Постанова № 35379677, 19.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 р.Справа № 1570/5605/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Чабанка» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Чабанка» до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20.09.2012 року дочірнє підприємство «Чабанка» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0002962301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40278 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10069,5 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року у задоволенні адміністративного позову дочірнього підприємства «Чабанка» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 29.11.2012 року дочірнє підприємство «Чабанка» подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Дочірнє підприємство «Чабанка» посилалось на протиправність проведеної перевірки, що виразилось у повторності її проведення за один і той самий період. При цьому, при проведенні первинної перевірки будь-яких порушень по операціям з ТОВ «Сатєра» встановлено не було. Крім того, апелянт зазначив, що всі правочини, укладені підприємством з ТОВ «Сатєра» були направлені на настання реальних правових наслідків, а реальність здійснюваних господарських операцій підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Зважаючи на зазначене, позивач вважає, що ним правомірно було сформовано податковий кредит по операціям з ТОВ «Сатєра», а тому податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0002962301 прийнято ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області протиправно та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду 14.11.2012 року та ухвалення нової постанови, якою позовні вимоги дочірнього підприємства «Чабанка» задовольнити.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які

беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.04.2012 року по 04.05.2012 року державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам дочірнього підприємства «Чабанка» з товариством з обмеженою відповідальністю «Сатєра» за червень, серпень та вересень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 285/22/33568185 від 11.05.2012 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0002962301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40278 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10069,5 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ДП «Чабанка» вимог Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результат аті чого правочині, виражені в укладанні угод між ДП «Чабанка» та ТОВ «Сатєра» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, а також вимог Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 40278 грн.

ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби в акті перевірки посилалось на те, що відповідно до актів перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період: березень-листопад 2010 року» було встановлено, що у вказаного товариства відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, що свідчить про відсутність у підприємства трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та про те, що угоди з контрагентами за період березень-листопад 2010 року є нікчемними. Крім того, податковий орган посилався на те, що результат аналізу податкової звітності товариства, а також різноманітний та широкий асортимент товарів викликає сумнів у товарності правочинів.

Враховуючи відсутність у ТОВ «Сатєра» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу та ін. податковий орган дійшов висновку про те, що операції між ДП «Чабанка» та ТОВ «Сатєра» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів, а тому угоди, укладені ДП «Чабанка» з вказаним підприємством, не спричиняють настання реальних правових наслідків, а вказані правочини суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок.

Зважаючи на зазначене, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області посилалась на те, що у ДП «Чабанка» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість, оскільки у зв'язку з нікчемністю угод, укладених підприємством з ТОВ «Сатєра», у позивача не виникло будь-яких юридично значимих наслідків, а саме переходу права власності на поставлений товар та право включати вартість податку отриманого товару (послуг) до складу свого податкового кредиту, а тому включення сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Сатєра» до складу податкового кредиту червня та вересня 2010 року є неправомірним.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ДП «Чабанка», зважаючи на наступне:

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2010 року ДП «Чабанка» було укладено з ТОВ «Сатєра» договір підряду № 12/6 на виконання ремонтних робіт, згідно якого ДП «Чабанка» (Замовник) доручає, а ТОВ «Сатєра» (Підрядник) приймає на себе виконання робіт: ремонт номерів спального корпусу за адресою: смт Чорноморське, вул. Гвардейська, 50 у відповідності з кошторисом на виконання робіт, який додається та є невід'ємною частиною зазначеного договору (а.с. 6-7).

26.08.2010 року ДП «Чабанка» було укладено з ТОВ «Сатєра» ще один договір підряду на виконання ремонтних робіт № 19/8, а саме: ремонту номерів спального корпусу за адресою: смт. Чорноморське, вул. Гвардейська, 50 у відповідності з кошторисом на виконання робіт (а.с. 18).

У підтвердження виконання ТОВ «Сатєра» умов укладених договорів ДП «Чабанка» були надані первинні документи, зокрема, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, локальні кошториси на оздоблювальні роботи (фарбування номерів спального корпусу), документи про договірну ціну, дефектні акти, (а.с. 7-17, 19-23, 94-105, 168-174).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем в підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Сатєра» первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наявні в матеріалах справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та робіт за зазначеними вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Зазначені документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено факт виконання робіт товариством з обмеженою відповідальністю «Сатєра».

В свою чергу, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущенні іншими контрагентами, не можуть впливати на податковий кредит ТОВ «Сатєра» при наявності у товариства належних документальних підтверджень здійснених операцій та розміру свого податкового кредиту.

Слід звернути увагу на те, що в акті перевірки відповідач зазначив, що сума ПДВ, віднесена позивачем до складу дозволеного податкового кредиту по операціям з ТОВ «Сатєра» підлягає коригуванню, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з контрагентами, правочини з якими не направлені на настання реальних правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

При цьому зазначені обставини стали підставою висновку податкового органу, відображеного в акті перевірки, про порушення платником ст.ст. 203, 215, 228, 837, 844 Цивільного кодексу України.

Порушення зазначених положень законодавства визначені відповідачем як підстава прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Проте, з правомірністю такого висновку погодитись неможливо, оскільки в силу статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Питання формування податкового кредиту визначається Законом України "Про податок на додану вартість", що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Слід також зазначити, що ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, передбаченої ст.204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що висновки державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про безпідставність формування ДП «Чабанка» податкового кредиту по операціям з ТОВ «Сатєра», викладені в акті перевірки є необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0002962301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40278 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10069,5 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Чабанка» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов дочірнього підприємства «Чабанка» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби від 29.05.2012 року № 0002962301.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв