Постанова № 35353264, 15.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2013 року № 2а-456/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представника позивача Балуцького Р.М., представників відповідача Сенюк В.Р., Томашівського О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріал» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріал» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова та згідно з поданими уточненнями просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.09.2011 року № 0002642302/30890 та від 25.10.2011 року № 0003082302/3570. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що господарські операції позивача з ТзОВ «Оріал» є реальними, товарними, а помилкові висновки відповідача базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зазначено, що до перевірки податковому органу надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності з ТзОВ «Оріал», проте податковим органом до уваги взяті не були.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду були встановлені обставини, що підтверджують реальність проведених господарських операцій позивача та ТзОВ «Оріал» по виконанню договору поставки. Просив позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях та додаткових поясненнях зазначив, що при перевірці позивача використано акт перевірки контрагента-постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріал», яким не підтверджено факт здійснення господарської діяльності. Про неможливість проведення господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання свідчить відсутність у ТзОВ «Оріал» основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, як необхідних елементів провадження господарської діяльності щодо поставки товарів. Вказано, що до перевірки Товариством не надано документів, які б свідчили про транспортування (перевезення) товарів, а отже і підтверджували б факт виконання позивачем цивільно-правових зобов'язань. Також до перевірки не надано документів, які б підтверджували приймання продукції. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримали. Просили у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено зустрічну звірку ТзОВ «МСП «Промматеріал» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Оріал», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт №2380/23-2/31363574 від 28.09.2011 року.

За наслідками перевірки встановлено порушення Товариством п. 138.4 ст. 138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України (далі ПК України) що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 285 750,00 грн., п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 228 600,00 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом 22.09.2011 року винесені податкове повідомлення рішення № 0002652302/30889, яким Товариству збільшено податкові зобов'язання за податком на прибуток підприємств на загальну суму 262 890,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн. та податкове повідомлення рішення № 0002642302/30890, яким збільшено зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 228 600,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн. За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0002652302/30889 скасовано в частині застосованої штрафної санкції та 25.10.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0003082302/3670.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

Як встановлено з матеріалів справи, 28 квітня 2011 року між ТзОВ «МСП «Промматеріал» (покупець) та ТзОВ «Оріал» (постачальник) укладено договір поставки за № 110428 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар в кількості, цінах та асортименті, що визначений у специфікаціях, які становлять невід'ємну частину цього договору, накладних та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Фактично предметом цього договору була поставка поліолу та ізоціонату на суму 1 371 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 228 600,00 грн.

Відповідно до видаткових накладних №РН-121 від 16.06.2011 року та №РН-122 від 17.06.2011 року у червні 2011 року ТзОВ «Оріал» поставило товар на загальну суму 1 371 600,00 грн. На виконання умов договору ТзОВ «Оріал» виписано податкові накладні № 121 від 16.06.2011 року на суму ПДВ 168 696,00 грн. та № 122 від 17.06.2011 року на суму ПДВ 59 904,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій ТзОВ «МСП «Промматеріал» з його контрагентом на підставі акту № 228/236-36917523 від 22.08.2011 року, складеного Алчевською ОДПІ Луганської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТзОВ «Оріал» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТзОВ «МСП «Промматеріал» за період червень 2011 року». Актом про неможливість проведення зустрічної звірки встановлено, що у ТзОВ «Оріал» відсутні приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності; встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Тому відповідач прийшов до висновку про завищення Товариством валових витрат по безтоварних операціях з ТзОВ «Оріал» за 2 квартал 2011 року на суму 1 143 000,00 грн. та завищення податкового кредиту за червень 2011 року на суму 228 600,00 грн.

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 стаття 198 ПК України).

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: договір, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності тощо, які складені між позивачем та його контрагентом. Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання зобов'язань.

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

Так, як встановлено з матеріалів справи, основним видом діяльності ТзОВ «МСП «Промматеріал» є господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, зокрема виготовлення жорсткого пінополіуретану та виконання робіт по влаштуванню безшовної покрівлі з жорсткого пінополіуретану і утеплення споруд, яку Товариство здійснює відповідно до ліцензії, виданої 22.04.2010 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області, а також сертифікату відповідності.

Між позивачем та ВАТ «Рівнеазот», ВАТ «Іршавська Міжгосподарська пересувна механізована колона», ТзОВ «Донспецмонтаж» укладено договори, відповідно до умов яких ТзОВ «МСП «Промматеріал» виконувались роботи по влаштуванню безшовної покрівлі з жорсткого пінополіуретану та утеплення споруд. На підтвердження виконання робіт по даних договорах та прийняття їх замовниками позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт та калькуляції вартості виробництва продукції.

Як вбачається з розділу 5 Комплекту карт трудових процесів по напиленню жорсткого пінополіуретану при тепло-, гідроізоляції будівель та споруд (аркуш справи 166), а також розділу 5 комплекту робочих інструкцій по напиленню жорсткого пінополіуретану при тепло-, гідроізоляції конструктивних елементів на будівництві «Стадіон на вул. Стрийській - кільцевій дорозі у м. Львові» (аркуш справи 153) основними компонентами жорсткого пінополіуретану є поліол та ізіціонат, тобто товари, що постачалися Товариству ТзОВ «Оріал».

Отже, наведене вище свідчить, що позивачем використано отриманий у ТзОВ «Оріал» товар у власній господарській діяльності.

Тому, для здійснення своєї господарської діяльності ТзОВ «МСП «Промматеріал» вступало у господарські взаємовідносини з ТзОВ «Оріал», а вказаний правочин повністю підтверджено усіма необхідними первинними документами, є реальним і укладеним в межах господарської діяльності позивача.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. З наведеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства, доводи відповідача про те, що здійснення перевезень можливе лише за умови наявності товарно-транспортних накладних є помилковим, оскільки товарно-транспортна накладна є лише одним, але не єдиним, з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Тому, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних у позивача не може впливати на право платника податків на податковий кредит чи відображення валових витрат.

Факти поставки та отримання товарів ТзОВ «МСП «Промматеріал» підтверджуються податковими та видатковими накладними, відображенням позивачем придбаних товарів (робіт) в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів (робіт) у власній господарській діяльності.

Посилання відповідача на необхідність надання документів, які б підтверджували факт приймання продукції, суд ввaжає безпідставними, оскільки їх наявність чи відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною. Крім того, податковий орган обґрунтовуючи правомірність своїх доводів не пояснив, яким чином наявність цих документів вплине на реальність господарської операції.

У свою чергу, відповідачем не доведено неотримання позивачем товару. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача на поставку товару, та на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Суд зазначає, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Крім того, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Висновок про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочину, може ґрунтуватись на належних та допустимих доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його постачальником не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

У свою чергу податковим органом не взято до уваги дані декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року та декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року ТзОВ «Оріал», у якій відображено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 228 600,00 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «МСП «Промматеріал».

Як вбачається з податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року, загальна сума задекларованих витрат, враховуючи і інші витрати, не пов'язані із придбанням у ТзОВ «Оріал» товару складає 932 258,00 грн. При цьому до складу валових витрат за 2 квартал 2011 року включено лише вартість придбаного у ТзОВ «Оріал» товару, який був використаний Товариством у цьому кварталі, а саме у сумі 107 860,00 грн. Тому твердження відповідача про включення до валових витрат у 2 кварталі 2011 року на придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Оріал» на загальну суму 1 143 00,00 грн. є безпідставним.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочин не визнаний у встановленому законом порядку недійсним. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочину, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також суд звертає увагу на те, що в жовтні 2011 року Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ТзОВ «МСП «Промматеріал», ТзОВ «Оріал», в якому з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просила суд стягнути з ТзОВ «МСП «Промматеріал» в дохід держави все одержане за господарським зобов'язанням, що виникло на підставі угоди між ТзОВ «МСП «Промматеріал» та ТзОВ «Оріал», а саме - товарно-матеріальні цінності на суму 1371700,00 грн., а в разі неможливості стягнення в натурі - грошові кошти в сумі 1371700 грн., а також стягнути з ТзОВ «Оріал» одержане за господарським зобов'язанням, що виникло на підставі угоди між ТзОВ «МСП «Промматеріал» та ТзОВ «Оріал» № 110428 від 28.04.2011 року. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року позов задоволено частково.

Переглядаючи постанову Львівського окружного адміністративного суду, Львівський апеляційний адміністративний суд 17.09.2013 року її скасував та прийняв нову, якою у задоволенні позову відмовив.

У своїй постанові Львівський апеляційний адміністративний суд зазначив, що є очевидний факт дійсної передачі товару від ТзОВ «Оріал» до ТзОВ «МСП «Промматеріал», проведення розвантажувально - навантажувальних робіт, отримання товарно-матеріальних цінностей працівниками товариства та наявність місця зберігання отриманого товару. Колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення припустився хибного висновку про те, що господарське зобов'язання між ТзОВ «МСП Промматеріал» та ТзОВ «Оріал» є нікчемним та носить фіктивний характер.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що судом апеляційної інстанції були встановлені обставини, що підтверджують реальність проведених господарських операцій ТзОВ «МСП «Промматеріал» та його контрагента.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з статтею 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище та враховуючи норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріал» 32,19 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0002642302/30890 від 22.09.2011 року та № 0003082302/3570 від 25.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріал» 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2013 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.