Постанова № 35342615, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2013 р. 12:04 Справа №2а-3692/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Баценко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Решитов Е.М. - пред-к, дов. від 27.12.2011 р.

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРКрим (далі ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.03.2012р. № 0000082204,№ 0012141702, № 0000062204 та №0000072204. Вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні документальної планової виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвело до необґрунтованого нарахування податкових зобов'язань, протиправного застосування штрафних санкцій.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 11.05.2012 р. зупинено провадження у справі до прийняття остаточного рішення у адміністративній справі №2а-3825/11/0170 за позовом ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія» до Державної податкової інспекції м.Сімферополь АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

На адресу суду 24.09.2013 р. від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, надано копію ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. по справі № 2а-3825/12/0170/23.

Розпорядженням Окружного адміністративного суду АР Крим № 525 від 25.09.2013р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, на підставі протоколу № 5 рішення зборів суддів від 27.03.2013 р. та необхідністю поновлення провадження по справі, головуючим по справі призначено суддю Яковлєва С.В.

Ухвалою суду від 26.09.2013 р. прийнято адміністративну справу № 2а-3692/12/0170/2 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до провадження судді Окружного адміністративного суду АР Крим Яковлєва С.В., поновлено провадження у справі, проведено заміну відповідача у справі на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів (далі відповідач).

Представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Розгляд справи відкладався за клопотанням представника позивача для надання додаткових доказів.

Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, пояснень на позов не надав, про дні та час проведення судових засідань був сповіщений належним чином.

У судовому засіданні 11.11.2013 р. представник позивача наполягав на задоволенні позову, вважав можливим розглянути справу на підставі залучених до неї документів.

Суд, приймаючи до уваги обізнаність сторін про дні та час проведення судових засідань, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками ДПІ, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011 р., за результатами якої 12.03.2012р. був складений акт № 309/22-1/30691999. У зазначеному Акті перевірки зафіксовано, порушення позивачем п.п. 8.1.1. .8.1, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1, п.146.6 ст.146 ПК України, в результат чого занижено податок на прибуток у сумі 24736 грн., порушення п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.6 ст.138 , п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 , п. 146.6 ст.146 ПК України зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011р. у сумі 100000 грн. , п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.185.1 , п.п. 186.2.1 п. 186.2 ст.186 , п. 187.1 ст.187 п. 188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 ПКУкраїни , в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 102280 грн., порушення п.п. 4.2.9»е» П.4.2 СТ.4, П.7.1 СТ. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 8001 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки податковим органом 26.03.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000082204, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 кв.2011 р. на 100000 грн., № 0012141702, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на доходи найманих працівників у розмірі 8001 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 2000,25 грн., №0000062204 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 102280 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 19539 грн., № 0000072204, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 24737 грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 5314 грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2010р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

У .4.1 ст.4 цього Закону було визначено,що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідувались ються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передавались бі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядалась для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діяли на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості (п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. Право на нарахування податкового кредиту виникало незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починались використовуватися в операціях, які не були об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільнялись від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводились до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважались проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадав початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств, а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення ,зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за період з квітні 2010 р. по грудень 2011р. , суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб був визначений у Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб». У п.1.15 ст.1 Закону було визначено, що податковим агентом вважалась юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежна від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками були зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок від імені та за рахунок платника податку , вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів , вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мали вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Ст.4 цього Закону визначала складові загального оподатковуваного доходу, який відповідно до п.4.1. складався з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включався, зокрема дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Ставки податку були визначені у ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно п.п.8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховував (виплачував ) оподатковуваний дохід на користь платника податку , утримував податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.7.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки № 309/22-1/30691999 від 12.03.2012р. зазначив, що до складу витрат , понесених платником податків в період часу,що перевірявся, ним безпідставно включені сплачені суми вартості товарів, придбаних у ПП «Ньютехнолоджі», сум заробітної плати та нарахувань на заробітну плату слюсарів, віднесення 17000 грн. у рядку 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року»

На вимогу суду позивачем надані докази того,що всі працівники -слюсари - були прийняти на роботу в порядку, визначеному чинним законодавством, здійснювали роботи щодо підтримання основних засобів - автомобілів - в робочому стані. На думку суду оплата їх праці у розмірі 14115 грн. та здійснені позивачем нарахування на заробітну плату цих працівників у сумі 5316 грн. є витратами платника податків,що пов'язані з його господарською діяльністю.

Судом встановлено,що в період часу ,що перевірявся , між позивачем та ПП«Ньютехнолоджі» 01.10.2010 р. був укладений договорі на постачання товару, предметом якого було постачання останнім по заявкам платника податків запчастин.

До матеріалів справи залучені копії документів податкової та бухгалтерської звітності позивача, що підтверджують отримання ним автозапчастин на суму 107915грн., їх встановлення на автотранспортних засобах ( використання при проведенні ремонтних робі) , що використовувались для здійснення позивачем перевезень.

Вивчивши надані позивачем документи , суд прийшов висновку, що знайшов підтвердження факт отримання вказаного товару позивачем від ПП«Ньютехнолоджі» , його використання для здійснення ним господарської діяльності.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надані докази , яки спростовували б твердження платника податків про отримання автозапчастин від ПП«Ньютехнолоджі» , їх використання в подальшому для забезпечення експлуатації належних йому автотранспортних засобів.

Матеріали справи свідчать про те,що позивач в період часу,що перевірявся, діючи відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким було встановлено, що у 2010 р. до складу валових витрат платника податку враховувалось 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 р., у декларації з податку на прибуток за 2010р. відніс до складу валових витрат 17000 грн. ,що складає 20% від суми від'ємного значення у розмірі 85000 грн. за 2009 р. Податковий орган у акті перевірки № 309/22-1/30691999 від 12.03.2012р. вказав ,що такі дії не можна визнати правомірними з причин того,що зазначена сума збитків не була підтверджена актом попередньої перевірки № 10917-2/23-2/30691999 від 17.08.2010р.

До матеріалів справи залучена копія постанову Окружного адміністративного суду АРК по справі №2а-3825/11/0170/23 від 23.11.2012р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013р.

При розгляді справи №2а-3825/11/0170/23 судом було встановлено протиправність висновків податкового органу, викладеного у акті перевірки № 10917-2/23-2/30691999 від 17.08.2010р. , щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 р. та 1 квартал 2010 р. на 145 000 грн.

Вивчивши наведені вище обставини, приймаючи до уваги факти, встановленні при розгляді справи №2а-3825/11/0170/23 , суд вважає, необгрунтованими висновки , викладені податковим органом в акті перевірки № 309/22-1/30691999 від 12.03.2012р. щодо невірного формування позивачем показників рідку 02.2 декларації за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р. , в якому від'ємне значення попередніх податкових періодів у розмірі 102140 грн. помилково визначена як фінансова допомога фізичної особи.

З огляду на зазначене суд вважає, що матеріалами справи спростовуються твердження податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу його валових витрат коштів , перерахованих ПП «Ньютехнолоджі», сум заробітної плати та нарахувань на заробітну плату слюсарів, віднесення 17000 грн. у рядку 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року».

За таких обставин існують підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень - рішень ДПІ від 26.03.2012 р.№ 000082204 та № 0000072204 .

Судом встановлено,що податковий орган в акті перевірки № 309/22-1/30691999 від 12.03.2012р. зазначив, про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ПП «Ньютехнолоджі», при здійсненні розрахунків за придбаний товар . Крім того, за твердженнями податкового органу позивач при визначенні податкових зобов'язань по ПДВ протиправно не включив до їх складу 69 327 грн. ПДВ за реалізацію автобусів , яка була здійснена у вересні та листопаді 2010р., 11370 грн. ПДВ від суми компенсації , отриманої за перевезення пільгових пасажирів.

Як зазначено вище, між позивачем та ПП«Ньютехнолоджі» 01.10.2010 р. був укладений договорі на постачання товару, предметом якого було постачання останнім по заявкам платника податків запчастин до автомобілів.

Судом встановлено,що позивачем надані копії документів податкової та бухгалтерської звітності , що підтверджують отримання ним автозапчастин на суму 107915 грн. , їх встановлення на автотранспортних засобах та використання при проведенні ремонтних робіт, здійснення розрахунків за придбаний товар ( в тому числі перерахування ПДВ).

Вивчивши наведені обставини, суд вважає,що матеріалами справи підтверджуються твердження платника податків щодо отримання товару від ПП «Ньютехнолоджі», його використання для забезпечення ведення господарської діяльності, в наслідок чого помилковими є висновки податкового органу про безпідставне віднесення до податкового кредиту 21583 грн. ПДВ, сплаченого при здійсненні розрахунків з цим суб'єктом господарювання.

Матеріали справи свідчать про те,що у вересні та листопаді 2010р. позивач здійснював продаж автобусів , яки згідно зі ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» використовувались у неоподаткованих операціях.

На вимогу суду позивачем надані докази того,що вказані автобуси були придбані у жовтні 2007 р. , операції по їх придбанню були включені до складу таких,що не дають право включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту за відповідний звітний період.

За таких обставин , керуючись положеннями п. 4.9 ст. 4, п.п.7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», приймаючи до уваги встановлення факту придбання цих основних фондів позивачем без віднесення ПДВ до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, суд вважає необгрунованим нарахуванню податкового зобов'язання по ПДВ по зазанченій операції у розмірі 69327 грн.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено,що в період часу,що перевірявся, позивач отримав від Трудовської та Раздольненської сільських рад компенсацію (відшкодування) за перевезення пасажирів, яки користувались пільгами, на приміських маршрутах « м.Сімферополь - с. Трудовое», « с.Роздольне-с.Новоселовське» у розмірі 68220 грн. ( в тому числі ПДВ у сумі 11370 грн.) , яка не надійшла відображення при здійсненні розрахунків податкового зобов'язання по ПДВ за відповідні звітні періоди.

Незважаючи на вимоги суду, позивачем не надані докази того, що наведені вище висновки податкового органу не відповідають дійсним обставинам справи.

За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи не підтверджено обґрунтованість вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000062204 від 26.03.2013р. в частині нарахування податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 11370 грн.

З огляду на зазначене існують підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000062204 від 26.03.2013р.в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 90190 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 17178 грн.

Судом встановлено,що позивач в період часу,що перевірявся здійснював продаж автомобілів фізичним особам за цінами, визначеними в довідках розрахунках, оформлених в органах ДАІ ГУ МВС України в АРК. Вказані ціни були нижче , ніж вартість цих транспортних засобів, за якою вони обліковувались на час здійснення продажу.

В матеріалах справи відсутні докази того,що ціна,за якою здійснювався продаж цих основних засобів, була справедливою ринковою ціною таких автомобілів.

В силу викладеного, керуючись наведеними вище положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , суд вважає,що матеріалами справи спростовуються твердження позивача щодо безпідставності нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин відсутні підстави для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення рішення ДПІ № 0012141702 від 26.03.2012 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.11.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 18.11.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 26.03.2012 р.№ 000082204 та № 0000072204.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0000062204 від 26.03.2012 р. в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 90910 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 17178 грн.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити у задоволенні позову.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.