Рішення № 35374167, 14.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17768/13 14.11.13

За позовом Асоціації «Дім Авторів музики в Україні»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь»

про присудження до виконання обов'язку в натурі та стягнення штрафу 39 000, 00 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь»

до Асоціації «Дім Авторів музики в Україні»

про визнання договору частково недійсним та розірвання договору

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Якимець О.О.

від відповідача (за первісним позовом): Турська М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Асоціація «Дім Авторів музики в Україні» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» (далі-відповідач) про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» виконати прийняті на себе відповідно до п.п. 2.7. та 4.1. спірного договору зобов'язання в натурі шляхом надання позивачу протягом 7 (семи) календарних днів від дня набуття чинності рішенням суду:

- письмового Звіту про публічно сповіщені у першому кварталі 2013 р. твори за формою, наведеною у додатку №1 до спірного договору (п.2.7.1. договору);

- письмового Звіту про використані музичні твори в рекламі, що публічно сповіщувалась в радіоефір у першому кварталі 2013 р., за формою, наведеною у додатку №3 до спірного договору (п. 2.7.2. договору);

- підписаного зі сторони відповідача Акту за перший квартал 2013 р. (у двох примірниках) із зазначенням у ньому інформації про доходи, одержані протягом цього звітного періоду з того виду діяльності відповідача, у процесі якого відбувалося публічне сповіщення творів, за формою, наведеною у додатку №2 до даного договору (п.2.7.3. договору), з доданням до цього Акту належним чином завіреної копії свого фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за перший квартал 2013 р. (п.4.1. договору) з відміткою податкового органу про прийняття цього звіту. Також позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 39 000, 00 грн. за прострочення наданням протягом періоду з 16.04.2013 р. по 23.08.2013 р. включно (130 днів) документів за перший квартал 2013 р. відповідно до п.2.7. спірного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за ліцензійним договором № Р-22 від 22.01.2013р. щодо надання документів у встановлені договором строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 01.10.2013 р. представник відповідача подав зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним пункт 2.8. ліцензійного договору № Р-22 від 22.01.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» та Асоціацією «Дім авторів музики в Україні» та розірвати з 18.03.2013 р. ліцензійний договір № Р-22 від 22.01.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» та Асоціацією «Дім авторів музики в Україні».

Подана зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» прийнята судом 01.10.2013р. для спільного розгляду з первісним позовом, як така, що відповідає ст.ст.54, 60 ГПК України.

У судовому засіданні 01.10.2013 р. судом оголошена перерва до 31.10.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України.

30.10.2013 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач (за первісним позовом) подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь», оскільки позивачем було порушено порядок розірвання договору, передбачений ст. 188 ГК України та відсутня згода позивача на розірвання.

У судовому засіданні 31.10.2013 р. відповідач (за первісним позовом) надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає що відповідач не міг виконати прийняті на себе відповідно до п.п. 2.7. та 4.1. ліцензійного договору зобов'язання в натурі з вини позивача, також відповідач зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, оскільки прострочення не настало.

Також представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» подав заперечення на відзив за зустрічним позовом, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги про визнання ліцензійного договору № Р-22 частково недійсним.

Відповідач (за первісним позовом) у судовому засіданні 31.10.2013 р. надав письмові пояснення, в яких зазначає що останній не має можливості надати Асоціації «Дім Авторів музики в Україні» передбачені ліцензійним договором звіти, з причин дотримання прав авторів музики та має на меті розірвати ліцензійний договір.

У судовому засіданні 31.10.2013 р. судом оголошувалась перерва до 14.11.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

13.11.2013 р. через загальний відділ діловодства суду позивач (за первісним позовом) подав заперечення на відзив на позовну заяву, в якому просить суд позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі.

У даному судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти задоволення позовних вимог за первісним позовом, підтримав зустрічні позовні вимоги та надав доповнення до відзиву на первісний позов, в яких зазначає, що у зв'язку з тим, що останній не володіє інформацією про точний перелік творів, які знаходяться в управлінні позивача, тому не може виконати свої зобов'язання передбачені п.2.7. ліцензійного договору та надати позивачу документи, перелічені в п.п. 2.7.1-2.7.3. ліцензійного договору.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.

У судовому засіданні 14.11.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2013 р. між Асоціацією «Дім Авторів музики в Україні» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» був укладений ліцензійний договір № Р-22, умовами якого передбачено, що позивач від імені правовласників, авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає відповідачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне сповіщення шляхом передачі в радіоефір оприлюднених творів, які знаходяться в управлінні позивача на території України, а відповідач зобов'язується виплачувати авторську винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та закону.

Відповідно до п.п.2.4. та 2.5. договору сторони домовились, що сума авторської винагороди (роялті), яка сплачується відповідачем за надання невиключного права на публічне сповіщення шляхом передачі в радіоефір оприлюднених творів становить 2 (два) % від доходів відповідача, одержаних від того виду діяльності, при якому здійснюється публічне сповіщення оприлюднених творів. При цьому сторони домовились, що мінімальна сума авторської винагороди складає 3 240, 00 грн. за квартал. Визначено сторонами сума авторської винагороди в п. 2.4. договору не залежить від тривалості та кількості використання творів.

Згідно з пунктом 2.7. та підпунктами 2.7.1-2.7.3. договору використовуючи твори, які знаходяться в управлінні позивача, відповідач зобов'язується вести точний облік творів та їх авторів і не пізніше 15-ти днів після закінчення кожного кварталу(15 квітня, 15 липня, 15 жовтня, 15 січня), у якому здійснювалось публічне сповіщення творів:

- надати позивачу безпосередньо або через представника письмовий звіт про публічно сповіщені твори за формою, наведеною у додатку 1 до даного договору та в електронному вигляді за адресою publi4ka@ukr.net (звіт подається в файлі формату Excel).

- надати позивачу письмовий звіт про використані музичні твори в рекламі, що публічно сповіщувалась в радіоефірі, наведеною у додатку 3 до даного договору та в електронному вигляду за адресою publi4ka@ukr.net (звіт подається в файлі формату Excel).

- надати позивачу для підписання заповнений акт із зазначенням інформації про доходи, одержані з того виду діяльності відповідача, у процесі якого відбувається публічне сповіщення творів за формою, наведеною у додатку 2 до даного договору.

У відповідності до п.2.8. договору у разі несвоєчасного виконання або невиконання відповідачем пунктів 2.7.1, 2.7.2,2.7.3. даного договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф за порушення кожного із пунктів у розмірі 100 (сто) грн. за кожен день прострочення надання відповідних документів (звітів та/або актів).

Пунктом 4.1. договору зазначено, що відповідно до ч. 4 ст.47 Закону України «Про авторське право та суміжні права» відповідач зобов'язується надавати позивачу всі документи, що пов'язані з розрахунком сум авторської винагороди (роялті) відповідно до умов даного договору.

Сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання. Цей договір набирає чинності з 01.01.2013 р. і діє до 31.12.2013 р. при цьому, всі зобов'язання відповідача, що виникли під час дії даного договору, залишаються в силі до їх повного виконання (п.5.1. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору даний договір може бути достроково розірваний за домовленістю сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору в 2 екземплярах не пізніше, ніж до 30 (тридцять) календарних днів до дати, з якої договір підлягає розірванню.

Отже, Свідоцтва про облік організації колективного управління № 7/2005 від 26.01.2005 р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Асоціація «Дім авторів музики в України» є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, а саме: суб'єктів авторського права, їх спадкоємців та осіб, за якими на законних підставах передано авторські майнові права.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач належним чином не виконує умови ліцензійного договору № Р-22, останній не надав позивачу письмовий звіт про публічно сповіщені у першому кварталі 2013 р. твори, письмовий звіт про використані музичні твори в рекламі, що публічно сповіщувались в радіоефірі у першому кварталі 2013 р., акт за перший квартал 2013 р. із зазначенням у ньому інформації про доходи, одержані у цьому звітному періоді з того виду діяльності відповідача, у процесі якого відбувалося публічне сповіщення творів, належним чином завірену копію свого фінансового звіту за перший квартал 2013 р. з відміткою податкового органу про прийняття цього звіту, хоча згідно з п.2.7. відповідач зобов'язаний був надати ці документи не пізніше 15.04.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача (за первісним позовом) підлягають задоволенню, та у зустрічному позові суд відмовляє, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право та суміжні права» особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як судом встановлено вище, відповідач не надав позивачеві документів, визначених у п. 2.7. та підпунктами 2.7.1-2.7.3. договору, зворотного суду не довів.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо надання документів, визначених договором, та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови ліцензійного договору № Р-22 від 22.01.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати прийняті на себе відповідно до п.п. 2.7. та 4.1. спірного договору зобов'язання в натурі шляхом надання позивачу протягом 7 (семи) календарних днів від дня набуття чинності рішенням суду:

- письмового Звіту про публічно сповіщені у першому кварталі 2013 р. твори за формою, наведеною у додатку №1 до спірного договору (п.2.7.1. договору);

- письмового Звіту про використані музичні твори в рекламі, що публічно сповіщувалась в радіоефір у першому кварталі 2013 р., за формою, наведеною у додатку №3 до спірного договору (п. 2.7.2. договору);

- підписаного зі сторони відповідача Акту за перший квартал 2013 р. (у двох примірниках) із зазначенням у ньому інформації про доходи, одержані протягом цього звітного періоду з того виду діяльності відповідача, у процесі якого відбувалося публічне сповіщення творів, за формою, наведеною у додатку №2 до даного договору (п.2.7.3. договору), з доданням до цього Акту належним чином завіреної копії свого фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за перший квартал 2013 р. (п.4.1. договору) з відміткою податкового органу про прийняття цього звіту.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить стягнути з відповідача (за первісним позовом) штраф в сумі 39 000, 00 грн. за прострочення надання документів за перший квартал 2013 р. протягом періоду з 16.04.2013 р. по 23.08.2013 р. включно (130 днів).

Статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу надання інформації не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу, який відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги (за первісним позовом) в цій частині визнаються також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач (за зустрічним позовом) звернувся до суду з вимогою визнати недійсним пункт 2.8. ліцензійного договору № Р-22 від 22.01.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» та Асоціацією «Дім авторів музики в Україні» та розірвати з 18.03.2013 р. ліцензійний договір № Р-22 від 22.01.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» та Асоціацією «Дім авторів музики в Україні».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» надійшов лист № 14/2013 від 18.03.2013 р., в якому зазначається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» (власник майнових авторських прав на каталоги «Первого музыкального Издательства», «Warner Chappell», «Chrysalis Music», «PeerMusic Austria», «WWW.records») вилучає свої права з колективного управління Асоціації «Дім авторів музики в Україні», у зв'язку з чим відповідач (за зустрічним позовом) надає право на публічне сповіщення значно меншої кількості творів ніж була на момент укладення ліцензійного договору, при цьому розмір авторської винагороди на таке сповіщення залишився без змін.

У зв'язку з чим позивач (за зустрічним позовом) направив на адресу Асоціації «Дім авторів музики в Україні» лист №18-04/2013 від 18.04.2013 р. в якому просить останнього зменшити розмір авторської винагороди, що визначається ліцензійним договором та підписати додаткову угоду про зміну ліцензійного договору.

10.06.2013 р. позивач (за зустрічним позовом) повторно направив на адресу відповідача (за зустрічним позовом) лист № 06-06/2013 від 06.06.2013 р., в якому просить розірвати ліцензійний договір з дати вилучення вказаних прав та просить підписати відповідну угоду.

З огляду на викладене, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з ч. 3-4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, законодавством України встановлено чіткий порядок розірвання господарських договорів, а також визначення моменту припинення відповідних правовідносин.

У даному випадку, розірвання ліцензійного договору № Р-22 від 22.01.2013 р. можливе лише за домовленістю сторін, враховуючи, що відповідачем (за зустрічним позовом) не порушувалися положення договору та відсутність права позивача (за зустрічним позовом) визначеного спірним договором, в односторонньому порядку розривати його.

Оскільки згоди відповідач (за зустрічним позовом) на розірвання спірного договору позивачеві (за зустрічним позовом) не надавав, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом щодо розірвання з 18.03.2013 р. ліцензійного договору № Р-22 від 22.01.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» та Асоціацією «Дім авторів музики в Україні».

Щодо зменшення розміру авторської винагороди, суд відзначає наступне.

Відповідно до п.2.4. ліцензійного договору сторони домовились, що сума авторської винагороди (роялті), яка сплачується відповідачем за надання невиключного права на публічне сповіщення шляхом передачі в радіоефір оприлюднених творів становить 2 (два) % від доходів відповідача, одержаних від того виду діяльності, при якому здійснюється публічне сповіщення оприлюднених творів.

Згідно з приписами Постанови Кабінету Міністрів України № 72 від 18.01.2013 р. «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав», він є мінімальним.

Як вбачається з п.7.9 спірного договору, сторони досягли згоди, що у разі вилучення суб'єктами авторського права творів з управління позивача (за первісним позовом), вони будуть розміщені на веб-сайті останнього за адресою: http://damvu.org.ua/ та/або відповідне повідомлення буде надіслано на адресу відповідача (за зустрічним позовом). З моменту розміщення інформації та/або дати отримання такого повідомлення відповідач (за зустрічним позовом) не має права на публічне сповіщення в ефір таких творів.

Отже, сторони у договорі погодили можливе виникнення обставин, щодо вилучення суб'єктами авторського права творів з управління позивача (за первісним позовом), проте наявність таких обставин не поставлено сторонами в залежність відповідних змін розміру авторської винагороди (роялті), тому, суд приходить до висновку про необґрунтованість позивачем (за зустрічним позовом) позовних вимог.

Крім того, позивач (за зустрічним позовом) просить суд визнати недійсним пункт 2.8. ліцензійного договору № Р-22 від 22.01.2013 р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» зобов'язане сплатити Асоціації «Дім Авторів музики в Україні» штраф за порушення кожного із пунктів у розмірі 100 (сто) грн. за кожен день прострочення надання відповідних документів (звітів та/або актів).

В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою для визнання спірних правочинів недійсними позивач вбачає в положеннях ч.1 ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи, що законодавство України не містить імперативних норм, щодо можливості застосування штрафу за кожен день невиконання чи прострочення виконання зобов'язання та взаємну згоду сторін на визначення такого розміру у спірному договорі, суд вважає, що п.2.8. ліцензійного договору № Р-22 відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги за зустрічним позовом визнаються необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Асоціації «Дім Авторів музики в Україні» за первісним позовом задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» (02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1-А, ідентифікаційний код - 19138008), виконати прийняті на себе відповідно до п.п.2.7. та 4.1. спірного договору зобов'язання в натурі шляхом надання позивачу протягом 7 (семи) календарних днів від дня набуття чинності рішенням суду:

- письмового Звіту про публічно сповіщені у першому кварталі 2013 р. твори за формою, наведеною у додатку №1 до спірного договору (п.2.7.1. договору);

- письмового Звіту про використані музичні твори в рекламі, що публічно сповіщувалась в радіоефір у першому кварталі 2013 р., за формою, наведеною у додатку №3 до спірного договору (п. 2.7.2. договору);

- підписаного зі сторони відповідача Акту за перший квартал 2013 р. (у двох примірниках) із зазначенням у ньому інформації про доходи , одержані протягом цього звітного періоду з того виду діяльності відповідача, у процесі якого відбувалося публічне сповіщення творів, за формою, наведеною у додатку №2 до даного договору (п.2.7.3. договору), з доданням до цього Акту належним чином завіреної копії свого фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за перший квартал 2013 р. (п.4.1. договору) з відміткою податкового органу про прийняття цього звіту.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» (02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1-А, ідентифікаційний код - 19138008) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Асоціації «Дім Авторів музики в Україні» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код - 33239342) 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу за прострочення надання документів за перший квартал 2013 р. та 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. - судового збору.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Волинь» - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.11.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.