Ухвала суду № 35366524, 04.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Арапіна Н.Є.

Категорія 27 Доповідач Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Могутової Н.Г.

суддів: Мірути О.А., Корчистої О.І.

при секретарі Щебетун В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Торезького міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за договором від 16 липня 2008 року заборгованість за кредитом в сумі 31 831 гривень 07 копійок. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» витрати по оплаті судового збору в сумі 318 гривень 87 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а також, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що між ним та банком не було укладено договору, яким передбачена відповідальність за невиконання зобов`язань; поза увагою суду залишилося не укладення між сторонами договору про збільшення строку позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів відповідно до ст. 259 ЦК України; судом помилково прийнято до уваги пункт 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, яким встановлено строк позовної давності п`ять років.

В судовому засідання апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача Бондаренко Д.Ю. в засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2008 року між сторонами укладено договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 337 гривень 88 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 25 квітня 2013 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість на загальну суму 33 922 гривень 62 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 3 507 гривень 50 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1 гривні 02 копійок, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 28 322 гривень 55 копійок, а також штрафу у розмірі 500 гривень - фіксована частина штрафу та 1 591 гривень 55 копійок - процентна складова.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив с того, що відповідач належним чином зобов'язання за вищенаведеним кредитним договором не виконує, а тому, з урахуванням ч.1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України щодо неможливості застосування до боржника подвійної цивільно-правової відповідальності, вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 31 831 гривень 07 копійок.

Такі висновки суду відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам по справі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільні законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Змістом ст.549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Пеня і штраф, як різновиди неустойки, обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги про не укладення між сторонами договору про збільшення строку позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів відповідно до ст. 259 ЦК України є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, і на це посилається відповідач, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Між тим, згідно частини 1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, який згідно Заяви позичальника є часткою укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за кредитним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с.64).

Згідно Заяви позичальника строк виконання зобов'язань за кредитним договором сплинув 16.05.09р. До суду з даним позовом повивач звернувся 23.05.13р., тобто в межах п'ятирічного строку позовної давності, збільшеного за домовленістю сторін.

Довід апеляційної скарги про не укладення між сторонами договору, яким передбачена відповідальність за невиконання зобов`язань спростовується висновками суду першої інстанції, які узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Торезького міського суду Донецької області від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді