Рішення № 35345894, 14.11.2013, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа № 370/2014/13-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі ПАТ «Брокбізнесбанк», позивач, банк) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, (далі - відповідач), в якому просив в рахунок часткового погашення заборгованості Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» перед ПАТ «Брокбізнесбанк» у розмірі 106 322 622,87 грн., за Кредитним договором №123-04V від 11.11.2004 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 16,9975 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0026, та земельну ділянку площею 10,5026 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0027, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовані за адресою: Фасівська сільська рада, Макарівський район, які належать ОСОБА_1, на праві власності і є предметом іпотеки за іпотечним договором р№1794 від 27.10.2006 року, шляхом визнання за банком права власності на вказані земельні ділянки вартістю 3 863 073 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 11.11.2004 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (на даний час Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», яке відповідно до п. 1.1. Статуту є правонаступником прав та обовязків Акціонерного банку «Брокбізнесбанк») і Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженого відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікейшен Компані» (надалі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 123-04V, за умовами якого (п. 2.1. Кредитного договору) банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію в сумі 1000000,00 дол. США строком з 11.11.2004 року по 11.03.2005 року зі сплатою 12 % (дванадцять відсотків) річних для поповнення обігових коштів шляхом подальшої конвертації в національну грошову одиницю.

В розрізі відкритої кредитної лінії згідно Кредитного договору № 123-04V від 11.11.2004 року на прохання позичальника банком надавались транші, що підтверджується додатковими угодами № 1 від 11.11.04р., № 2 від 24.11.04р., № 3 від 17.12.04р., № 4 від 09.02.05р., № 8 від 28.07.05р„ № 10 від 20.09.05р„ № 11 від 19.10.05р., № 12 від 01.11.05р., № 15 від 10.02.06р., № 17 від 06.04.06р., № 21 від 02.11.06р., № 22 від 06.11.06р., № 23 від 20.11.06р., № 24 від 21.11.06р., № 26 від 22.01.07р., № 27 від 25.01.07р., № 28 від 05.02.07р., № 29 від 06.02.07р., № 30 від 09.02.07р., № 31 від 15.02.07р., № 32 від 16.02.07р., № 33 від 19.02.07р., № 34 від 30.03.07р., № 53 від 14.11.11р., до зазначеного кредитного договору, платіжними дорученнями в іноземній валюті, розпорядженнями відділу по обслуговуванню рахунків в іноземних валютах та меморіальними ордерами. Траншів було надано на загальну суму 17 010 751,80 дол. США.

На письмові прохання позичальника неодноразово змінювався ліміт відкличної кредитної лінії, що підтверджується додатковими угодами № 7 від 27.07.05р., № 9 від 19.09.05р., № 14 від 09.02.06р., № 16 від 24.03.06р., № 20 від 27.10.06р., № 25 від 19.01.07р., ,№ 35 від 12.07.07р., № 36 від 24.09.07р., № 37 від 28.12.07р., № 45 від 07.04.10р., № 52 від 03.10.11р. до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року. Додатковою угодою № 52 від 03.10.2011 року до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року остаточно встановлено ліміт заборгованості в розмірі 11 988 000,00 дол. США.

Додатковою угодою № 52 від 03.10.2011 року до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року починаючи з 01.10.2011 року відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена в розмірі 10,0 % річних.

29.12.2007 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 38 до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року умовами якої встановлено, що починаючи з 01.01.2008 року проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2. Кредитного договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів у році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

На письмові прохання позичальника, неодноразово продовжувався строк дії Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року, що підтверджується додатковими угодами № 5 від 11.03.05р., № 6 від 29.04.05р., № 13 від 27.12.05р., № 16 від 24.03.06р.,№17 від 03.05.06р., № 18 від 10.07.06р., № 19 від 29.09.06р., № 20 від 27.10.06р., № 37 від Z8.12.07p., № 41 від 18.11.08р., № 42 від 27.03.09р„ № 44 від 03.03.10р., № 51 від 25.04.11р., № 52 від 03.10.11р. до Кредитного договору № 123 - 04 V від 11.11.2004 року. Додатковою угодою № 52 від 03.10.2011 року до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року остаточно встановлено термін користування кредитом до 14.07.2014 року.

27.10.2006 року між банком та ОСОБА_1, було укладено іпотечний договір (зареєстровано в реєстрі за № 8316) (надалі - Іпотечний договір), згідно до умов якого в якості забезпечення зобовязань позичальника за Кредитним договором в іпотеку банку було надано дві земельні ділянки, що розташовані на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області, а саме: земельна ділянка, площею 16,9975 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0026, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка, площею 10,5026 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0027, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

У звязку зі зміною розміру кредитної лінії та строків її повернення, між банком та ОСОБА_1, до договору Іпотеки вносилися зміни, зокрема, договір про внесення змін № 3 від 23 грудня 2011 року до Іпотечного договору (реєстраційний № 3199).

В свою чергу, 08.05.2012 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 54 до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року згідно умов якої в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат виступає, в тому числі іпотека вищевказаних обєктів нерухомого майна.

На сьогоднішній день заборгованість позичальника перед банком не погашена.

Позичальник не виконує свої кредитні зобовязання перед банком, а саме - не здійснює повернення кредиту та не сплачує нараховані проценти.

Станом на 05.07.2013 року заборгованість за Кредитним договором №123-04V від 11.11.2004 року становить 13 301 967, 08 дол. США (гривневий еквівалент становить 106 322 622, 87 грн.).

Позивач також вказував, що 06.06.2013 року ухвалою Господарського суду Волинської області за заявою ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» було порушено провадження у справі про банкрутство СП ТОВ «Інтернешнел Телекомюнікешен Компані». 13 червня 2013 року в газеті «Голос України» № 109 (5609) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство СП ТОВ «Інтернешнел Телекомюнікешен Компані» та прийом претензій кредиторів.

11.07.2013 року Господарським судом Волинської області прийнята заява позивача про визнання кредитором у справі про банкрутство (вих. № 5157/021- 01 від 09.07.2013 р.) у сумі 108371529,04 грн.

Повідомленням арбітражного керуючого ОСОБА_4 від 01.08.2013 р., (вхідний № 6788) заявлені вимоги у вказаній черговості визнані боржником у повному обсязі.

30.07.2013 року Господарський суд Волинської області по справі № 903/471/13 виніс ухвалу, якою, в тому числі кредиторські вимоги позивача визнано в повному обсязі. При цьому, в ухвалі суду зазначено, що вимоги банку підтверджені належним чином та підлягають внесенню до реєстру окремо як забезпечені заставою. При розподіленні вимог в порядку черговості, вимоги позивача у сумі 107381925,01 грн., віднесені судом до четвертої черги задоволення.

31.07.2013 року банк отримав повідомлення телеграмою (вхідний № 6750) про проведення зборів кредиторів СП ТОВ «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» 02 серпня 2013 року.

02.08.2013 року головою комітету кредиторів до Господарського суду Волинської області подано клопотання № 02/08-13 від 02.08.2013 р., про визнання СП ТОВ Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором ОСОБА_4

08.08.2013 року Господарським судом Волинської області винесено постанову по справі № 903/471/13 про визнання СП ТОВ «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Враховуючи викладене, позивач, посилаючись на ст. 33, 35-37 Закону України «Про іпотеку», п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року

№ 5, з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на земельні ділянки.

Позивач вказав, що 14.06.2013 року ТОВ «Увекон Ленд» за заявою банку надало висновки про вартість вищезгаданих обєктів нерухомості, а саме земельна ділянка, площею 16, 9975 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0026, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оцінена в 2 364 352, 00 грн., земельна ділянка, площею 10, 5026 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0027, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оцінена в 1 498 721, 00 грн.

22.08.2013 року правлінням банку було прийнято постанову про придбання у власність банку вищевказаних земельних ділянок (предмет іпотеки), за ціною, що була визначена згідно висновку ТОВ «Увекон Ленд» від 14 червня 2013 р. Правлінням Банку було погоджено звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги за позовом банку підтримав, просив їх задовольнити із вказаних у позовній заяві підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив частково.

Так відповідач в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки не заперечив. Однак відповідач вказав, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно п. 1.4 Іпотечного договору узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 7 084 026,00 грн.

Відповідно до договору про внесення змін №1 від 21.01.2009р., до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 27 187 603,00 грн.

Відповідно до договору про внесення змін №2 від 05.03.2010р., до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 22 192 581,00 грн.

Іпотечним договором (з відповідними змінами) було узгоджено вартість предмета іпотеки, і позивач підписанням даних документів погоджувався з правильністю і достовірністю здійснення експерних оцінок.

У своїй позовній заяві позивач стверджує, що 14.06.2013 року ТОВ «Увекон Ленд» (оцінювач), за заявою банку надало висновки про вартість обєктів нерухомості, а саме земельна ділянка, площею 16,9975 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0026, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оцінена в 2364352,00 грн., а земельна ділянка, площею 10,5026 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0027, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства оцінена в 1498721,00 грн.

Відповідач зазначає, що вищезазначена експертна оцінка земельних ділянок проводилася згідно договору №УЛ-0211/2013 від 03.07.2013р. Як зазначено в розділі 1 вказаного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обовязки по наданню послуг з визначення ринкової вартості, з метою передачі в повторну заставу АТ «Брокбізнесбанк» 2-ох земельних ділянок, що розташовані за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, Фасівська с/р. Призначення оцінки - для передачі у якості застави АТ «Брокбізнесбанк».

Відповідач вказав, що зверненні стягнення на іпотечне майно, ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору.

Відповідач хоче зазначити, що проведено експертну грошову оцінку земельних ділянок і надана оцінка визначає дійсну ринкову ціну. У своїй позовній заяві позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки за цінами 2 364 352,00 грн., та 1 498 721,00 грн., однак, задоволення даної вимоги можливо лише шляхом визнання права власності на ці земельні ділянки за ціною, яка була погоджена сторонами договором про внесення змін №2 від 05.03.2010р., до іпотечного договору, оскільки лише ця оцінка предмету іпотеки є погоджена сторонами.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.11.2004 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (на даний час Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», яке відповідно до п. 1.1. Статуту є правонаступником прав та обовязків Акціонерного банку «Брокбізнесбанк») і Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженого відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікейшен Компані» (надалі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 123-04V, за умовами якого (п. 2.1. Кредитного договору) банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію в сумі 1000000,00 дол. США строком з 11.11.2004 року по 11.03.2005 року зі сплатою 12 % (дванадцять відсотків) річних для поповнення обігових коштів шляхом подальшої конвертації в національну грошову одиницю.

В розрізі відкритої кредитної лінії згідно Кредитного договору № 123-04V від 11.11.2004 року на прохання позичальника банком надавались транші, що підтверджується додатковими угодами № 1 від 11.11.04р., № 2 від 24.11.04р., № 3 від 17.12.04р., № 4 від 09.02.05р., № 8 від 28.07.05р„ № 10 від 20.09.05р„ № 11 від 19.10.05р., № 12 від 01.11.05р., № 15 від 10.02.06р., № 17 від 06.04.06р., № 21 від 02.11.06р., № 22 від 06.11.06р., № 23 від 20.11.06р., № 24 від 21.11.06р., № 26 від 22.01.07р., № 27 від 25.01.07р., № 28 від 05.02.07р., № 29 від 06.02.07р., № 30 від 09.02.07р., № 31 від 15.02.07р., № 32 від 16.02.07р., № 33 від 19.02.07р., № 34 від 30.03.07р., № 53 від 14.11.11р., до зазначеного кредитного договору, платіжними дорученнями в іноземній валюті, розпорядженнями відділу по обслуговуванню рахунків в іноземних валютах та меморіальними ордерами. Траншів було надано на загальну суму 17 010 751,80 дол. США.

На письмові прохання позичальника неодноразово змінювався ліміт відкличної кредитної лінії, що підтверджується додатковими угодами № 7 від 27.07.05р., № 9 від 19.09.05р., № 14 від 09.02.06р., № 16 від 24.03.06р., № 20 від 27.10.06р., № 25 від 19.01.07р., ,№ 35 від 12.07.07р., № 36 від 24.09.07р., № 37 від 28.12.07р., № 45 від 07.04.10р., № 52 від 03.10.11р. до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року. Додатковою угодою № 52 від 03.10.2011 року до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року остаточно встановлено ліміт заборгованості в розмірі 11 988 000,00 дол. США.

12.11.2004 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1/1 до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року, якою пункт 4.2. розділу 4 викладено в наступній редакції: «Позичальник сплачує Банку плату за відкриття кредитної лінії. Сплачується в період дії цього Договору не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому надано кредит, в розмірі 150,00 грн. (сто пятдесят гривень)».

Додатковою угодою № 39 від 20.05.2008 року до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року починаючи з 20.05.2008 року відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена в розмірі 16,0 % річних.

Додатковою угодою № 40 від 10.10.2008 року до Кредитного договору №№123-04V від 11.11.2004 року починаючи з 11.10.2008 року відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена в розмірі 18,0 % річних.

Додатковою угодою № 46 від 22.04.2010 року до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року починаючи з 27.04.2010 року відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена в розмірі 17,0 % річних.

Додатковою угодою № 47 від 25.08.2010 року до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року починаючи з 27.08.2010 року відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена в розмірі 13,5 % річних.

Додатковою угодою № 52 від 03.10.2011 року до Кредитного договору №123-04V зід 11.11.2004 року починаючи з 01.10.2011 року відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена в розмірі 10,0 % річних.

29.12.2007 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 38 до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року умовами якої встановлено, що починаючи з 01.01.2008 року проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2. Кредитного договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів у році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

На письмові прохання позичальника, неодноразово продовжувався строк дії Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року, що підтверджується додатковими угодами № 5 від 11.03.05р., № 6 від 29.04.05р., № 13 від 27.12.05р., № 16 від 24.03.06р.,№17 від 03.05.06р., № 18 від 10.07.06р., № 19 від 29.09.06р., № 20 від 27.10.06р., № 37 від Z8.12.07p., № 41 від 18.11.08р., № 42 від 27.03.09р„ № 44 від 03.03.10р., № 51 від 25.04.11р., № 52 від 03.10.11р. до Кредитного договору № 123-04V від 11.11.2004 року. Додатковою угодою № 52 від 03.10.2011 року до Кредитного договору №123-04V від 11.11.2004 року остаточно встановлено термін користування кредитом до 14.07.2014 року.

27.10.2006 року між банком та ОСОБА_1, було укладено іпотечний договір (зареєстровано в реєстрі за № 8316), згідно до умов якого в якості забезпечення зобовязань позичальника за кредитним договором в іпотеку банку було надано дві земельні ділянки, що розташовані на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області, а саме: земельна ділянка, площею 16,9975 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0026, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка, площею 10,5026 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0027, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно п. 1.4. Іпотечного договору: узгоджена Сторонами оціночна вартість Предмета іпотеки становить 7 084 026,00 грн.

У звязку зі зміною розміру кредитної лінії та строків її повернення, між банком та ОСОБА_1, було укладено:

-договір про внесення змін № 1 від 21 січня 2009 року до Іпотечного договору (реєстраційний № 59);

-договір про внесення змін № 2 від 05 березня 2010 року до Іпотечного договору (реєстраційний № 388);

-договір про внесення змін № 3 від 23 грудня 2011 року до Іпотечного договору (реєстраційний № 3199);

Відповідно до договору про внесення змін №1 від 21.01.2009р., до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 187603,00 грн.

Відповідно до договору про внесення змін №2 від 05.03.2010 р., до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 22192581,00 грн.

В свою чергу, 08.05.2012 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 54 до Кредитного договору № 123-04V від 11.11.2004 року згідно умов якої в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат виступає, в тому числі іпотека вищевказаних обєктів нерухомого майна.

Заборгованість позичальника перед банком не погашена.

Позичальник не виконує свої кредитні зобовязання перед банком, а саме - не здійснює повернення кредиту та не сплачує нараховані проценти. Станом на 05.07.2013 року заборгованість за Кредитним договором № 123-04V від 11.11.2004 року становить 13301967,08 дол. США, що за курсом БНУ складає 106 322 622, 87 грн., та складається з: заборгованості за основною сумою - 11 808 000,00 дол. США, (в тому числі 10962000,00 дол. США - строкова заборгованість, 846000,00 дол. США - прострочена заборгованість); заборгованості за несплаченими процентами - 1376316,96 дол. США (в тому числі 100287,12 дол. СІІІА - строкова заборгованість, 1276029,84 дол. США - прострочена заборгованість); неустойки за невиконання основного зобовязання 43485,84 дол. США; неустойки за несплаченими процентами - 74164,28 дол. США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися залежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Уклавши кредитний договір та прийнявши на себе зобовязання повернути кредит, проценти за його користування в обумовлений строк, позичальник не виконав даного зобовязання, чим порушив умови договору та ст. 526 ЦК України. Стаття 530 ЦК України передбачає, що зобовязання підлягає виконанню у строк, визначений цим зобовязанням.

В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання і неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Позичальник не виконав умов Кредитного договору чим порушив норми вищезазначених статей, тому до нього повинні застосовуватися положення ст. 611 ЦК України, які передбачають правові наслідки за порушення зобовязання.

Судом також встановлено, що 06.06.2013 року ухвалою Господарського суду Волинської області за заявою ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» було порушено провадження у справі про банкрутство СП ТОВ «Інтернешнел Телекомюнікешен Компані». 13.06.2013 року в газеті «Голос України» № 109 (5609) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство СП ТОВ «Інтернешнел Телекомюнікешен Компані» та прийом претензій кредиторів.

11.07.2013 року Господарським судом Волинської області прийнята заява АТ «Брокбізнесбанк» про визнання кредитором у справі про банкрутство (вих. № 5157/021- 01 від 09.07.2013 р.) у сумі 108371529,04 грн.

30.07.2013 року Господарський суд Волинської області по справі № 903/471/13 виніс ухвалу, якою, в тому числі кредиторські вимоги АТ «Брокбізнесбанк» визнано в повному обсязі. При цьому, в ухвалі суду зазначено, що вимоги банку підтверджені належним чином та підлягають внесенню до реєстру окремо як забезпечені заставою. При розподіленні вимог в порядку черговості, вимоги АТ «Брокбізнесбанк» у сумі 107381925,01 грн., віднесені судом до четвертої черги задоволення.

08.08.2013 року Господарським судом Волинської області винесено постанову у справі № 903/471/13 про визнання СП ТОВ «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 7.1. вищезазначеного іпотечного договору (зі змінами та доповненнями), у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобовязання по кредитному договору в цілому або в його частині та/ або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обовязків, встановлених Кредитним договором, в цілому або в тій чи іншій частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо предметом іпотеки є два або більше обєкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачити передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

За таких обставин, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Тобто, задоволення вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та рішенням суду.

Отже, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (у даному випадку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог статті 37 Закону), він має право звернутись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 р. № 5, з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання. У звязку з наведеним судам рекомендовано виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом, а тому суд визнає спосіб захисту порушеного права, обраного позивачем належним.

14.06.2013 року ТОВ «Увекон Ленд» (оцінювач), що має ліцензію на проведення землевпорядних та землеоціночних робіт від 01.11.2012 р., серія АД № 076235, надало висновки про вартість вищезгаданих обєктів нерухомості, а саме земельна ділянка, площею 16,9975 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0026, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства оцінена в 2 364 352, 00 грн., земельна ділянка, площею 10, 5026 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0027, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оцінена в 1 498 721, 00 грн.

Однак, як вбачається із звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, надану відповідачем, земельна ділянка площею 16,9975 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0026, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства оцінена в 13643893 грн., земельна ділянка, площею 10,5026 га, кадастровий номер 3222788000:02:003:0027, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оцінена в 8430437 грн., що суттєво відрізняється від вартості земельних ділянок, вказаних у звітах про їх оцінку, наданих позивачем.

Вирішуючи питання про вартість земельних ділянок, на які позивач просить визнати право власності, звертаючи на них стягнення, суд керується наступним.

Відповідно до договору про внесення змін №2 від 05.03.2010р., до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 22192581,00 грн.

Іпотечним договором (з відповідними змінами) було узгоджено вартість предмета іпотеки, і позивач даних документів погоджувався з правильністю і достовірністю здійснення експерних оцінок.

Як вбачається з експертної оцінки земельних ділянок, що проведена ТОВ «Увекон Ленд» (надана позивачем), остання проводилася згідно договору №УЛ-0211/2013 від 03.07.2013р., по наданню послуг звизначення ринкової вартості, з метою передачі в повторну заставу банку вказаних земельних ділянок. Призначення оцінки - для передачі у якості застави АТ «Брокбізнесбанк».

Більше того, суд при визначенні вартості предмета іпотеки, на який звертається стягнення, не може брати до уваги експертну оцінку, надану позивачем, оскільки вартість земельних ділянок за звітом про їх оцінку, що надана відповідачем, є суттєво вищою.

Клопотань про призначення у справі експертизи щодо визначення дійсної ринкової вартості земельних ділянок сторонами у справі не заявлялося.

В такому випадку суд виходить з того, що ціна предмета іпотеки була встановлена в самому договорі. При цьому, вартість предмета іпотеки за звітом про експертну грошову оцінку є приблизно однаковою із його вартістю, визначеною сторонами у договорі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у обраний позивачем спосіб - шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, однак за ціною, яка була погоджена сторонами у іпотечному договорі, а саме вартістю 22192581,00 грн.

Посилання позивача на те, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» ціна предмета іпотеки у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього має визначатися шляхом проведення оцінки субєктом оціночної діяльності не відповідає судом відхиляється, оскільки такий порядок визначення вартості предмета іпотеки передбачений у разі укладення договору між іпотекодержателем та іпотекодавцем про задоволення вимог іпотекождержателя.

Також суд вважає, що нарівні із добровільною передачею іпотекодавцем предмету іпотеки на виконання умов іпотечного договору Законом України «Про іпотеку» передбачені і інший примусовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку із продажем предмета іпотеки на прилюдних торгах або у межах процедури виконавчого провадження, який міг обрати позивач не погодившись із вартістю предмета іпотеки, встановленої сторонами у договорі іпотеки.

Посилання позивача на те, що 22.08.2013 року правлінням банку було прийнято постанову про придбання у власність банку вищевказаних земельних ділянок (предмет іпотеки), за ціною, що була визначена згідно висновку ТОВ «Увекон Ленд» не має правового значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 3441 грн., витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок часткового погашення заборгованості Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» перед Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» у розмірі 106 322 622,87 грн., (сто шість мільйонів триста двадцять дві тисячі шістсот двадцять дві грн. 87 коп.), за Кредитним договором №123-04V від 11.11.2004 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 16,9975 га, розташована за адресою: Фасівська сільська рада, Макарівськнй район, кадастровий номер 3222788000:02:003:0026, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; та земельну ділянку площею 10,5026 га, розташована за адресою: Фасівська сільська рада, Макарівськнй район, кадастровий номер 3222788000:02:003:0027, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, які належать ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1, паспорт СО № 064947, виданий Старокиївським РУ ГУ МВС України у м. Києві 16.09.1999 року) на праві власності і є предметом іпотеки за іпотечним договором №1794 від 27.10.2006 року, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (м. Київ, пр. Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489, к/р 32007173501 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) права власності на вказані земельні ділянки, вартістю 22 192 581,00 (двадцять два мільйони сто девяносто дві тисячі пятсот вісімдесят одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1, паспорт СО № 064947, виданий Старокиївським РУ ГУ МВС України у м. Києві 16.09.1999 року) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (м. Київ, пр. Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489, к/р 32007173501 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) 3441 грн., судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з моменту його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні при його проголошенні з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.

Головуючий О.В.Тандир

Головуючий О.В. Тандир