Постанова № 35366026, 18.11.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 901/2479/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Борисової Ю.В.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Шереметьєва Людмила Остапівна, довіреність № 145-Д від 29.05.13, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго";

відповідача: Трофіменкова Катерина Миколаївна, довіреність № 50/9590 від 16.08.13, Ялтинське міське управління Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Ялтинського міського управління Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 15.10.2013 у справі № 901/2479/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, буд. 74/6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

до Ялтинського міського управління Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим (вул. Морська, 12,Ялта,98600)

про стягнення 40398,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Ялтинського міського управління Головного управління МВС України в АР Крим, в якій просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 40 398,85 грн. за перевищення об'єму договірної величини споживання.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275-277 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 19.03.1998 між Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" (в подальшому перейменованого в Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго") та Ялтинським міським управлінням Головного управління МВС України в АР Крим було укладено договір на постачання електричної енергії № 266.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2013 року у справі №901/2479/13 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Ялтинське міське управління Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Автономної Республіки Крим скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, та підлягає скасуванню, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає що, ствердження суду щодо відсутності правового регулювання складання актів про обсяг переданої споживачу електричної енергії є помилковим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга призначена до розгляду на 18 листопада 2013 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, встановила наступне.

19.03.1998 між Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" (в подальшому перейменованого в Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго") та Ялтинським міським управлінням Головного управління МВС України в АР Крим було укладено договір на постачання електричної енергії № 266 (а. с. 14-15).

Відповідно до умов вказаного договору відповідач, як споживач електричної енергії, зобов'язався своєчасно проводити розрахунки за користування електричною енергією та сплачувати інші нарахування згідно з умовами договору та додатками до нього, які є невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 3, п. 6 ст. 5.5 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей:

3) договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно);

6) режим роботи електроустановки споживача. У разі укладення одного договору про постачання електричної енергії за двома або більше об'єктами споживача значення величин дозволеної та приєднаної потужності, режим роботи електроустановок споживача визначаються за кожним з об'єктів споживача.

Сторонами узгоджений та підписаний Додаток №1 до договору №266 від 19.03.98 "Договірні величини споживання електричної енергії Споживача на 2011 рік" (а. с. 16), який є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого договірна величина споживання електроенергії на розрахунковий період:

- в березні 2011 року встановлена в об'ємі 84 383 кВт/год.;

- в квітні 2011 року встановлено в об'ємі 78 574 кВт/год.;

- в травні 2011 року встановлено в об'ємі 60 034 кВт/год.

Відповідно до п. 4.4 Правил користування електричною енергією споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

З наявного в матеріалах Акта про обсяг переданої споживачу електричної енергії протягом розрахункового періоду з 10.02.2011 по 10.03.2011 (а. с. 17) встановлено, що розмір споживання електричної енергії склав 80 432 кВт/год.

Акт про обсяг переданої споживачу електричної енергії протягом розрахункового періоду з 10.03.2011 по 10.04.2011 (а. с. 21) встановив розмір споживання електричної енергії, а саме - 84 907 кВт/год.

Згідно з Актом про обсяг переданої споживачу електричної енергії протягом розрахункового періоду з 10.04.2011 по 10.05.2011 (а. с. 25) встановлено, що розмір споживання електричної енергії склав 51 263 кВт/год.

Колегія суддів розглянувши Акти про обсяг переданої споживачу електричної енергії, враховуючи, що Правилами користування електричною енергією складання таких Актів про обсяг переданої споживачу електричної енергії не передбачено, як і не передбачено їх складання і умовами Договору на постачання електричної енергії № 266 від 19.03.1998, тому в даному випадку приймає до уваги саме ті документи, які самостійно були складено відповідачем - Ялтинським міським управлінням Головного управління МВС України в АР Крим, а саме: Акти про об'єми переданої споживачу електричної енергії за періоди:

- з 10.02.2011 по 10.03.2011 (а. с. 17);

- з 10.03.2011 по 10.04.2011 (а. с. 21);

- з 10.04.2011 по 10.05.2011 (а. с. 25)

та поточні показники за якими були звірені з постачальником електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був повідомлений щодо заборгованості у розмірі 40 398,85 грн. за перевищення об'єму договірної величини споживання шляхом отримання актів про перевищення договірної величини споживання (а. с. 20, 24, 28) та рахунків на оплату перевитрат ліміту споживання, а саме:

- рахунок-накладна №266/86/0311Л2 від 10.03.2011 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії №266 від 19.03.1998 на суму 15 827,19 грн. (а. с. 19);

- рахунок-накладна №266/86/0411Л3 від 10.04.2011 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії №266 від 19.03.1998 на суму 19 044,63 грн. (а. с. 23);

- рахунок-накладна №266/86/0511Л2 від 10.05.2011 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії №266 від 19.03.1998 на суму 5 527,03 грн. (а. с. 27).

Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №042/01-01-4157 від 23.05.2013 (а. с. 29) про оплату заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії згідно договору про поставку електроенергії №266 від 19.03.1998., яка була отримана відповідачем 10.06.2013, про що свідчити рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 30).

20.06.2013 відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію №50/6527 (а. с. 31), в якій зазначено, що у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України Ялтинське міське управління ГУМВС України в АР Крим не має можливості погасити вказану заборгованість. Тільки після надходження фінансування на відповідну статтю видатків Ялтинське МУ зможе використовувати кошти Державного бюджету України на вказані цілі.

Умовами договору (п. 3.2.7) було передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з договором, Товариство сплачує Постачальнику електричної енергії п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини, але у даному випадку позивач просить суд стягнути з відповідача двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Несплата сум, зазначених у рахунках стало підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Крименерго" з позовом до Ялтинського міського управління Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим про стягнення суми за перевищення договірної величини у розмірі 40 398,85 грн.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 2 статті 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до статей 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання електроенергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до пункту 1.3 ПКЕЕ для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії.

Згідно пункту 5.1. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до п. 6.14 Правил користування електричною енергією перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

Згідно з п. 6.15 Правил користування електричною енергією перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності.

Пункт 6.16 Правил користування електричною енергією передбачає, що обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Отже, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії та споживання електроенергії можливо лише на підставі договору.

19.03.1998 року між позивачем як постачальником, та відповідачем як споживачем був укладений договір № 266 на постачання електричної енергії (а.с.14-15).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно частини 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Статтею 237 Господарського кодексу України унормовано, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

З аналізу наведених положень Господарського кодексу України вбачається, що:

1) юридичною підставою застосування оперативно-господарських санкцій є господарський договір;

2) фактичною підставою застосування виступає порушення умов договору (тобто господарських зобов'язань) однією із сторін;

3) застосування цих санкцій не залежить від наявності вини порушника договірних зобов'язань;

4) передбачений позасудовий порядок застосування санкцій;

5) необхідне обов'язкове закріплення всіх видів оперативно-господарських санкцій в господарському договорі.

Пунктом 3.2.7 договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, які встановлені відповідно до вимог розділу 3 даного договору, споживач виплачує постачальнику п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Отже, сторони договору унормували застосування такої оперативно-господарської санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, як оплату постачальнику п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. Таким чином, вимога позивача про стягнення суми за перевищення договірної величини у розмірі 40 398, 85 грн., за своєю правовою природою, є оперативно-господарською санкцією.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ялтинського міського управління Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2013 у справі № 901/2479/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді Ю.В. Борисова

К.В. Волков

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, буд. 74/6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

2. Ялтинське міське управління Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим (вул. Морська, 12,Ялта,98600)