Ухвала суду № 35343189, 07.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 876/9855/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

з участю секретаря Качинської І.Я.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Волиньспецекспорт» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

У червні 2013 року Приватне підприємство «Волиньспецекспорт» (далі - позивач) звернулось до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 року № 0006541503, винесеного Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ).

Позов мотивує тим, що Луцькою ОДПІ при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2013 року було порушено норми Податкового кодексу України (далі - ПКУ) в результаті чого винесено незаконне повідомлення-рішення.

У поданому запереченні Луцька ОДПІ просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність. Стверджує, що перевірку було проведено відповідно до чинного законодавства, а позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки придбані транспортні засоби не використовувались у господарській діяльності і не обліковувались по рахунку 10 «Основні засоби».

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27червня 2013 позов задоволено повністю.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, винесення його з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняте нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПКУ бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

На підставі п.200 7 ст.200 ПКУ платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п.п.200.10, 200.11 ст.200 ПКУ протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як встановлено судом, Луцькою ОДПІ з 26.04.2013 року по 08.05.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2013 року, за наслідками якої складено акт від 17.05.2013 року № 2841/15.3/35694224 (а.с. 7-19). В ході перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем абз. «а» пункту 200.4 статті 200 ПКУ в результаті якого було завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у лютому 2013 року на 26617грн.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ 30.05.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0006541503, яким позивачубуло зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26617 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6654,25 грн. (а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту від 17.05.2013 року № 2841/15.3/35694224 (а.с. 7-19), висновок податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування на 26617 грн. ґрунтується на тому, що ПП «Волиньспецекспорт» в листопаді 2012 року придбало вантажні автомобілі і після придбання обліковувало їх в період виникнення від'ємного значення, тобто в листопаді 2012 року, по бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а не по рахунку 10 «Основні засоби», оскільки реєстрацію таких транспортних засобів було здійснено лише в грудні 2012 року (3 автомобілі) та лютому 2013 року (1 автомобіль), тобто придбаний товар в листопаді 2012 року не використовувався в господарській діяльності, а отже суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту за такими господарськими операціями не могли брати участь у бюджетному відшкодуванні за лютий 2013 року.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПКУ передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз. «а» п.200.4 ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми статті 198 ПКУ передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до п.198.3. ст. 198 ПКУ право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведеної норми попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Апеляційний суд бере до уваги те, що представниками відповідача не заперечується той факт, що позивач під час здійснення господарських операцій не вчиняв порушень податкового законодавства, фактів продажу товарів нижче собівартості перевіркою не встановлено, відмова податкового органу підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року в розмірі 32 617грн. - є те, що придбані позивачем транспортні засоби не належали останньому на праві власності, оскільки були зареєстровані у грудні 2012 року (3 автомобілі) та лютому 2013 року (1 автомобіль), а отже не використовувались в господарській діяльності до вказаного часу, та обліковувались на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а не рахунку 10 «Основні засоби».

Судом першої інстанції встановлено наявність у позивача належно оформлених документів, які необхідні для формування податкового кредиту - податкові накладні № 68 від 30.11.2012 року, № 69 від 30.11.2012 року, № 70 від 30.11.2012 року, № 71 від 30.11.2012 року (а.с. 49-52); видатковими накладними № ЛНА-000001 від 30.11.2012 року, № ЛНА-000003 від 30.11.2012 року, № ЛНА-000004 від 30.11.2012 року, № ЛНА-000005 від 30.11.2012 року (а.с. 53-56). Наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що норми чинного законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та повернення суми бюджетного відшкодування в разі обліку ТМЦ на рахунку «Капітальні інвестиції», а не «Основні засоби».

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятого Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26617 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6654,25 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі № 803/1321/13а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді В.Я.Качмар

О.І.Мікула