Ухвала суду № 35359088, 13.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року справа №805/11129/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., секретар судового засідання Святодух О.Б., з участю представника позивача Романенко А.В., представника відповідача Лобатої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі № 805/11129/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року №0000084030/756/10/40-30-00191129,-

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року №0000084030/756/10/40-30-00191129.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року позов було задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 153 096,35 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 76 548,18 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що надані первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують факт здійснення першої події, що сталась у листопаді 2012 року, а заява зі скаргою на продавця надана ПАТ «ММК ім. Ілліча» до податкової звітності за грудень 2012 року, тому ПАТ «ММК ім. Ілліча» не має права на віднесення до податкового кредиту грудня 2012 року суми ПДВ за іншими ніж податкові накладні документами (видатковими накладними) датованими листопадом 2012 року.

Рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийняте у відповідності до п.198.6 ст.198 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є правомірним та таким, що ґрунтується на чинному законодавстві.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 червня 2013 року відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби проведено камеральну перевірку ПАТ «ММК ім. Ілліча» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2013 року № 430/1517/1-00191129.

У висновках акта перевірки зазначено, що в порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ «ММК ім. Ілліча» та пункту 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, позивачем завищена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в декларації за квітень 2013 року на суму 200 435,00 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з реєстром податкових накладних за березень 2013 року ПАТ «ММК ім. Ілліча» до податкового кредиту включено податок на додану вартість у загальній сумі 200 435,00 грн., який не підтверджений відповідними документами, що повинні додаватися до заяви про відмову або порушення постачальником порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, або не відповідають періоду, за який надано додаток 8, або копії первинних документів, що додані до заяви, складені не у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пункту 123.1 статті 123, статті 76, пунктів 200.10, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийняте податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129, яким за порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 21 Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 та ПАТ «ММК ім. Ілліча» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 200435,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 100 217,50 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Тобто, суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді обмежено частиною сплаченого від'ємного значення податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2013 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року. Згідно зазначеної декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 230 163 117,00 грн. По рядку 19 декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року позивачем задекларовано від'ємне значення в сумі 213 522 194,00 грн. Залишок суми від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 230 163 117,00 грн.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Пунктом 198.6 абз. 3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Згідно абзацу дев'ятому пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за звітний період.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів, послуг.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Кодексу.

Таким чином право на податковий кредит виникає у наведених випадках за умови надання платником податку заяви зі скаргою на постачальника, до якої додані одні з таких документів: копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг; копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання товарів/послуг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що вимоги позивача про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 153 096,35 грн. (200 435,00 грн. - 47 338,65 грн.) та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 76 548,18 грн. (100 217,50 грн. - 23 669,32 грн.) є правомірними, а в іншій частині позовні вимоги є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2013 року надано до податкового органу додаток № 8 до декларації - «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)» та копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг на 1 429 аркушах. На підтвердження факту отримання товарів/послуг у наведеному звітному періоді, позивачем до вказаної скарги не надані первинні документи, що підтверджують факт сплати або оприбуткування товарів/послуг отриманих від ТОВ «Метком-Україна», м. Дніпропетровськ, що вказані у реєстрі отриманих податкових накладних у березні 2013 року та мали №№ 47, 54, 52, 38, 39, 49, 40 на суму ПДВ: 5 469,30 грн., 6 136, 59 грн., 6 566,70 грн., 6 593,25 грн., 6 664, 05 грн., 7 434,00 грн., 8 474,76 грн., що у загальному розмірі становить ПДВ 47 338,65 грн.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган правомірно спірним податковим повідомленням-рішенням зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 47 338,65 грн., оскільки віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту будь-якими документами не підтверджувалося. Податковим органом правомірно застосовано у відношенні до позивача штрафні санкції у розмірі 23 669,32 грн., що становить 50 відсотків суми завищення бюджетного відшкодування, підтвердженої в ході судового розгляду справи.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі № 805/11129/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року №0000084030/756/10/40-30-00191129 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 13 листопада 2013 року, в повному обсязі виготовлена 18 листопада 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г.Сухарьок