Ухвала суду № 35374151, 13.11.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2800/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : : 42 Євтушенко П.М. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Василенко Л. І. суддів Подорога В. М. , Бородійчук В. Г. при секретаріЯремич В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2013 року по справі за позовом Черкаського професійного ліцею до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про виселення із житла без надання іншого жилого приміщення та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

14 березня 2013 р. Черкаський професійний ліцей звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про виселення із житла без надання іншого жилого приміщення та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що в оперативному управлінні Черкаського професійного ліцею знаходиться учнівський гуртожиток, що розташований за адресою АДРЕСА_1.

У зв'язку з наявністю в учнівському гуртожитку вільних кімнат в лютому 1997 р. адміністрація Ліцею, за клопотанням Служби у справах неповнолітніх Соснівської районної ради № 27/02-36 від 056.02.1997 р., надали ОСОБА_6 та її малолітньому сину ОСОБА_8 в тимчасове користування кімнати НОМЕР_1, НОМЕР_2. За клопотанням Служби з 08.12.2004 р. адміністрацією навчального закладу продовжено термін проживання сім'ї ОСОБА_6 в гуртожитку ліцею.

З 12 січня 2013 р. ОСОБА_6, в порушення ч.1 ст. 116 Житлового кодексу України, пп. 19п.3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 208 від 03.06.1986 р., самовільно, без дозволу та погодження з адміністрацією ліцею проводить переобладнання й перепланування приміщень, а саме розпочала перебудову в секції гуртожитку, розібрала стіну санвузла де проходить вентиляційний короб. Внаслідок перебудови пошкоджений вентиляційний канал, про що свідчить акт обстеження від 16.01.2013 р.

На вимогу керівництва закладу освіти ОСОБА_6 не зважає, та продовжує самостійне перепланування приміщення чим завдає істотної шкоди майну державного навчального закладу та мешканцям гуртожитку. Неодноразово, на адресу ліцею надходили скарги мешканців учнівського гуртожитку на незаконні дії відповідачів, щодо створення перешкод в користуванні загальним санвузлом.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, встановлені договором, або законом.

Крім того, станом на 01. 02. 2013 р., за ОСОБА_6, рахується заборгованість по сплаті за комунальні послуги та квартирній платі на загальну суму 1040,46 грн. Несплата відповідачами комунальних платежів та квартирної плати завдає істотної майнової шкоди інтересам Черкаського професійного ліцею, який є державним навчальним закладом.

Позивач просив виселити ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 учнівського гуртожитку Черкаського професійного ліцею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Заявою від 14.05.2013 року позивач збільшив розмір позовних вимог, доповнивши позов вимогою про зобов'язання ОСОБА_6, ОСОБА_8 припинити самостійне перепланування кімнат НОМЕР_1,НОМЕР_2 та відновити пошкоджені приміщення учнівського гуртожитку Черкаського професійного ліцею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Додатково, позовні вимоги мотивував тим, що на даний час, відповідачі зареєстровані та проживають у вищезазначених кімнатах учнівського гуртожитку, незважаючи на те, що в трудових відносинах з Ліцеєм не перебувають.

В навчальному закладі навчається 820 дітей, з них на 01.09.2012 р. потребували житла 317 дітей, станом на 01.05.2013 р. не забезпечені житлом 42 учня, в зв'язку з проживанням в учнівському гуртожитку сторонніх осіб. Існує нагальна потреба щодо забезпечення учнів місцями у гуртожитках та поліпшення їх соціально-побутових умов, оскільки, при їх поселенні порушуються санітарні норми, встановлені для проживання одного учня.

Так, відповідно до інформації ДФІ України «Про результати контрольних заходів у сфері професійно-технічної освіти» від 19.12.2011 р. № 03-12/265 в учнівському гуртожитку ДНЗ «Черкаський професійний ліцей» на 520 місць поселені учні по 3 та 5 осіб у кімнати площею 11,5 кв.м. і 17,5 кв.м. відповідно, тоді, як за нормами має проживати по 2 та 3 особи, а інші кімнати гуртожитку займають сторонні мешканці. Вказане призводить до недотримання норм проживання учнів в гуртожитках. Становить загрозу життю та здоров'ю учнів, які проживають в гуртожитку та порушенню цілісності будівлі.

Враховуючи зазначене, позивач остаточно просив виселити ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 учнівського гуртожитку Черкаського професійного ліцею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_8 припинити самостійне перепланування кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 та відновити пошкоджені приміщення учнівського гуртожитку Черкаського професійного ліцею, що розташований зав адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2013 р. позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_8 із кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В решті заявлених вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь Черкаського професійного ліцею понесені судові витрати по 114 грн. 70 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6- ОСОБА_7 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2013 р., в частині виселення ОСОБА_6, ОСОБА_8 із кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, як постановлене з порушенням норм матеріального права, та ухвалити в цій частині нове рішення яким в задоволенні цієї позовної вимоги відмовити. В решті рішення - залишити без змін.

При цьому вказав, що в лютому 1997 р. адміністрація Черкаського професійного ліцею надала ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в користування кімнати НОМЕР_1 і НОМЕР_2, а у 2004 р. Ліцей продовжив відповідачам термін проживання у гуртожитку. Відповідно до виписки з будинкової книги термін їх проживання визначено як «постійно».

