Рішення № 35375338, 06.11.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року Справа №607/14402/13-ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі: Борисевич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Москалівської сільської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Москалівської сільської ради, в якому просить визнати в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, в їх обґрунтування зазначають, що ОСОБА_4, який був сином позивача, склав заповіт на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений секретарем Москалівської сільської ради і за умовами якого все належне майно заповів після своєї смерті відповідачам. Однак, позивач вважає, що заповіт, який посвідчений секретарем сільської ради є нікчемним, так як спадкодавець ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, на території якого є державні та приватні нотаріуси, і секретар сільської ради не мав передбачених законом підстав для посвідчення заповіту, оскільки посадова особа органу місцевого самоврядування може вчиняти нотаріальні дії, зокрема, посвідчення заповіту, лише у населених пунктах, де немає нотаріусів. Тому заповіт від імені ОСОБА_4 складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Позивач ОСОБА_1 є матірю померлого ОСОБА_4, тобто спадкоємцем першої черги, яка і має право на успадкування всього спадкового майна, а саме квартири по вул. Чубинського 4/135, в м. Тернополі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання не зявлялися, згідно поданих заяв просять розглядати справу у їх відсутності, позовні вимоги заперечують, мотивуючи тим, що складений померлим ОСОБА_4 заповіт відповідає вимогам закону, між ними були хороші дружні відносини, родичі ОСОБА_4 не піклувалися ним, не цікавилися його життя. Після смерті ОСОБА_4 вони за власні кошти здійснили похорон, оплатили заборгованість по комунальних послугах квартири. Зазначають, що заповіт був складений у Москалівській сільській раді, оскільки ОСОБА_4 тривалий час проживав в с. Москалівка, куди проїжджав до своїх друзів.

Представник Москалівської сільської ради в судові засідання не зявлявся.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_4 помер 06 грудня 2012 року, актовий запис №1683, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №146205 від 08.12.2012р.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 07.11.2012р. квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_4 на праві приватної власності (ціла частка) на підставі Договору дарування від 19.03.2012р.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчений 29.11.2012р. секретарем Москалівської сільської ради Лановецького району, за умовами якого ОСОБА_4 все належне майно заповів в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

10 червня 2013 року державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори винесена постанова №1484/02-31, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 обовязкової частки квартири №135 в будинку по вул. Чубинського,4, в м. Тернополі після померлого сина ОСОБА_4 за відсутності правовстановлювального документа. У постанові нотаріусом зазначено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину вчасно, крім неї ще є інші спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в користь яких складений заповіт, посвідчений Москалівською сільською радою Лановецького району.

Частина 3 статті 1247 Цивільного кодексу України передбачає, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 1251 ЦК України, що також кореспондується у статті 37 Закону України «Про нотаріат», якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Порядок посвідчення заповітів уповноваженими на це посадовими, службовими особами відповідного органу місцевого самоврядування передбачено «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих», затвердженої Наказом Мінюсту УРСР від 19.01.1976р. №1/5, за положеннями пункту 1 якої у належних пунктах, де не має державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів трудящих вчиняють нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти.

Згідно пункту 2 вказаної Інструкції нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів трудящих вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету, відповідної ОСОБА_1 народних депутатів трудящих покладено вчинення нотаріальних дій.

Як вбачається із змісту оспореного заповіту ОСОБА_4, він був посвідчений секретарем Москалівської сільської ради із зазначенням місця та дати його складення, при посвідченні заповіту розяснено заповідачу зміст статей Цивільного кодексу України, підписаний ОСОБА_4 із вказанням про усвідомлення значення дій із вільним волевиявленням, яке повністю відповідає його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Твердження позивача у позовній заяві та представників в судовому засіданні на ті обставини, що заповіт був посвідчений не уповноваженою на це особою, з посиланням на факт проживання та реєстрації заповідача в м. Тернополі, на території якого є нотаріальні контори, а відтак і необхідність звернення ОСОБА_4 до зазначених органів на місцем свого проживання та реєстрації для посвідчення заповіту судом не приймаються до уваги, оскільки нормами законодавства, які регулюють спадкові правовідносини не передбачено обовязковість складення і посвідчення заповіту по місцю проживання і реєстрації заповідача.

Разом з тим, до матеріалів справи долучена довідка Москалівської сільської ради від 02.09.2013р. №565 про те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 тривалий час проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3, яка підтверджує можливість ОСОБА_4 під час проживання в с. Москалівка скласти заповіт.

Крім цього, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами того факту, що секретар виконкому Москалівської сільської ради ОСОБА_5 не мала права посвідчувати заповіт від імені ОСОБА_4, оскільки не подано доказів в підтвердження наявності на території села Москалівка нотаріуса, як це зазначено в ст. 1251 ЦК України та ст. 37 Закону України «Про нотаріат» та доказів відсутності повноважень секретаря виконкому Москалівської сільської ради на вчинення дій по посвідченні заповіту.

За таких обставин, матеріалами справи не підтверджено факту порушення прав та інтересів позивача, що змусило останню звернутися до суду.

Згідно ст.ст. 328, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При постановлені рішення про повну відмову у задоволенні позову суд виходив із тих обставин, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.07.2013р. по справі №607/10709/13-ц, яке набуло законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого 06.12.2012р. ОСОБА_4 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 обовязкову частку. Рішенням суду було встановлено, що ОСОБА_1, яка є матірю спадкодавця ОСОБА_4 і в силу ст. 1241 ЦК України належить до спадкоємця, яка спадкує обовязкову частку незалежно від змісту заповіту.

Тобто, права та законні інтереси спадкоємця ОСОБА_1 були захищенні шляхом визнання за нею права власності на належну їй 1/2 частину (обовязкова частка) спадкового майна спадкодавця ОСОБА_4, а саме квартири по вул. Чубинського,4/135, в м. Тернополі.

При розгляді справи на підтвердження обґрунтувань відповідачів та спростування доводів позивача судом не беруться до уваги додані до заперечення відповідачів пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, оскільки написані не встановленими особами і пояснення зазначених осіб не можуть слугувати як докази в розумінні ст. 57 ЦПК України.

За таких обставин, позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах законодавства, не підтвердженні матеріалами справи та спростовані відповідачами.

Разом з тим, на підставі ст. 88 ЦПК України слід достягнути із позивача в доход Державного бюджету судовий збір, так як ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.08.2013р. за клопотанням позивача було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, розмір якого судом визначається із ціни позову вартість квартири зазначеної в договорі дарування квартири від 19.03.2011р.

Керуючись ст.ст. 60, 88, 212, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу, ст.ст. 328, 392, 1241, 1247, 1251, 1257 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування по закону після померлого 06.12.2012р. ОСОБА_4 відмовити.

2.Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного бюджету 555 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дзюбановський Ю.І.