Рішення № 35374116, 19.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 р. Справа № 914/3764/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький м'ясокомбінат», м. Дрогобич Львівської області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець Львівської області

про: стягнення 22 424,30 грн. заборгованості за Договором поставки товарно-матеріальних цінностей № 3м-24/01-08 від 20.12.2007 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Пилипів Р.О. (довіреність № 63 від 25.09.2013 року)

від відповідача: Войтович О.В. (довіреність б/н від 16.09.2013 року)

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 19.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький м'ясокомбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» про стягнення 22 424,30 грн. заборгованості за Договором поставки товарно-матеріальних цінностей № 3м-24/01-08 від 20.12.2007 року.

Ухвалою суду від 04.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.10.2013 року. Для надання можливості сторонам врегулювати спір у добровільному порядку в судовому засіданні 29.10.2013 року оголошено перерву до 19.11.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору поставки товарно-матеріальних цінностей № 3м-24/01-08 від 20.12.2007 року, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 22 424,30 грн., з яких: 16 568,36 грн. - основний борг, 49,71 грн. - інфляційні нарахування, 4 836,63 грн. - пеня, 969,60 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві (вх.№48922/13 від 19.11.2013 року) на позовну заяву. Зокрема, просив суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення неустойки (пені) та на цій підставі відмовити в позові в частині стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

20.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (Покупець) та ЗАТ «Дрогобицький м'ясокомбінат» (Постачальник) укладено Договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 3м-24/01-08 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Покупцю, а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити наступні товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) - м'ясо і м'ясопродукти, супродукти.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки товарно-матеріальних цінностей № 3м-24/01-08 від 20.12.2007 року.

Однак, як вбачається з п.10.1. Договору поставки товарно-матеріальних цінностей №3м-24/01-08 від 20.12.2007 року цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє строком 1 (один) рік.

Відтак, термін дії Договору закінчився 20.12.2008 року, відповідно його положення не поширюються на відносини між сторонами щодо поставки товарів, що виникли після вказаної дати.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з долучених позивачем копій видаткових накладних, між сторонами мала місце позадоговірна поставка товару. На підтвердження часткової оплати товару відповідачем позивач долучив відповідні банківські виписки.

З підписаного сторонами Акту звірки розрахунків № 332 від 17.05.2011 року за період з 01.01.11 по 16.05.11 вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 568,36 грн.

29.08.2013 року відповідач частково погасив вказану заборгованість, сплативши 5000,00 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 16 568,36 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується підписаним сторонами Актом звірки розрахунків № 332 від 17.05.2011 року та частковим погашенням заборгованості 29.08.2013 року на суму 5000,00 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 16 568,36 грн.

Заявлена пеня у розмірі 4 836,63 грн. не підлягає до стягнення з відповідача, оскільки положення Договору поставки товарно-матеріальних цінностей №3м-24/01-08 від 20.12.2007 року не поширюються на правовідносини сторін з приводу поставки товару після припинення дії даного договору.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог суд дійшов висновку, що позивачем неправильно здійснено нарахування інфляційних нарахувань за період з 30.08.2011 року по 22.08.2012 року. Середній індекс інфляції за цей період дорівнює нулю, однак позивачем при розрахунку помилково взято до уваги індекс інфляції за серпень 2011 року, який не повинен враховуватися при розрахунку інфляційних нарахувань. Відтак, у стягненні інфляційних нарахувань у розмірі 49,71 грн. слід відмовити.

Нараховані позивачем 3 % річних у розмірі 969,60 грн. підлягають до стягнення.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 568,36 грн. заборгованості за поставлений товар та 969,60 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61; код ЄДРПОУ 30439207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький м'ясокомбінат» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 114; код ЄДРПОУ 30899640) 16 568,36 грн. заборгованості за поставлений товар, 969,60 грн. 3 % річних та 1345,60 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У решті позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.11.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А