Постанова № 35361752, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 905/2659/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представника відповідача О. Шири (дов. від 19.08.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального безбалансового відділення № 10004/0289 філії Донецького обласного управління на рішення господарського суду Донецької області від 26 червня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року у справі № 905/2659/13 за позовом комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Часояворського регіонального виробничого управління до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального безбалансового відділення № 10004/0289 філії Донецького обласного управління про стягнення 85 944 грн 50 коп.,

УСТАНОВИВ: У квітні 2013 року комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Часояворського регіонального виробничого управління звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального безбалансового відділення № 10004/0289 філії Донецького обласного управління про стягнення 41 884 грн 78 коп. основного боргу, 41 884 грн 78 коп. пені та процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2 152 грн 29 коп. з підстав неналежного виконання умов договору від 1 травня 2009 року № 559-ч про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відповідач позов визнав частково, посилаючись на завищення об'єму води, що була поставлена позивачем, та просив застосувати позовну давність.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26 червня 2013 року (суддя С. Соболєва), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року, позов задоволено в частині стягнення 41 884 грн 78 коп. основного боргу та 2 126 грн 59 коп. процентів; у решті позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі територіального безбалансового відділення № 10004/0289 філії Донецького обласного управління просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами пункту статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, пунктів 29 і 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 3.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Часояворського регіонального виробничого управління право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник у судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 1 травня 2009 року сторони уклали договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 559-Ч (далі - договір), умовами якого, зокрема, погодили, що філія банку (споживач) зобов'язана за власний рахунок придбати та встановити прилади обліку питної води; кількість води, використаної споживачем, визначається за показаннями приладів обліку; за відсутності приладу обліку за погодженням з виробником обсяги водопостачання визначаються на підставі пункту 2.2. договору; у випадку відсутності чи несправності приладу обліку з вини споживача, у тому числі несвоєчасного введення його в експлуатацію, порушення цілісності пломб, втручання в його роботу, а також у випадку закінчення строку дії повірки приладу обліку - розрахунок витрат води визначається за пропускною властивістю труби вводу у точці підключення за швидкості руху води у ній 2м/сек. та дії її повного перерізу протягом 24 години на добу; кількість поданої води та кількість прийнятих виробником від споживача стічних вод оформляється двостороннім актом-рахунком, завіреним підписами представників сторін та печаткою чи штампом один раз на місяць не пізніше 24 числа місяця; обсяг стічних вод, що потрапляють у каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, яка потрапляє з комунального водопроводу чи місцевих джерел, за показаннями приладів обліку, а за відсутності останніх - за діючими нормами водоспоживання; за неможливості вести облік скиду стоків за приладами обліку з причин, що не залежать від споживача, обсяг стоків визначається за середньодобовим обсягом стоків за попередні три розрахункових місяця; даний порядок зберігається протягом не більше 1 місяця до встановлення споживачем справного приладу; якщо протягом 1 місяця не буде встановлений справний прилад, обсяг стоків визначається згідно пункту 3.2 договору; надані виробником у відповідності з договором послуги з централізованого водопостачання та водовідведення споживач сплачує у відповідності з встановленими тарифами; тариф на послуги питного водопостачання складає 3, 75 грн за 1 м3 (без ПДВ), коефіцієнт коригування тарифу складає 1, 317, на загальну суму нараховується ПДВ 20 відсотків; споживач здійснює поточні платежі за послуги на умовах 100 відсотків передплати у строк до 5 числа поточного місяця; остаточний розрахунок за надані послуги за місяць, що сплинув, споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акта-рахунку платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, але не пізніше ніж через три банківських дня після підписання акта; споживач зобов'язаний щомісячно підписувати акт-рахунок, який фіксує кількість поданої води і прийнятих стічних вод. При нез'явленні представника споживача до вказаного строку чи необґрунтованій відмові ним від підпису, акт підписується в односторонньому порядку виробником на підставі даних приладів обліку чи пунктів 2.2, 3.2 договору (пункти 2.3, 2.5, 2.6, 3.3, 3.4, 5.1., 5.2., 5.7, 6.4.1. договору).

Додатковими угодами до договору сторони погоджували обсяги води та стічних вод, що споживаються та продовжували строк дії договору.

Так, додатковою угодою від 30 грудня 2011 року № 4 до договору сторони погодили розрахунковий обсяг води, яка споживається та обсяг стічних вод на 2012 рік, що складає 7 м3 на місяць по ТБО № 21/06 по вул. Комсомольській, 4 у м. Часів Яр та 10 м3 на місяць по ТБО № 21/0105 по вул. Садова, 38 у м. Сіверськ, а також внесли зміни до договору, зокрема, у пункт 5.2 - на момент підписання даної угоди тариф на послуги з питного водопостачання складає 5, 3 грн за 1 м3 (без ПДВ), на загальну суму нараховується ПДВ 20 відсотків; у пункт 5.3.- на момент підписання дійсної угоди тариф на послуги водовідведення складає 4, 49 грн за 1 м3 (без ПДВ). На загальну суму нараховується ПДВ 20 відсотків; у пункт 7.2 - за несвоєчасну оплату (несплату) послуг у строки, передбачені пунктами 5.6, 5.7 договору, споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення; доповнили розділ 2 договору пунктом 2.10 - при необґрунтованій відмові споживача від підпису акта-рахунку, споживач складає односторонній акт-рахунок, один екземпляр якого у 3-денний строк направляється споживачу, який є підставою для оплати. Строк договору продовжений до 31 грудня 2012 року.

27 січня 2011 року позивач видав відповідачу припис № 278 про встановлення до 1 березня 2011 року приладу обліку води, попередивши про те, що у випадку невиконання вимоги споживання води вважатиметься без обліковим.

Оскільки ці вимоги виконані не були, позивач повідомив про розрахунок з 1 квітня 2011 року споживання води у територіальному відділенні банку м. Сіверськ , згідно пункту 2.5 договору.

За період з травня по серпень 2011 року відповідачу нараховано 41 884 грн 78 коп. за послуги водопостачання.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення основного боргу.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Враховуючи те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов і в частині стягнення процентів, здійснивши їх перерахунок.

Господарські суди дійшли також обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності в один рік за вимогою про стягнення пені за період з травня по серпень 2011 року сплив, враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з вимогою про захист свого права 10 квітня 2013 року.

Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Донецької області від 26 червня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року у справі № 905/2659/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального безбалансового відділення № 10004/0289 філії Донецького обласного управління без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій