Постанова № 35377248, 20.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.11.2013 р. справа №908/2682/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М., Марченко О.А., Сгара Е.В., За участю представників сторін:

від позивача:Барчунінов К.О. довіреність, Гуськова Я.В. довіреністьвід відповідача:Жукова О.В. довіреність, Михайловський А.С. довіреністьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуУправління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від07.10.2013р.у справі№ 908/2682/13 (суддя: Мірошниченко М.В.)порушеній за позовом:Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськдо відповідача:Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжяпро:стягнення 428' 604,79 грн.

встановив:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ (далі -«Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області про стягнення з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя (далі - «Відповідач», «Управління») збитків від перевезень пільгових категорій пасажирів в приміському сполученні залізничним транспортом у квітні 2013 року в розмірі 428' 604, 79 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.10.2013р. у справі № 908/2682/13 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позов суд виходив з правомірності та обґрунтованості заявлених вимог.

Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.2013р. у справі № 908/2682/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги не погоджуючись із висновком господарського суду посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, наполягає на тому, що судом не в повній мірі дослідженні матеріали, докази по справі та невірно зроблені висновки.

Наполягає на тому, що між сторонами не існують договірні зобов'язання, що унеможливлює виникненню у позивача прав, а у відповідача обов'язків, і як підстава - заборгованості. Стверджує, що укладання договору є обов'язковим в силу вимог закону, оскільки спеціальне законодавство в галузі залізничних перевезень передбачає обов'язковість укладення договору про компенсацію витрат з пільгового проїзду окремим категоріям громадян у приміському сполученні на залізничному транспорті, а за відсутності такого, Управління не вправі розпоряджатися бюджетними коштами.

Сторони були повідомлені апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надіслав відзив, у якому звернувся до суду з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у квітні 2013 року ДП "Придніпровська залізниця" було здійснено перевезення пільгових категорій пасажирів приміським залізничним транспортом по станціям: Дніпробуд-2, Запоріжжя-1, Запоріжжя -2, Запоріжжя-Ліве, ім. А.Алімова, Запорізька Січ, Передатна.

На підставі наведеного, позивачем на адресу відповідача направлено облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих громадян за квітень 2013 року на суму 428' 604грн.79коп., рахунок для сплати №4 08 від 12.06.2013р. на суму 428604,79грн., а також розрахунок видатків на компенсацію за пільговий проїзд громадян у приміському сполученні за квітень 2013 року на суму 428' 604,79грн..

В подальшому, на адресу відповідача була направлена претензія, яка залишена останнім без задоволення, з зазначенням, що про відсутність між сторонами договірних зобов'язань.

В обґрунтування вимог позову Позивач посилається на здійснення перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, і збитки залізничного транспорту від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової шкоди (матеріальної) - збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

За приписами ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.

Статті 224-225 ГК України встановлюють, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Колегія апеляційного господарського суду вважає доведеним Позивачем належними та допустимими доказами факту збитків у сумі 428' 604,79грн. У зв'язку з перевезенням пільгової категорії громадян у приміському сполученні на залізничному транспорті.

Проаналізувавши норми діючого законодавства, колегія суддів вважає що доводи скаржника щодо можливості компенсації перевізнику збитків, завданих через перевезення ним пільгових категорій громадян лише за наявністю укладаого Сторонами договору про компенсацію витрат з пільгового проїзду окремим категоріям громадян у приміському сполученні на залізничному транспорті таким, що не грунтуються на нормах діючого законодавства, адже господарські зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік" та ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт", а відсутність договору у даному випадку не може бути підставою звільнення від обов'язків, які передбачені нормами чинного законодавства та взяті на себе державою в особі органу місцевого самоврядування - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.2013р. у справі №908/2682/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: О.А.Марченко Е.В.Сгара

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу 1 - до справи; 1 - ГСЗО 1 - ДАГС