Постанова № 35361692, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 5011-42/13539-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І.розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 року господарського суду міста Києва від 13.11.2012 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "сільськогосподарське підприємство "Нива"додочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язанняв засіданні взяли участь представники:

- позивача:Олійник М.М.,- відповідача:Мандригель Р.С.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 1840970,23 грн. попередньої оплати за природний газ, 82697,17 грн. інфляційних втрат та 187304,73 грн. -3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року позов задоволено. Стягнуто з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "СП "Нива" 1 840 970,23 грн. безпідставно набутих коштів, 82 697,17 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 187 304,73 грн. - три проценти річних із простроченої суми.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 року рішення місцевого господарського суду від 13.11.2012 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 15.10.2013 року постанову Вищого господарського суду України від 27.03.2013 року скасовано в частині стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України, з урахуванням ст. 11125 , 11128 ГПК України, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.09.2011 року між ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "СП "Нива" (покупець) було укладено договір, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю протягом вересня 2011 року імпортований природний газ в обсязі до 6700 тис. м3 за ціною 3 425,97 грн за 1000 м3 з урахуванням ПДВ та тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, а покупець - прийняти та оплатити вартість газу на умовах попередньої оплати.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів до 5-го та до 15-го числа поточного місяця поставки, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони розділом 7 договору передбачили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов"язань за договором.

Згідно з пунктом 10.1 Договору, строк дії договору в частині поставки газу встановлений з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач платіжними дорученнями від 14 вересня 2011 року № 2732, від 15 вересня 2011 року № 2750, від 16 вересня 2011 року № 2759, від З жовтня 2011 року № 2751, від 4 жовтня 2011 року № 2951, № 2952, від 28 листопада 2011 року № 3706, № 3707 здійснив попередню оплату за поставку природного газу у вересні 2011 року в сумі 17 000 000 грн. Відповідач, прийнявши попередню оплату, поставку газу не здійснив і вимогу позивача про повернення попередньої оплати виконав частково у розмірі 15 159 029,77 грн.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 4.1 Договору передбачено обов'язок позивача здійснити оплату 34 % від вартості запланованого місячного обсягу поставки газу.

Оскільки, попередню оплату поставки газу здійснено, а газ не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України судами попередніх інстанцій правомірно стягнуто з відповідача суму попередньої оплати.

На вказану суму попередньої оплати, позивач нарахував інфляційні та 3% річних, які суди попередніх інстанцій на підставі ст. 625 ЦК України задовольнили.

Однак, такі висновки попередніх інстанцій не грунтуються на вимогах закону, оскільки стягнення суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу із застосуванням права передбаченого ч.2 ст. 693 ЦК України, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України, а тому на вказану суму не може нараховуватись інфляційні та 3% річних.

За порушення своїх зобов"язань продавець несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими в частині позовних вимог про стягнення 82697,17 грн. інфляційних втрат та 187304,73 грн. 3% річних, а тому колегія суддів приходить до висновку про їх скасування в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з прийняттям нового рішення про їх відмову.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню із сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Колегія суддів вважає, що судові витрати за подання касаційної скарги в даному випадку мають бути відшкодовані за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі 5011-42/13539-2012 в частині стягнення з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" 82697,17 грн. інфляційних втрат та 187304,73 грн. 3% річних скасувати.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 82697,17 грн. інфляційних втрат та 187304,73 грн. 3% річних відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" (код 32404621) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код 31301827) 2701,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Видати наказ.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази, згідно із статтею 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

В.І. Студенець