Крім того, зазначив, що статтею 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Статтею 132 ЖК України визначено підстави виселення з гуртожитку, жодної з цих підстав при винесенні судом першої інстанції оскаржуваного рішення не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі , яку виселяють повинно бути зазначено в рішенні суду.

Виселення відповідачів без надання їм іншого жилого приміщення, на думку апелянта, не допускається. Іншого житла вони не мають .

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та представників, що з'явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими в частині виселення відповідачів із кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В частині ж зобов'язання відповідачів припинити самостійне перепланування кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 та відновлення пошкоджених приміщень гуртожитку, вважав їх такими, що не підлягають до задоволення, так як виселення відповідачів позбавить їх можливості проводити самостійне перепланування кімнат, а вимога щодо відновлення пошкоджених приміщень не доведена позивачем в повному обсязі.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 127 ЖК України та п. 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 р. № 208 визначено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Згідно з Типовим положенням про студентський гуртожиток навчального закладу Міністерства освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 9 грудня 1993 р. № 440, визначено, що студентські гуртожитки навчальних закладів призначаються для мешкання студентів на період навчання. Рішення про виділення в гуртожитках приміщень приймається власником або уповноваженим ним органом навчального закладу при погодженні з профкомом студентів. На підставі рішення про надання місця в гуртожитку власник або уповноважений ним орган навчального закладу чи студмістечка видає йому спеціальний ордер, який є єдиною підставою для мешкання на даному жилому місці.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачам надано житло в учнівському гуртожитку, в зв'язку з наявністю в ньому вільних кімнат, в лютому 1997 р., за клопотанням Служби у справах неповнолітніх Соснівської районної ради № 27/02-36 від 05.02.1997 р., так як родина відповідачів перебувала у край тяжкому стані, ОСОБА_6 була одинокою матір'ю на утриманні якої знаходився малолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 а. с. 6. Позивач надав відповідачам в тимчасове користування кімнати НОМЕР_1, НОМЕР_2. За клопотанням Служби з 08.12.2004 р. адміністрацією навчального закладу продовжено термін проживання сім'ї ОСОБА_6 в гуртожитку ліцею.

За викладених обставин судовою колегією встановлено, що питання про поселення відповідачів в учнівський гуртожиток в навчальному закладі на спільному засідання профкому і адміністрації не розглядалось, ордер про надання відповідачам для проживання кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 в учнівському гуртожитку по АДРЕСА_1, згідно до наведених вимог закону, не видавався. Учнівський гуртожиток призначений для тимчасового проживання на період роботи чи навчання та не являється жилим приміщенням, пристосованим для постійного проживання сімей.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.12.2009 р. було визнано за державою право власності на комплекс будівель та споруд Черкаського професійного ліцею, зокрема споруду гуртожитку (літ. А-9) в АДРЕСА_1, що знаходиться в управлінні Міністерства освіти і науки України.

02.03.2010 р. здійснена державна реєстрація права оперативного управління позивача щодо даного учнівського гуртожитку державної власності. Згідно витягу про державну реєстрацію № 25455010 від 02.03.2010 р. право власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 зареєстроване за Державою в особі Міністерства освіти і науки України а. с. 5

Згідно до ст.137 ГК України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Врахувавши викладене та приведені вимоги закону, те, що учнівський гуртожиток має особливий правовий режим користування, що за клопотанням Служби у справах неповнолітніх Соснівської районної ради ОСОБА_6 з неповнолітнім сином ОСОБА_8 були поселені в гуртожиток тимчасово у зв'язку з перебуванням родини в край тяжкому стані, на даний час наведена підстава відпала, так як ОСОБА_8 є повнолітньою особою, що ордер про надання відповідачам для проживання кімнат в учнівському гуртожитку не видавався, продовжуючи користуватись займаним житлом, відповідачі створюють перешкоди позивачу в користування даним учнівським гуртожитком за призначенням для забезпечення житлом учнів даного навчального закладу на період навчання, суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовив.

З висновками суду першої інстанції погоджується і судова колегія.

Безпідставним є посилання апелянта: на те, що відповідно до будинкової книги термін проживання відповідачів у учнівському гуртожитку визначено як «постійний», на відсутність підстав передбачених ст. 132 ЖК для їх виселення із гуртожитку, та на те, що виселення відповідачів з учнівського гуртожитку без надання іншого житлового приміщення не допускається, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 127 ЖК України, п. 2 Примірного положення гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив, що, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Згідно із ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК України, ч. 1 п. 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Крім того, згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 132 ЖК України, яка регламентує виселення з гуртожитків, працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Так, ст. 125 ЖК Української РСР, п. 41 Примірного положення визначено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, а саме у разі, якщо робітники і службовці припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, не може бути виселено певне коло осіб, у тому числі одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Отже, за змістом наведеного ст. 125, ч. 3 ст. 132 ЖК України застосовуються до житлових правовідносин, одним із суб'єктів яких є особа, яка перебувала з підприємством, установою чи організацією у трудових відносинах.

Таким чином, закріплені в ст. 125 та ч. 3 ст. 132 ЖК України гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні спору про виселення з гуртожитку громадян, які не перебували чи не перебувають з організацією у трудових відносинах.

За таких обставин, які свідчать про те, що відповідачі вселилися до гуртожитку та проживають в ньому не відповідно до встановленого порядку, статті 125 і ч. 3 ст. 132 ЖК України не можуть бути застосовані під час вирішення спору про їх виселення з гуртожитку, як осіб які не перебували з організацією у трудових відносинах.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :