Постанова № 35367219, 18.11.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 821/3708/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю: представника позивача Чумаченко М.М., відповідачів Васильєва Д.Л., Кравченка О.В., Хохулі М.І., представника відповідача-4 Рефлер Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" до Державного інспектора сільського господарства Васильєва Дмитра Леонтійовича, Державного інспектора сільського господарства Кравченка Олександра Вікторовича, Державного інспектора сільського господарства Хохулі Миколи Івановича, Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області про визнання протиправними дій та скасування приписів,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська перспектива» (далі - позивач, СГТОВ «Таврійська перспектива») звернулось до суду із позовом до Державних інспекторів сільського господарства Васильєва Д.Л., Кравченка О.В., Хохулі М.І. (далі - відповідач-1, відповідач-2 та відповідач-3 відповідно) та Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області (далі - відповідач-4, Інспекція), в якому просить визнати незаконними дії відповідачів 1-3 щодо складання приписів від 17.04.2013р. №№ 000012, 000013, 000097, 000098, 000099, а також скасувати вказані приписи.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю висновків відповідачів про вчинення СГТОВ «Таврійська перспектива» порушень земельного законодавства дійсним обставинам та помилковим тлумаченням ними норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні, вказуючи на відсутність в діях позивача тих порушень законодавства, які ставляться відповідачами йому у провину та які вони вимагають від нього усунути.

Відповідачі та представник відповідача-4 проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки в ході планової перевірки СГТОВ «Таврійська перспектива» складено акт від 17.04.2013р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме самовільне зайняття земельних ділянок і нецільове використання земельних ділянок. Оскарженими приписами позивача зобов'язано усунути ці порушення, приписи складені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені конституцією та законами України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 22.03.2013р. №98 та направлення від 22.03.2013р. №62 державними інспекторами сільського господарства Васильєвим Д.Л., Кравченком О.В., Хохулею М.І. проведено планову перевірку з питань дотримання СГТОВ «Таврійська перспектива» вимог земельного законодавства, за наслідками якої складено акт перевірки від 17.04.2013р.

Виходячи зі змісту цього акту, відповідачами встановлені наступні порушення:

ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель» у вигляді використання земельної ділянки площею 72,32 га в територіальних межах Василівської сільської ради Каховського району не за цільовим призначенням;

ст. 125 Земельного кодексу України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки історико-культурного призначення площею 1,07 га в територіальних межах Коробківської сільської ради;

ст. 125 Земельного кодексу України у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,87 га в територіальних межах Коробківської сільської ради;

ст. 125 Земельного кодексу України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 41,18 га в територіальних межах Кіровської сільської ради Бериславського району;

ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель» у вигляді використання земельної ділянки площею 4,00 га в територіальних межах Кіровської сільської ради Бериславського району не за цільовим призначенням.

Крім того, відповідачами складені акти обстеження земельних ділянок від 10.04.2013р. №1, від 11.04.2013р. №№ 2 і 3

Так, згідно із актом від 10.04.2013р. №1, обстеженням земельної ділянки площею 4207,8644га, яка перебуває у користуванні СГТОВ «Таврійська перспектива», встановлено, що цим товариством здійснюється самовільне використання земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 41,18 га під проектними дорогами та проектними лісосмугами в територіальних межах Кіровської сільської ради - в контурах №№ 6, 7, 8, 9, 12, 16, 27а, 40, 40а, 43, 38, 37д, 50д, 51, 3,30, 31, 32, 32а, 33 в с. Чайкіне та в контурах №№ 28, 31, 33 в с. Інгуловка.

Також цим актом зафіксовано використання земельної ділянки площею 4,00 га в контурі №45 не за цільовим призначенням, а саме ділянка надавалась під пасовище, проте використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - розорана та засіяна озимими культурами.

Згідно із актом №2 від 11.04.2013р. СГТОВ «Таврійська перспектива» використовує земельну ділянку площею 923,84 га земель резерву для вирощування сільськогосподарських культур на підставі договору оренди від 26.09.2007р. При цьому СГТОВ «Таврійська перспектива» здійснює самовільне зайняття земельних ділянок історико-культурного призначення біля с. Коробки Каховського району площею 1,07 га, на яких розташовані об'єкти історико-культурного призначення (кургани) на земельних ділянках №№ 45б, 45д, 40а, 40в, 40д, 41а, а також здійснює самовільне зайняття земельних ділянок земель сільськогосподарського призначення площею 2,87 га (польові шляхи) на земельних ділянках №№ 45а, 45б, 45е, 45ж, 40г, 40в, 41в, 41б, 42а, задіявши їх у сільськогосподарському виробництві.

Відповідно до акту від 11.04.2013р. №3, відповідачем-3 встановлено, що СГТОВ «Таврійська перспектива» здійснено розорювання пасовища на площі 72,32 га земель сільськогосподарського призначення, наданих йому в користування згідно договору оренди від 03.07.2007р., здійснено агротехнічні роботи, розміщено агрегат типу «Фрегат», з двох боків земельна ділянка засіяна яровим ячменем, чим порушено п.15 вказаного договору та є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

На підставі вказаних акту перевірки та актів обстеження земельних ділянок відповідачами винесено приписи від 17.04.2013р.:

- №000012, в якому зазначено про самовільне зайняття СГТОВ «Таврійська перспектива» земельних ділянок земель запасу - проектних доріг та проектних лісосмуг загальною площею 41,18 га в територіальних межах Кіровської сільської ради Бериславського району, а саме площею 32,91 га в контурах №№ 6, 7, 8, 9, 12, 16, 27а, 40, 40а, 43, 38, 37д, 50д, 51, 3,30, 31, 32, 32а, 33 в с. Чайкіне та площею 8,27 га в контурах №№ 28, 31, 33 в с. Інгуловка. Приписом позивача зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства у 30-ти денний термін.

- №000013, в якому вказано на нецільове використання СГТОВ «Таврійська перспектива» земельної ділянки площею 4,00 га в контурі №45, а саме земельна ділянка надавалась під пасовище, проте використовується для ведення сільськогосподарського виробництва (засіяна озимими культурами). Приписом позивача зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства у 30-ти денний термін.

- №000097, в якому зазначено про самовільне зайняття СГТОВ «Таврійська перспектива» земельних ділянок історико-культурного призначення площею 1,07 га на території Коробківської сільської ради Каховського району (земельні ділянки використовуються в сільськогосподарському виробництві, оброблені та засіяні озимими культурами); приписом позивача зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства у 30-ти денний термін відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України шляхом звільнення земельних ділянок.

- №000098, яким визнано самовільне зайняття позивачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 2,87 га (польові шляхи та землі резерву) на території Коробківської сільської ради Каховського району; земельні ділянки засіяні в сільськогосподарському виробництві, оброблені та засіяні озимими культурами. Приписом позивача зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства у 30-ти денний термін відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України шляхом звільнення земельних ділянок.

- №000099, в якому зазначено про нецільове використання позивачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення в територіальних межах Василівської сільської ради площею 72,32 га, а саме має місце розорювання пасовищ, наданих йому в користування згідно договору оренди від 03.07.2007р., здійснено агротехнічні роботи, розміщено агрегат типу «Фрегат», з двох боків земельна ділянка засіяна яровим ячменем, чим порушено п.15 вказаного договору. Приписом позивача зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства у 30-ти денний термін.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Порядком планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 р. № 132 (далі - Порядок № 132), Порядком оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.02.2013 р. № 104 (далі - Порядок № 104).

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.04.2013 р., в актах обстеження земельних ділянок від 10.04.2013р. №1 та від 11.04.2013р. №2, а також у приписах від 17.04.2013 р. №000012, №000097, №000098, в провину позивачу ставиться самовільне зайняття земельних ділянок, які призначені для проектних доріг і лісосмуг, польових шляхів, земельних ділянок історико-культурного призначення (курганів). Вказані земельні ділянки, як зазначено у вищевказаних документах, використовуються СГТОВ «Таврійська перспектива» у господарській діяльності шляхом вирощування озимих культур, проведенням агротехнічних робіт.

Поняття самовільного зайняття земельної ділянки надано у ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідно до якої самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, виходячи з припису вищевказаної норми, самовільним є зайняття земельної ділянки у випадку використання земельної ділянки без відповідного рішення власника такої ділянки про передачу її у власність або користування, або за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки.

Положеннями п.5.7 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 р. № 132, передбачено, що планові та позапланові заходи щодо перевірки стану фактичного використання та охорони земель проводяться в обов'язковому порядку на території земельних ділянок, що використовуються суб'єктами господарювання.

Пунктом 5.8 Порядку № 132 визначено, що у разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори: з'ясовують обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства; установлюють, чи є в діях осіб, які вчинили правопорушення, чи осіб, внаслідок бездіяльності яких порушено вимоги земельного законодавства, ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення; встановлюють шляхом обстеження земельних ділянок, чи завдана суб'єктом господарювання або третіми особами шкода земельним ресурсам унаслідок здійснення ними господарської чи іншої діяльності.

Відповідно до п.6.1 Порядку № 132 у разі необхідності в акті перевірки наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття, нецільове використання земельної ділянки тощо).

Як видно з матеріалів справи, оскаржений припис від 17.04.2013р. №000012 прийнятий на підставі акту перевірки від 17.04.2013р. та акту обстеження земельної ділянки від 10.04.2013р.

Згідно акту обстеження, відповідачами перевірялось дотримання вимог земельного законодавства та обстежувалась земельна ділянка загальною площею 4207,8644 га, площа, на якій вчинено правопорушення або яку необхідно обстежити визначена в акті як 45,18 га. За цим же актом, правопорушення у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки (проектних доріг та проектних лісосмуг) вчинено на площі 41,18 га.

Сам акт не містить плану-схеми земельної ділянки, проте вона додана до нього і досліджена судом.

При цьому план-схема складена не державним інспектором, не містить жодних ідентифікуючих ознак, які б дозволяли встановити її правовий статус, на ній не відображені земельні ділянки, що використовуються СГТОВ «Таврійська перспектива», в тому числі і на законних підставах.

Зі слів відповідачів - державних інспекторів, ця план-схема є Схемою поділу земель колективного сільськогосподарського підприємства і складена у 2000 році.

Земельні ділянки у вигляді проектних доріг та лісосмуг, що буцімто самовільно використовуються позивачем, нанесені на цю схему самим державним інспектором.

Між тим, будь-яких затверджених у встановленому законодавством порядку документів, на яких були б в наявності намальовані відповідачами проектні дороги та лісосмуги, до суду ними не надано.

Тобто, відповідачем було використано дані, які на час проведення перевірки не є актуальними і не відображають дійсного стану земельних ділянок.

Слід зазначити, що відповідачами до суду не надано доказів дослідження і використання ними при складанні оскаржуваного припису будь-якої технічної документації щодо укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок в межах території, яка обстежувалась.

З матеріалів проведеної відповідачами перевірки не вбачається, що межі проектних доріг та лісосмуг визначені, в тому числі і у технічній документації щодо орендованих позивачем земельних ділянок.

За таких обставин висновок відповідачів про самовільне зайняття позивачем земельних ділянок є необґрунтованим, оскільки не підтверджується належними і допустимими доказами.

Тому відсутні підстави для прийняття оскарженого припису від 17.04.2013р. №000012.

З цього приводу суд також зазначає, що сам припис не відповідає вимогам Порядку оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.02.2013 р. № 104.

Так, за змістом Порядку №104 і, зокрема, додатку №1 до нього, припис повинен містити, окрім суті порушення земельного законодавства із зазначенням місцезнаходження земельної ділянки, категорії земель та її цільового призначення, стану земельної ділянки, статей, їх частин, пунктів (підпунктів, абзаців) законів та інших нормативно-правових актів, вимоги яких порушено), також і визначення заходів, які необхідно здійснити для припинення порушення земельного законодавства, усунення його наслідків, строк їх виконання по кожному із заходів.

Однак у оскаржуваному приписі такі заходи не вказані, позивача зобов'язано усунути порушення земельного законодавства, але відповідачем при цьому не розкрито, яким чином таке порушення усувати, що робить припис завідомо таким, що неможливо виконати.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про протиправність припису Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області від 17.04.2013р. №№ 000012 та необхідність його скасування.

Судом також встановлено, що оскаржені приписи від 17.04.2013р. №000097 і №000098 прийняті на підставі акту перевірки від 17.04.2013р. та акту обстеження земельної ділянки №2 від 11.04.2013р.

В ході перевірки та обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться на землях державної власності (землі резервного фонду) на території Коробківської сільської ради загальною площею 923,84 га, якою позивач користується згідно із укладеним з Каховською районною державною адміністрацією договором від 18.09.2007р. №1/49 та додаткових угод до нього, відповідачами зроблено висновок про самовільне зайняття СГТОВ «Таврійська перспектива» земельних ділянок історико-культурного призначення площею 1,07 га та земельних ділянок сільськогосподарського призначення (польові шляхи та землі резерву) площею 2,87 га.

Як установлено судом, 18.09.2007р. між СГТОВ «Таврійська перспектива» та Каховською районною державною адміністрацією укладено договір №1/49 оренди земельної ділянки загальною площею 923,84 га сільськогосподарського призначення, що знаходиться на землях державної власності (землі резервного фонду) на території Коробківської сільської ради, який зареєстровано у встановленому законодавством порядку. В подальшому між сторонами договору укладені додаткові угоди щодо окремих умов договору, які також зареєстровані в установленому порядку.

Згідно із п.п. 1 - 4, 7, 8, 15-17, 24 вказаного договору, Каховська районна державна адміністрація як орендодавець передає в оренду СГТОВ «Таврійська перспектива» земельну ділянку площею 923,84 га сільськогосподарського призначення, в тому числі ріллі зрошуваної - 795,40 га, що знаходиться на землях державної власності (землі резервного фонду) і яка розташована на території Коробківської сільської ради строком на 10 років; земельна ділянка виділена в натурі згідно кадастрового плану. На земельній ділянці знаходиться 9 дощувальних машин «Фрегат», земельна ділянка передається в оренду разом із внутрішньогосподарською зрошувальною мережею.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти історико-культурного призначення - кургани.

Земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур, її цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На частину земельної ділянки накладено правові обмеження - дотримання режиму використання земель в охоронних зонах об'єктів історико-культурної спадщини (курганів).

З матеріалів справи вбачається, що на кадастровому плані земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, позначені 17 курганів, що знаходяться в межах земельної ділянки, наданої позивачу у користування згідно із договором від 18.09.2007р. №1/49.

Як стверджують відповідачі, вказані кургани не передані в оренду позивачу, проте використовуються ним у виробництві, зокрема, розорані та засіяні озимими культурами, що є самовільним зайняттям земельних ділянок площею 1,07 га, на яких ці кургани знаходяться.

Саме ці висновки покладені в основу оскарженого припису №000097 від 17.04.2013р.

Суд вважає ці висновки помилковими, оскільки відповідно до п.7 договору від 18.09.2007р. №1/49, земельна ділянка площею 923,84 га передана в оренду позивачу разом із об'єктами історико-культурного призначення - курганами.

Будь-яких доказів того, що земельні ділянки під об'єктами історико-культурного призначення не передані в оренду позивачу, відповідачами на недано.

З урахуванням викладеного, в даному випадку має місце нецільове використання частини земельної ділянки під об'єктами історико-культурного призначення, а не самовільне зайняття земельної ділянки, що свідчить про протиправність припису №000097 від 17.04.2013р.

Крім того, в ході перевірки відповідачами не встановлювалось, скільки саме об'єктів історико-культурного призначення є на орендованій земельній ділянці, які з них мають відповідний правовий статус, тобто занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. З цього приводу слід зазначити, що відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, на ній знаходяться 17 об'єктів історико-культурного призначення - курганів, які займають площу 3,30 га, однак у акті обстеження земельної ділянки №2 від 10.04.2013р. лише частина земельної ділянки, яку вони займають площею 1,07 га визнана відповідачами такою, що самовільно зайнята позивачем. Чому відповідачами не враховано іншу частину земельної ділянки під об'єктами історико-культурного призначення, зрозумілого пояснення ними суду не надано.

Надані позивачем та відповідачами акти, складені Обласною інспекцією по охороні пам'ток історії та культури Херсонської обласної державної адміністрації, щодо наявності (відсутності) курганів на орендованих позивачем земельних ділянках не приймаються судом до уваги, оскільки не мають доказової сили щодо обставин самовільного зайняття земельних ділянок чи законного їх використання.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність припису Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області від 17.04.2013р. №000097 та наявність підстав для його скасування.

Щодо припису від 17.04.2013р. №000098 суд вважає, що він прийнятий обґрунтовано та відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, відповідачами на підставі акту обстеження №2 від 11.04.2013р. земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться на землях державної власності (землі резервного фонду) на території Коробківської сільської ради загальною площею 923,84 га, якою позивач користується згідно із укладеним з Каховською районною державною адміністрацією договором від 18.09.2007р. №1/49 та додаткових угод до нього, зроблено висновок про самовільне зайняття СГТОВ «Таврійська перспектива» земельних ділянок сільськогосподарського призначення (польові шляхи та землі резерву) площею 2,87 га.

Зі змісту договору від 18.09.2007р. №1/49 та додаткових угод до нього, не вбачається, що до складу земельної ділянки, яка передана в оренду, увійшли польові шляхи.

На кадастровому плані земельної ділянки відображені польові шляхи, їх межі та площі.

Додатком до акту обстеження земельної ділянки є викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів, на якій відповідачем позначено межі та площу земельних ділянок під польовими шляхами, які використовуються позивачем без наявності правовстановлюючих документів.

За таких обставин висновок відповідачів про самовільне зайняття земельної ділянки площею 2,87 га, на думку суду, є правильним, а припис від 17.04.2013р. №000098 про усунення порушення шляхом звільнення земельної ділянки правомірним.

Стосовно позовних вимог про скасування приписів від 17.04.2013р. №№ 000013 та 000099 суд зазначає наступне.

Вказаними приписами на підставі акту перевірки від 17.04.2013р. та актів обстеження земельних ділянок від 10.04.2013р. №1 та від 11.04.2013р. №3 зроблені висновки про нецільове використання СГТОВ «Таврійська перспектива» земельної ділянки площею 4,00 га в контурі №45 та земельних ділянок сільськогосподарського призначення в територіальних межах Василівської сільської ради площею 72,32 га, оскільки земельні ділянки надавались позивачу як пасовища, однак розорані ним та засіяні озимими культурами.

Судом встановлено, що між СГТОВ «Таврійська перспектива» та Бериславською районною державною адміністрацією укладено договір від 12.03.2010р. оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 79,89 га (в тому числі ріллі богарної - 75,89 га, пасовищ - 4,00 га) із земель резервного фонду (невитребувані паї) Кіровської сільської ради Бериславського району строком на 10 років, який зареєстровано в установленому порядку.

Також судом з'ясовано, що 22.05.2007р. між СГТОВ «Таврійська перспектива» та Каховською районною державною адміністрацією укладено договір №1/24 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 72,32 га із земель запасу Василівської сільської ради Бериславського району, який зареєстровано в установленому порядку.

Згідно із істотними умовами цих договорів, цільовим призначенням земельних ділянок є сільськогосподарське призначення, умови використання - для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, як землі сільськогосподарського призначення.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 Земельного кодексу України).

Згідно із ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За змістом ч.2 цієї ж статті, до земель сільськогосподарського призначення належать і сіножаті та пасовища.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Обставини щодо конкретного виду цільового призначення земельних ділянок як сіножатей та пасовищ, а також їх використання у господарській діяльності позивача шляхом розорювання та засіювання, сторонами не спростована.

В той же час, відповідачами не спростовано можливості відтворення властивостей земельних ділянок як сіножатей та пасовищ позивачем, в тому числі і шляхом розорювання та засіювання кормовими рослинами. Відповідачами не вказано жодної правової норми, яка б забороняла вчинення таких дій, як і не доведено, що позивач засіював земельні ділянки з метою збору врожаю, а не для вирощування кормів та сінокосіння або випасання худоби.

Таким чином, висновок відповідачів про нецільове використання земельних ділянок не є в повній мірі обґрунтованим.

Крім того, оскаржені приписи не відповідають вимогам Порядку оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.02.2013 р. № 104.

Так, за змістом Порядку №104 і, зокрема, додатку №1 до нього, припис повинен містити, окрім суті порушення земельного законодавства із зазначенням місцезнаходження земельної ділянки, категорії земель та її цільового призначення, стану земельної ділянки, статей, їх частин, пунктів (підпунктів, абзаців) законів та інших нормативно-правових актів, вимоги яких порушено), також і визначення заходів, які необхідно здійснити для припинення порушення земельного законодавства, усунення його наслідків, строк їх виконання по кожному із заходів.

Однак у оскаржуваних приписах такі заходи не вказані, позивача зобов'язано усунути порушення земельного законодавства, але відповідачем при цьому не розкрито, яким чином таке порушення усувати, що робить припис завідомо таким, що неможливо виконати.

Слід відзначити, що у судовому засіданні відповідачі взагалі не змогли пояснити, яким саме чином позивачу слід виконати припис.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про протиправність приписів Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області від 17.04.2013р. №№ 000013 та 000099 та наявність підстав для їх скасування.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів щодо складання оскаржуваних приписів, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, а саме державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначеним законом відповідачам надано право на складання акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства; акту обстеження земельної ділянки та приписів про усунення порушень.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої останньому компетенції та являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.

Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи.

Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - в даному випадку приписи про усунення порушень земельного законодавства. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав або інтересів.

З огляду на вказане, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення його прав діями відповідачів, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права і є надлишковим.

До того ж скасування складених відповідачами приписів є достатнім заходом для захисту порушених прав позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування приписів про усунення порушень від 17.04.2013 р. №№ 000012, 000013, 000097, 000099 та наявність підстав для їх задоволення, оскільки відповідачем не доведено правомірність цих своїх рішень.

В решті позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Оскільки позов задоволено частково, суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат відповідно до правил ст. 94 КАС України та з урахуванням сплаченого відповідно до платіжних доручень від 26.09.2013р. №№ 3529, 3600, 3601, 3603, 3602 судового збору у загальній сумі 172,05 грн. відшкодуванню позивачу з державного бюджету підлягають судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 137,64 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати приписи Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області від 17 квітня 2013 року №№ 000012, 000013, 000097, 000099.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (ідентифікаційний код юридичної особи 23524131) судові витрати в сумі 137 (сто тридцять сім) грн. 64 (шістдесят чотири) коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 листопада 2013 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 6.2