Вирок № 35343305, 12.09.2013, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1545/13-к

Провадження у справі № 1-кп/135/74/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2013 року Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Патраманського І.О.,

при секретарі - Масняк О.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Шеліховської І.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин Вінницької області кримінальне провадження № 12013010070000245 за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з загальною середньою освітою, не працюючого, не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

21.07.2013 року, близько 01 год. 00 хв., ОСОБА_1, перебуваючи біля входу у приміщення кафе-бару «Шашлична», що розташована по вул.Карла Маркса у м. Ладижин Вінницької області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_2, а саме наніс удар пляшкою з-під пива в область обличчя після чого останній упав та ОСОБА_1 наніс йому ще один удар в область голови. В результаті вищевказаних дій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді закритого перелому тіла нижньої щелепи з права, що згідно висновку експерта №90 від 19.08.2013 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, по критерію тривалого розладу здоров'я більше як на 21 день.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

03 вересня 2013 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою потерпілий ОСОБА_2 з однієї сторони та обвинувачений ОСОБА_1 з іншої сторони дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення та щиро покаявся.

Потерпілий ОСОБА_2 цивільний позов не заявив, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого він не має, з обвинуваченим вони примирилися. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді виправних робіт строком 1 (один) рік з відрахуванням у доход держави 20 % із суми його заробітку. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік. Також отримана згода обвинуваченого на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені потерпілому та обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Прокурор в судовому засіданні, зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, а тому просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпілий в судовому засіданні, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Потерпілий цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Зміст угоди про примирення відповідає вимогам ст. 471 КПК України.

Враховуючи викладене, та те, що умови угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що Грункий ,І. вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, за якою належить призначити йому узгоджену сторонами угоди про примирення міру покарання.

Крім того під час досудового розслідування прокурором був заявлений цивільний позов на суму 1700 грн. 37 коп., який був підтриманий ним у судовому засіданні. Даний цивільний позов обвинувачений визнав та відповідно до ст.1206 ЦК України він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Речові докази у справі відсутні.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 не застосовувався.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 471, 474 та 475 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду від 03 вересня 2013 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 про примирення.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 03 вересня 2013 року покарання у виді виправних робіт, на строк 1 (один) рік, з відрахуванням у доход держави 20 % із суми його заробітку.

На підстави ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

Цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницького обласного бюджету (р/р 31417544700001, ЄДРПОУ 37979858, отримувач ГУДКСУ у Вінницькій області, код платежу 24060300, банк отримувача ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015) 1700 грн. 37 коп. витрат понесених Вінницькою обласною клінічною лікарнею ім. М.І. Пирогова, на лікування ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя