Постанова № 35367559, 14.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5406/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі судового засідання - Опошнян І.О.,

за участю:

представників позивача - Голуб В.А., Патрушева В.І.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2013 року Приватне акціонерне товариство "Пирятинський сирзавод" (далі-позивач; ПАТ "Пирятинський сирзавод") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі-відповідач; Лубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.08.2013 року №0001042202, №0001052202 та №000106220.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені за результатами проведеної відповідачем документальної виїзної позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року-грудень 2012 року по взаємовідносинам з СП "Техносервіс" та за лютий 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Таїр", що набрала форму акта від 09.08.2013 року № 255/22-00446865. Вважає помилковими висновки акту перевірки від 09.08.2013 року № 255/22-00446865 про порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18150 грн., в тому числі суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до спеціального фонду державного бюджету, в сумі 5446 грн. та на спеціальний рахунок в сумі 12704 грн. Зазначає, що ТОВ "Таїр" та СП "Техносервіс" мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Господарські операції з вказаними контрагентами носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Вказує, що відсутність документів на транспортне перевезення обумовлене договорами не є безумовною підставою для того, щоб ставити під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

30 вересня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, у яких на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на висновки акта перевірки від 09.08.2013 року № 255/22-00446865, яким встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18150 грн., в тому числі суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до спеціального фонду державного бюджету, в сумі 5446 грн. та на спеціальний рахунок в сумі 12704 грн. Зазначає, що господарські операції з ТОВ "Таір" та СП "Техносервіс" носили безтоварний характер. Позивачем до перевірки не було надано транспортні документи, що підтверджують факт доставки товару від продавця до покупця, його передачу, оприбуткування. ТОВ "Таір" не знаходиться за юридичною адресою, зазначеною у статутних документах, не має виробничих та складських приміщень, автотранспорту. СП "Техносервіс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Пирятинський сирзавод", ідентифікаційний код 00446865, є юридичною особою та в перевіряємому періоді було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ "Пирятинський сирзавод" має право здійснювати наступні види діяльності: 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. /том 2 а.с. 98-101/.

У термін з 22.07.2013 року по 02.08.2013 року посадовими особами Лубенської ОДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ "Пирятинський сирзавод" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року-грудень 2012 року по взаємовідносинам з СП "Техносервіс" та за лютий 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Таїр", за результатами якої складено акт від 09.08.2013 року № 255/22-00446865 /том 1 а.с. 13-33/.

За висновками перевірки відповідачем встановлено порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18150 грн., в тому числі суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до спеціального фонду державного бюджету, в сумі 5446 грн., та на спеціальний рахунок в сумі 12704 грн. /том 1 а.с. 33/.

15.08.2013 року позивач подав до Лубенської ОДПІ письмові заперечення на акт перевірки № 3481, на які Лубенська ОДПІ надала відповідь листом від 28.08.2013 року № 586/10/22.2-15 "Про розгляд заперечень" /том 1 а.с. 34-43/.

29 серпня 2013 року, на підставі акта перевірки від 09.08.2013 року № 255/22-00446865, Лубенською ОДПІ винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001042202, яким ПАТ "Пирятинський сирзавод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість", у тому числі, за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) в розмірі 9075 грн. /том 1 а.с. 44/;

- № 0001062202, яким ПАТ "Пирятинський сирзавод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" (дотація) за основним платежем в розмірі 12705 грн. /том 1 а.с. 45/;

- № 0001052202, яким ПАТ "Пирятинський сирзавод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість", що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочні продукти на загальну суму 5445 грн. /том 1 а.с.46/.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 24.01.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Таір" (постачальник ) укладено договір купівлі-продажу № 19 /том 1 а.с. 47-49/, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його за цінами постачальника на умовах даного договору.

ТОВ "Таір" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ - 11988 грн. 28 коп., на підставі яких позивачем включено суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів. Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 50-54/.

Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних на їх відповідність вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, судом встановлено, що до графи "вид цивільно-правового договору" податкових накладних внесено запис: "договір поставки", натомість, господарські правовідносини з ТОВ "Таір" здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки відповідно до приписів пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України вид цивільно-правового договору визначено як один із обов'язкових реквізитів податкової накладної, суд дійшов висновку, що зазначені вище податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку, оформлено з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних /том 1 а.с. 55-59/, рахунків-фактур /том 2 а.с. 200-204/.

Відповідно до п. 4.1 договору товар постачається постачальником на умовах СРТ (Інкотермс-2000) - передання товару перевізнику, призначеного покупцем. Перевізником призначається автоперевізник "Нова Пошта". Пункт доставки - місце знаходження покупця: Полтавська область, м. Пирятин, вул. Сумська, 1.

Згідно до правил Інкотермс-2000 CPT CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Відповідно до статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, позивачем не надано до перевірки та до суду товарно-транспортних накладних.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що перевезення товару здійснювалося самим позивачем з оформленням подорожніх листів /том 2 а.с. 207-209/, що прямо суперечить умовам укладеного договору № 19 від 24.01.2012 року, та є економічно недоцільним для підприємства позивача, оскільки за умовами договору витрати на поставку товару мав здійснювати саме продавець товару, а відтак, вартість поставки входила до складу ціни товару.

При цьому, позивачем не було надано додаткових угод до договору № 19 від 24.01.2012 року, якими би змінювалися умови вказаного договору.

Подорожні листи не надавалися позивачем як до перевірки так і до письмових заперечень на акт перевірки до винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Надані до суду копії подорожніх листів містять найменування вантажу "молокопродукти", "молочна продукція", "сир", тоді як згідно видаткових накладних у ТОВ "Таір" придбавалися запасні частини.

Згідно пункту 4.3 договору відгрузка товару здійснюється на підставі виписаної покупцем довіреності встановленого зразка.

Суд звертає увагу на той факт, що згідно видаткових накладних товарно-матеріальні цінності мав отримати працівник ОСОБА_4 на підставі довіреностей, які, як стверджує позивач, виписувалися саме на ім'я ОСОБА_4, на підтвердження чого надає копію витягу з Журналу реєстрації довіреностей /том 2 а.с. 104-106/.

Однак, за змістом подорожніх листів перевезення товару, а відтак і його отримання, здійснювала інша особа - водій ОСОБА_5, проте, довіреності на отримання товару на вказану особу позивачем не виписувалися, що за умовами пункту 4.3 договору унеможливлює відвантаження товару.

Позивачем не надано доказів на підтвердження прийняття товару по якості, хоча за умовами договору якість товару, що поставляється постачальником, не повинна суперечити стандартам, діючим в Україні та відповідним нормам технічної документації виробника /пункт 3.2/.

Позивачем також не надано прибуткових накладних на підтвердження оприбуткування товару.

Надані копії матеріальних звітів та накладних на внутрішнє переміщення не є беззаперечними доказами того, що зазначені в них запасні частини отримані позивачем саме від ТОВ "Таір".

Про відсутність реального характеру відповідної господарської операції свідчать також доводи контролюючого органу щодо відсутності продавця ТОВ "Таір" за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність у останнього виробничих та складських приміщень, автотранспорту. Як вбачається з акту ДПІ у Обухівському районі м. Києва № 138/220/31972401 від 04.04.2013 року, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Таір" до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів /том 2 а.с. 13-20/.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарів можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивач не надав суду належних доказів реальності поставки товарів ТОВ "Таір".

Відтак, податкові накладні, були видані ТОВ "Таір", яке фактично не виступало постачальником товарів, зазначених у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 11988 грн. 28 коп.

12.07.2012 року між позивачем (покупець) та СП ТОВ "Техносервіс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 38 /том 1 а.с. 95/, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує наступну продукцію, іменовану надані "товар": запірну трубопровідну арматуру.

СП ТОВ "Техносервіс" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ- 6161 грн. 33 коп., на підставі яких позивачем включено суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів. Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 96-100/.

Фактичне отримання послуг згідно укладеного договору позивач підтверджує копіями накладних /том 1 а.с. 101-106/.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, згідно наданих накладних неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від СП ТОВ "Техносервіс", оскільки у накладних не зазначено прізвища або інших даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних "Автолюкс" /том 2 а.с. 167-168/.

Суд зазначає, що вказані товарно-транспортні накладні не надавалися позивачем до перевірки, про що зазначено у акті перевірки, товарно-транспорті накладні не надавалися позивачем і до письмових заперечень на акт перевірки.

Як вбачається з наданих копій товарно-транспортних накладних, товар на склад покупця СП ТОВ "Техносервіс" не поставлявся, що суперечить умовам укладеного договору № 38 від 12.07.2012 року, оскільки гідно з пунктом 2.1 договору № 38 від 12.07.2012 року умовами поставки товару є склад покупця.

Суд звертає увагу на той факт, що згідно накладних товарно-матеріальні цінності від СП ТОВ "Техносервіс" мав отримати працівник ОСОБА_4 на підставі довіреностей, які, як стверджує позивач, виписувалися саме на ім'я ОСОБА_4, на підтвердження чого надає копію витягу з Журналу реєстрації довіреностей /том 2 а.с. 107-108/.

Однак, за змістом товарно-транспортних накладних отримання товару здійснювалося інша особа ОСОБА_6, проте, довіреності на отримання товару від СП ТОВ "Техносервіс" на вказану особу позивачем не виписувалися.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження приймання товару по якості, хоча за умовами договору якість товару підтверджується наявністю паспорта якості виробника і повинна відповідати Держстандартам, технічним та іншим умовам /пункт 1.2 договору/.

Так, копії наданих позивачем до матеріалів справи паспортів не відповідають асортименту товару, який згідно накладних мав постачатися від СП ТОВ "Техносервіс" /том 2 а.с. 61-67/, а відтак, не є належними доказами у справі.

Позивачем також не було надано до суду доказів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по бухгалтерському обліку підприємства.

Надані копії матеріальних звітів та накладних на внутрішнє переміщення не є беззаперечними доказами того, що зазначені в них товарно-матеріальні цінності були отримані позивачем саме від СП ТОВ "Техносервіс".

Про відсутність реального характеру відповідної операції свідчать доводи податкового органу з посиланням на довідку від 18.04.2013 року № 472/22/21113435 про те, що СП ТОВ "Техносервіс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Зазначене вище у своїй сукупності дає підстави для висновку про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та СП ТОВ "Техносервіс" та свідчить про правомірність висновків ДПІ у м. Полтаві щодо завищення позивачем суми податкового кредиту та відповідно заниження податку на додану вартість на загальну суму 6161 грн. 33 коп.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання підтверджена актом Лубенської ОДПІ від 30.10.2012 року № 1256/22-00446865 від 10.08.2012 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року № 0000422301, та застосовано штрафну санкцію у розмірі 25%. Донарахування в повному обсязі сплачені позивачем до бюджету /том 2 а.с. 174-199/.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішень.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2013 року.

Суддя С.С. Сич