Рішення № 35374155, 14.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12991/13 14.11.13За позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

1) Київської міської ради

2) Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради

3) комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору, зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку, стягнення коштів в сумі 178 327,50 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники учасників процесу:

від прокуратури Шевченко О.В. (посвідчення)

від позивача-1 не з'явився

від позивача-2 не з'явився

від позивача-3 Глущенко М.М. (за довіреністю)

від відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю)

ОСОБА_5 (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради та комунального підприємства «Київтранспарксервіс» з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, зобов'язання виконати дії та стягнення коштів в сумі 178 327,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач облаштував та надавав у платне користування більшу кількість місць для паркування, ніж передбачено договором № ДНП-2012-12/110 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, укладеного між відповідачем та комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», що є підставою для розірвання вказаного договору та стягнення збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12991/13 та призначено її до розгляду на 25.07.2013 р.

25.07.2013 р. через канцелярію суду прокуратурою міста Києва подано клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи.

Представники позивачів 2 та 3 надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача надав письмові пояснення, в яких позовні вимог відхилив, зазначивши, що відповідачем облаштовано 55 паркувальних місць, як обумовлено договором, а підстави для розірвання договору та стягнення збитків відсутні.

Розгляд справи було відкладено на 01.08.2013 р.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримав позовні вимоги, клопотання про зупинення провадження у справі та призначення експертизи.

Представник відповідача заперечив проти позову та призначення судової експертизи.

Суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокуратури та проведення судової експертизи для визначення факту завдання збитків внаслідок облаштування та самовільного використання більшої кількості паркувальних місць.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.08.2013 р. у справі № 910/12991/13 призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу Господарського суду м. Києва надійшли висновок експерта, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи, та матеріали справи № 910/12991/13.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2013 р. поновлено провадження у справі № 910/12991/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 р.

12.11.2013 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник прокуратури надав суду усні пояснення по справі та підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник позивача-3 заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом задоволено.

У зв'язку з неявкою представників позивача-1, позивача-2, невиконанням вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 14.11.2013 р.

У судовому засіданні представником прокуратури та позивачем-3 було підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що експерт, визначивши, що на паркувальному майданчику 60 паркувальних місць, не врахував ширину проїздів, а тому порушення відповідачем умов договору не доведено, а підстави для задоволення позову відсутні.

У судовому засіданні представник та відповідач проти позову заперечили.

Представники позивачів 1 та 2 у судове засідання не з'явились.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

21.12.2012 р. між комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона-1) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (сторона-2) було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/110 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 50 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: АДРЕСА_2, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - об'єкт), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Згідно з п. 1.2 Договору під об'єктом в цьому договорі визначено 50 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: АДРЕСА_2, що розташовані в межах територіальної зони паркування м. Києва.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що сторона-2 набуває право на організацію об'єкту з моменту набрання чинності даним договором.

Згідно з п. 6.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2013 р. і діє до 31.12.2013 р.

Відповідно до п. 6.4 Договору сторона-1 має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, зокрема у разі несплати стороною-2 послуг сторони-1 в розмірі щомісячного платежу протягом одного місяця з дня закінчення строку відповідного платежу; у разі грубого або систематичного порушення умов договору; у разі використання об'єкту не за цільовим призначенням або всупереч умов договору.

Згідно з п. 6.5 Договору про дострокове розірвання договору сторона-1 надсилає стороні-2 повідомлення не менше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору. Повідомлення про розірвання договору вважається таким, що направлене належним чином, якщо направлене стороною-1 стороні-2 за адресою, зазначеною в цьому договорі. Договір вважається розірваним після спливу 30 календарних днів з дати надсилання стороною-1 повідомлення про розірвання.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, просить розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору, що виявилися в облаштуванні місць для паркування у кількості більшій, ніж передбачено п. 1.2 Договору, і, як наслідок, неповній сплаті орендної плати на користь сторони-2, тобто завданні їй збитків.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою спірний договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Умовами Договору передбачене право сторони-2 на облаштування 55 місць для паркування (50+5).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи № 8390/13-42/792/13-41/8909/13-45 від 11.10.2013 р. у справі № 910/12991/13 (далі - висновок експерта) на момент обстеження на паркувальному майданчику, розташованому в АДРЕСА_2 в межах ІІІ територіальної зони для паркування стороною-2 фактично облаштовано 60 машино-місць для паркування транспортних засобів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт використання об'єкту всупереч умовам Договору, оскільки стороною-2 фактично використовувалась більша кількість місць для паркування, ніж це визначено умовами такого договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки висновком підтверджується, що відповідачем допущено грубе порушення умов договору, позовні вимоги прокурора про розірвання Договору є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, прокурор просить зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів, та повернути таку земельну ділянку позивачу-3.

Пунктом 6.7 Договору встановлено, що після припинення або розірвання договору (окрім випадку оформлення права власності/ права користування земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку) сторона-2 втрачає право на експлуатацію об'єкту. Сторона-2 зобов'язана не пізніше дати припинення/розірвання даного договору звільнити ділянку, на якій розташований об'єкт.

Таким чином, розірвання Договору за рішенням суду є підставою для задоволення вимоги прокурора про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, та повернути її комунальному підприємству «Київтранспарксервіс».

Також прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 178 327,00 грн.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні норми містяться і в ст. 22 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Облаштування стороною-2 більшої кількості місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, є порушенням зобов'язання за Договором, а також свідчить про протиправну поведінку відповідача.

При цьому, стосовно розміру завданих збитків (упущеної вигоди) суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором у позовній заяві було вказано, що внаслідок експлуатації відповідачем більшої кількості місць для паркування, ніж передбачено Договором, у період з 01.01.2013 р. по 03.04.2013 р. стороні-1 було завдано збитки у розмірі 178 327,50 грн.

У той же час, висновком експерта встановлено, що на момент обстеження на паркувальному майданчику, розташованому в АДРЕСА_2 в межах ІІІ територіальної зони для паркування стороною-2 фактично облаштовано 60 машино-місць для паркування транспортних засобів.

Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8390/13-42/8792/13-41/8909/10119/13-45 від 11.10.2013 р., складеного за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи, підтверджується недоотримання (упущена вигода) грошових коштів в сумі 4 017,96 грн. територіальною громадою міста Києва в особі комунального підприємства «Київтранспарксервіс» від відповідача.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність вини відповідача у порушенні умов Договору. За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог прокурора та стягнення з відповідача на користь позивача-3 збитків у розмірі

4 017,96 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 174 310,00 грн. судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення вимоги прокурора в частині розірвання договору, звільнення земельної ділянки та повернення її позивачу, а також стягнення збитків на суму 4 017,96 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладається судовий 2 365,00 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/110 від 21.12.2012 р., укладений між комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів, та повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів, комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739).

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) грошові кошти у розмірі 4 017 (чотири тисячі сімнадцять) грн. 96 коп.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 365 (дві тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 00 коп.

6. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 20.11.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова