Постанова № 35349147, 22.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 жовтня 2013 р. № 820/7913/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області № 0004101720 від 07.05.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання у загальному розмірі 21439,50грн., у т.ч. за основним платежем - 14293 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 7146,50 грн.;

- визнати противоправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області при проведенні перевірки та складанні акту перевірки № 1391/17.2-07/НОМЕР_2 від 17.04.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Спецтрубомонтаж» (код за ЄДРПОУ 31939034), ПП «Стройбелмаш» (код за ЄДРПОУ 33122468) за період з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р. з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість»;

- визнати протиправними висновки акту перевірки Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харівській області №1391/17.2-07/НОМЕР_2 від 17.04.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Спецтрубомонтаж» (код за ЄДРПОУ 31939034), ПП «Стройбелмаш» (код за ЄДРПОУ 33122468) за період з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р. з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість» щодо неможливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій по придбанню ТМЦ (радіаторів) з контрагентом-постачальником ТОВ «Спецтрубомонтаж» на суму ПДВ 13904,0 грн. за жовтень-листопад 2012 року та контрагентом-покупцем ТДВ «Спецбуд-3» на суму ПДВ 15280,48 грн. у листопаді-грудні 2012 року.

В обґрунтування позову ФО-П ОСОБА_3 зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті №1391/17.2-07/НОМЕР_2 від 17.04.2013 р. про порушення ним п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1. п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України. Так, за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Позивач стверджує, що усі суми податку, включені ним до податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Зазначаючи у своїх висновках про порушення позивачем вимог податкового законодавства та посилаючись на ряд статей Податкового кодексу України, відповідач не вказує, у чому саме полягають ці порушення. Висновки відповідача з приводу неможливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій по придбанню ТМЦ з контрагентом - постачальником ТОВ «Спецтрубомонтаж» на суму ПДВ 13904,0 грн. за жовтень-листопад 2012 р. та контрагентом-покупцем ТДВ «Спецбуд-3» на суму ПДВ 15280,48 грн. у листопаді-грудні 2012 р. ґрунтуються на актах ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Стройбелмаш" від 27.03.2013р. № 477/22.4-07/33122468 та документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецтрубомонтаж" від 26.02.2013р. № 749/2240/31939034, в яких зазначено про порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів цивільного законодавства, у зв'язку з чим їх діяльність оцінена як така, що має ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. На думку позивача, це неприпустимо. За таких підстав, позивач вважає дії відповідача незаконними, а спірне податкове повідомлення - рішення просить скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (що є правонаступником Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС), позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.102-107) відповідач вказав, що отримавши інформацію від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про результати перевірки ТОВ "Спецтрубомонтаж" та інформацію від управління податкового контролю Західної МДПІ м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Стройбелмаш", ФОП ОСОБА_3, який мав фінансово - господарські взаємовідносини з вказаними підприємствами, були вручені запити про надання пояснень та їх документального підтвердження. На згадані запити ОСОБА_3 надав ДПІ пояснення та документи не в повному обсязі - не надано документи на транспортування товару, документи, підтверджуючи використання в оподатковуваних операціях придбаних ТМЦ (пакувальних матеріалів). Дана обставина слугувала для прийняття рішення про проведення на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Повідомлення на проведення перевірки за № 43 від 16.04.2013р. та копію наказу № 607 від 16.04.2013р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3" направлено позивачу поштою разом з запрошенням платника податків до органу ДПС № 839/Б/17.2-10 від 16.04.2013р. з питання підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки.

Посилаючись на ст. ст. 8, 67, 129 Конституції України, вказуючи на мету встановлення соціальної справедливості при оподаткуванні позивача та на захист інтересів держави, відповідач зазначає, що діяв виключно в межах наданих повноважень, цілком правомірно та обґрунтовано. Винесення спірного податкового повідомлення - рішення обумовлено висновками акту перевірки за № 1391/17.2-07/НОМЕР_2 від 17.04.2013р. про неправомірність включення до складу витрат в податковому обліку сум по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Спецтрубомонтаж" та ПП "Стройбелмаш".

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу фізичної особи - підприємця, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2, на обліку як платник податків перебуває в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Спірне податкове повідомлення - рішення № 0004101720 від 07.05.2013 року (а.с. 20), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 21439,50грн., у т.ч. за основним платежем - 14293 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 7146,50 грн. прийнято відповідачем з посиланням на акт перевірки №1391/17.2-07/НОМЕР_2 від 17.04.2013 року (а.с. 15-19).

Згідно із згаданим актом у діяльності ФО-П ОСОБА_3 податковим органом виявлено порушення п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у розмірі 14293,00грн. у тому числі за вересень 2012 року у сумі 3778грн., за грудень 2012 року у сумі 10515,00грн. Окрім того, в акті зазначено, що неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій по придбанню ТМЦ (радіаторів) з контрагентом-постачальником ТОВ "Спецтрубомонтаж" на суму ПДВ 13904,00грн. за жовтень-листопад 2012 року та контрагентом-покупцем ТДВ "Спецбуд-з" на суму ПДВ 15280,48грн. у листопаді-грудні 2012 року. (звор.бік а.с.18).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення та відображених в акті № 1391/17.2-07/НОМЕР_2 від 17.04.2013 року (а.с. 15-19) суджень суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Як вбачається з наявних у справі документів, у перевіреному періоді позивач - ФО-П ОСОБА_3, мав господарські взаємовідносини з підприємствами ТОВ "Спецтрубомонтаж", код ЄДРПОУ: 31939034, та ТОВ "Стройбелмаш", код ЄДРПОУ: 33122468.

Так, між ФО-П ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ "Стройбелмаш" (постачальник) був укладений договір поставки №0107/Б-07 від 01.07.2012р. року (а.с.27), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і по цінам, згідно погоджених сторонами в рахунках фактурах до договору або специфікаціях, що становлять його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується приєднаною до матеріалів справи податковою накладною №60 від 12.09.2012р. на загальну суму з ПДВ 22670,00грн.(звор.бік а.с.28) та видатковою накладною №РН-0024 від 12.09.2012 року на суму 22670,00грн.(а.с.28), актами списання №ББ-0000071 від 28.09.2012 року на суму 11070,85грн. та №ББ-0000075 від 31.10.2012 на суму 10154,16грн.(а.с.29-30).

Позивач має у користуванні автомобіль моделі ВАЗ 21043 та водія - експедитора, що підтверджується трудовим договором від 14.11.2011р. (а.с. 42-43). Отже, отримання товару зі складу продавця здійснювалось власними силами за допомогою вказаного автомобілю.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за вказаним договором проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчить платіжне доручення №1542 від 24.09.2013р. на суму 22670,00грн.(а.с.28)

Також між ФО-П ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ "Спецтрубомонтаж" (продавець) був укладений договір від 19.10.2012 року № 119-ТБ/201 (а.с.31-34), відповідно до якого продавець зобов'язується передати непродовольчі товари у власність покупця відповідно до його замовлення, протягом 20 календарних днів з моменту виконання покупцем умов, визначених п.6.2. договору, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриману продукцію на умовах, зазначених у договорі.

Реальність виконання вказаного вище договору підтверджується приєднаними до матеріалів справи податковими накладними №87 від 18.12.2012р. на загальну суму з ПДВ 23000,00грн., №103 від 20.12.2012 року на загальну суму з ПДВ 40088,80грн., №167 від 30.10.2012 року на загальну суму з ПДВ 36150,00, №112, від 19.11.2012 року на загальну суму з ПДВ 20754,00грн., №183 від 29.11.2012 року на загальну суму з ПДВ 26519,00грн.(а.с.37,38, звор.бік а.с.39, звор.бік а.с.40, звор.бік а.с.41) та видатковими накладними №РН-0024 від 30.10.2012 року на суму 36150,00грн., №РН-0036 від 19.11.2012 року на суму 20754.00грн., №РН-0058 від 29.11.2012 року на суму 26519,00грн.(а.с.39-41).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за вказаним договором проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчить платіжне доручення №400 від 24.09.2012р. на суму 17000,00грн., №376 від 18.12.2012 року на суму 23000,00грн., №438 від 15.01.2013 року на суму 23088,80. (а.с.88, звор.бік а.с.88).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними вище договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості придбаних товарів за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), відповідачем суду не надані та відсутні в матеріалах справи.

Факт реальності здійснення зазначених господарських операцій підтверджується також тим, що отриманий позивачем товар був використаний у власній господарській діяльності шляхом його продажу (реалізації) ТДВ "Спец буд-3" у листопаді - грудні 2012 року.

Так, між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ "Спец буд-3" був укладений договір поставки від 21.05.2012 року № 106-Б/2012 (а.с. 89-93), відповідно до якого ФО-П ОСОБА_3 (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ "Спецбуд-3" (покупець) прийняти та оплатити товар, вказаний у Специфікаціях, додаткових угодах, рахунках - фактурах і видаткових накладних до договору.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується приєднаними до матеріалів справи виписаними позивачем видатковими накладними № 1414 від 04.12.2012 року на суму 16834,47грн., від 06.11.2012 року №1371 на суму 75296,42грн., №1429 від 11.12.2012 року на загальну суму 28408,60грн., №1435 від 13.12.2012 року на суму 16786,90грн. (а.с.44, 47, 50, 53).

Суд вважає за необхідне відзначити, що у ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних і реалізованих товарів, оплати вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і ст. 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що оскільки спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочинів не є речі, обмежені в цивільному обороті, а також послуги, надання яких не потребує отримання будь-яких дозвільних документів у вигляді ліцензій, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ, то відсутні підстави для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону.

Вивчивши акт перевірки №3191/17.2-07/НОМЕР_2 від 17.04.2013р. та перевіривши викладені в акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що Західною МДПІ не доведено нереальності спірних господарських операції, так як єдиним мотивом для судження відповідача про не реальність здійснення правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Спецтрубомонтаж", код ЄДРПОУ: 31939034, ТОВ "Стройбелмаш", код ЄДРПОУ: 33122468 є висновки іншого органу податкової служби, а саме: висновки, викладені в акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №749/2240/31939034 від 26.02.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецтрубомонтаж", податковий номер 31939034, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року (звор.бік а.с.109, а.с.110-114) та висновки Західної МДПІ м. Харкова, викладені в акті №477/22.4-07/33122468 від 27.03.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного Підприємства "Стройбелмаш" (код ЄДРПОУ 33122468), щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий, вересень 2012р.(звор.бік а.с.115, а.с.116-121).

Суд відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Окрім того, з положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Необхідно також відзначити, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 820/4708/13а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013р., визнано протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо проведення документальних позапланових перевірок ТОВ "Спецтрубомонтаж", про що складені акти від 26.02.2013р. № 749/2240/31939034, від 10.04.2013р. № 316/2240/319390347, від 03.06.2013р. № 2126/2210/31939034, скасовані накази на проведення перевірок, скасовані податкові повідомлення - рішення, які були прийняті за висновками вказаних перевірок, зобов'язано ДПІ виключити згадані акти перевірок з підсистеми "Податковий аудит системи "Податковий блок" з відповідним коригуванням показників в підсистемі "Аналітична система". (а.с. 79-83, 125-133).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-11054/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013р., визнано незаконними дії Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з проведення зустрічної звірки ТОВ "Стройбелмаш" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень - червень 2012р., за наслідками якої складено акт № 783/22-217/33122468 від 10.08.2012р. (а.с. 84-87).

Зазначені судові рішення в силу ст. 254 КАС України набули законної сили, і тому немає правових підстав для залишення при розв'язанні спору поза увагою правових позицій, які викладені адміністративним судом першої та апеляційної інстанцій в даних судових актах.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нереальність здійснення господарських відносин за укладеними між позивачем та його контрагентами правочинами.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, і тому межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7 п. 201. 10 ст. 201 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд відзначає, що суми податку, включені до податкового кредиту підтверджені наданими позивачем належно оформленими, як того вимагає чинне податкове законодавство, податковими накладними. Натомість, в акті перевірки не зазначено та не вказано представником відповідача під час розгляду справи, в чому саме полягає порушення даної норми закону.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку. Реалізуючі товари ТОВ "Спец буд - 3", позивач видав покупцю належним чином оформлені податкові накладні.

Отже, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, у зв'язку з чим суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача стосовно визнання протиправними дій Західної МДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у ХО при проведенні та складанні акту перевірки № 1391/17.2-07/НОМЕР_2 від 17.04.2013р., на основі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, та визнання висновків цього акту протиправними, суд зазначає:

Відповідно до пп. 20.1.4 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 72 визначено перелік заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку.

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пункт 79.2. ст.79 вказаного Кодексу визначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У пункті 79.3 ст.79 Кодексу вказано, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкова інспекція є органом державної влади і відповідно її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, які вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Однак дії контролюючого органу з проведення перевірки не відповідають наведеним критеріям, оскільки такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому, саме по собі проведення перевірки не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Слід також зазначити, що оспорювані за цим позовом процедурні дії податкового органу з проведення перевірки не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача, що і мало місце в даному випадку.

Згідно абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 6.1 п. 6 розд. ІІ Порядку, у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Крім того п. 2.21. Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених Наказом ДПА України №266 від18 квітня 2008 року, підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області № 0004101720 від 07.05.2013.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 28 жовтня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.