Ухвала суду № 35351893, 19.11.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19 листопада 2013 р. Справа № 909/530/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М. при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітлайт" (Росія),

поштова адреса: бульвар Лесі Українки, 12/108,

м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія",

вул.Січинського, 53, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200

про банкрутство

за участю представників сторін:

від заявника: Гергелюк Т.Б. - представник, довіреність б/н від 10.11.13

від боржника: Карбовнічий А.І. - керівник, паспорт ЕМ666691 від 20.06.2000

від ТзОВ "Біопаливо-Волинь": Гацик Л.А. - представник , довіреність №27/1 від 27.08.13

розпорядник майна: Череватий Л.Б. - арбітражний керуючий, свідоцтво №313 від 28.02.13

від ФОП Карбовнічий І.П.: не з"явився

ВСТАНОВИВ: Ухвалою суду від 03.06.13 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Консерваторія" (і.к.31792487), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Череватого Л.Б. та зобов'язано здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Консерваторія".

Офіційне оприлюднення відповідного оголошення здійснено в газеті "Урядовий кур'єр" 19.06.13. (том 1 а.с.61).

Впродовж встановленого ст.23 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) строку до суду надійшли заяви наступних кредиторів:

- ТОВ "Мітлайт" на суму 521 473,16 гривень (вх.№6342/13 від 11.07.13.; том 1 а.с. 69-75);

- ТОВ"Біопаливо-Волинь" на суму 4 500 892,50 грн.(вх.№6613/13 від 15.07.13.;том1 а.с.76-91);

- ФОП Карбовнічий Ігор Петрович на суму 709 667,76 грн.(вх.№6720/13 від 18.07.13.;том 1 а.с.95-108).

Вказані заяви відповідають вимогам ч.3 ст.23 Закону та призначені судом до розгляду в судовому засіданні на 02.09.13. Окремо слід відзначити, що стосовно заяви з грошовими вимогами ТОВ "Біопаливо-Волинь" представник ініціюючого кредитора висловив заперечення щодо її прийняття через те, що до заяви не додано документ на підтвердження повноважень представника, який підписав вказану заяву, а саме Гацик Л.А. Встановлюючи повноваження представника ТОВ "Біопаливо-Волинь" Гацик Л.А., судом витребувано та долучено до матеріалів справи довіреність від 27.08.13 (т.1 а.с.155) та довіреність від 15.01.13 (т.1 а.с. 214), що була дійсна на час подання заяви з кредиторськими вимогами, що підтверджує повноваження представника ТОВ "Біопаливо-Волинь" Гацик Л.А.

Як передбачено ч.5 ст.23 Закону розпорядником майна разом з керівником боржника розглянуто подані заяви кредиторів, грошові вимоги кредиторів визнано в повному обсязі та сформовано реєстр вимог кредиторів, який подано на розгляд суду (том 1 а.с.129-140).

Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно ст.1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

В силу ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

На підставі положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у справі про банкрутство спір не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів на підставі поданих документів.

За загальним правилом, визначеним ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними засобами доказування повинна довести підстави своїх вимог.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчить про цивільно - правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Процедура розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів встановлена ст.23-25 Закону. Зокрема, відповідно до ч.6 ст.23 заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження (ч.2 ст.25 Закону).

Отже, аналіз норм права дозволяє зробити висновок, про те що спеціальне законодавство про банкрутство визначає особливий порядок розгляду грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства шляхом їх визнання (відхилення) внаслідок розгляду на підставі, документів, що підтверджують такі вимоги.

Як визначено ч.2 ст.25 Закону, за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

- дата підсумкового засідання суду.

Розглянувши вищезазначені заяви з грошовими вимогами, заслухавши пояснення розпорядника майна, представника боржника, представників кредиторів, на підставі поданих сторонами матеріалів та приписів чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, первинні документи щодо підстав виникнення та заявлення грошових вимог, оцінивши подані докази та вірність розрахунків, суд вважає за необхідне визнати грошові вимоги ТОВ "Мітлайт" на суму 4 472 622,12 грн. та ФОП Карбовнічого І.П. на суму 709 667,77 грн, а грошові вимоги ТОВ "Біопаливо-Волинь" відхилити. При цьому судом враховано наступне.

ТОВ "Мітлайт" (Росія) як на підставу своїх вимог посилається на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 31.05.13, відповідно до якої визнано та надано дозвіл на примусове виконання рішення Арбітражного суду Московської області Російської Федерації від 11.12.2013 у справі №А41-37784/12 про стягнення боргу з ТОВ "Консерваторія" на користь ТОВ "Мітлайт" 2 060 914,34 рублів, що відповідно до офіційного курсу гривні становить 521 473,16 грн., з них 513 088,02 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 8 385,14 грн. витрат по сплаті державного мита (т.1 а.с.74-75).

Окрім того, слід врахувати, що ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство від 03.06.13 визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора ТзОВ "Мітлайт" у розмірі 3 951 148,96 грн., із них 3 925 564,60 грн. - основна заборгованість та 25 584,36 грн. витрати по сплаті державного мита.

Вищевказана заборгованість підтверджується рішенням Арбітражного суду Московської області Російської Федерації від 30.05.12, згідно якого ТзОВ "Консерваторія" повинно сплатити на користь ТзОВ "Мітлайт" суму боргу в розмірі 15 157 790,57 російських рублів та витрати по сплаті державного мита в сумі 98 788,95 російських рублів.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 19.09.12 ТзОВ "Мітлайт" надано дозвіл на примусове виконання рішення Арбітражного суду Московської області Російської Федерації від 30.05.12 про стягнення боргу з ТзОВ "Консерваторія" на користь ТзОВ "Мітлайт" в розмірі 15 157 790,57 руб. та витрати на плату державного мита в сумі 98 788,95 руб., що відповідно до офіційного курсу гривні становить 3 925 564,60 грн. та 25 584,36 грн. виплат по сплаті державного мита.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати грошові вимоги ТзОВ "Мітлайт" в повному обсязі, а саме на загальну суму 4 472 622,12 грн, які слід включити до реєстру вимог кредиторів для погашення в четверту чергу, а також 6 882,00 грн. витрат по судовому збору, які слід включити для погашення в першу чергу.

ФОП Карбовнічий І.П. звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 709 667, 76 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на наявність непогашеної заборгованості боржника за поставлену продукцію.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між боржником ТОВ "Консерваторія" та ФОП Карбовнічий І.П. 22.01.2010 укладено договір купівлі-продажу (оригінал міститься в матеріалах справи, т.3 а.с.92-95). Як підтверджується розхідними накладними, оригінали яких також долучено до матеріалів справи (т.1 а.с.167-175), впродовж 2010 року боржнику було продано товару на загальну суму 955 424,39 грн. ТОВ "Консерваторія" частково оплатило за продукцію шляхом внесення готівки в касу кредитора на загальну суму 245 756,62 грн., в підтвердження чого суду надано прибуткові касові ордери (т.1 а.с.176-205). Відповідно непогашена заборгованість боржника за вказаним договором становить 709 667,77 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку боржника (дублікати прибуткових накладних (т.3 а.с.51-59), поясненнями кредитора, керівника боржника та розпорядника майна.

Кредитором ТОВ "Мітлайт" в судовому засіданні висловлено заперечення стосовно грошових вимог ФОП Карбовнічого І.П., посилаючись на те, що останній є батьком керівника та учасника ТОВ "Консерваторія" Карбовнічого Андрія Ігоровича, що договір купівлі-продажу укладений між зацікавленими особами, вважає, що вказані накладні могли бути ними підроблені з метою створення штучної заборгованості боржника, в зв'язку з чим заявлено клопотання про проведення експертизи з метою встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання про проведення експертизи. При цьому судом взято до уваги, що посадові особи підприємства відповідно до законодавства та установчих документів несуть відповідальність за оперативний бухгалтерський облік, підробка документів та надання суду завідомо неправдивих відомостей містять ознаки кримінально караного діяння і можуть бути встановлені за результатами розгляду кримінальної справи. Встановлення в ході розгляду кримінальної справи факту підробки вищезазначених доказів, може стати підставою для перегляду даної ухвали за нововиявленими обставинами.

Висловлюючи свої заперечення представник ТОВ "Мітлайт", зокрема, також вказав на недостатність документів, які підтверджують факти здійснення поставки, що спростовується матеріалами справи, та порушення податкового законодавства зі сторони Карбовнічого І.П.

З даного приводу слід вказати на те, що 10.10.13 судом здійснено повідомлення Оперативному управлінню Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, оскільки під час судового розгляду справи виявлено, що ФОП Карбовнічий І.П., здійснюючи продаж товарів ТОВ "Консерваторія" на суму 955 424,39 грн., був платником єдиного податку та не сплачував ПДВ із зазначених операцій (т.3 а.с.49). Однак, факт порушення податкового законодавства кредитором не змінює ні розмір, ні підстави виникнення заборгованості.

В судовому засіданні 19.11.13 представник кредитора ТОВ "Мітлайт" також подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог кредитора Карбовнічого І.П., оскільки вважає, що загальний трьохрічний строк позовної давності сплив 01.06.2013.

Зазначена заява не береться до уваги судом, оскільки ТОВ "Мітлайт" не враховано, що боржник та кредитор 30.04.2013 підписали акт звіряння взаємних розрахунків (т.3 а.с.90), яким погодили, що розмір заборгованості становить 709 667,77 грн., тобто боржник визнав свої зобов'язання.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг строку позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За таких обставин, у суду відсутні підстави застосування строку позовної давності до вимог ФОП Карбовнічого І.П.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати грошові вимоги ФОП Карбовнічого І.П. в повному обсязі, а саме на загальну суму 709 667,77 грн, які слід включити до реєстру вимог кредиторів для погашення в четверту чергу, а також 1 147,00 грн. витрат по судовому збору, які слід включити для погашення в першу чергу.

ТОВ "Біопаливо-Волинь" як на підставу своїх вимог посилається на договір про співробітництво від 21.01.08. та рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 02.05.13. у справі № 01-1/13. Зокрема, кредитор вказує на те, що боржник, порушуючи умови вказаного договору, не забезпечив підведення до приміщення цеху необхідних комунікацій для використання такого приміщення з метою досягнення виконання предмету договору, внаслідок чого ТОВ "Біопаливо-Волинь" не зміг приступити до експлуатації поставленого обладнання, виконати замовлення згідно контракту з фірмою "Polirem Export-Import" та не зміг одержати прибуток у розмірі 4 500 892,50 грн. Вказану суму упущеної вигоди стягнуто із боржника згідно зазначеного вище рішення третейського суду.

При розгляді даної заяви з грошовими вимогами, суд вважає за необхідне вказати на те, що рішення третейського суду не підтверджує безспірність грошових вимог, оскільки в силу ст.35 ГПК не є підставою для звільнення від доказування. Так, відповідно до ст.35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, підтверджені рішенням третейського суду кредиторські вимоги мають розглядатися по суті, виходячи з правового аналізу підстав, за яких виникли такі вимоги та доказів, що їх підтверджують. Вказана правова позиція висловлена в постанові ВГСУ від 25.01.2011 №Б26/18-10-2, а також в інших подібних справах №19/197-09 від 26.01.2011, №42/52б від 08.02.2011.

Зважаючи на викладене, судом витребувано для огляду в судовому засіданні оригінал договору про співробітництво, укладеного ТОВ "Консерваторія" та ТОВ "Біопаливо-Волинь" 21.01.08., копію якого долучено до матеріалів справи (том 3 а.с. 35-38). Так , відповідно до пункту 1.1. Договору сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти у сфері виготовлення паливних гранул (палет) з відходів деревини шляхом вчинення дій, спрямованих на організацію виготовлення продукції, організації її збуту.

Надаючи оцінку зазначеному договору, слід звернути увагу на те, що сторони не вказали, де саме відбуватиметься таке виробництво, де здійснюватиметься будівництво приміщення, куди потрібно підвести комунікації тощо.

Однак, в судовому засіданні 19.11.13 ТОВ "Біопаливо-Волинь" подало суду копію додатку до Договору від 28.01.2008, який судом долучено до матеріалів справи. Згідно додатку до Договору сторони домовилися про внесення змін і доповнень, зокрема доповнили пунктом 1.2 наступного змісту: "Виробництво паливних гранул (палет) здійснювати за адресою: м.Коломия, вул.Січинського, буд.53 на території ТзОВ "Консерваторія". Також змінено п.3.1.3. та 3.1.5. Договору, що визначає обов'язки боржника "здійснити будівництво (реконструкцію) приміщення цеху, який знаходиться за адресою м.Коломия, вул.Січинського, буд.53 із введенням його в експлуатацію" та "забезпечити підведення до приміщення цеху, який знаходиться за адресою м.Коломия, вул.Січинського, буд.53, необхідних комунікацій для використання такого приміщення з метою досягнення виконання предмету Договору (електроенергію, газу, водопостачання, лінії телефонного зв'язку)". Представником ТОВ "Біопаливо-Волинь" також надано копію акту приймання-передачі лінії по виготовленню паливних гранул від 02.02.2009, копію претензії про відшкодування збитків від 20.03.2013 та том 1 робочого проекту по виробництву деревних гранул продуктивністю 1,5 т/год в м.Коломия по вул.Січинського, 53, що також долучені до матеріалів справи (т.3 а.с. 103-139).

Згідно пояснень представників боржника та кредитора, ТОВ "Консерваторія" здійснило будівництво об'єкта, а ТОВ "Біопаливо-Волинь" надало обладнання для виробництва паливних гранул, однак виробництво на даний час не здійснюється, оскільки потребує встановлення додаткових потужностей по забезпеченню електроенергією.

Досліджуючи робочий проект по будівництву об'єкта, суд вважає за необхідне звернути у вагу на те, що згідно п.1.4 "Відомості про потреби в електричній енергії, воді, тепловій енергії та заходи по енергозбереженню" як паливо для підприємства передбачалось використовувати газ, а не електроенергію.

ТОВ "Біопаливо-Волинь" декларує про упущену вигоду внаслідок не виконання ним контракту №1-09/02/2009 від 09.02.2009 укладеного з фірмою "Polirem Export-Import", зокрема вказує, на те, що внаслідок неможливості ТОВ "Біопаливо-Волинь" забезпечити виконання умов контракту через невиконання боржником зобов'язань за договором про співробітництво, ТОВ "Біопаливо-Волинь" не одержав прибуток в сумі від ціни двох партій товару (5025 тон палет *2= 10050 тон палет * 447,85 грн.), а саме ТОВ "Біопаливо-Волинь" не отримав чистий прибуток в розмірі 70% від реалізації палет 4 500 892,50 грн.

Аналізуючи умови договору, слід звернути увагу на положення, що регламентують порядок розподілу результатів спільної діяльності. Пунктом 7.3. встановлено, що фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні та утримання відповідної частки прибутку стороною 2 (ТОВ "Біопаливо-Волинь"). Порядок і терміни розподілу прибутку визначаються сторонами відповідно до окремих угод.

Пунктом 7.2. визначено, що усі доходи, які отримуються в результаті виконання предмету договору, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат сторін у відсотковому співвідношенні, визначеному в окремих додатках до даного договору. Пункт 8.1. витрати сторін за цим договором несе кожна сторона самостійно. Пунктом 8.2. передбачено, що збитки сторін за цим договором покриваються за рахунок отриманого прибутку від виконання предмету договору, у разі якщо такі збитки виникли за обставин, незалежних від жодної із сторін договору, за умов дотримання обома сторонами усіх умов договору.

Тобто, навіть у випадку продажу продукції сторін фірмі "Polirem Export-Import" за рахунок отриманого доходу мають відшкодовуватись затрати сторін на створення такого виробництва і відсутні підстави стверджувати, що кошти, які могли би бути отримані від продажу палет є безпосереднім доходом кредитора.

ТОВ "Біопаливо-Волинь" не надано суду жодних доказів на підтвердження реальності упущеної вигоди, тобто коштів, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Умовами Договору (розділ 3) визначено певні зобов'язання боржника щодо здійснення виробництва палет, однак строк виконаня даних зобов'язань не визначено. Загальний термін дії Договору визначено до 21.01.2015 (пункт 9.1; т.3 а.с.37). За таких обставин відсутні підстави стверджувати, що боржник не виконав свої зобов'язання, оскільки строк виконання зобов'язання ще не настав.

За таких обставин, слід константувати, що ТОВ "Біопаливо-Волинь" не доведено факту завдання йому збитків, наявності неправомірної поведінки боржника та вини боржника у завданні збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Водночас, обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків; вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідні правовові позиції викладені в Постановах ВГСУ від 07.08.12 №1/165, від 08.11.11 № 46/79, 06.11.12 №27/5014/1294/2012 тощо.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Проте, з матеріалів справи не вбачається вжиття ТОВ "Біопаливо-Волинь" таких заходів.

Звертаючись з заявою про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, кредитор повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір, однак цього зроблено не було.

Вказуючи на доведеність завдання збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів) ТОВ "Біопаливо-Волинь" не враховує, що відповідно до приписів ст.142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. За таких обставин, лише наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Відповідна правова позиція також сформована ВГСУ, зокрема в постановах від 11.04.12 у справі №18/3033/11, від 21.08.12 №5009/219/12, 14.05.13 № 5015/582/12 тощо.

З врахуванням наведеного, суд відхиляє грошові вимоги ТОВ "Біопаливо-Волинь", оскільки такі вимоги кредитора щодо стягнення збитків в формі упущеної вигоди є безпідставними та документально не підтвердженими, а обґрунтування кредитора не містить фактів протиправних дій відповідача та понесення позивачем у зв'язку з цим збитків.

Окрім того, суд також вважає за необхідне вказати на те, що за визначенням грошового зобов'язання (відповідно до ст.1 Закону) це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До них також відносяться зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Тобто, на думку суду, вимога кредитора про визнання грошових вимог по стягненню збитків за відсутності рішення суду про стягнення таких збитків не є можливим, оскільки обов'язок боржника сплатити суму збитків виникає не з зобов'язання (правочину), а з часу встановлення складу цивільного правопорушення та прийняття відповідного рішення судом.

У відповідності до ст.25 Закону дана ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Суд звертає також увагу на те, що боржник має право у процедурі розпорядження майном на підставі даної ухвали господарського суду задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів за умови їх задоволення одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Керуючись ст. 5, 23, 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.33, 34, 35, 43, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Мітлайт" про проведення експертизи (вх.№15249/13 від 01.10.13).

2. Визнати вимоги кредиторів:

ТзОВ "Мітлайт" на суму 4 472 622,12 грн, які слід включити до реєстру вимог кредиторів для погашення в четверту чергу, а також 6 882,00 грн. витрат по судовому збору, які слід включити для погашення в першу чергу.

ФОП Карбовнічий І.П. на суму 709 667,77 грн, які слід включити до реєстру вимог кредиторів для погашення в четверту чергу, а також 1 147,00 грн. витрат по судовому збору, які слід включити для погашення в першу чергу.

3. Відхилити вимоги ТОВ "Біопаливо-Волинь" на суму 4 500 892,50 грн.

4. Визначити дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 02.12.13 о 12:00, як слід провести за місцезнаходженням боржника.

5. Призначити підсумкове засідання суду на 03.12.13 о 11:00 . Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76000; кімната/зал № 26.

Суддя Кобрин О.М.

Дану ухвалу направити:

- ТзОВ "Мітлайт", (поштова адреса: бульвар Лесі Українки, 12/108, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200);

- боржнику - ТзОВ "Консерваторія", (вул.Січинського, 53, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200);

- розпоряднику майна Череватому Л.Б. (вул.Городоцька, 277, м.Львів, 79022);

- ТзОВ "Біопаливо-Волинь" (вул.Центральна, буд.12, с.Бубнів, Волинська область, Володимир-Волинський район, 44754);

- ФОП Карбовнічому Ігору Петровичу (вул.Корольова, 58А, м.Вінниця, 21000).

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кобрин О. М. 19.11.13