Рішення № 35373324, 21.11.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

21.11.2013

Справа № 2/489/2850/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

21.11.2013 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право власності та користування квартирою, виселення, зняття з реєстраційного обліку та вселення,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2013 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право власності та користування квартирою, виселення, зняття з реєстраційного обліку та вселення.

Свої вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 оскільки вказана квартира була придбана нею з прилюдних торгів. В зазначеній квартирі без належних правових підстав зареєстровані та продовжують в ній проживати колишній власник - відповідач по справі ОСОБА_2, та члени його сім'ї - ОСОБА_5, ОСОБА_6 Вони не є членами сім'ї (колишніми членами сім'ї) ОСОБА_4, договору найму житла з власником квартири не укладали. На прохання позивачки звільнити самовільно зайняте житлове приміщення та знятись з реєстраційного обліку відповідачі не реагують. В зв'язку з викладеними обставинами позивачка не має можливості вселитись до належної їй на праві власності квартири.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просила суд: визнати відповідачів такими, що втратили право власності та користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1; виселити відповідачів з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; зняти відповідачів з реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою; вселити її до АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, вважав його передчасним, оскільки в судовому порядку триває розгляд справи про визнання прилюдних торгів недійсними.

Відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином.

Представник третьої особи Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, відповідно до заяви просив про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 26.07.2011 р. було вчинено виконавчий напис № 2010, відповідно до якого звернуто стягнення на АДРЕСА_1 право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2

02.08.2013 р. на прилюдних торгах при примусовому виконанні зазначеного виконавчого напису спірна квартира була придбана позивачкою ОСОБА_4

Відповідно до Свідоцтва від 06.08.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_4 належить на праві власності АДРЕСА_1

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.08.2013 р., право власності ОСОБА_4 на вищезазначену квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідно до Довідки ЖКП ММР «Південь» за № 5003 від 29.08.2013 р., в АДРЕСА_1 зареєстрований колишній власник - ОСОБА_2, та члени його сім'ї - мати ОСОБА_5 та брат ОСОБА_6, які в ній мешкають.

Через що ОСОБА_4 фактично користуватися та розпоряджатися належною їй на праві власності квартирою не має можливості.

Відповідачі не є членами сім'ї або колишніми членами сім'ї позивачки, договору найму житла з власником квартири ОСОБА_4 не укладали. На неодноразові прохання позивачки звільнити самовільно зайняту квартиру відповідачі не реагують.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 14-16), позивачкою у встановленому законом порядку було попереджено відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про необхідність звільнити житлове приміщення АДРЕСА_1 та знятись з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Однак до теперішнього часу вказані вимоги власниці відповідачами не виконано, житлове приміщення не звільнено.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.

Гарантуючи захист власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК ).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Враховуючи викладені обставини та оцінивши надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, права позивачки порушено та вони підлягають відновленню шляхом задоволення позовних вимог в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з АДРЕСА_1 та вселення позивачки до вказаного жилого приміщення.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити, оскільки вони є зайвими.

Так відповідно до ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» виселення особи з житлового приміщення є достатньою правовою підставою для зняття її з реєстраційного обліку, позбавлення права власності та користування, отже окремого рішення з цього приводу не потрібно.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам - 229 грн. 40 коп. (114 грн. 70 коп. + 114 грн. 70 коп.), та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн., оскільки заявлену позивачем суму у розмірі 6423 грн.20 коп., суд вважає необґрунтовано завищеною.

На підставі ст. ст. 109, 132-1, 150 ЖК України, ст.ст. 311, 316, 317, 319, 321, 379, 383, 386, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 14, 60, 62, 88, 212, 214, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення та вселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Вселити ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право власності та користування квартирою, зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн., усього - 3229 грн. 40 коп., по 1076 грн. 47 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: