Постанова № 35347808, 12.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р.Справа № 815/1911/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Чебан О.О.,

розглянувши у відкритому судовому зсіданні в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - виконуючий обов'язки голови Державної податкової служби в Одеській області Ткач А.А., начальник управління персоналу Державної податкової служби в Одеській області Кириленко Р.О., про визнання протиправними дій, скасування наказів та поновлення на публічній службі,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо: визнання протиправними дій Державної податкової служби в Одеській області та Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби щодо звільнення позивача на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпПУ; скасування наказу Державної податкової служби в Одеській області від 01.03.2013 року № 58-о «Про звільнення ОСОБА_1»; скасування наказу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби від 04.03.2013 року № 24-о «Про звільнення ОСОБА_1»; поновлення на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області з 01.03.2013 року; зобов`язання ДПС в Одеській області та ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України, в порядку переведення до ДПС у Херсонській області; зобов`язання ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо формулювання підстави звільнення, вказавши причину звільнення пункт 5 частини 1 статті 36 КЗпП України; зобов`язання ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2013 року по день поновлення на роботі - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом здійснено припинення державної служби з порушенням порядку звільнення за п.1.ч.1 ст. 40 КЗпП, а саме позивач не був повідомлений про наступне звільнення, останньому не запропоновано всі наявні в Державній податковій службі Одеської області, на час його звільнення, вакантні посади. Звільнення позивача проведено без скорочення чисельності або штату працівників ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС та без погодження з профспілковою організацією, а керівники ДПС в Одеській області проігнорували заяву позивача про самостійне працевлаштування, не попередили службу зайнятості про наступне вивільнення позивача. Також позивач вважає, що відповідачами не враховано, що ОСОБА_1 мав переважне право щодо залишення на роботі, оскільки він є працівником з тривалим безперервним стажем роботи в органах державної податкової служби.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ДПА в Одеській області № 994-о від 21.12.09 р. та наказом ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області № 71-о від 22.12.09 р., ОСОБА_1 призначений на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі, як такий, що успішно пройшов стажування в порядку переведення з Білгород-Дністровської ОДПІ.

29 грудня 2011 року ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області, на підставі Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», від 20 жовтня 2011 року № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств інших центральних органів виконавчої влади», наказів ДПС України від 10.10.2011 року № 49 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби» від 27.10.2011 року № 93 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДПС і тимчасової типової структури ДПС в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі» та ДПА в Одеській області від 14.10.2011 року № 2296 «Про реорганізацію ДПА в Одеській області», тимчасової структури ДПІ в Овідіопольському районі, затвердженої ДПС України від 22.12.2011 року, письмово попереджено ОСОБА_1 - першого заступника начальника державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про наступне звільнення з займаної посади 29 лютого 2012 року, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією ДПІ в Овідіопольському районі, скороченням чисельності або штату працівників та змінами в організації виробництва та праці. З зазначеним попередженням позивач ознайомлений 29.12.2011 року, про що свідчить його підпис на цьому попередженні.

28 лютого 2012 року позивачу запропоновано посаду державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість, акцизного податку та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб в новоствореній Державній податковій інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби з посадовим окладом 1073 грн. на місяць, проте останній від пропозиції відмовився та письмово засвідчити свою відмову теж відмовився, що підтверджується актом №24 від 28 лютого 2012 року складений членами комісії з проведення реорганізації.

Наказами ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області №13-в від 28.02.2012 року та №37-в від 16.05.12 року, ОСОБА_1 надано відпустку, без збереження заробітної плати, по догляду за дитиною з 28.02.2012 року по 21 лютого 2013 року.

В період з 19.02.2013 року по 28.02.2013 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності № 699217, серія АВМ, виданим Комунальною установою «Міська поліклініка № 2» від 19.02.2013 року, до роботи приступив 01.03.2012 року, що також підтверджується табелем обліку робочого часу.

ОСОБА_1 на адресу відповідача подано заяву про звільнення, у відповідності до п.5 ст.36 КЗпПУ, з листом Державної податкової служби у Херсонській області №1198/7/04-40 від 25.02.13 року, яка не заперечую щодо прийняття на роботу позивача, на яку отримано відмову.

Наказом Державної податкової служби в Одеській області № 58-о від 01 березня 2013 року, який продубльовано наказом ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області №24-о від 04.03.13 року, ОСОБА_1 звільнено 01 березня 2013 року з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі зміною в організації праці.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо правомірності звільнення, так як відповідачем проведено звільнення у відповідності до вимог п.1 ст.40 КЗпПУ з дотриманням процедури.

З урахуванням правильно встановлених обставин у справі висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставина у справі, з наступних підстав.

Так, у відповідності до п.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Відповідно до Постанови ПВС України №9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Також, ст.1 ЗУ «Про державну податкову службу» передбачено, що до системи органів належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні

податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової

служби).

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності звільнення позивача у відповідності до п.1 ст.40 КЗпПУ.

Аналізом зібраних у справі доказів вбачається, що відповідачем формально дотримано процедуру звільнення, а саме працівника попереджено про проведення реорганізації не пізніше ніж за два місяці, запропоновано іншу роботу, надано відпустку по догляду за дитиною та проведено звільнення після виходу з останньої та перебуванні на лікарняному.

Однак, податковим органом не дотримано головної умови при звільненні, а саме відсутності можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу або надати можливість самостійно працевлаштуватись.

У відповідності до вищезазначених норм передбачено обов'язок працедавця вчинити всі можливі дії, які направлені на працевлаштування особи, а за відсутності такої можливості здійснити працевлаштування самому.

З матеріалів справи вбачається, що до видання наказу про звільнення позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення, на підставі п.5 ст.36 КЗпПУ, а саме у зв'язку з переведенням до Державної податкової служби у Херсонській області, що підтверджується листом №1198/7/04-40 від 25.02.13 року, яка не заперечую щодо прийняття на роботу позивача.

Однак, податковий орган помилково вважаючи, що таке припинення трудового договору є їх правом без жодної мотивації відмовила у задоволенні заяви. Такі дії відповідача є протиправними, так як Головне управління Міндоходів в Одеській області входить до єдиної системи податкової служби, а тому розповсюджується загальне правило щодо обов'язку працевлаштування.

На час розгляду справи судом першої інстанції, позивачем підтверджено бажання Державної податкової служби у Херсонській області прийняти на роботу позивача, однак таким доказам оцінка не надана.

Тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, а як наслідок зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, підлягають задоволенню.

Позовні вимоги, в частині зобов`язання ДПС в Одеській області та ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України, в порядку переведення до ДПС у Херсонській області та зобов`язання ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо формулювання підстави звільнення, вказавши причину звільнення пункт 5 частини 1 статті 36 КЗпП України, задоволенню не підлягають.

В даному випадку позивачем заявлено вимоги щодо поновлення трудових прав, які за своєю суттю протирічать одна одній, а саме поновлення на роботі та зміна формулювання причин звільнення, тому задовольняючи позов в частині поновлення на службі суд фактично захищає порушене право.

Також, скасовуючи накази та поновлюючи позивача на роботу суд фактично поновлює порушене трудове право, а тому додатково визнавати протиправні дії щодо звільнення також не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - виконуючий обов'язки голови Державної податкової служби в Одеській області Ткач А.А., начальник управління персоналу Державної податкової служби в Одеській області Кириленко Р.О., про визнання протиправними дій, скасування наказів та поновлення на публічній службі - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Державної податкової служби в Одеській області № 58-о від 01.03.2013 року «Про звільнення ОСОБА_1» та Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби № 24-о від 04.03.2013 року «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області з 01.03.2013 року.

Зобов`язати Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2013 року по день поновлення на роботі.

Постанова в частині позовних вимог щодо поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло