Постанова № 35347075, 19.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.11.2013 р. справа №905/6132/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Колядко Т.М.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача (за первісним позовом): Кулигін А.Є. за довіреністю б/н від 11.10.2013р. від відповідача (за первісним позовом):Кухтик В.М. за довіреністю №304 від 12.02.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від03.10.2013р.по справі№905/6132/13 (суддя Мельниченко Ю.С.)за первісним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Луганська виробничо-екологічна фірма «Зефир», м. Луганськдо публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк простягнення 1 252 026,42грн.за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк дотовариства з обмеженою відповідальністю «Луганська виробничо-екологічна фірма «Зефир», м. Луганськпростягнення 95 663,22грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська виробничо-екологічна фірма "Зефир", м. Луганськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором №1206000266 від 11.06.2012р. у сумі 1 170 000,00грн., пені у сумі 54 654,17грн. та інфляційних втрат у сумі 1 026,56грн., всього 1 225680,73грн.

До початку розгляду справи по суті, відповідач звернувся до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом про стягнення пені за договором №1206000266 від 11.06.2012р. у сумі 37 743,90грн. та штрафу у сумі 57 919,32грн., всього 95 663,22грн. за несвоєчасне виконання робіт за договором №1206000266 від 11.06.2012р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2013р. зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом також до початку розгляду справи по суті, на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог від 17.09.2013р. в частині стягнення з відповідача за первісним позовом окрім первинно заявлених вимог ще 3 % річних у сумі 26345,69грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.10.2013р. у справі №905/6132/13 первісні позовні вимоги задовольнити частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська виробничо-екологічна фірма "Зефир" заборгованість за договором №1206000266 від 11.06.2012р. у сумі 1170 000,00грн., пеню у сумі 42 162,23грн., 3% річних у сумі 26258,47грн., інфляційні втрати у сумі 1026,56грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 24 788,95грн. В задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська виробничо-екологічна фірма "Зефир" до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", в частині стягнення 3% річних у сумі 87,22грн. та пені у сумі 12 491,94грн. відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська виробничо-екологічна фірма "Зефир" на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" пеню за договором №1206000266 від 11.06.2012р. у сумі 37 301,67грн., штраф у сумі 57919,32грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 904,42грн. В задоволенні зустрічного позову публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська виробничо-екологічна фірма "Зефир", в частині стягнення пені у сумі 442,23грн. відмовлено.

Відповідач за первісним позовом, не погодившись з прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 26258,47грн. та залишити позовну заяву в цій частині без розгляду.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм процесуального права. Посилається на те, що господарським судом неправомірно прийнято до розгляду заяву позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 26345,69грн., оскільки вважає, що позивач поданою заявою змінив предмет позову. Зазначає, що заява підписана не керівником підприємства, а іншою особою, яка не має права її підписувати.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Луганська виробничо-екологічна фірма "Зефир" (далі - виконавець) та дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - замовник) укладений договір №1206000266 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання у 2012 році в порядку та на умовах, визначених договором, надати послуги по розробці обгрунтовуючих документів для отримання дозволів на викиди Луганського ЛВУМГ, Сєвєродонецького ВУ ПЗГ, Новопсковського проммайданчика Луганського ЛВУМГ УМГ "Донбастрансгаз", а саме: Луганське ЛВУМГ - 2 проммайданчика - 12 джерел викидів; Сєвєродонецького ВУ ПЗГ - 14 проммайданчиків - 312 джерел викидів; Новопсковського проммайданчика Луганського ЛВУМГ - 2 проммайданчики - 27 джерел викидів.

Відповідно до пункту 2.1. договору Виконавець повинен надати Замовнику послуги, якість яких відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про охорону атмосферного повітря» №2556-ІІІ від 21.06.2001р., Інструкції щодо змісту та порядку складення звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві» (РНД 211.2.3.014-95), затвердженої наказом Мінекобезпеки України №7 від 10.02.1995р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №61/597 від 15.03.1995р. та Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для одержання дозволу на викиди…», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №108 від 09.03.2006р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 341/12205 від 29.03.2006р.

Згідно з пунктом 3.1 договору договірна ціна робіт становить 1 170 000грн. у т.ч. ПДВ 195 000 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору, договірна ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін, а також з ініціативи замовника в односторонньому порядку у випадку зменшення фінансування видатків замовника.

За умовами пункту 4.1 договору оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця після підписання сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт та пред'явлення виконавцем рахунка на оплату послуг в термін до 15 банківських днів з дати надання послуг.

Пунктом 6.1.1. договору сторони визначили, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, згідно актом виконаних робіт.

Пунктом 6.3.1. договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором.

За правовою природою, як вірно визначено господарським судом, зазначений договір є договором підряду, а спірні відносини регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами статті 843 Цивільного кодексу України ціна роботи або способи її визначення визначається у договорі підряду.

Згідно з статтею 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Статтею 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

За приписами статті 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем за первісним позовом були виконані роботи на загальну суму 1 170000,00грн., що підтверджується актами прийому-передачі робіт від 31.08.2012р. на суму 342 581,13грн., від 26.12.2012р. на суму 368 246,04грн., від 26.12.2012р. на суму 459172,83грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Отже, позивачем за первісним позовом відповідно до договору №1206000266 від 11.06.2012р. були виконані роботи на загальну суму 1 170000,00грн., які відповідачем за первісним позовом були прийняті в повному обсязі.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку згідно акту від 31.08.2012р. за серпень 2012р. до 21.09.2012р. та актів від 26.12.2012р. за грудень 2012р. до 18.01.2013р. включно, що відповідачем за первісним позовом не заперечується.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений на момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у відповідача відсутні підстави для ухилення від виконання прийнятого на себе обов'язку за договором №1206000266 від 11.06.2012р. стосовно оплати виконаних робіт.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що на виконання умов договору позивачем були виконані роботи, проте, відповідач, незважаючи на настання строку оплати, не розрахувався за виконану роботу у повному обсязі.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати обов'язок в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що оплати за вказаним договором відповідачем станом на час розгляду справи здійснено не було, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання у розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає вірним та обґрунтованим висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором №1206000266 від 11.06.2012р. у розмірі 1170000,00грн.

Крім стягнення основної заборгованості, позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом інфляційних втрат за актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2012р. за період з жовтня 2012р. по червень 2013р. та за актами здачі-приймання виконаних робіт від 26.12.2012р. за період з лютого 2013р. по червень 2013р. у загальному розмірі 1 026,56грн., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений господарським судом розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується, що за період прострочення відповідачем сплати вартості робіт за актами від 26.12.2012р., а саме: з лютого 2013р. по червень 2013р. сукупний індекс інфляції дорівнює 0,998%, отже, за вказаний період наявна дефляція, з огляду на що фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 1 027,40грн.

Однак, з огляду на менший розмір заявлених вимог та доведеність їх матеріалами справи, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про стягнення інфляційних втрат у сумі 1 026,56грн.

Позивачем за первісним позовом також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 24.09.2012р. по 05.08.2013р. та за період з 22.01.2013р. по 05.08.2013р. у загальному розмірі 54 654,17грн., виходячи з облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що за прострочення платежу замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). Як визначено статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з того, що днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт за актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2012р. є 22.09.2012р., за актами від 26.12.2012р. є 19.01.2013р. встановлений вказаною нормою шестимісячний строк від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, спливає 21.03.2013р. та 18.07.2013р. відповідно.

Перевіривши здійснений господарським судом розрахунок пені, наданий позивачем за первісним позовом, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду на неправомірне включення позивачем за первісним позовом до періоду нарахування пені періоди з 22.03.2013р. по 05.08.2013р. та з 19.07.2013р. по 05.08.2013р. включно.

Фактично розмір пені за період з 24.09.2012р. по 21.03.2013р. та за період з 22.01.2013р. по 18.07.2013р., виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України, складає 42 162,23грн., що правомірно було визначено судом першої інстанції.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо порушення господарським судом приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення позовних вимог в розмірі 3 % річних у сумі 26345,69грн. судова колегія дійшла наступного.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до частини 1 статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Приписами частини 2 статті 28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Подана позовна заява про збільшення позовних вимог підписана директором Рушковським І.В.

Підпис директора товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська виробничо-екологічна фірма «Зефир», м. Луганськ Рушковського І.В. скріплено печаткою товариства. Доказів в підтвердження фактів незаконного використання печатки, її втрати або знищення не надано.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та відсутність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська виробничо-екологічна фірма «Зефир» визначено Рушковського Ігоря Всеволодовича.

В ході судового розгляду представник позивача, діючий на підставі довіреності на представництво інтересів товариства, в тому числі в суді, підписаної директором Рушковським І.В., підтримав заяву від 17.09.2013р.

При таких обставинах посилання відповідача на той факт, що заяву про збільшення позовних вимог підписано не директором, а іншою не уповноваженою на те особою є безпідставним.

За вимогами статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів; справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду; господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу; рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу; рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Таким чином враховуючи, що зазначене збільшення позовних вимог було прийнято судом першої інстанції, з доплатою судового збору, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення у розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначене не призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, позивачем за первісним позовом також відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних за прострочення оплати вартості робіт за актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2012р. за період з 24.09.2012р. по 17.09.2013р. та за актами здачі-приймання виконаних робіт від 26.12.2012р. за період з 22.01.2013р. по 17.09.2013р., у загальному розмірі 26 345,69грн.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що розмір 3% річних за період заявлений позивачем за первісним позовом, складає 26 258,47грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом посилається на прострочення позивачем за первісним позовом строків виконання робіт за договором, передбачених пунктом 5.1 договору, в якому визначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику послуги за договором в строк до 60 робочих днів з дня підписання сторонами договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано договір №1206000266 саме 11.06.2012р., отже, строк виконання робіт за спірним договором, передбачений пунктом 5.1 договору спливає 05.09.2012р. включно.

Наявні в матеріалах справи, акти приймання виконаних робіт на загальну суму 827 418,87грн. підписані сторонами 26.12.2012р. Отже, прострочення виконання зобов'язання в частині виконання відповідачем за зустрічним позовом робіт у встановлений договором строк стало підставою для нарахування відповідачеві за зустрічним позовом пені у розмірі, встановленому подвійною обліковою ставкою Національного банку України від вартості ненаданої послуги за кожен день прострочення, що передбачено пунктом 7.4 договору.

Як визначено пунктом 10.4 договору, зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору. Доказів стосовно зміни сторонами виконання строків робіт за договором матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, невиконання відповідачем робіт з розробки обгрунтовуючих документів для отримання дозволів на викиди Сєвєродонецького ВУ ПЗГ УМГ "Донбастрансгаз" за актами прийому-передачі робіт від 26.12.2012р. у строки, передбачені договором, призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, який прострочив виконання, у розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Неустойкою (штрафом, пенею) за приписами статті 549 Цивільного кодексу України є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 199 Господарського кодексу України визначено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань також передбачено частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку затримки надання послуг замовнику понад строк, передбачений договором, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості ненаданої послуги за кожен день прострочення.

Позивачем за зустрічним позовом на підставі вказаного пункту договору, нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості робіт, з яких допущено прострочення.

Так, за прострочення виконання робіт позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення пеню у сумі 37 743,90грн. за період з 06.09.2012р. по 26.12.2012р.

Перевіривши здійснений господарським судом розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, фактично розмір пені за період з 06.09.2012р. по 25.12.2012р. дорівнює 37 301,67грн.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою товарів), виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши здійснений господарським судом розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 57 919,32грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2013р. у справі №905/6132/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

15.11.2013р. від публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м. Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк надійшло клопотання про повернення надлишково сплаченої суми судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м. Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк додане платіжне доручення №2948 від 10.10.2013р. про сплату судового збору у сумі 12520,27 грн., тобто у розмірі більшому, ніж встановлено чинним законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» м. Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк підлягає поверненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги в сумі 11660,02грн., перерахований згідно платіжного доручення №2948 від 10.10.2013р. у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 49, 86, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2013р. у справі №905/6132/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2013р. у справі №905/6132/13 - залишити без змін.

Повернути публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» м. Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз», м. Донецьк, код ЄДРПОУ 00153169, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги в сумі 11660,02 грн., перерахований через «Відділення №0499 публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» згідно платіжного доручення №2948 від 10.10.2013р. за платіжними реквізитами: «Отримувач: Київський УК/Київський р-н; Код отримувача: 38034002; Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Донецькій області; Код банку отримувача (МФО) 834016; Рахунок отримувача 31218206782006; Код класифікації доходів бюджету 22030001» у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Додаток: копія платіжного доручення №2948 від 10.10.2013р.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 6 прим.: 1. Позивачу; 2-3. Відповідачу; 4. У справу, 5. ДАГС, 6. ГСДО