Постанова № 35361639, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 5005/3522/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М. Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс-Фінанс", м. Київна ухвалувід 20.06.2013 господарського суду Дніпропетровської областіна постанову від 09.09.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 5005/3522/2011 господарського суду Дніпропетровської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Центр міста", м. Дніпропетровськ ліквідатор Талан Р.Г., м. Дніпропетровськчлени комітету кредиторів 1.публічне акціонерне товариство "акціонерний комерційний банк "Базис", м. Харків 2.гр. ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ 3.гр. ОСОБА_6, м. Дніпропетровськв судовому засіданні взяв участь представник

скаржникаПономарьова І.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ельба" порушено провадження у справі № 5005/3522/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Центр міста".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та інше.

23.05.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс-Фінанс" (далі - ТОВ "Кредекс-Фінанс", кредитор) звернулося до суду зі скаргою на дії ліквідатора, який відмовив у визнанні заявлених у межах ліквідаційної процедури грошових вимог кредитора до боржника на загальну суму 1 884 336,80 грн. як таких, що забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2013 (суддя Примак С.А.) відмовлено ТОВ "Кредекс-Фінанс" у задоволенні скарги на дії ліквідатора.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 (судді: Кузнецов В.О. - головуючий, Павловський П.П., Науменко І.М.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати його грошові вимоги в сумі 1 884 336,80 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, ст. 124 Конституції України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013) (далі - Закон про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують

Цією ж статтею встановлено обов'язок розпорядника майна внести окремо до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, на відміну від конкурсних кредиторів, грошові вимоги заставних кредиторів включаються в реєстр вимог кредиторів автоматично, не залежно від факту подання такими кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника. У зв'язку з цим на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою, не розповсюджуються передбачені ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство наслідки пропуску тридцятиденного строку для звернення з грошовими вимогами.

Як встановлено судами попередніх інстанції, оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Центр міста" було опубліковано 24.06.2011 у № 114 (5114) газети "Голос України".

Звертаючись у ліквідаційній процедурі з грошовими вимогами до боржника в загальній сумі 1 884 336,80 грн., кредитор зазначав, що його вимоги забезпечені заставою майна боржника. У підтвердження своїх вимог кредитор посилався на договір про відступлення права вимоги від 21.06.2012 №4210, за яким кредитор отримав від ПАТ "Банк Восток" право вимоги від гр. ОСОБА_10 за кредитним договором від 23.10.2006 № 21.840.06.14.М та договором іпотеки від 23.10.2006 № 21.840.06.14.М.1.

Так, за договором іпотеки від 23.10.2006 № 21.840.06.14.М.1 гр.ОСОБА_10 у забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором від 23.10.2006 № 21.840.06.14.М передав у іпотеку майнові права на незакінчені будівництвом нежилі приміщення загальною площею 490,46 м. кв. по АДРЕСА_1, які належать гр. ОСОБА_10 на праві власності на підставі укладеного з ПП "Центр міста" договору про інвестування будівництва від 08.09.2006 №5. У свою чергу боржник є поручителем за виконання гр. ОСОБА_10 зобов'язань за вказаним кредитним договором на підставі договору поруки від 31.10.2006 № 21.840.06.14.М.3.

Твердження кредитора про забезпеченість його вимог іпотекою обґрунтовані невиконанням боржником зобов'язань перед гр. ОСОБА_10 за договором про інвестування будівництва від 08.09.2006 №5, за яким останній отримав право власності на майнові права, передані в іпотеку за договором від 23.10.2006 № 21.840.06.14.М.1. У зв'язку з цим кредитор вважає, що він вправі вимагати задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке не було передано боржником гр. ОСОБА_10 за зазначеним договором про інвестування будівництва.

Однак такі твердження кредитора обґрунтовано визнані судами попередніх інстанцій безпідставними.

За приписами ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна саме боржника. Тільки на ці вимоги, тобто забезпечені заставою майна боржника, не розповсюджуються передбачені ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство наслідки пропуску тридцятиденного строку для звернення з грошовими вимогами.

Проте у даному випадку іпотекодавцем за договором іпотеки від 23.10.2006 № 21.840.06.14.М.1 виступав не боржник, а третя особа - гр. ОСОБА_10, який передав в іпотеку власні майнові права на нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 490,46 м. кв. по АДРЕСА_1. У свою чергу боржник виступав лише забудовником цього майна і мав зобов'язання перед гр. ОСОБА_10 за договором про інвестування будівництва від 08.09.2006 №5.

Факт невиконання боржником зобов'язань перед гр. ОСОБА_10 за договором про інвестування будівництва від 08.09.2006 №5 не має наслідком перехід до кредитора права застави на майно, яке було предметом вказаного договору, оскільки боржник не був стороною договору іпотеки від 23.10.2006 № 21.840.06.14.М.1, як і не брав на себе жодних інших заставних зобов'язань перед кредитором.

Щодо договору поруки від 31.10.2006 № 21.840.06.14.М.3, то за цим договором боржник виступив фінансовим поручителем за виконання гр. ОСОБА_10 зобов'язань за кредитним договором від 23.10.2006 № 21.840.06.14.М та не передавав у забезпечення цього зобов'язання в заставу будь-яке конкретне майно.

Відсутність обтяжень майна боржника за вищезазначеними зобов'язаннями підтверджується і наявними у матеріалах справи довідками з відповідних Державних реєстрів обтяжень.

Отже, вимоги кредитора виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та не забезпечені заставою майна боржника, тобто є конкурсними, а тому повинні бути заявлені у строки, встановлені ст. 14 Закону про банкрутство.

Оскільки кредитор не звернувся у встановленому порядку з конкурсними грошовими вимогами до боржника, то в силу ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство ці вимоги є погашеними.

Відповідно, такі вимоги не підлягають визнанню та задоволенню в межах ліквідаційної процедури.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс-Фінанс" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 у справі №5005/3522/2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич