацій виключно за договорами, відповідно до 3 групи розподілу житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін та тарифів згідно ст. 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а тому має право на формування вільних цін і тарифів, які встановлюються за домовленістю сторін договорів.

13.11.2013 р. до господарського суду Київської області ДСП «ЧСК» були подані додаткові пояснення б/н від 08.11.2013 р., відповідно до яких позивач зазначив, що ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», як суб'єкт господарювання, всі господарські договори розробляє та укладає у відповідності до вимог ст.ст. 179-188, 275-277 Господарського кодексу України, на основі типових договорів, відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 190 від 27.06.2008 р., та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2008 р.

Також позивач наголосив, що згідно наданих звітів по формі 2-НКРЕ у 2011 році споживачам було надано 5000 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води, 25257 Гкал теплової енергії використано на внутрішньовиробничі потреби (для підприємств, які належать до сфери управління Державного агенства України з управління зоною відчуження, зайнятих виконанням бюджетної програми КПКВ 3202110 «Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення»). У 2011 році всього було вироблено - 35219 Гкал, разом спожито на договірних засадах і використано на виробничі потреби - 30257 Гкал, решта 4962 Гкал - це втрати теплової енергії в теплових мережах та на власні потреби джерела теплової енергії. Крім того, у 2012 році було надано 5067 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води (з них 3666 Гкал для відповідача), 28332 Гкал теплової енергії використано на внутрішньовиробничі потреби. У 2012 році всього було вироблено - 38835 Гкал, разом спожито на договірних засадах і використано на виробничі потреби - 33399 Гкал, решта 5436 Гкал - це втрати теплової енергії в теплових мережах та на власні потреби джерела теплової енергії.

Отже, оскільки у 2011 році споживачам було надано 5000 Гкал, а у 2012 році - 5067 Гкал, то на підставі Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (НКРКП) від 10.08.2012 р. № 276 і відповідно від 10.08.2012 р. № 277 та від 10.08.2012 р. № 278, де визначено, що ліцензування НКРКП суб'єктів господарювання здійснюється при умові річного виробництва теплової енергії для потреби споживачів більше 20 тисяч Гкал, транспортування її для споживачів - більше 18 тисяч Гкал та річного постачання її для потреб споживачів - більше 18 тисяч Гкал, то на підставі положень ст.ст. 5, 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія не має повноважень встановлювати тарифи на комунальні послуги для позивача.

У судовому засіданні 15.11.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти позову заперечували.

У судовому засіданні 15.11.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як зазначено у позовній заяві, у зв'язку з ціновими змінами, зростанням мінімальної заробітної плати та на виконання листа Державного агентства України з управління зоною відчуження від 13.05.2013 р. № 01-1508/1.5 «Про погодження калькуляцій», наказом ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» № 232 від 20.05.2013 р. були введені в дію з 01.07.2013 р. нові тарифи на теплову енергію, водопостачання та водовідведення.

ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» на адресу Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України було надіслано договір № 184/02 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами): централізоване постачання теплової енергії для розгляду та підписання.

Відповідачем було підписано зазначений договір, підписи скріплено печатками, зроблено застереження про наявність протоколу розбіжностей, і повернуто позивачу разом з протоколом розбіжностей щодо редакції пунктів 3.1, 3.2 договору та додатку № 3 до договору, змістом якого є неприйняття нових тарифів ДСП «Чорнобильський спецкомбінат».

Розбіжності, зокрема, полягають у встановленні ціни договору, зокрема, ціни 1 Гкал теплової енергії. Так, на думку відповідача, пункти 3.1, 3.2 та додаток № 3 до договору повинні бути викладені у наступній редакції: «п. 3.1 Ціна договору складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок протягом вказаного терміну дії договору та становить 51865,14 грн., в тому числі ПДВ складає - 8644,19 грн.»; «п. 3.2 Ціна становить за 1 Гкал - 676,49 грн. без урахування ПДВ, а ПДВ становить 135,30 грн.»; «додаток № 3 до договору № 184/02 - де вартість одиниці виміру тариф (грн.) - 676,49 грн., розмір місячної оплати без ПДВ (грн.) - 14406,98 грн., ПДВ - 2881,40 грн., розмір місячної оплати з ПДВ (грн.) - 17288,38 грн. Розмір оплати за липень-вересень без ПДВ (грн.) - 43220,95 грн., ПДВ 20% (грн.) - 8644,19 грн. Розмір оплати за липень-вересень з ПДВ (грн.) - 51865,14 грн.».

16.07.2013 р. ДСП «ЧСК» направило ІПБ АЕС ПАН України лист про підписання договору без протоколу розбіжностей, оскільки викладені у протоколі розбіжностей умови договору № 184/02 є для позивача неприйнятними, не відповідають діючим на теперішній час тарифам, є економічно необґрунтованими та збитковими для постачальника.

Розглянувши пропозиції постачальника, ІПБ АЕС НАН України повідомив позивача, що протокол розбіжностей залишається в силі і відкликатись споживачем не буде.

Оскільки сторони не дійшли згоди щодо редакції спірних пунктів договору та додатку до нього, постачальник теплової енергії та споживач прийняли рішення про передачу даного переддоговірного спору на вирішення господарського суду, у зв'язку з чим ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» і звернулось з даним позовом до суду, в якому просить визнати укладеним договір № 184/02 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами): централізоване постачання теплової енергії від 01.07.2013 р., а саме - п.п. 3.1, 3.2 та додаток № 3 до договору, в редакції ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» та з 01.07.2013 р.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як слідує зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.4 ст. 179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

Статтею 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору, відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з п. 5 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Частиною 1 ст.187 ГК України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» засноване відповідно до наказу МНС України № 1086 від 09.12.2010 р., за організаційно-правовою формою є державним підприємством загальнодержавної власності, загальне керівництво і фінансування діяльності якого здійснює Державне агентство з управління зоною відчуження, яке відповідно до ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу є розпорядником бюджетних коштів і створене для підтримки бар'єрної функції зони відчуження і відселеної частини зони безумовного (обов'язкового) відселення та мінімізації впливу цих територій на населення та довкілля. Підприємство позивача виконує функції органу управління, закріпленим за ним майном з питань: забезпечення заходів регіонального значення у зоні відчуження, енергетичного забезпечення заходів у зоні відчуження, забезпечення технологічним транспортом, перевезення пасажирів та вантажів тощо. Основною діяльністю позивача є участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та, відповідно до Комплексної програми, реалізація продукції (товарів, робіт, послуг) щодо забезпечення життєдіяльності зони відчуження, що утворює основну частку його доходу.

Предметом діяльності підприємства у галузі енергетично-виробничої діяльності, зокрема, є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими тепловими мережами, постачання теплової енергії підприємствам, установам і організаціям, залученим до здійснення обов'язкових заходів у зоні відчуження.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що основним обов'язком споживача є, зокрема, своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За умовами ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів.

Так, згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з приписами ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» надає послуги з теплопостачання для сторонніх організацій за договорами, відповідно до третьої групи розподілу житлово-комунальних послуг, за порядком затвердження цін та тарифів згідно ст. 14 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», а тому має право на формування вільних цін і тарифів, які встановлюються за домовленістю сторін.

Згідно з приписами ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує наступні засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках: 1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов; 2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках; 3) встановлення для суб'єктів природних монополій, які провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, індивідуальних технологічних нормативів використання питної води; 4) інші засоби, передбачені чинним законодавством України.

ДСП «ЧСК» має ліцензії видані Національною комісією регулювання електроенергетики України на виробництво теплової енергії, на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, на постачання теплової енергії.

Згідно Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - НКРКП) від 10.08.2012 р. № 276, від 10.08.2012 р. № 277 та від 10.08.2012 р. № 278, визначено, що ліцензування НКРКП суб'єктів господарювання здійснюється при умові річного виробництва теплової енергії для потреби споживачів більше 20 тисяч Гкал, транспортування її для споживачів - більше 18 тисяч Гкал та річного постачання її для потреб споживачів - більше 18 тисяч Гкал.

Як вбачається з матеріалів справи, як споживачам - стороннім підприємствам і відомствам, які не входять до сфери управління ДАЗВ України - ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» надає на договірних засадах послуги з постачання теплової енергії 8 юридичним особам, у тому числі й відповідачеві.

З наданих позивачем суду письмових пояснень слідує, що згідно наданих звітів по формі 2-НКРЕ у 2011 році вказаним споживачам було надано 5000 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води, 25257 Гкал теплової енергії використано на внутрішньовиробничі потреби (для підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження, зайнятих виконанням бюджетної програми КПКВ 3202110 «Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення»). У 2011 році всього було вироблено - 35219 Гкал, разом спожито на договірних засадах і використано на виробничі потреби - 30257 Гкал, решта 4962 Гкал - це втрати теплової енергії в теплових мережах та на власні потреби джерела теплової енергії. У 2012 році вказаним споживачам було надано 5067 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води (з них - 3666 Гкал для ІПБ АЕС НАНУ), 28332 Гкал теплової енергії використано на внутрішньовиробничі потреби. У 2012 році всього було вироблено - 38835 Гкал, разом спожито на договірних засадах і використано на виробничі потреби - 33399 Гкал, решта 5436 Гкал - це втрати теплової енергії в теплових мережах та на власні потреби джерела теплової енергії.

Таким чином, оскільки ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» для споживачів виробляє, транспортує та постачає теплову енергію в обсягах, менших, аніж вказані в Ліцензійних умовах, то на підставі положень ст.ст. 5, 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія не має повноважень встановлювати тарифи на комунальні послуги для такої категорії суб'єктів господарювання.

Поряд з цим слід зазначити, що статтею 8 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що управління зоною відчуження, а також зоною безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, та припинення у зв'язку з цим у зазначених пунктах діяльності місцевих рад здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, організовує та координує проведення всіх заходів на територіях зони відчуження, а також зони безумовного (обов'язкового) відселення, вирішує питання їх фінансування, охорони громадського порядку, захисту наукових і економічних інтересів держави, вживає заходів до створення безпечних умов праці та зменшення рівня опромінення персоналу, який працює на цих територіях, з метою охорони його здоров'я, забезпечує додержання норм радіаційної безпеки, порядку поводження з радіоактивними відходами, а також несе відповідальність за оперативне, повне та об'єктивне інформування населення про екологічний стан у цих зонах.

Накази центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, розташованими або залученими до робіт у зазначених зонах, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм.

Таким центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, є Державне агентство України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ).

Згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 393/2011, ДАЗВ видає, зупиняє та скасовує (у межах зони відчуження і відселеної частини зони безумовного (обов'язкового) відселення дозволи, зокрема, на проведення робіт, виконання всіх заходів, у тому числі ведення виробничої та іншої діяльності, яка визначена законодавством України. Відповідно до наданих повноважень ДАЗВ приймає рішення про створення реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності, здійснює управління підпорядкованими підприємствами відповідно до законодавства, контроль за діяльністю господарських структур тощо.

ДСП «ЧСК» належить до сфери управління ДАЗВ та забезпечує бар'єрну функцію зони відчуження, підтримку її інфраструктури, зокрема, забезпечення тепло-, водопостачання, експлуатації енергетичних мереж та об'єктів проживання вахтового персоналу та надання комунальних послуг.

Як зазначалося вище, оскільки переважну більшість теплової енергії, виробленої ДСП «ЧСК», підприємство споживає на власні потреби, а обсяг реалізації теплової енергії стороннім споживачам не перевищує 18 тисяч Гкал на рік, то діяльність ДСП «ЧСК» не підлягає державному регулюванню Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, і тому остання позбавлена можливості встановити тарифи на теплову енергію для підприємства.

Враховуючи викладене, специфіку провадження підприємством господарської діяльності у зоні відчуження, та припинення у цій зоні діяльності місцевих рад, згідно листа Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 14.02.2013 р. ДСП «ЧСК» має здійснити розрахунки економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію за вимогами Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869, за погодженням їх із Державним агентством України з управління зоною відчуження.

Також слід зазначити, що на виконання доручення Кабінету Міністрів України Міністерство екології та природних ресурсів України розглянуло лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 22.03.2013 р. № 528/01-07-03 з пропозиціями щодо вирішення питання встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги у зоні відчуження та повідомило, що вважає за можливе погодитись з наданими пропозиціями Національної комісії щодо затвердження планових калькуляцій вартості теплової енергії ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» за погодженням з уповноваженим органом управління - Державним агентством України з управління зоною відчуження.

Позивачем були здійснені розрахунки економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію за вимогами Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869, та направлені для погодження до Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Як слідує з матеріалів справи, листом № 01-1508/1.5 від 13.05.2013 р. Державним агентством України з управління зоною відчуження позивачеві були погоджені планові калькуляції вартості транспортування 1 Гкал теплової енергії в сумі 125 грн. 89 коп.; виробництва 1 Гкал теплової енергії в сумі 888 грн. 76 коп.; постачання 1 Гкал теплової енергії в сумі 15 грн. 19 коп.; відпуску 1м3 господарчої питної води в сумі 9 грн. 50 коп.; переробки 1м3 стоків в сумі 17 грн. 48 коп.

На виконання листа Державного агентства України з управління зоною відчуження від 13.05.2013 р. № 01-1508/1.5 «Про погодження калькуляцій» наказом ДСП «ЧСК» № 232 від 20.05.2013 р. були введені в дію з 01.07.2013 р. нові тарифи на теплову енергію, водопостачання та водовідведення.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України доведено суду наявність підстав для визнання п. 3.1, п. 3.2 та Додатку № 3 до договору № 184/02 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами): централізоване постачання теплової енергії укладеними у редакції ДСП «Чорнобильський спецкомбінат».

Окрім того, судом враховано, що згідно з приписами частини 2 статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ДСП «ЧСК» № 232 від 20.05.2013 р. нові тарифи на теплову енергію, водопостачання та водовідведення були введені в дію з 01.07.2013 р., у зв'язку з чим вимога підприємства про визнання договору № 184/02 укладеним в редакції позивача з 01.07.2013 р. також підлягає задоволенню судом.

Водночас судом відхиляються посилання відповідача на те, що користуючись своїм монопольним становищем, ДП «Чорнобильсервіс» (правонаступником якого є ДСП «Чорнобильський спецкомбінат») розробило тарифи для двох груп споживачів: державних підприємств, які підпорядковані МНС, та сторонніх організацій (інших споживачів), внаслідок чого для бюджетних установ, що працюють у рівних умовах, встановлені різні тарифи, у зв'язку з чим відповідач звертався до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яке повідомило відповідача, що в ході дослідження справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ДП «Чорнобильсервіс» адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийняте рішення від 31.03.2010 р. № 29 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ДП «Чорнобильсервіс» та накладення штрафу», а також що в ході розгляду справи ДП «Чорнобильсервіс» з 01.01.2010 р. було переглянуло тарифи на послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення стороннім організаціям в сторону їх зменшення, яке склало відповідно 11%, 2% та 2%.

Наведені обставини залишаються поза увагою суду з огляду на те, що вони не стосуються предмету даного судового розгляду, оскільки мова йде про застосування санкцій до правопопередника позивача та за інший період.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

При цьому щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити таке.

