Постанова № 35361724, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 5023/1346/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідача) Жукової Л.В., Студенця В.І.розглянувши касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від19.08.2013 року

у справі господарського судуХарківської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"про та зустрічним позовом до простягнення 16 074 492,03 грн. Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" визнання договору розірваним в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Нестерчук А.П.,- відповідача:Радигін Є.С.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про стягнення 12473219,97 грн. основного боргу, 962533,44 грн. пені, 1865135,83 грн. інфляційних, 773602,79 грн. три відсотка річних.

У квітні 2012 року Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" звернулась до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" про визнання договору №06/09-14852БО-31 на постачання природного газу розірваним.

У січні 2013 року Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" подало до суду заяву про відмову від зустрічних позовних вимог і просило суд припинити провадження у справі на підставі ст.80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2013 року первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" 12473219,97 грн. основного боргу та 49956,53 грн. судового збору. Відстрочено виконання рішення суду на 6 місяців до 26.08.2013 року. В іншій частині первісного позову відмовлено. Провадження у справі за зустрічним позовом припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року рішення місцевого господарського суду від 26.02.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2013 року в частині відмови у стягненні 962533,44 грн. пені, 1865135,83 грн. інфляційних, 773602,79 грн. три відсотка річних та надання відстрочки виконання рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю та відмовити у наданні відстрочки виконання рішення суду.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.09.2009 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (покупець) було укладено договір №06/09-1482БО-31, відповідно до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідачу природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений природний газ в обсязі, зазначеному в ст.2 договору.

Відповідно до п.6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу протягом жовтня-грудня 2009 року, січня-травня 2010 року природний газ на загальну суму 31428331,77 грн., що підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується сторонами. Однак, відповідач лише частково оплатив вартість отриманого природного газу, заборгувавши позивачу 12473219,97 грн.

На зазначену суму заборгованості позивач, на підставі ст. ст. 549, 625 ЦК України, нарахував пеню за період з 06.09.2011 року по 06.03.2012 року у розмірі 962533,44 грн., 3% річних у розмірі 773602,79 грн. за період з 11.11.2009 року по 06.03.2012 року та 1442680,08 грн. інфляційних.

Згідно з частиною 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до ст.ст.2.1.1, 2.2 цього Закону, підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 01 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.97 по 01.01.11, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Тобто, за переконанням колегії суддів, зі змісту наведених положень вбачається, що списанню підлягає заборгованість за спожитий природний газу (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, яка обліковувалася станом на 01.01.2011 року і не була сплачена станом на дату набрання чинності зазначеним Законом.

Згідно з пунктом 2.5 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011 року затверджений Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, яким був встановлений механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

За приписами п. 4 Порядку обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників.

Відповідно до п. 6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем, відповідно до вимог Порядку, створено комісію з питань списання заборгованості Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка на своїх засіданнях 30.03.2012 року та 28.05.2012 року прийняла рішення, оформлені протоколом №3 та №4 відповідно, про списання кредиторської заборгованості за договором №06/09-1482БО-31 від 23.09.2009 року - 962533,44 грн. пені, 1442680,08 грн. інфляційних, 773602,79 грн. 3% річних.

Згідно із п.8 Порядку учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження протоколу, але не пізніше 31.12.2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) щодо договорів постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Судами встановлено, що відповідач, затверджений комісією протокол № 3 від 30.03.2012 року про списання заборгованості (інфляційних, 3% річних) у сумі 1189213,01 грн. по договору №06/09-1482-БО-31 та прокол №4 від 28.05.2012 року про списання заборгованості (пені, інфляційних, 3% річних) у сумі 1989603,30 грн. по договору №06/09-1482-БО-31 направив позивачу відповідно 02.04.2012 року та 30.05.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, приписи п.6 Порядку, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість з пені, 3% річних та інфляційних, яка виникла за поставлений позивачем природний газ по договору №06/09-1482-БО-31, в силу Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" були списані, а зобов"язання припинені з моменту затвердження протоколу комісією - 30.03.2012 року та 30.05.2012 року відповідно.

За таких обставин, висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог - стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних є обґрунтований та відповідає вимогам закону, а доводи касаційної скарги в цій частині спростовуються вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.

Що стосується доводів касаційної скарги в частині оскарження судових рішень про надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців, то колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За переконанням колегії суддів, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Враховуючи наведене, господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність, з огляду на подані Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція інфраструктури території" докази, підстав для надання відстрочки виконання рішення суду. При задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, судом першої інстанції також було взято до уваги і інтереси позивача, оскільки відстрочка виконання рішення суду була надана строком на 6 місяців, а не на 1 рік, як просив відповідач, тобто питання щодо відстрочки прийнято судом із дотриманням балансу інтересів сторін у даній справи.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2013 року у справі №5023/1346/12 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

В.І.Студенець