Постанова № 353644, 06.12.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

06.12.06 Справа№ 5/2782-19/370

За позовом: ПП “Фірма “Охорона-Сервіс”, м. Львів;

До Відповідача: ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів;

Про: скасування податкового повідомлення-рішення №0000532320/0/17372 від 19.07.2006р.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Вахняк О.Є.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: Коваль Н.Г. –предст. (дов. б/№ від 16.10.2006р.);

Мичка Б.Р. –предст. (дов. б/№ від 04.12.2006р.);

Відповідача: Мельничук В.А. –гол. держ. под. інсп. (дов. №26433/10-010 від 17.11.2006р.);

Більо І.В. –ст. держ. под. інсп. (дов. №15608/10-010 від 26.06.2006р.);

Представникам Сторін, які взяли участь у справі, роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України, в тому числі право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ПП “Фірма “Охорона-Сервіс”, м. Львів до Відповідача: ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000532320/0/17372 від 19.07.2006р., яким Позивачу донараховано суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 421070,60 грн.

Обставини справи:

Ухвалою від 18.10.2006р. судом відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у попередньому засіданні на 22.11.2006р.

22.11.2006р. судом оголошено перерву в судовому засіданні з причин, наведених у відповідний ухвалі суду.

04.12.2006р. судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06.12.2006р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що не погоджується з рішенням податкового органу стосовно нарахування суми податкового зобов’язання, що зазначається в податковому повідомленні – рішенні, яке було прийнято на основі складеного акту, та вважає таке рішення незаконним, безпідставним і таким, що суперечить чинному законодавству України, посилаючись на аргументи викладені у позовній заяві.

Зокрема, представник Позивача стверджував, що органом державної податкової служби невірно віднесено, по факту перевірки, до первинних документів товарно транспортні накладні, які б посвідчували набуття права власності на товари, придбані у постачальників продукції, оскільки дані документи не можуть слугувати єдиним джерелом оприбуткування товарно матеріальних цінностей. Дану позицію Позивач обгрунтовує наступними доводами:

Відповідачем, на думку Позивача, не взято до уваги законодавчі вимоги щодо складення первинних документів, зокрема не враховано вимоги пункту 2.1. “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, де зазначено чітке визначення первинного документу.

Відповідачем, на думку Позивача, в процесі здійснення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства не взято до уваги представлені ревізорам первинні документи, які відповідають діючому законодавству і підтверджують здійснення господарських та товарних операцій між підприємством та його основними постачальниками, а саме –видаткові накладні.

Видаткові накладні, які представлені до перевірки, як перинні документи,- повністю відповідають вимогам діючого законодавства, які регулюють порядок їх складення, зокрема статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. N 996-XIV.

На підставі вищенаведених аргументів Позивач обнрунтовував правомірність віднесення до валових витрат операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, які, відповідно до п. п.5.2.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, належать до складу валових витрат.

Відповідач проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву від 21.11.2006р., зокрема зазначив, що:

- при проведенні перевірки підприємства Позивача встановлено факт віднесення до складу валових витрат вартості товарів, поставка та отримання яких фактично не підтверджується первинними документами;

- з огляду на відсутність будь-яких доказів відносно отримання Позивачем товарів та набуття права власності на них, валові витрати в даному випадку не підтверджуються;

- єдиним документом, який підтверджує факт отримання товарно матеріальних цінностей в даному випадку є товарно-транспортні накладні.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників Сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються пояснення і заперечення, оцінивши сукупно докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова, м. Львів проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства “Фірма ”Охорона-Сервіс”, м. Львів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 31.04.2006р. За результатами даної перевірки складено Акт № 173/23-031/32640134 від 06.07.2006р.

Перевіркою було встановлено, що підприємством на валові витрати зайво віднесено витрати по придбанню товару без документів, що засвідчують набуття прав власності на суму 1122855,00 грн., в тому числі:

I кв. 2004 р. –125912,60 грн.; ІІ кв. 2004 р. –530842,40 грн.; III кв. 2004 р. –309952,50грн.; ІV кв. 2004 р. –8189,70 грн.; І кв. 2005 р. –52029,30 грн.; ІІ кв. 2005р. –81601,90 грн.; ІІІ кв. 2005 р. –14326,60 грн.

На основі вищезгаданого Акту податковим органом винесено податкове повідомлення –рішення №0000532320/0/17372, від 19.07.2006р., яким ПП “Фірма “Охорона-Сервіс”, м. Львів донараховано податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 421070,60 грн.

При винесенні Постанови суд виходив з наступного:

Відповідно до вимог пункту 2.1. “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. N 168/704,- первинні документи —це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції —це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинно бути складено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо —безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також ст. 1 вищеназваного Закону дає визначення первинного документу –це документ, який містить відомості про господарську оперецію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

В ході судового засідання встановлено, що Позивачем додержані відповідні законодавчі вимоги при складанні первинних документів, які підтверджують факти здійснення господарської діяльності. Відповідачем, в свою чергу, було неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють відносини у сфері податкового законодавства, а саме: щодо визначення товарно –транспортних накладних, як єдиних первинних документів, що в даному випадку, можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцй на даному підприємстві.

Перевіряючими в процесі здійснення перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства „Фірма ”Охорона-Сервіс”,м. Львів не було взято до уваги представлені ревізорам документи, які відповідають діючому законодавству і підтверджують здійснення господарських та товарних операцій між підприємством та його основними постачальниками, а саме –видаткові накладні.

Ревізорами в обгрунтування твердження про те, що єдиним документом (товарно-транспортна накладна), який в даному випадку потрібно визначати як первинний і такий, що засвідчує факт здійснення господарської діяльності,- зроблено посилання на “Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, де передбачається, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, без яких перевезення вантажів не допускається і відповідно до п. 11.1 вищевказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Дані Правила регулюють порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом, а Позивачем автомобільний транспорт не використовувався для перевезення вантажу, оскільки матеріали та комплектуючі системи охоронно-пожежної сигналізації та відеонагляду – це товар невиликих розмірів, придбавався поетапно і в малих обсягах, тому не потребував замовлення транспорту для його перевезення і передавався покупцю зі складу за видатковою накладною без товарно-транспортної накладної.

Також судом встановлено, що усі ТМЦ по роботі з постачальником, що знаходиться у м. Києві, отримувались через приватну фірму „Автолюкс” (через приватних підприємців Марченко О.В. та Янишевську Н.В.), яка надає транспортні послуги і здійснює діяльність по організації доставки багажу і вантажу, про що свідчать квитанції на отримання багажу, долучені до Звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, форма якого затверджена Наказом ДПА України №440 від 19.09.2003р.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин, а тому підлягає скасуванню.

За таких обставин господарський суд вважає, що позовні вимоги підставні і обгрунтовані, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, за згодою Сторін, покласти на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.7-9, 14, 17, 69-71, 79, 81, 82, 86, 98, 154, 158-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,

суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000532320/0/17372 від 19.07.2006р.,- визнати недійсним та скасувати

3. Судові витрати покласти на Позивача.

Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу IV КАС України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Левицька Н.Г.