Як слідує з наданих ДСП «ЧСК» письмових пояснень № 42-4966 від 30.10.2013 р., позивач наполягає на заявленні ним у даній справі двох немайнових позовних вимог. Однак, при зверненні до суду позивачем було сплачено 1720,50 грн. судового збору.

Водночас, згідно з п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, сплаті до бюджету за позовом у даній справі підлягає 2294,00 грн. (1147,00 грн. х 2).

З огляду на викладене, з відповідача у даній справі на користь позивача підлягає стягненню 1720,50 грн. судового збору, решта суми судового збору (573,50 грн.) підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати договір № 184/02 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами): централізоване постачання теплової енергії між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська, 70, код 37197165) та Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Кірова, 36-а, код 13723792) укладеним у редакції ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», а саме п. 3.1, п. 3.2 та Додаток № 3 до договору № 184/02, які залишилися у розбіжностях, прийняти:

пункт 3.1 викласти в наступній редакції: «Ціна Договору складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок протягом вказаного терміну дії Договору та становить - 78955 грн. 78 коп. (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 78 коп.), а ПДВ складає - 13159 грн. 30 коп. (тринадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять грн. 30 коп.)»;

пункт 3.2 викласти в наступній редакції: «Ціна Договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VІ (зі змінами і доповненнями) та чинного законодавства України у сфері теплопостачання за тарифами згідно Додатку № 3 до Договору та становить за 1 Гкал - 1029 грн. 84 коп. (одна тисяча двадцять дев'ять грн. 84 коп.) без урахування ПДВ, а ПДВ становить 205 грн. 97 коп. (двісті п'ять грн. 97 коп.)»;

Додаток № 3 до договору № 184/02 викласти в наступній редакції: - де вартість одиниці виміру, тариф (грн.) - 1029,84 грн. Розмір місячної оплати без ПДВ (грн.) - 21932,16 грн. ПДВ 20% (грн.) - 4386,43 грн. Розмір місячної оплати з ПДВ (грн.) - 26318,59 грн. Розмір оплати за липень-вересень без ПДВ (грн.) - 65796,48 грн. ПДВ 20% (грн.) - 13159,30 грн. Розмір оплати за липень-вересень з ПДВ (грн.) - 78955,78 грн.

3. Визнати договір № 184/02 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами): централізоване постачання теплової енергії між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська, 70, код 37197165) та Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Кірова, 36-а, код 13723792) укладеним у редакції ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», а саме:

пункт 3.1 викласти в наступній редакції: «Ціна Договору складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок протягом вказаного терміну дії Договору та становить - 78955 грн. 78 коп. (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 78 коп.), а ПДВ складає - 13159 грн. 30 коп. (тринадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять грн. 30 коп.)»;

пункт 3.2 викласти в наступній редакції: «Ціна Договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI (зі змінами і доповненнями) та чинного законодавства України у сфері теплопостачання за тарифами згідно Додатку № 3 до Договору та становить за 1 Гкал - 1029 грн. 84 коп. (одна тисяча двадцять дев'ять грн. 84 коп.) без урахування ПДВ, а ПДВ становить 205 грн. 97 коп. (двісті п'ять грн. 97 коп.)»;

Додаток № 3 до договору № 184/02 викласти в наступній редакції: - де вартість одиниці виміру, тариф (грн.) - 1029,84 грн. Розмір місячної оплати без ПДВ (грн.) - 21932,16 грн. ПДВ 20% (грн.) - 4386,43 грн. Розмір місячної оплати з ПДВ (грн.) - 26318,59 грн. Розмір оплати за липень-вересень без ПДВ (грн.) - 65796,48 грн. ПДВ 20% (грн.) - 13159,30 грн. Розмір оплати за липень-вересень з ПДВ (грн.) - 78955,78 грн. - з 01.07.2013 року.

4. Стягнути з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Кірова, 36-а, код 13723792) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська, 70, код 37197165) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

5. Стягнути з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Кірова, 36-а, код 13723792) на користь Державного бюджету України 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 20.11.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.