Постанова № 35376153, 12.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р. Справа №805/12410/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:00

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., при секретарі судового засідання Максімчук М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за поданням:

Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» (м. Селидове)

до

Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (м. Селидове)

та

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове Донецької області (м. Селидове)

про

скасування повідомлень,

за участю представників сторін:

представника позивача: Богдан Ф.В. за довіреністю від 28.03.2013 року,

представника відповідача - 1: Шашков В.В. за довіреністю № 05-19/10 від 29.01.2013 року,

представника відповідача - 2: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове Донецької області про скасування повідомлення Управління пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області про зміну класу професійного ризику виробництва від 16.07.2013 року, скасування повідомлення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове Донецької області від 14.07.2013 року та зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове Донецької області за власною оцінкою з урахуванням всіх особливостей виробництва віднести Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» до 41 класу професійного ризику виробництва.

Під час розгляду справи позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить скасувати повідомлення Управління пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області про зміну класу професійного ризику виробництва від 16.07.2013 року та скасувати повідомлення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове Донецької області від 14.07.2013 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 23.07.2013р. ним отримано від Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області повідомлення від 16.07.2013р. про зміну класу професійного ризику виробництва. Згідно даного повідомлення позивачу відповідно до основного виду економічної діяльності "Добування кам'яного вугілля" за кодом 05.10 (національного класифікатора України ДК 009:2010), відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області з 01 січня 2013 року встановлено 67 клас професійного ризику виробництва (раніше був 41), тому розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 49,7% (раніше був 38%).

Позивач зазначає, що ДК 009:2010 розмежовує поняття безпосереднього видобутку кам'яного вугілля підземним шляхом, поверхневим, та його збагачення. Вважає, що збагачення кам'яного вугілля не можна відносити до 67 класу професійного ризику виробництва, оскільки Порядок визначення класу професійного ризику за видами економічної діяльності, затвердженого постановою КМ України № 237 від 08.02.2012р. визначає поняття класу професійного ризику виробництва, а саме, це рівень виробничого травматизму і професійних захворювань за видами економічної діяльності, що визначає ступінь вірогідності втрати професійної працездатності або смерті працівника під час виконання трудових обов'язків, з урахуванням результатів аналізу показників виробничого травматизму і професійних захворювань, а також обсягів видатків фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, пов'язаних із забезпеченням загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

З урахуванням викладеного, просив у судовому засіданні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - 1 в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову та вказував, що у зв'язку із переходом до КВЕД 2010 ПАТ та відповідно до перехідної таблиці перекодування видів економічної діяльності підприємства для проведення державних статистичних спостережень коди за старим та новим КВЕД включають в себе зокрема підземне та відкрите добування кам'яного вугілля та збагачення кам'яного вугілля. А відповідно до Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.2012 року №237 до 41 класу віднесено: 05.10 Добування кам'яного вугілля (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля) до 67 класу віднесено: 05.10 Добування кам'яного вугілля (крім відкритого видобування кам'яного вугілля). Тобто, на думку відповідача до 67 класу ризику віднесені всі інші діяльності передбачені 05.10 Добування кам'яного вугілля.

Представник відповідача - 2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі. Обґрунтовував заперечення аналогічно викладених представником відповідача -1.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Україна», зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 05.06.2012р., ідентифікаційний код 38033446 (т.1 арк. справи 36-37).

Згідно довідки з ЄДРПОУ видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" за КВЕД-2010 зокрема є: 05.10 "Добування кам'яного вугілля; 09.90 Надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т.1 арк. справ 37).

Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 06.06.2012 року позивача віднесено до 41 класу професійного ризику виробництва.

Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року за №384/2011.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Стаття 7 Положення визначає, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 названого Положення передбачено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-ХІV (далі за текстом - Закон № 1105), Порядком "Про затвердження Порядку віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний)", затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010р. № 30 (далі - Порядок № 30) та Порядком визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності № 237, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.2012р. (далі порядок №237), ДК 009:2010.

14 липня 2013 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області було прийнято повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва, в якому зазначено, що з 01.01.2013 року Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» віднесено до 67-го класу професійного ризику виробництва відповідно до основного виду економічної діяльності (т. 3 арк. справи 111). Та відповідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розмір єдиного внеску змінився, та становить 49,7%.

16 липня 2013 року відповідачем -1 - Управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області винесено повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва, яким змінено клас професійного ризику виробництва з 41 на 67 (арк. справи 11) та змінено розщмір єдиного внеску змінився, та становить 49,7%.

Відповідно до вимог ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір страхового внеску підприємства залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство за видом економічної діяльності. У разі якщо страхувальник провадить свою діяльність за декількома видами економічної діяльності, віднесення підприємства до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом його економічної діяльності.

У разі зміни виду економічної діяльності підприємства Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва. Зміна класу професійного ризику здійснюється один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року.

При цьому, слід мати на увазі, що з 01.01.2012 р., наказом № 457 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затверджено національний класифікатор України № ДК 009:2010 (далі ДК 009:2010) з наданням йому чинності з 1 січня 2012 р.

Згідно із яким, основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Підпунктом 05.10 розділу 5 Добувна промисловість і розроблення кар'єрів, передбачено такий вид діяльності як добування кам'яного вугілля.

Відповідно до п. 2 Порядку №237 клас професійного ризику виробництва - рівень виробничого травматизму і професійних захворювань за видами економічної діяльності, що визначає ступінь вірогідності втрати професійної працездатності або смерті працівника під час виконання трудових обов'язків, з урахуванням результатів аналізу показників виробничого травматизму і професійних захворювань, а також обсягів видатків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд), пов'язаних із забезпеченням загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування).

Тобто, відповідач - 2 повинен визначати клас професійного ризику виробництва перш за все за рівнем виробничого травматизму і професійних захворювань на відповідному підприємстві, з урахуванням того, що використання самого КВЕД здійснюють користувачі за власними правилами.

Так, згідно із Порядком №237 до 41 класу ризику відноситься в тому числі за ДК 009:2010, п. 05.10 - Добування кам'яного вугілля (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля). До 67 класу ризику відноситься, також за ДК 009:2010, п. 05.10 - Добування кам'яного вугілля (крім відкритого видобування кам'яного вугілля).

Таким чином, істотною обставиною для визначення чи то 41 чи то 67 класу ризику є перш за все спосіб видобування вугілля, а саме відкрите чи підземне.

Як встановлено під час розгляду даної справи, позивач не здійснює підземне видобування кам'яного вугілля, а лише здійснює перероблення (збагачення) вже добутого кимось вугілля, вказані обставини підтверджуються в тому числі тим, що за результатами атестації робочих місць на підприємстві позивача встановлено право працівників на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 - виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою КМУ №36 від 16.01.2003р.

При цьому, як вже зазначалося, в самому п. 05.10 - Добування кам'яного вугілля ДК 009:2010 не дається розшифрування поняття - добування кам'яного вугілля, що не дає змоги віднести чи не віднести такий вид діяльності до відповідного підкласу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Таким чином, відповідач-2 прийшов до хибного висновку стосовно віднесення позивача саме до 67 класу ризику.

Щодо дій відповідача-2, стосовно порядку зміни класу ризику то, слід зазначити, що Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010р. № 30, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.12.2010р. за № 1337/18632, затверджено Порядок віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний) (далі - Порядок № 30).

У п.3.4 Порядку № 30 встановлено, що віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва здійснюється згідно з Класифікацією галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва.

У разі якщо страхувальник провадить свою діяльність за декількома видами економічної діяльності, віднесення підприємства до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом його економічної діяльності (п. 3.2. Порядку № 30).

Як вже раніше зазначалося, клас залежить безпосередньо від ступеня ризику провадження господарської діяльності та визначається відповідно до Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 р. №237.

Докази, що засвідчують зміну видів діяльності позивача в матеріалах справи відсутні. У довідці АА № 545681 від 05.06.2012 року зазначений вид діяльності за КВЕД -2010 "05.10 Добування кам'яного вугілля" (т. 1 арк. справи 37).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що позивачем здійснюється будь яка інша діяльність пов'язана з підземним видобуванням вугілля або іншою діяльністю.

Згідно із п. 3.10 Порядку № 30 страхувальники один раз на рік до 25 січня року, наступного за звітним, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням (місцем проживання) відомість розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності (далі - відомість розподілу) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду щорічно, на підставі відомості розподілу, здійснюється перегляд з початку поточного року належності страхувальника до класу професійного ризику виробництва за основним видом економічної діяльності.

У разі зміни основного виду економічної діяльності за даними відомості розподілу, що тягне за собою зниження класу професійного ризику виробництва, робочим органом виконавчої дирекції Фонду здійснюється перевірка страхувальника щодо достовірності поданих ним відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний).

У разі прийняття рішення щодо зміни класу професійного ризику виробництва на підставі даних відомості розподілу або за результатами перевірки робочий орган виконавчої дирекції Фонду надсилає відповідному органу Пенсійного фонду повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва із зазначенням розміру єдиного внеску, встановленого статтею 8 Закону про єдиний внесок, і дати зміни класу професійного ризику виробництва за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Вид економічної діяльності, заявлений страхувальником як основний, перевіряється на підставі даних первинних бухгалтерських документів, відомості розподілу і звіряється з даними форми державного статистичного спостереження N 1-підприємництво (річна) "Звіт про основні показники діяльності підприємства", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 30.08.2010р. № 365, за відповідний минулий рік або іншими звітами в разі, якщо страхувальник дану статистичну форму не складає.

Відповідач-2 дійшов висновку про необхідність підвищення класу ризику позивачу, на підставі поданої останнім 22.01.2013 р. "Відомості розподілу чисельності працівників, річного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за 2012 рік" (далі - Відомість), про що він вказує в своїх запереченнях. У вказаній Відомості за поясненнями відповідача-2, питома вага середньооблікової кількості штатних працівників за відповідним видом економічної діяльності в загальній середньообліковій кількості штатних працівників становить 100%, питома вага обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за відповідним видом економічної діяльності в загальному обсязі реалізовано продукції (робіт, послуг) також становить 100% (арк. справи 142, 143).

Як вбачалось вище, національний класифікатор України № ДК 009:2010 затверджено наказом № 457 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, з наданням йому чинності з 01 січня 2012 р.

Тобто, відповідачем-2 не взято до уваги, що з вищевказаної Відомості не вбачається зміна основного виду економічної діяльності позивача, що суперечить вимогам п. 3.10 Порядку №30.

Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем-2 не доведено наявність правових підстав для зміни Публічному акціонерному товариству «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» класу професійного ризику виробництва з 41-го на 67-й.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, що свідчать про незаконність дій та прийняття рішень (повідомлення) відповідача щодо зміни Публічному акціонерному товариству «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» класу професійного ризику виробництва на 67-й, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 94, 112, 128, 136, 158-163, 167,254, 256 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове Донецької області про скасування повідомлень від 16.07.2013 року та зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати повідомлення Управління пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області про зміну класу професійного ризику виробництва від 16 липня 2013 року

Скасувати повідомлення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове Донецької області за власною оцінкою з урахуванням всіх особливостей виробництва віднести Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» до 41 класу професійного ризику виробництва від 14 липня 2013 року.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 12 листопада 2013 року.

Повний текст постанови буде складений 18 листопада 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.