Постанова № 35349795, 14.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р.Справа № 815/727/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О..

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесавотранс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одесавотранс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Одесавотранс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 19.09.2012 року №0001592250, яким Товариству нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 170 373,19 грн., та №0001582250, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 148 150,60 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 74 075,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій Товариства, які відображені в бухгалтерському обліку, та, як наслідок, безпідставне формування податкового кредиту та про завищення підприємством валових витрат, не відповідають фактичним обставинам справи. В свою чергу, Товариством відповідно до вимог чинного податкового законодавства сформовано податковий кредит, відображені в податковій звітності господарські операції мали реальний характер та підтверджені первинними документами, які надавались посадовим особам відповідача під час перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Одесавотранс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби його правонаступником Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ «Одесавотранс» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» та ТОВ «Металстройтрейдінг» за вересень 2011 року, висновки якої відображені в акті перевірки від 05.09.2012 року № 5291/22-5/22479374.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством завищено податковий кредит за вересень 2011 року на 148 150,6 грн.;

- пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 170 373,19 грн.

За висновком податкового органу, Товариство у періоді, що перевірявся, протиправно сформувало податковий кредит та безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати по постачальнику ТОВ «Металстройтрейдінг», оскільки згідно акту перевірки Харьковської ОДПІ від 26.12.2011 року № 2912/234/37131413 зазначений контрагент за юридичною адресою відсутній, перевірити його первинні бухгалтерські документи не можливо, на підставі чого податковий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій ТОВ «Металстройтрейдінг», у тому числі і з ПАТ «Одесавотранс».

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних йому правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства та є цілком обґрунтованими.

Проте колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак таких доказів на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

Як вбачається з установлених колегією суддів обставин даної справи, договором про надання послуг від 08.09.2011 № 31, укладеним позивачем (замовник) та, відповідно, товариством з обмеженою відповідальністю «Металстройтрейдінг»(виконавець), передбачено надання останнім послуг позивачеві з протигрибкової обробки будівель автостанцій, що розташовані по вул. Леніна, 1 у м. Ананьєв Одеської області та по вул Калійній, 53 в смт. Саврань Одеської області, а також послуги з прибирання будівель та прилеглої території, миття вікон на об'єктах, що розтащовані по вул. Калантаївській, 58 в м. Одесі, по вул. Курортній в м. Южному та по вул. Транспортній, 5 в м. Одесі.

На підтвердження факту виконання зазначених послуг позивачем подано первинні документи - договор про надання послуг, акти виконаних робіт, податкові накладні тощо, які містять необхідну інформацію про зміст та обсяги спірних операцій.

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості наданих послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання ПАТ «Одесавотранс» та ТОВ «Металстройтрейдінг» зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44, ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Металстройтрейдінг» і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реального отримання послуг позивачем та зв'язку такої операції із його господарською діяльністю, є припущення податкового органу про неможливість реального виконання укладеного позивачем з ТОВ «Металстройтрейдінг» правочину через відсутність останнього за його місцезнаходженням з посиланням на акт Харьковської ОДПІ від 14.12.2011 року № 285/234/37131413 про неможливість проведення позапланової перевірки та про відсутність субєкта господарювання за юридичною адресою.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Крім цього колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо не підтвердження реальності господарських операцій з тих міркувань, що контрагент позивача ТОВ «Металстройтрейдінг» знаходиться від місця надання послуг на відстані понад 1000 км, у цього підприємства відсутні основні засоби, достатня кількість фахового персоналу для надання послуг, обумовлених договором, а позивачем не надано доказів переміщення персоналу ТОВ «Металстройтрейдінг» до м. Одеси та м.Южного для фактичного виконання робіт, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється надання послуг виконавцем. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості надання послуг спірним контрагентом наявними у нього силами та засобами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між ПАТ «Одесавотранс» та ТОВ «Металстройтрейдінг» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте податковим органом не наведено доводів щодо недостовірності наявних у справі доказів, не подано фактичних даних на спростування встановлених в ході судового розгляду обставин, а відтак колегія суддів відхиляє як неспроможні висновки податкової інспекції, покладені в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Оскільки вищевказані обставини та положення законодавства судом першої інстанції прийняті до уваги не були, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесавотранс» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одесавотранс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства «Одесавотранс» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 19.09.2012 року №0001592250, про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 170 373,19 грн., та №0001582250, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 148 150,60 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 74 075,30 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.