Постанова № 35361738, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 910/332/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідача) Жукової Л.В., Студенця В.І.розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Київенерго"

на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року

у справі господарського судуміста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства "Житловик"третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог про Київська міська державна адміністрація зобов"язання вчинити дії,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Бутрименко Н.М.,- відповідача: - третьої особи:не з"явився, не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Житловик" про зобов"язання ліквідаційної комісії відповідача внести до проміжного ліквідаційного балансу заборгованість перед ПАТ "Киїенерго" у розмірі 7443238,30 грн., у тому числі 1073,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року рішення місцевого господарського суду від 18.04.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Вказаним вимогам, судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Приписами частини 3 статті 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Аналогічні положення містяться в статті 60 ГК України.

Згідно зі ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ст. 112 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є зобов"язання комунального підприємства "Житловик" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу заборгованість перед ПАТ "Київенерго" у розмірі 7443238,30 грн., в тому числі 1073,00 грн. судового збору.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем належними доказами не було доведено факт направлення відповідачу претензії про включення його вимог до проміжного ліквідаційного балансу до суду, що дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Проте, такий висновок не відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Зокрема, судом не було надано юридичної оцінки в сукупності таким доказам, як направлення відповідачу вимоги (претензії) про сплату 7466879,47 грн. та рішенню ліквідаційної комісії, оформленого протоколом № 3 від 28.08.2012 року, з якого вбачається, що на засіданні комісії розглядались звернення кредиторів ПАТ "Київенерго", ТОВ "Гідросервіс" та покладено обов"язок на голів адміністрації районів щодо підготовки відповіді на заявлені кредиторами сум (а.с. 152 т.2).

Крім того, при вирішенні даного спору судами не було з"ясовано всіх обставин, з якими законодавець пов"язує право позивача на звернення за захистом до суду, зокрема судами достеменно не було встановлено наявність відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу або ухилення від їх розгляду. Судами також не було встановлено чи був затверджений проміжний ліквідаційний баланс, а також ліквідаційний баланс відповідача. Встановлення вказаних обставин та дослідження доказів мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 та статті 38 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі №910/332/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

В.І.Студенець